ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа №640/20994/21
адміністративне провадження № К/990/14174/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Губської О.А.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року (головуючий суддя - Клименчук Н.М.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді: Беспалов О.О., Грибан І.О.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1, боржник) звернувся до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі - відповідач, Відділ), в якому просив суд визнати протиправною та скасувати постанову у виконавчому провадженні ВП№51612043 від 08 липня 2021 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 309 013,20 грн (далі - Постанова, спірна постанова).
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірна постанова прийнята із порушенням вимог статті 27 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII), оскільки стягнення судового збору після повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою без фактичного виконання виконавчого документу є безпідставним.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. 11 липня 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 51612043 на підставі виконавчого листа №1005/162/2012, виданого 03 березня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний банк" заборгованості за кредитним договором № 4/П від 05 вересня 2006 року в розмірі 3 088 312 (три мільйони вісімдесят вісім тисяч триста дванадцять) грн. 07 коп. та судові витрати в розмірі 1 820 (одну тисячу вісімсот двадцять) грн.
4. Внаслідок надходження до Відділу заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання, 08 липня 2021 року державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу згідно з пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII.
5. 08 липня 2021 року у вказаному виконавчому провадженні державним виконавцем прийнято постанову про стягнення виконавчого збору із боржника у розмірі 309 013,20 грн. Постанова прийнята на підставі статей 3, 27, 40 Закону № 1404-VII.
6. Не погоджуючись із постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 08 липня 2021 року, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
7. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року позовні вимоги задоволено.
7.1. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця від 08 липня 2021 року про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 309 013,20 грн.
8. Приймаючи вказане рішення, суд першої інстанції, керуючись правовими позиціями, сформованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 березня 2020 року (справа №2540/3203/18) та Верховним Судом у постанові від 16 квітня 2020 року (справа №260/1261/18), дійшов висновку щодо протиправності спірної постанови державного виконавця, що на момент виникнення спірних правовідносин обов`язковою умовою стягнення виконавчого збору було фактичне виконання виконавчого документа та вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
9. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 квітня 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
10. Суд апеляційної інстанції вказав про законність спірної постанови, оскільки на час виникнення спірних правовідносин фактичне виконання рішення, крім випадку такого виконання до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та вжиття виконавцем заходів примусового виконання рішень - не є обов`язковими умовами для стягнення виконавчого збору. Приймаючи оскаржуване рішення суд апеляційної інстанції керувався правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року (справа №480/1558/19) та постанові від 31 травня 2021 року (справа №160/7321/19).
V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
11. Не погодившись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишивши в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 грудня 2021 року.
12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу).
13. У касаційній скарзі вказано, що судом апеляційної інстанції застосовані стаття 58 Конституції України та статті 18, 27 (в ретроспективі: в редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року та в редакції після 28 серпня 2018 року), статті 40, 42 (в ретроспективі) Закону № 1404-VII без урахування висновків Верховного Суду, викладеного в постановах від 21 жовтня 2021 року у справі № 420/4279/19, від 28 січня 2021 року у справі №420/769/19, від 12 серпня 2020 року у справі № 1340/5053/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 400/878/20.
14. Також скаржник зазначив, що суд апеляційної інстанції порушив принцип змагальності, оскільки на час прийняття оскаржуваного судового рішення позивач та його представник не отримали ухвалу про відкриття апеляційного провадження, матеріали скарги, а розгляд справи в суді апеляційної інстанції здійснювався за їх відсутності та без належного повідомлення. На думку скаржника, вказане свідчить про порушення судом апеляційної інстанції пункту 3 частини третьої статті 353 КАС України.
15. Відділом подано відзив на касаційну скаргу, в якому просив рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін, а скаргу - без задоволення. Відповідач вказав, що нормами Закону № 1404-VII (чинного на час прийняття оскаржуваної постанови) чітко передбачено обов`язок державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу/закінчення виконавчого провадження вчинити дії по винесенню постанови про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягнення з боржника, якщо такий збір стягнуто не було.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
16. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
17. Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.
18. Згідно із статтями 1, 5 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.
19. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року № 1403-VIII "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (далі - Закон № 1403-VIII).
20. Згідно із статтею 3 Закону № 1403-VIII завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.
21. Відповідно до статті 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
22. Частиною першою статті 18 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
23. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
24. Частиною п`ятою статті 26 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
25. Відповідно до частин першої та другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28 серпня 2018 року, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
26. За приписами пунктів 1-6 частини п`ятої статті 27 Закону № 1404-VIII у цій же редакції виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
27. Частиною дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.