ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/12157/21
провадження № К/990/32516/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду, ухвалене 06 грудня 2021 року у складі головуючого судді - Танцюри К. О., та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду, прийняту 25 травня 2022 року у складі колегії судді: головуючого судді - Федусика А. Г., суддів: Бойка А. В., Шевчук О. А.,
І. Суть спору
1. У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області (далі також - ГУ МВС, відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив:
1.1. визнати протиправною бездіяльність ГУ МВС щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, компенсацію за службу особи начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року та не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення;
1.2. зобов`язати ГУ МВС нарахувати та виплати індексацію грошового забезпечення з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року в розмірі 11 330,13 гривень;
1.3. зобов`язати ГУ МВС нарахувати та виплати компенсацію за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року в розмірі 75 089,7 гривень;
1.4. зобов`язати ГУ МВС нарахувати та виплати суму середнього заробітку за весь період затримки остаточного розрахунку при звільненні з 07 листопада 2015 року з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів виходячи з середньоденного розміру грошового забезпечення - 357,57 гривень.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що проходив службу у відповідача з серпня 1998 року по 05 липня 2015 року та в подальшому був переведений до Головного управління Національної поліції в Одеській області.
2.1. Також позивач зазначив, що 14 червня 2021 року його було ознайомлено з наказом ГУ НП про звільнення та що індексація грошового забезпечення та виплата компенсації за службу у вихідні або святкові дні здійснювалась відповідачем не у повному обсязі з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року.
3. Позивач, посилаючись на норми діючого законодавства, рішення Конституційного Суду та практику ЄСПЛ, те що індексація грошового забезпечення за спірний період у відомостях про грошове забезпечення відсутня, тоді як позивач в період з 06 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року проходив службу у святкові та вихідні дні, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
4. Відповідач надав заперечення на позовну заяву, в яких вказує на те, що у спірний період індекс споживчих цін не завжди перевищував поріг індексації, крім того позивачем не надано доказів на підтвердження залучення його до роботи у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, а тому просив у задоволенні позову відмовити повністю.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
5. ОСОБА_1 з 1998 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в ГУ МВС України в Одеській області.
6. Наказом ГУ МВС України в Одеській області № 2400 о/с від 06 листопада 2015 року позивача звільнено в запас Збройних Сил України за п. 64 "з" у зв`язку з переходом у встановленому порядку на роботу в інші міністерства і відомства (організації).
6.1. Так, з 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 переведений на службу до Головного управління Національної поліції в Одеській області.
7. Позивач, зазначає, що з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року йому не нараховувалась та не виплачувалась індексація та компенсація за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
8. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 06 грудня 2021 року позов задовольнив частково.
8.1. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року.
8.2. Зобов`язав Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за період з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року.
8.3. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.
9. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.
Таким чином, з огляду на встановлену під час розгляду справи протиправну бездіяльність ГУ МВС щодо здійснення індексації грошового забезпечення позивача у спірний період, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності ГУМВС щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення в період з 03 червня 2010 року по 07 листопада 2015 року та зобов`язання ГУ МВС нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення у повному обсязі за вказаний період.
9.1. Крім того, судом зазначено, що лист Головного управління Національної поліції в Одеській області від 18 серпня 2021 року №1/572/зі містить лише інформацію щодо візування позивачем у вихідні та святкові дні наказів ГУ МВС за 2012-2015 роки без підтверджуючих документів зазначеного.
Також суд враховував, що в матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про залучення позивача до служби у вихідні та святкові дні
9.2. Окрім іншого, судом зазначено, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
Враховуючи те, що фактичного розрахунку із позивачем ще не проведено, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки виплат є передчасними та задоволенню не підлягають.
10. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 25 травня 2022 року, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року скасував в частині позовних вимог щодо виплати компенсації за службу особи начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні та щодо нарахування та виплати суми середнього заробітку за весь період затримки остаточного розрахунку при звільненні, в задоволенні яких було відмовлено.
Прийняв в цій частині постанову, якою:
10.1. Визнав протиправною бездіяльність Головного управління МВС України в Одеській області щодо не нарахування та не виплати компенсації за службу особи начальницького складу органів внутрішніх справ у дні щотижневого відпочинку та святкові дні з 01 січня 2012 року по 07 листопада 2015 року та не здійснення остаточного розрахунку в день звільнення;
10.2. Зобов`язав Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за службу у дні щотижневого відпочинку та святкові дні з 01 січня 2012 року по 07 листопада 2015 року;
10.3. Зобов`язав Головне управління МВС України в Одеській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь період затримки остаточного розрахунку при звільненні з 07 листопада 2015 року.
10.4. В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року залишив без змін.
11. Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду дійшла до висновку про доведеність факту несення служби позивачем у вихідні та святкові дні, а тому підлягає компенсації в грошовій формі несення служби позивачем у вихідні та святкові дні в період за 01 січня 2012 року по 07 листопада 2015 року.
Суд апеляційної інстанції вказав на встановлення факту, що не пізніше часу звільнення зі служби позивач мав право на отримання індексації грошового забезпечення та компенсації за несення служби у вихідні та святкові дні, однак такі виплати проведені не були.
Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у строки, що передбачені статтею 117 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої цією статтею та свідчить про наявність правових підстав для отримання позивачем середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
IV. Касаційне оскарження
12. Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
12.1. Так, автор скарги посилається на те, що суди в оскаржуваних судових рішеннях застосували положення статті 117 Кодексу законів про працю України без урахування висновку щодо застосування цієї норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц та від 26 лютого 2020 року у справі № 821/1083/17.
12.2. У зв`язку із наведеним відповідач просить скасувати оскаржувані рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
13. Верховний Суд ухвалою від 19 січня 2023 року, відкрив касаційне провадження за скаргою Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 грудня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 25 травня 2022 року у справі № 420/12157/21 з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
14. Позивач своїм правом подати до суду касаційної інстанції відзив на касаційну скаргу в письмовій формі відповідно до статті 338 КАС України не скористався і відзив не подав.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
15. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
16. Частиною першою статті 341 КАС України обумовлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16.1. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
17. В силу статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди захищається законом.
18. Згідно частини першої статті 19 Закону України Про міліцію (чинного на час виникнення спірних правовідносин) форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
19. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (чинної на час виникнення спірних правовідносин), грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
20. Згідно пункту 3 наказу Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499 "Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ" (чинного на час виникнення спірних правовідносин) грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
21. За змістом п.1.14 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 31 грудня 2007 року № 499, індексація грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу МВС здійснюється в порядку та розмірах, установлених законодавством.
22. Закон України від 03 липня 1991 року № 1282-XII "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закон № 1282-ХІІ) визначає правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України.
23. Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).
23.1. Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
23.2. Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078).
24. Відповідно до п. 2 Порядку № 1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
25. Відповідно до статті 4 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка.
26. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
27. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
28. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
29. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
30. Згідно статті 6 Закону № 1282-ХІІ, порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
31. Пунктом 5 Порядку № 1078 передбачено, що у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації.
32. Отже, на підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.
33. Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Верховний Суд звертає увагу, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
34. Статтею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
35. Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов`язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
36. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" від 08 листопада 2005 року зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
37. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.
38. Отже, реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.