ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа №813/1400/16
касаційне провадження № К/9901/42160/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 03.10.2017 (головуючий суддя - Гінда О.М., судді - Качмар В.Я., Рибачук А.І.) у справі за позовом Державного підприємства "Львівський бронетанковий завод" до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
У квітні 2016 року Державне підприємство "Львівський бронетанковий завод" (далі - позивач, Підприємство, платник) звернулось в суд із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.12.2015 №0001782201, №0001792201, №0001772201.
Обґрунтовуючи вимоги, позивач зазначив, що витрати та суми податкового кредиту з податку на додану вартість були сформовані ним по реальним правочинам з його контрагентами, що пов`язані із його господарською діяльністю, а реалізовуючи товарно-матеріальні цінності нижче її собівартості Підприємство не порушило вимоги Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Факт відсутності товарно-транспортних накладних, актів приймання товарів по кількості і якості по деяким господарським операціям не може бути підставою для висновків про нереальність здійснення таких операцій, відтак прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.
Львівський окружний адміністративний суд постановою від 28.03.2017 в задоволенні адміністративного позову відмовив повністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що подані позивачем первинні документи не підтверджують реальність господарських операцій позивача з його контрагентами, постачання ремонтних робіт та готової продукції нижче виробничої собівартості здійснена всупереч вимогам податкового законодавства, відтак, контролюючим органом правомірно прийнято податкові повідомлення-рішення.
Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 03.10.2017 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нову постанову, якою позовні вимоги Підприємства задоволено частково. Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Інспекції від 02.12.2015 №0001782201 в частині зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 841794,00 грн та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 420897,00 грн; № 0001792201 в частині зменшення розміру від`ємного значення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 1420079,00 грн; №0001772201 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 2479331,00 грн та в частині застосування штрафної (фінансової) санкції (штрафу) в розмірі 1239665,00 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неотримання підприємством доходу від окремої господарської операції не свідчить про те, що така операція не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, оскільки при здійсненні господарських операцій існує звичайний комерційний ризик не отримати дохід від конкретної операції. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність формування платником витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість за господарськими операціями з контрагентами: ПП "Технопром", ТОВ "ВП "Спецкабель", ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура", ТОВ "Дівітіс" ТОВ "Інвест-Авто 2007", ТОВ "Дізал", оскільки такі господарські операції підтверджені належними первинними документами, відбулися реальні зміни майнового стану платника податків, господарські операції спричинили зміни в структурі активів і зобов`язань платника податків, сприяли отриманню доходу, а відтак оскаржувані податкові повідомлення-рішення в цій частині є протиправними та підлягають скасуванню у зазначеній частині.
Відмовляючи у іншій частині позовних вимог, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про непідтвердження господарських операцій позивача з ПП "Пацифік-2".
Інспекція, не погодившись з прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, звернулась до суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 70, 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України, у редакції, чинній на дату вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
Скаржник стверджує про не підтвердження господарських операцій між позивачем та зазначеними вище контрагентами з підстав відсутності документів в підтвердження транспортування придбаного товару, сертифікатів відповідності, технічні паспорти, тощо, наявності недоліків у видаткових і податкових накладних.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судами норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, викладені в акті перевірки та якими він керувався під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.
У запереченнях на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанцій без змін.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 23.11.2017 відкрив провадження за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд ухвалою від 04.04.2023 прийняв касаційну скаргу відповідача до провадження та визнав за можливе розглянути справу у попередньому судовому засіданні 05.04.2023.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що Інспекцією проведено виїзну позапланову документальну перевірку Підприємства з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2014 по 01.07.2015, за результатами якої складено акт від 16.11.2015 № 1294/13-50-22-02-07985602 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення вимог: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого за період з липня 2014 року по червень 2015 року позивачем занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, всього на суму 5435892,00 грн; завищено суму податку на додану вартість, що підлягає (підлягав) бюджетному відшкодуванню, всього на суму 1049469,00 грн; завищено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (ряд. 24 декларації) за червень 2015 року на суму 1422731,00 грн; завищено непогашене від`ємне значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 31 декларації) за червень 2015 року на суму 210348,00 грн.
На підставі висновків акту перевірки Інспекцією прийнято податкові повідомлення-рішення від 02.12.2015 № 0001772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 8153838,00 грн, в тому числі за основним платежем в сумі 5435892,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 2717946,00 грн; № 0001782201, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 1049469,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 524735,00 грн; № 0001792201, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 1633079,00 грн.
Фактичною підставою для висновків контролюючого органу про зазначені вище порушення слугували висновки контролюючого органу про безпідставне включення позивачем до складу податкового кредиту сум за господарськими операціями з ПП "Технопром", ТОВ "ВП "Спецкабель", ТОВ "Радіо-електронні компоненти і апаратура", ТОВ "Дівітіс" ТОВ "Інвест-Авто 2007", ТОВ "Дізал", які, на думку контролюючого органу, не відбулися з підстав відсутності реального характеру господарських операцій. До таких висновків відповідач дійшов з підстав відсутності первинних документів в підтвердження здійснення зазначених господарських операцій, зокрема товарно-транспортних накладних, сертифікатів відповідності, тощо.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у визначеній скаржником частині, Верховний Суд виходить із такого.
Статтею 92 Конституції України визначено, що виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи.
Розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності (підпункт 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України (в редакції, чинній з 01.01.2015) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.
Статтею 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування є операції платників податку, зокрема з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Положеннями пункту 198.3 статті 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.