ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/6322/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Студенець В.І.,
за участю секретаря судового засідання - Крапивної А.М.
та представників
Позивача: Гордійченко В.М.
Відповідача : Завірюха М.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023
(головуючий - Чорногуз М.Г., судді Агрикова О.В., Мальченко А.О.)
у справі №910/6322/21
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони "Яструб"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк"
про стягнення 460 419, 53 грн,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Приватна служба охорони "Яструб" (далі - ТОВ "Приватна служба охорони "Яструб", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шейк" (далі - ТОВ "Шейк", відповідач) про стягнення заборгованості в розмірі 245.910, 00 грн, 152.297, 66 грн пені, 20.726,85 грн 3% річних та інфляційних втрат 41.485, 01 грн.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
2. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 позов залишено без розгляду.
3. Судове рішення мотивовано тим, що позивача було належним чином повідомлено про розгляд справи, при цьому, в судове засідання 07.07.2022 та 15.09.2022 позивач або уповноважений ним представник не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи або про розгляд справи без його участі не подав, отже наявні підстави для залишення позову без розгляду, відповідно до положень ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
4. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.09.2022 скасовано справу передано на розгляд суду першої інстанції.
5. Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що позивача не було належним чином повідомлено про розгляд справи, оскільки поштова кореспонденція надіслана судом позивачу поверталась до суду поштовим відділенням з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", при цьому, явка позивача судом не визнавалась обов`язковою, а тому застосування судом в даному випадку положень п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України та залишення позову без розгляду є неправомірним.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
6. Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.
7. Скаржник, зазначає, що позивача було належним чином повідомлено судом першої інстанції за адресою вказаною позивачем у документах поданих до суду. При цьому, отримання кореспонденції надісланої судом позивачу залежало виключно від його волевиявлення.
8. Скаржник зазначає, що направлення судом процесуального документу рекомендованим листом за належною поштовою адресою та повернення поштової кореспонденції з посиланням на відсутність адресата або не отримання ним відправлення є належним повідомленням сторони у справі. Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19, від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
9. Позивач посилаючись на безпідставність доводів та вимог, викладених відповідачем у касаційній скарзі, та вказуючи на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду без змін.
Позиція Верховного Суду
10. Перевіривши правильність застосування судами норм процесуального права, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
11. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
12. Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.
13. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, покладається на скаржника.
14. Як вказувалось, звертаючись з касаційною скаргою скаржник вказував на те, що судом апеляційної інстанції помилково зазначено про неналежне повідомлення позивача, оскільки процесуальні документи направлялись судом першої інстанції рекомендованою кореспонденцією на адресу позивача, вказану ним у позові та інших документах поданих суду. При цьому, скаржник зазначає, що направлення судом процесуального документа рекомендованим листом за належною поштовою адресою та повернення поштової кореспонденції з посиланням на відсутність адресата або не отримання ним відправлення є належним повідомленням сторони у справі. Вказану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі №904/2584/19., від 25.04.2018 у справі №800/547/17, від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б.
15. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.
16. Відповідно до ч. 1, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
17. Так, згідно з ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
18. П. 2 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
19. Відповідно до ч. 2 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.
20. Згідно з ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
21. Пунктом 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.
22. Верховний Суд неодноразово вказував на порядок застосування положень ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
23. Так, зокрема у постановах Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 910/16978/19, від 16.10.2020 у справі № 910/8816/19, від 17.03.2023 у справі № 910/17906/21, викладено правовий висновок щодо застосування вказаних положень процесуального права про залишення судом позову без розгляду, у зв`язку з неявкою позивача у судове засідання та неподанням ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
24. Так, у вказаних постановах, зокрема вказано, що системний аналіз змісту ч. 4 ст. 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що процесуальним наслідком неявки позивача в судове засідання є залишення позову без розгляду.
25. Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду господарським судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв`язку з виявленням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
26. Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в судове засідання:
1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання;
2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання;
3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
27. При цьому зміст ч. 4 статті 202 та п. 4 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що передбачена цими нормами процесуального права така процесуальна дія суду як залишення позову без розгляду з підстави нез`явлення позивача у судове засідання або неповідомлення про причини своєї неявки не залежить від того, чи була визнана судом явка позивача в судове засідання обов`язковою.