Постанова
Іменем України
31 березня 2023 року
м. Київ
справа № 724/2182/21
провадження № 61-9581св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Чернівецька обласна прокуратура, Державна казначейська служба України,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2022 року під головуванням судді Єфтеньєва О. Г. та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Перепелюк І. Б. у справі за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької обласної прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив стягнути на його користь 2 106 000 грн на відшкодування моральної шкоди, спричиненої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання з Єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 27 квітня 2011 року першим заступником прокурора Чернівецької області порушено кримінальну справу № 0-119033 за ознаками складу злочину, передбаченого частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 КК України за фактами зловживання службовим становищем, службового підроблення та неналежного виконання своїх службових обов`язків службовими особами ДП "Хотинське держспецлісництво АПК".
03 травня 2011 року його затримано на підставі статті 115 КПК України (в редакції 1960 року). 06 травня 2011 року постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці продовжено термін затримання до 10 діб. Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2011 року відносно нього обрано запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
10 червня 2011 року прокурором Чернівецької області на підставі матеріалів кримінальної справи № 0-119033 відносно нього порушено кримінальну справу за частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною третьою статі 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 266, частиною третьою статті 28, статтею 246 КК України.
06 січня 2012 року Чернівецьким природоохоронним прокурором порушено кримінальну справу № Ф-129001 за фактом зловживання службовим становищем службовими особами ДП "Хотинське держспецлісництво АПК" та за фактом вчинення останніми службового підроблення за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364, частиною другою статті 366, статтею 246 КК України.
30 березня 2012 року відносно позивача було обрано запобіжний захід - взяття під варту.
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року його визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366, частиною другою статті 367, статтею 70 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі.
Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2013 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року в частині засудження за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246 КК України скасовано, а кримінальну справу в цій частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України за відсутністю в діях позивача складу злочину. Перекваліфіковано його дії з частини третьої статті 28, частини другої статті 364, частини третьої статті 191, частини другої статті 364 КК України на частину другу статті 367 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк два роки та без штрафу.
Судом касаційної інстанції вказана ухвала Апеляційного суду Чернівецької області скасована, а кримінальна справа направлена на новий апеляційний розгляд. Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області кримінальна справа направлена на новий судовий розгляд до Садгірського районного суду м. Чернівці. Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року його визнано винним у скоєнні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 367, частиною другою статті 364 КК України та призначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки без штрафу з конфіскацією незаконно добутого.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 22 листопада 2017 року вказаний вирок скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суддів.
Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2019 року кримінальну справу направлено прокурору Чернівецької області для організації проведення додаткового розслідування.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року кримінальну справу повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування.
В результаті проведеного досудового розслідування постановою слідчого СВ відділення поліції № 2 Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області кримінальне провадження № 12019260160000242 від 02 лютого 2021 року закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України.
Вказував на те, що перебував під слідством та судом з 03 травня 2011 року (момент затримання) по 02 лютого 2021 року (дата закриття кримінального провадження), тобто 9 років 9 місяців, що складає 3 510 днів, з них під вартою з 03 травня 2011 року по 03 травня 2013 року, тобто 2 роки, що складає 730 днів.
Зазначав, що незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, незаконним затриманням, незаконним обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, незаконним пред`явленням обвинувачення у скоєнні ряду злочинів, в тому числі і злочинів, віднесених до категорії тяжких та особливо тяжких, йому спричинено моральну шкоду, яка проявилась в довготривалому перебуванні в психічній та моральній напрузі, істотній зміні умов проживання, стресі можливого повторення подій, негативних переживань та спогадів, поширення негативної інформації про нього серед жителів села та необхідності відновлювати свою репутацію. Через тривалий судовий розгляд справи він перебував у невизначеному стані, відчував стрес та психічну напругу перед кожним судовим засіданням та перед винесенням судового рішення.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Хотинський районний суд Чернівецької області рішенням від 27 травня 2022 року позовні вимоги задовольнив частково.
Стягнув в рахунок відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України 438 000 грн. В іншій частині позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову місцевий суд виходив з того, що позивач перебував під вартою з 03 травня 2011 року по 03 травня 2013 року, тобто 2 роки, що складає 730 днів, і саме за цей період здійснив розрахунок завданої моральної шкоди в трикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2021 року.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 31 серпня 2022 року апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишив без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнив частково.
Рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2022 року змінив, виклавши абзац другий резолютивної частини в такій редакції: "Стягнути з держави Україна за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 1 140 750 грн у відшкодування моральної шкоди".
В іншій частині рішення Хотинського районного суду Чернівецької області залишив без змін.
Приймаючи оскаржену постанову апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди за кожен місяць незаконного перебування під слідством та судом, тобто за 9 років 9 місяців.
Суд апеляційної інстанції також не погодився з визначеним судом першої інстанції розміром мінімальної заробітної плати, оскільки такий розмір визначається на час розгляду справи судом першої інстанції.
Визначаючи розмір моральної шкоди, що підлягала стягненню на користь позивача, суд першої інстанції визначив мінімальну заробітну плату у розмірі 6 000 грн відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", однак рішення було ухвалено 27 травня 2022 року і мінімальний розмір заробітної плати станом на 01 січня 2022 року становив 6 500 грн.
На підставі наведеного, визначаючи розмір відшкодування, апеляційний суд вважав, що на користь позивача підлягає відшкодуванню моральна шкода в розмірі, кратному 1,5 мінімальним заробітним платам, що діяв на момент розгляду справи судом першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У жовтні 2022 року представник Державної казначейської служби України - Медведюк Д. В. звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Хотинського районного суду Чернівецької області від 27 травня 2022 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 31 серпня 2022 року в якій просить оскаржені судові рішення скасувати, а у справі ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Наведені в касаційній скарзі доводи містили підстави, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.
У поданій касаційній скарзі представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду: від 20 січня 2021 року у справі № 686/27885/19; від 06 липня 2020 року у справі № 686/20389/19; від 03 грудня 2019 року у справі № 686/26653/18; від 10 жовтня 2018 року у справі № 640/3837/17; від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18; від 23 січня 2019 року у справі № 308/1990/16-ц та від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц.
Представник заявника зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, адже позивачем не було доведено, що відносно нього було застосовані незаконні чи неправомірні слідчі дії. Рішення, якими б встановлювались такі обставини у матеріалах справи відсутні, а тому висновки судів попередніх інстанцій неправильні.
Представник заявника також наголошує на тому, що сама по собі постанова слідчого про закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України не тягне доведеність неправомірності дій органів досудового розслідування чи прокуратури, оскільки така обставина відповідним рішенням суду не встановлена.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 28 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував з Хотинського районного суду Чернівецької області справу № 724/2182/21.
16 січня 2023 року справа № 724/2182/21 надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Постановою слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури від 03 травня 2011 року стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищам та за фактом неналежного виконання своїх службових обов`язків за ознаками складу злочину, передбаченого частиною першою статті 364 та частиною другою статті 367 КК України.
Постановою слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури 13 травня 2011 року стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за фактом зловживання службовим становищем за ознаками складу злочину, передбаченого частиною третьою статті 364 КК України. Зазначену кримінальну справу об`єднано з кримінальною справою № О-119033 в єдине провадження та надано їй єдиний реєстраційний номер № О-119033.
10 червня 2011 року за постановою прокурора Чернівецької області відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246 КК України.
Відповідно до протоколу слідчого Чернівецької міжрайонної природоохоронної прокуратури 03 травня 2011 року підозрюваного ОСОБА_1 затримано.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 06 травня 2011 року продовжено затримання підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених частинами першою, другою статті 364 КК України до десяти діб, тобто до 13 травня 2011 року.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 травня 2011 року обрано обвинуваченому запобіжний захід у вигляді взяття під варту.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 червня 2011 року продовжено термін тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 до трьох місяців, тобто до 03 серпня 2011 року.
Постановою Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2011 року кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною третьою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою 366, частиною другою статті 28, статтею 246, частиною першою статті 367 КК України повернуто прокурору Чернівецької області для проведення додаткового розслідування. Міру запобіжного заходу залишено обрану.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 06 березня 2012 року постанову Кіцманського районного суду Чернівецької області від 29 грудня 2011 року скасовано та справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд.
Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2012 року обрано відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді взяття під варту в межах строку, передбаченого чинним КПК України.
Вироком Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 КК України на підставі частини першої статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на строк три роки без штрафу з конфіскацією незаконно добутого. Строк відбування покарання засудженому рахувати з 03 травня 2011 року. Запобіжний захід засудженому до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Постановою Апеляційного суду Чернівецької області від 27 червня 2013 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 КК України повернуто суду першої інстанції для виконання вимог, передбачених статтею 351 КПК України (в редакції 1960 року).
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2013 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року в частині засудження ОСОБА_1 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною другою статті 366 КК України скасовано, а кримінальну справу в цій частині закрито на підставі пункту 2 частини першої статті 6 КПК України (в редакції 1960 року) за відсутністю в його діях складу злочину. В іншій частині вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року змінено - перекваліфіковано дії ОСОБА_1 з частини третьої статті 28, частини другої статті 364, частини третьої статті 191, частини другої статті 364 КК України на частину другу статті 367 КК України та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк два роки з позбавлення права обіймати посади, пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк два роки без штрафу. Зараховано ОСОБА_1 в строк відбування покарання строк перебування його під вартою, а саме з 03 травня 2011 року по 03 травня 2013 року, вважаючи ОСОБА_1 таким, що відбув призначене йому покарання.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 04 листопада 2014 року ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 15 жовтня 2013 року відносно ОСОБА_1 скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області від 18 травня 2015 року вирок Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 квітня 2013 року щодо ОСОБА_1 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 КК України скасовано, а кримінальну справу направлено на новий судовий розгляд до Кіцманського районного суду Чернівецької області в іншому складі суду.
Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2016 року кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_1 за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьої статті 191, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 та частиною другою статті 367 КК України направлено прокурору Чернівецької області для організації додаткового розслідування.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області 30 червня 2016 року постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 15 квітня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в той же суд.
Вироком Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статі 191, частиною другою статті 367, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України і призначено покарання за частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364 КК України із застосуванням статті 69 КК України та на підставі частини першої статті 70, статті 72 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначено покарання у вигляді двох років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з використанням організаційно-розпорядчих та адміністративно господарських функцій на строк три роки та без штрафу з конфіскацією незаконно добутого. За частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 366, частиною другою статті 367, за статтею 49 КК України звільнено від кримінального покарання у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності та закрито провадження в цій частині. Зараховано в строк відбування покарання засудженому з 03 травня 2011 року по 03 травня 2013 року, вважаючи ОСОБА_1 таким, що відбув призначене йому покарання.
Ухвалою Апеляційного суду Чернівецької області 22 листопада 2017 року вирок Садгірського районного суду м. Чернівці від 23 червня 2017 року скасовано. Об`єднану кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 направлено на новий судовий розгляд в цей же суд в іншому складі суду.
Постановою Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2019 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених частиною третьою статті 28, частиною другою статті 364, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366, частиною третьою статті 28, статтею 246, частиною третьою статті 191, частиною другою статті 367, частиною другою статті 364, частиною другою статті 366 КК України, повернуто прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування.
Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 16 липня 2019 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора відділу прокуратури Чернівецької області на постанову Садгірського районного суду м. Чернівці від 12 березня 2019 року про повернення кримінальної справи щодо ОСОБА_1 прокурору Чернівецької області для додаткового розслідування.
02 серпня 2019 року Хотинське ВП Кельменецького ВП ГУНП в Чернівецькій області в ЄРДР зареєстровало кримінальне провадження № 12019260160000242 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 191 КК України по факту того, що службові особи Хотинського державного спеціалізованого лісництва агропромислового комплексу в період з серпня 2010 року по лютий 2011 року привласнили товарно-матеріальні цінності підприємства.
Постановою слідчого СВ відділення поліції № 2 Дністровського РВП ГУНП в Чернівецькій області 02 лютого 2021 року кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12019260160000242, закрито.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;