ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 400/4280/20
адміністративне провадження № К/9901/42207/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
суддів - Мартинюк Н. М., Соколова В. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1" до ОСОБА_1 про стягнення витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 (суддя - Іванов Е. А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 (колегія суддів у складі: Димерлія О. О., Танасогло Т. М., Єщенка О. В.),
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
У жовтні 2020 року ІНФОРМАЦІЯ_1" звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду суду з позовом до ОСОБА_1, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі в сумі 443 820,62 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано наявністю у відповідача обов`язку, згідно із вимогами частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", відшкодувати витрати з його утриманням в ІНФОРМАЦІЯ_1" внаслідок дострокового розірвання контракту через відрахування за академічну неуспішність відповідно до Порядку відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов`язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964). Добровільно відповідач не відшкодував вказані витрати, що зумовило звернення до суду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Між Міністерством оборони України в особі ІНФОРМАЦІЯ_1" та ОСОБА_1 було укладено Контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу, який набрав чинності з 28.07.2017 відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1" від 07.09.2017 № 19-РС.
Абзацом 6 пункту 1 вказаного Контракту передбачено, що курсант зобов`язаний відшкодовувати Міністерству оборони України витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованості чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого навчального закладу.
Чинність Контракту припинено 19.08.2020 у зв`язку з відрахуванням ОСОБА_1 з навчання через систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем (наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1" від 19.08.2020 № 21-РС).
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1" (по стройовій частині) від 28.08.2017 № 181, молодшого сержанта військової служби за контрактом ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1".
Наказом Національного університету "ІНФОРМАЦІЯ_1" від 17.08.2020 № 984 "Про відрахування курсантів ІНФОРМАЦІЯ_1"", зокрема, відраховано за академічну неуспішність курсанта денної форми навчання ІНФОРМАЦІЯ_1" за ступенем вищої освіти бакалавра за державним замовленням Державної прикордонної служби України: за спеціальністю 271. Річковиій та морський транспорт; за спеціалізацією: "Кораблеводіння" старшину 2 статті ОСОБА_1, курсанта 3 курсу.
Відповідно до наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1" (по стройовій частині) від 26.08.2020 № 166 (зі змінами, внесеними наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1" (по стройовій частині) від 28.08.2020 № 168), старшину 2 статті ОСОБА_1, колишнього курсанта 3 навчального курсу, звільненого наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1" (по особовому складу) від 19.08.2020 № 21-РС з військової служби у запас за підпунктом "ж" пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України "Про військовій обов`язок і військову службу" (у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем), з 26.08.2020 виключено із списків особового складу інституту та всіх видів забезпечення (а з продовольчого забезпечення за Каталогом продуктів харчування з 27.08.2020) і направлено для зарахування на військовий облік до Суворовського РТЦК та СП м. Одеси.
Календарна та загальна вислуга років у Збройних Силах України на 26.08.2020 складає 03 роки 11 місяців 27 днів. Строкову службу вислужив.
Також, у наказі зазначено виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 0 % посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 26 серпня 2020 року.
Оголошено суму до відшкодування за час навчання в ІНФОРМАЦІЯ_1" у розмірі 443 820,62 грн (грошове забезпечення 365 716,93 грн, продовольче забезпечення 47 447,10 грн, речове забезпечення 27 956,02 грн, квартирно-експлуатаційне забезпечення 1760,33 грн, медичне забезпечення (санаторно-курортним лікуванням не забезпечувався) 940,24 грн. Наказано внести суму до книги обліку нестач ІНФОРМАЦІЯ_1" та віднести на старшину 2 статті ОСОБА_2 і надати строк 30 календарних днів для добровільного відшкодування витрат, які пов`язані з навчанням.
Стверджуючи про наявність підстав для покладання обов`язку з відшкодування витрат у примусовому порядку за рішенням суду, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.01.2021 адміністративну справу № 400/4280/20 передано на розгляд до Одеського окружного адміністративного суду.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 адміністративний позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати, пов`язані з утримання у вищому навчальному закладі у сумі 78 103,69 гривень. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Вирішуючи спір та приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання по продовольчому, речовому, медичному (лікування) забезпеченню та по квартирно-експлуатаційному забезпеченню на загальну суму 78 103,69 грн, сплата яких відповідачем не підтверджена на час розгляду справи. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення сум грошового забезпечення суд першої інстанції виходив з приписів пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 13 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), якими передбачено, що виплачене грошове забезпечення військовослужбовця поверненню не підлягає.
Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасовано та у вказаній частині прийнято нове судове рішення, яким позовні вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1" задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 університету "ІНФОРМАЦІЯ_1" витрати, пов`язані з утриманням у вищому навчальному закладі у розмірі 365 716,93 грн.
Суд апеляційної інстанції приймаючи таке рішення виходив з того, що у разі дострокового розірвання контракту, через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) чи відмови від подальшого проходження військової служби на посадах офіцерського складу після закінчення цього закладу, курсант зобов`язаний відшкодувати витрати, пов`язані з його утриманням у вищому навчальному закладі. Окрім цього, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що грошове забезпечення військовослужбовця ІНФОРМАЦІЯ_1" входить до складу витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі.
При цьому, суд апеляційної інстанції встановив, що ОСОБА_1 ознайомлений із розрахунком витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, про що свідчить його особистий підпис на зворотному боці Витягу з наказу ІНФОРМАЦІЯ_1" (по стройовій частині) від 28.08.2020 № 168. Також суд встановив, що на теперішній час відшкодування витрат позивачу відповідачем не відбувається. За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 витрат, пов`язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, а саме грошового забезпечення у розмірі 365716,93 грн.
Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить: скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 та залишити без змін рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021; скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог; скасувати постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021 та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та ухвалити нове судове рішення про залишення адміністративного позову без розгляду.
Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункти 1, 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: щодо неможливості стягнення грошового забезпечення, яке є правовим аналогом заробітної плати.
Крім того, скаржник наголошує на тому, що ані Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", ані Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", ані будь-якими іншим Законом України не встановлено обмежень права особи на отримання грошового забезпечення як оплати часу за проходження військової служби та можливості його зворотного повернення.
Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на те, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосовування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 28.05.2021 у справі № 320/7233/19, від 23.09.2021 у справі № 520/11540/19, від 30.09.2021 у справі № 340/685/19, від 10.10.2019 у справі 140/721/19.
Так, скаржник зазначає, що відповідно до частини десятої статті 25 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" та пункту 7 Порядку № 964 право на звернення до суду у позивача у цій справі може виникнути лише у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Водночас він наполягає на тому, що він не відмовлявся добровільно відшкодувати витрати, пов`язані із його утриманням у вищому навчальному закладі, оскільки він взагалі не отримував від Академії розрахунку суми належних до відшкодування витрат, тобто йому не було запропоновано у добровільному порядку відшкодувати витрати, які є предметом стягнення у цій справі. Разом з тим, скаржник зазначає, що контракт про проходження служби, рапорт відповідача про припинення навчання та наказ про відрахування з навчання не містять розрахунку витрат, пов`язаних з утриманням відповідача в Академії, у цих документах також не визначено строк добровільного відшкодування відповідачем таких витрат.
Також скаржник зазначає про те, що суди попередніх інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосовування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах 30.09.20219 у справі № 340/685/19, від 10.19.2019 у справі № 140/721/19, від 24.12.2019 у справі № 824/284/19-а, від 29.04.2020 у справі № 560/1942/19, від 18.06.2020 у справі № 140/2024/19, від 17.09.2020 у справі № 520/8425/19, від 17.04.2019 у справі № 360/962/19, від 24.02.2021 у справі № 420/4661/19 щодо пропуску позивачем місячного строку для звернення до суду з цим позовом.
Наголошує на тому, що обчислення процесуального строку для подання цього позову розпочалося з дати звільнення відповідача 26.08.2020 та закінчилося 25.09.2020, однак позовна заява подана до суду 02.10.2020.
Крім того, скаржник зазначає, що судом апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосовано норму права без урахування висновку щодо застосовування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 28.10.2021 у справі № 520/15103/2020. У зв`язку з чим зазначає, що він є дитиною учасника бойових дій та має відповідні пільги, передбачені Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 06.02.2018 на ім`я його рідного батька ОСОБА_3, про що відповідач зазначав у відзиві на позовну заяву.
Також скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів та неповного встановлення обставин справи, не надав жодної оцінки його обґрунтуванням та запереченням проти позову. Вважає, що суд апеляційної інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів.
Серед іншого, також зазначає про те, що Порядок № 964 у редакції від 06.11.2013 не визначає обов`язкової умови для відшкодування спірних витрат у разі відрахування з навчання за академічну неуспішність та звільнення з військової служби у зв`язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем. Такими умовами, зазначає скаржник, Порядок № 964 доповнено лише у редакції від 05.09.2020, тобто після звільнення відповідача.
Окрім того, скаржник вважає, що в розумінні положень частини четвертої статті 5 КАС України та пункту 2 Порядку № 964, ІНФОРМАЦІЯ_1" не є належним позивачем у цій справі.
Позиція інших учасників справи
Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Рух касаційної скарги
22.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.11.2021 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 400/4280/20.
Розпорядженням в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21.02.2022 № 319/0/78-22 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 400/4280/20 у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді Жука А. В., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2022 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Мартинюк Н. М., Соколова В. М. для розгляду судової справи № 400/4280/20.
Ухвалою Верховного Суду від 21.02.2022 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.05.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.10.2021.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Релевантні джерела права й акти їхнього застосування
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина перша статті 2 КАС України визначає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
За правилами частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до абзацу другого частини другої, частини п`ятої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень встановлюється тримісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб`єкту владних повноважень право на пред`явлення визначених законом вимог. Цим Кодексом та іншими законами можуть також встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон № 2232-XII).
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 2 Закону № 2232-XII громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які проходять військову службу, є військовослужбовцями. Порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.
Частиною шостою статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що до видів військової служби належить, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів).
Відповідно до частини першої статті 25 Закону № 2232-XII підготовка громадян України для проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу проводиться у вищих військових навчальних закладах та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти. У них здійснюється навчання курсантів, слухачів, студентів, ад`юнктів і докторантів. Підготовка громадян України, прийнятих на військову службу за контрактом, може здійснюватися у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок та умови направлення, проходження військової служби громадянами України під час такої підготовки визначаються положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Згідно з частиною п`ятою статті 25 Закону № 2232-XII з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами третім і шостим частини другої статті 23 цього Закону.
Частиною десятою статті 25 Закону № 2232-XII передбачено, що Курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності) та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п`яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів "д", "е", "є", "з", "и" пункту 1 та підпунктів "д", "е", "є", "ж", "з" пункту 2 частини п`ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов`язані з їх утриманням у закладі вищої освіти, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.