ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 620/1554/19
адміністративне провадження № К/9901/519/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019 (головуючий суддя: Житняк Л.О.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 (головуючий суддя: Горяйнов А.М., судді: Кучма А.Ю., Файдюк В.В.) у справі №620/1554/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області про визнання протиправним наказу та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В:
І. РУХ СПРАВИ
У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернулося з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області (далі - відповідач), в якому просив:
визнати протиправним наказ ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області від 19.03.2019 №65 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", яким позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області;
зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, державної форми власності, орієнтовною площею 2,0 га на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.07.2019, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.11.2019 у справі №620/1554/19, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішеннями суду першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.
IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
Ухвалою Верховного Суду від 22.01.2020 відкрито касаційне провадження у справі.
За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначений новий склад суду.
Ухвалою Верховного Суду від 05.04.2023 справу прийнято до провадження та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області із заявою від 17.05.2018 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту).
Листом від 12.06.2018 №К-5420/0-2646/0/94-18 позивачу було повідомлено, що ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області не має правових підстав для надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, оскільки бажана земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП "Софіївське" серії ЧН № 000007 від 14.11.1995. Також у листі було зазначено, що законодавством не врегульовано питання щодо повноважень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування в частині розпорядження землями колективної власності.
Відмову в наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, викладену в зазначеному листі, ОСОБА_1 оскаржив у судовому порядку.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 28.11.2018 у справі №2540/3253/18 за позовом ОСОБА_1 до ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області позов задоволено:
визнано протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, викладену в листі № К-5420/0-2646/0/94-18 від 12.06.2018, щодо надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018;
зобов`язано ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (за межами населеного пункту) на підставі заяви від 17.05.2018 та прийняти рішення в порядку та спосіб, визначений Земельним кодексом України.
Вирішуючи зазначений спір, суд виходив із того, що звернення позивача вирішено ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області у неналежний спосіб, без прийняття рішення у формі наказу.
На виконання судового рішення у справі №2540/3253/18, відповідач прийняв наказ від 19.03.2019 № 65 про відмову в наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність. Відмова обґрунтована тим, що бажана земельна ділянка включена до державного акту на право колективної власності колишнього КСП "Софіївське" серії ЧН № 000007, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №16 від 14.11.1995, і згідно із пунктом 21 Перехідних положень Земельного кодексу України вважається власністю Софіївської територіальної громади.
Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивачка звернулася із цим позовом до суду.
ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що відповідач своїми діями перешкоджає в реалізації його конституційного права на отримання у власність земельної ділянки. Зазначає, що відмовляючи йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки у власність, відповідач не зазначив жодної з підстав, визначених статтею 118 ЗК України. Також позивач зазначив, що бажана земельна ділянка розташована за межами земель колективної власності колишнього КСП "Софіївське" і межує із земельними ділянками, які приватизовані в порядку статті 118 ЗК України.
Відповідач позов не визнав. Стверджує, що земельна ділянка, яку має намір отримати позивач у власності, не належить до земель державної власності, а відносяться до земель колективної власності колишнього КСП "Софіївське". Зазначає, що рішення щодо долі нерозпайованої частини земель КСП "Софіївське", зокрема і щодо передачі їх до земель запасу, не приймалося, правові підстави стверджувати, що розпорядником цих земель є Головне управління відсутні. Крім того, рішення щодо передачі не розпайованих земель КСП "Софіївське" до земель запасу загальними зборами власників земельних часток (паїв) КСП "Софіївське" чи зборами уповноважених або створеного ним органу управління, якому передано функції по господарському управлінню колективним майном також не приймалося. З огляду на наведене, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення діяв у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень.
V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що до повноважень ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області належить розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності. Судами попередніх інстанцій встановлено, що на момент звернення позивача із заявою від 17.05.2018, бажана земельна ділянка перебувала в колективній власності. Суди визнали, що в процесі реформування земельного законодавства склалась ситуація, коли правовий статус права власності на землі колективних сільськогосподарських підприємств законодавчо не було урегульовано. Водночас, з метою вирішення цього питання Верховною Радою України було прийнято Закон України від 10.07.2018 №2498-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", який набув чинності 01.01.2019. Також внесено зміни до пункту 21 розділу X Перехідних положень Земельного кодексу України та Закону України від 05.06.2003 №899-ІV "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", зокрема визнано комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст землі колективної власності тих колективних сільськогосподарських підприємств, які ліквідовані; надано можливість загальним зборам членів колективних сільськогосподарських підприємств, паювання земель у яких завершилось, до 2020 року перерозподілити між собою (допаювати) залишок сільськогосподарських угідь та передати землі несільськогосподарського призначення до комунальної власності.
За такого нормативного регулювання, суди обох інстанцій дійшли висновку, що до 01.01.2019 на нерозпайовані землі КСП "Софіївське" існувало право колективної власності, що підтверджене правовстановлюючим документом - Державним актом на право колективної власності на землю КСП "Софіївське" серії ЧН №000007. Водночас починаючи з 01.01.2019 землі КСП "Софіївське", які не були розпайовані або не підлягали паюванню вважаються власністю Софіївської територіальної громади.
Також у межах розгляду цієї справи, суди обох інстанцій оцінили інформацію, зазначену у довідці форми 6-зем від 07.11.2018 №1708/172-18 та листі від 11.06.2019 №322/412-19-0.32, виданими Відділом у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області.
Зважаючи на викладене, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність у відповідача повноважень розпоряджатися землями колишнього КСП "Софіївське".
VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанції неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник, з посиланням на інформацію, зазначену у довідці форми 6-зем Відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 07.11.2018 №1708/172-18 стверджує, що на момент його звернення бажана земельна ділянка належала до земель запасу (перебувала у державній власності). Відтак зміни до Земельного кодексу України, які набули чинності 01.01.2019 та передбачали передачу земель колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені, у власність територіальних громад, на території яких вони розташовані - не змінюють правового статусу обраної ним земельної ділянки. Також скаржник зазначив, що інформація, зазначена у листі Відділу у Носівському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області від 11.06.2019 №322/412-19-0.32 не входить до предмету доказування, оскільки цей документ виданий після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, а тому суди обох інстанцій не повинні були його оцінювати. Крім того, інформація, зазначену у довідці форми 6-зем від 07.11.2018 №1708/172-18 та листі від 11.06.2019 №322/412-19-0.32 є суперечливою.
Додатково скаржник відзначив, що після розгляду цієї справи шляхом моніторингу сайту "Публічна кадастрова карта України" йому стало відомо, що бажаній земельній ділянці площею 9,56 га присвоєно кадастровий номер 7423885500:02:001:0919 та віднесено її до земель запасу.
Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.
За правилами статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.