ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/5664/21
адміністративне провадження № К/9901/36447/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Єресько Л. О., Жука А. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 (суддя - Юхтенко Л. Р.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 (колегія суддів у складі: Зуєвої Л. Є., Коваля М. П., Кравця О. О.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення у період з 21.03.2009 по 30.11.2015 від базового місяця березень 2009 року, з 01.12.2015 по 28.02.2018 від базового місяця січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.07.2019 від базового місяця березень 2018 року;
- зобов`язати відповідача нарахувати і вплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 21.03.2009 по 30.11.2015 від базового місяця березень 2009 року, з 01.12.2015 по 28.02.2018 від базового місяця січень 2008 року, з 01.03.2018 по 31.07.2019 від базового місяця березень 2018 року.
На обґрунтування позову зазначав, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та наказом від 31.07.2019 № 168 його було звільнено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення, у зв`язку з закінченням строку контракту. Так, у період з березня 2009 року по 31.07.2019 відповідач не проводив взагалі або проводив частково нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивачу.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 31.07.2019 № 168, припинено контракт про проходження військової служби та виключено зі списків особового складу підполковника ОСОБА_1, звільненого з військової служби у запас, з 31.07.2019.
Представник позивача направив адвокатський запит до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням повідомити чи виплачувалась позивачу за час проходження військової служби по день звільнення індексація грошового забезпечення, якщо виплачувалась, то зазначити періоди її сплати, а якщо не виплачувалась, то повідомити про причини її невиплати, та надати довідку про фактичне сплачене грошове забезпечення, копії грошового атестату та послужного списку.
На вказаний запит відповідачем надано відповідь листом від 16.11.2020 № 3/32/2-3275, що відомості по 2017 рік здані до Центрального архівного відділу та право на отримання індексації у 2018 році, у позивача виникло у грудні 2018 році, додавши довідку про проведення індексації грошового забезпечення у 2018-2019 роках.
Представник позивача з адвокатським запитом звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати особисті картки на грошове забезпечення позивача за період з 01.01.2009 по 31.12.2013, на який ним отримано відповідь листом від 07.12.2020 № 790 з доданими особистою карткою № 237/89.
Позивач подав заяву до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з проханням надати копії особистих карток на грошове забезпечення за період з 01.01.2010 по 31.12.2017 та послужного списку.
Листом від 28.01.2021 № 101 позивач отримав відповідь, відповідачем надіслано на адресу позивача копії особистих карток на грошове забезпечення за 2009 роки Військової частини НОМЕР_1, за 2010-2011 роки Військової частини НОМЕР_2, за 2011-2014 роки Військової частини НОМЕР_3, 2014-2016 роки Військової частини НОМЕР_1 стосовно нарахувань та виплат грошового забезпечення та копію послужного списку ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 17.12.2014 по 28.02.2018 в повному обсязі. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.12.2014 по 28.02.2018 в повному обсязі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у період з 22.12.2009 по 16.12.2014 позивач не проходив військову службу в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_2, правонаступником якого є ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідач не нараховував та не виплачував йому грошове забезпечення, відповідно, у відповідача був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльність у ненарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення у період з 22.12.2009 по 16.12.2014 та зобов`язання нарахувати та виплатити є безпідставними та не належать задоволенню.
Щодо періоду з 21.03.2009 по 21.12.2009, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до особистої картки № 237/89 на грошове забезпечення за 2009-2010 рік, за цей період відповідачем нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а тому суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині не належать до задоволення.
Щодо періоду з 17.12.2014 по 30.11.2015 та з 01.12.2015 по 28.02.2018 року, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до особистих карток та довідки про виплату індексації відповідачем не було в повному обсязі нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення за вказаний період. Так, з особистої картки № 174/65 на грошове забезпечення за 2014-2015 роки судом першої інстанції встановлено, що позивачу нараховано та виплачено індексацію грошового забезпечення у квітні, травні, липні, серпні 2015 року та у грудні 2016 року (особиста катка на грошове забезпечення за 2016 рік), що й підтверджено відповідачем довідкою про виплату індексації. Тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про визнання протиправною бездіяльність щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 17.12.2014 по 28.02.2018 є правомірними та належать задоволенню шляхом визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період 17.12.2014 по 28.02.2018 в повному обсязі та зобов`язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з 17.12.2014 по 28.02.2018 в повному обсязі.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги у встановленні базового місяця березень 2009 року за період з 21.03.2009 по 30.11.2015 та базового місяця січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018, оскільки нарахування індексації грошового забезпечення, визначення базового місяця та суми такого нарахування належить до повноважень відповідача, які є дискреційними.
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що матеріалами справи підтверджено, зокрема довідками про виплату індексації грошового забезпечення та не заперечується відповідачем, що у період з грудня 2018 року по 31.07.2019 відповідачем нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення ("базового місяця") - березень 2018 року, як того просить позивач у позовній заяві. Тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.07.2019 та зобов`язання здійснити таке нарахування та виплату є безпідставними та не належать до задоволення.
Щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 01.03.2018 по 30.11.2018, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні цих вимог, оскільки відповідно до пункту 1-1 Порядку № 1078, індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. З огляду на те, що індекс споживчих цін у цей період не перевищив вищезазначений поріг індексації, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно не нараховано індексації грошового забезпечення, а отже відсутні ознаки протиправної бездіяльності відповідача.
Позивач, не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення у період з 21.03.2009 по 16.12.2014 із застосуванням базового місяця березень 2009 року та не застосуванні базових місяців для періоду з 17.12.2014 по 28.08.2018 (з 17.12.2014 по 30.11.2015 із застосуванням базового місяця березень 2009 року та з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця січень 2008 року) та визнанні у цих частинах рішення бездіяльності відповідача протиправною, подав апеляційну скаргу. Крім того, позивач зазначав, що період з 01.03.2018 по 31.07.2019 від базового місяця березень 2018 року ним не оскаржується.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, приймаючи таке рішення, погодився з висновками суду першої інстанції, що позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача у ненарахуванні та виплати індексації грошового забезпечення у період з 21.03.2009 по 16.12.2014 є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню. Крім того, суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що у період з 22.12.2009 по 16.12.2014 позивач не проходив військову службу в управлінні ІНФОРМАЦІЯ_2, дійшов висновку, що у відповідача був відсутній обов`язок щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за вказаний період.
Розглядаючи питання встановлення базових місяців, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повноваження щодо обрахунку індексації, у тому числі, щодо визначення базового місяця для такого нарахування, у відповідності до положень Порядку № 1078 та Закону України "Про індексацію грошових доходів населення", покладається на відповідача, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для зобов`язання останнього здійснити розрахунок індексації позивачу в період з 17.12.2014 по 28.02.2018 - з урахуванням базових місяців: березень 2009 року за період з 17.12.2014 по 30.11.2015; січень 2008 року за період з 01.12.2015 по 28.02.2018. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що порушене питання не було предметом розгляду відповідачем до подачі позову, а тому відсутні правові підстави вважати, що відповідне право позивача було порушено.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 22.12.2009 по 16.12.2014 та зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 22.12.2009 по 16.12.2014, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати в цій частині та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в цій частині. В іншій частині рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 просить залишити без змін.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, позивач указує на відсутність правового висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) та норм статті 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до правовідносин зі здійснення повного розрахунку при звільненні військовослужбовця.
На думку скаржника, суди попередніх інстанцій фактично ототожнили поняття "переміщення під час проходження військової служби" та "звільнення з військової служби", що є помилковим, оскільки при переміщенні позивача дія трудового договору (контракту про проходження військової служби) з ним не припиняється і трудові правовідносини з Національною гвардією України тривають.
Отже, скаржник вважає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосовували норми пункту 40 Положення № 1153/2008, оскільки суди не урахували, що трудові відносини з позивачем під час дії контракту, навіть при його переміщенні до інших військових частин, не припиняються. Дія контракту на час військової служби триває і закінчується лише звільненням позивача з військової служби.
Наголошує, що в силу норм пункту 242 Положення № 1153/2008та статті 116 КЗпП України, яка може, на його думку, бути застосована субсидіарно до даних правовідносин, остаточний розрахунок з позивачем має бути проведено саме під час його звільнення, оскільки саме звільнення позивача з військової служби припиняє трудові правовідносини. Отже, скаржник вважає, що при звільненні з військової служби позивача мають бути виплачені всі складові його грошового забезпечення, та здійснено повний остаточний розрахунок за всіма іншими належними йому виплатами.
Позиція інших учасників справи
Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів попередніх інстанцій.
Рух касаційної скарги
06.10.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Рибачука А. І., суддів Бевзенка В. М., Стеценка С. Г. для розгляду судової справи № 420/5664/21.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 12.10.2021 № 1932/0/78-21 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 420/5664/21 у зв`язку з постановленням Верховним Судом 11.10.2021 ухвали № К/9901/36447/21 про відведення судді-доповідача Рибачука А. І. та суддів Бевзенка В. М., Стеценка С. Г. від розгляду матеріалів касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021 у справі № 420/5664/21.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Єресько Л. О., Жука А. В. для розгляду судової справи № 420/5664/21.
Ухвалою Верховного Суду від 21.10.2021 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.06.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 01.09.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
Позиція Верховного Суду
Релевантні джерела права та акти їхнього застосування
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з частиною другою статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" порядок проходження громадянами України військової служби, їх права та обов`язки визначаються цим Законом, іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України, які затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною першою статті 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей").