ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/5416/19
провадження № К/990/1320/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.,
розглянув у порядку письмового провадження справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним і скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за період відпустки, грошової допомоги за період відпустки, компенсації втрати частини доходу та моральної шкоди, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 2 листопада 2022 року (судді: Димерлій О. О., Єщенко О. В., Танасогло Т. М.) та
в с т а н о в и в:
1. У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області у якому, з урахуванням уточнень, просив:
1) визнати протиправним і скасувати абзац другий частини першої наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 24 вересня 2019 року № 768-В;
2) зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки тривалістю 33 календарних днів за період роботи з 1 квітня 2007 року по 31 січня 2008 року;
3) стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 147297,57 грн;
4) стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 98874,25 грн;
5) стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 156239,05 грн;
6) стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 107446,59 грн;
7) стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.
2. Обставини, які встановили суди попередніх інстанцій, можна викласти так.
ОСОБА_1 з квітня 2003 року проходив службу в Управлінні ветеринарної медицини в Одеській області на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи управління ветеринарної медицини в Одеській області.
Згідно з наказом Управління ветеринарної медицини в Одеській області від 29 січня 2008 року № 05-к ОСОБА_1 звільнений зі своєї посади з 31 січня 2008 року відповідно до пункту 2 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
Цей наказ ОСОБА_1 оскаржив в судовому порядку і в підсумку Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 лютого 2018 року у справі № 2а-4555/08/1570 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 (скасувавши постанову Одеського окружного адміністративного суду від 26 червня 2017 року у справі № 2а-4555/08/157); визнав протиправним і скасував наказ Управління ветеринарної медицини в Одеській області від 31 січня 2008 року № 05-к в частині звільнення ОСОБА_1 ; поновив ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 1 лютого 2008 року; стягнув з Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 лютого 2008 року по день поновлення на роботі.
На виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2018 року у справі № 2а-4555/08/1570 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області наказом від 30 травня 2018 року № 222-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1" поновило ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області з 1 лютого 2008 року. Тим самим наказом передбачено нарахування середньомісячної заробітної плати за час вимушеного прогулу з 1 лютого 2008 року по 30 травня 2018 року.
Після того Одеський апеляційний адміністративний суд додатковою постановою від 12 червня 2018 року у справі № 2а-4555/08/1570 стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 лютого 2008 року по день поновлення на роботі в розмірі 159824,86 грн.
На виконання зазначеної додаткової постанови Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області 20 червня 2018 року виплатило ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 лютого 2008 року по 30 травня 2018 року у розмірі 159824,86 грн, з відрахуванням податків: податку на доходи фізичних осіб в сумі 28768,47 грн та військового збору в сумі 2397,37 грн.
31 травня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою про надання відпустки з 31 травня 2018 року за весь час вимушеного прогулу з наступним звільненням після закінчення відпустки; просив також виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення за весь час відпустки.
Крім того, 1 червня 2018 року позивач звернувся до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою про надання відпустки з наступним звільненням після закінчення відпустки, в якій, з покликанням на статтю 110 КЗпП України, просив надати також розрахунок відпускних та матеріальної допомоги на оздоровлення.
Згідно з наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 31 травня 2018 року № 259-В позивачу надана відпустка тривалістю 59 календарних днів з 1 червня 2018 року по 30 липня 2018 року з урахуванням одного святкового дня, з яких: (1) 30 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 1 лютого 2008 року по 31 січня 2009 року; (2) 9 календарних днів щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби за період роботи з 1 лютого 2008 року по 31 січня 2009 року та (3) 20 календарних днів щорічної основної оплачуваної відпустки за період з 1 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року. Також цим наказом передбачено виплату грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Листами від 3 червня 2018 року вих. № 4747/12/18, від 26 червня 2018 року вих. № 5298/12/18, від 3 липня 2018 року вих. № 5433/12/18 Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надало позивачу рахунок відпускних і матеріальної допомоги на оздоровлення та запитувані документи.
Згідно з наказом Головного управління Дежпродспоживслужби в Одеській області від 2 липня 2018 року № 255-к ОСОБА_1 звільнений з посади головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи - державного інспектора ветеринарної медицини Головного управління ветеринарної медицини в Одеській області за угодою сторін з 30 липня 2018 року відповідно до частини другої статті 86 Закону України [від 10 грудня 2015 року № 889-VIII] "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII), пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України.
Тим самим наказом передбачено проведення статочного розрахунку і виплату [ ОСОБА_1 ] компенсації за 397 календарних днів невикористаної основної щорічної та додаткової оплачуваної відпустки за період з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року, а саме:
- за період роботи з 1 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року - 10 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 11 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 13 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2011 року по 31 січня 2012 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2012 року по 31 січня 2013 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2013 року по 31 січня 2014 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2014 року по 31 січня 2015 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2015 року по 31 січня 2016 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2016 року по 31 січня 2017 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року - 30 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 15 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2018 року по 30 липня 2018 року - 12 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 06 календарних днів невикористаної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби.
У справі з`ясовано, що позивачу виплачені відпускні: за липень 2018 року - 3 липня 2018 року в сумі 13423,21 грн; остаточний розрахунок при звільненні відбувся 30 липня 2018 року, коли позивачеві виплатили 52000,28 грн компенсації, що підтверджено виписками з рахунків.
Позивач оскаржив в судовому порядку наказ Головного управління Дежпродспоживслужби в Одеській області № 255-к від 2 липня 2018 року "Про звільнення ОСОБА_1".
У підсумку Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 16 липня 2019 року у справі № 420/4122/18 частково задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 (скасувавши рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2019 року у справі № 420/4122/18); визнав протиправним і скасував наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 2 липня 2018 року № 255-к "Про звільнення ОСОБА_1"; поновив ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізотичної роботи Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області з 30 липня 2018 року; зобов`язав Головне управління Держпродспоживслужби в Одеської області нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 30 липня 2018 року по день поновлення на роботі; стягнув на користь ОСОБА_1 з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеської області моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
На виконання цього судового рішення начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області видав наказ від 18 липня 2019 року № 299-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1", за яким позивач поновлений на посаді головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи з 30 липня 2018 року і йому передбачено нарахування і виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу з 30 липня 2018 року по 18 липня 2019 року.
19 липня 2019 року позивач звернувся до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою "Про надання відпустки за період вимушеного прогулу".
В цій заяві позивач зазначив про те, що при незаконному звільнені з роботи не можна позбавити поновленого на роботі працівника гарантованого права на відпочинок, якщо він виявив бажання скористатися цим правом. Крім того, з посиланням на статтю 1215 Цивільного кодексу України, заявник підкреслив, що грошова компенсація за невикористану основну та додаткову відпустки, отримана внаслідок незаконного звільнення з роботи, не повертається.
За наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 липня 2019 року Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області видало наказ від 23 липня 2019 року № 514-В "Про надання відпустки ОСОБА_1", яким наказано:
1) надати ОСОБА_1, головному спеціалісту відділу організації протиепізоотичної роботи Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області:
1.1) відпустку на 397 календарних днів, з 29 липня 2019 року по 9 вересня 2020 року, з урахуванням 12 святкових днів, шляхом надання фактичних днів відпочинку:
- за період роботи з 1 лютого 2009 року по 31 січня 2010 року - 10 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 11 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2010 року по 31 січня 2011 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 13 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2011 року по 31 січня 2012 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2012 року по 31 січня 2013 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2013 року по 31 січня 2014 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2014 року по 31 січня 2015 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2015 року по 31 січня 2016 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2016 року по 31 січня 2017 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2017 року по 31 січня 2018 року - 30 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року - 12 календарних днів основної щорічної відпустки та 6 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби.
У цьому зв`язку в наказі є застереження про те, що оплату 397 календарних днів відпустки за час вимушеного прогулу, розрахованої у пункті 1.1 цього наказу, Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області здійснило згідно з платіжним дорученням від 27 липня 2018 року № 593;
1.2) оплачувану відпустку тривалістю 57 календарних днів, з 10 вересня 2020 року по 6 листопада 2020 року з урахуванням одного святкового дня:
- за період роботи з 1 лютого 2018 року по 31 січня 2019 року - 18 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 9 календарних днів невикористаної додаткової відпустки за стаж державної служби;
- за період роботи з 1 лютого 2019 року по 29 липня 2019 року - 15 календарних днів основної щорічної відпустки та 15 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби.
В цій частині [пункт 1.2] наказ передбачає виплату ОСОБА_1 грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Згодом позивач знову звернувся до начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області із заявою від 6 серпня 2019 року "Про надання відпустки за період до незаконного звільнення з роботи" тривалістю 33 календарні дні за період ["до незаконного звільнення"] з 1 квітня 2007 року по 31 січня 2018 року.
За наказом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 24 вересня 2019 року № 768-В "Про надання відпустки ОСОБА_1" позивачу надана відпустка тривалістю 33 календарні дні з 7 листопада 2020 року по 9 грудня 2020 року за період роботи з 1 квітня 2007 року по 31 січня 2008 року: 25 календарних днів невикористаної основної щорічної відпустки та 8 календарних днів додаткової відпустки за стаж державної служби.
В абзаці другому частини першої наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області № 768-В від 24 вересня 2019 року зазначено, що оплата 33 календарних днів відпустки Управління ветеринарної медицини в Одеській області здійснило на ще виконання наказу від 29 січня 2008 року № 05-к.
3. Утім, як з`ясували суди попередніх інстанцій, позивач вважає, що він має право на оплачувану відпустку тривалістю 33 календарних дні, право на яку набув за період "до незаконного звільнення з 1 лютого 2008 року". Зазначив також, що розрахунково-платіжна відомість, надана разом з листом Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 14 серпня 2018 року № 6906/12/18, не відповідає вимогам статті 110 КЗпП України, тому що в ній не зазначений посадовий оклад ОСОБА_1, надбавка за вислугу років, доплати за ранг, розмір премії та утримання із заробітної плати по місяцям року.
Зауважив також, що відповідно до розрахунково-платіжної відомості за липень 2018 року йому [ ОСОБА_1 ] нарахована компенсація за невикористану відпустку за період з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 64596,62 грн. Однак, на його думку, це нарахування суперечить вимогам статті 50 Закону України "Про державну службу", підпункту "а" пункту 1 розділу І, абзацам 7, 8 пункту 2 розділу ІІ та пункту 3 розділу ІІІ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). У цьому зв`язку зазначив, що згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 6 лютого 2019 року № 102 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо впорядкування структури заробітної плати працівників державних органів, судів, органів та установ системи правосуддя у 2019 році" (далі - Постанова № 102) підвищено посадові оклади державних службовців з 1 січня 2019 року; відтак посадовий оклад державного службовця головного спеціаліста категорії "В", який з 1 січня 2018 року становив 4800,00 грн, з 1 січня 2019 року становить 5110,00 грн. Щодо середньомісячного розміру премії зазначив, що відповідно до абзацу 4 пункту 1 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про державну службу" з 1 січня 2019 року набрали чинності абзац 4 частини третьої статті 50 та частина шоста статті 52 Закону, відповідно до яких загальний розмір місячних або квартальних премій, які може отримати державний службовець за рік, не перевищуватиме 30 відсотків Фонду його посадового окладу за рік.
Зважаючи на наведене, на думку позивача, відповідач мав розрахувати компенсацію за невикористані дні відпусток виходячи із посадового окладу 5110,00 грн, надбавки за вислугу років (50 % посадового окладу) в сумі 2555,00 грн, доплати за ранг державного службовця в сумі 200,00 грн, середньомісячного розміру премії за рік в сумі 1533,00 грн (30 % посадового окладу).
Крім того зазначив, що за правилами статті 57 Закону України "Про державну службу" державному службовцю надається щорічна оплачувана відпустка з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати. Водночас допомога є гарантованою виплатою один раз на рік при надані відпустки за відповідний робочий рік. З посиланням на статті 34 Закону України [від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР] "Про оплату праці" (далі - Закон № 108/95-ВР), статті 1, 2 Закону України [від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ] "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" (далі - Закон № 2050-ІІІ) зазначив, що якщо виплата заробітної плати затримується на один і більше календарних місяців, роботодавець зобов`язаний нарахувати та виплатити працівникам компенсацію втрати частини заробітної плати.
Додав також, що незаконні дії відповідача завдали йому моральної шкоди, яка полягає у втраті нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від ОСОБА_1 додаткових зусиль для організації свого життя.
Судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій
4. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 6 жовтня 2020 року відмовив у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Суд першої інстанції виходив з такого. Щодо позовної вимоги про нарахування ОСОБА_1 заробітної плати за час відпустки тривалістю 33 календарних дні за період роботи з 1 квітня 2007 року по 31 січня 2008 року цей суд зазначив, що про надання цієї відпустки позивач зазначив у заяві від 6 серпня 2019 року. Згідно з наказом відповідача від 24 вересня 2019 року № 768-В "Про надання відпустки ОСОБА_1", відпустка за вказаний період роботи надається - на підставі заяви позивача від 6 серпня 2019 року -з 7 листопада 2020 року по 9 грудня 2020 року.
В другому абзаці пункту 1 цього наказу зазначено, що оплата 33 календарних днів зазначеної відпустки здійснена на виконання наказу від 29 січня 2008 року № 05-к (яким, нагадаємо, ОСОБА_1 був звільнений з посади головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи управління ветеринарної медицини області з 31 січня 2008 року з мотивів невідповідності займаній посаді через недостатню кваліфікацію відповідно до пункту 2 статті 40 КЗпП України).
З уваги на дату початку відпустки відповідач мав провести відповідний розрахунок до 4 листопада 2020 року. Проте, як зауважив суд першої інстанції, позивач звернувся до суду з цим позовом 13 вересня 2020 року, на основі чого цей суд виснував, що позовні вимоги в цій частині є передчасні, відтак відмовив у їх задоволенні.
Відповідаючи на вимоги позивача про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області заробітної плати за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 147297,57 грн у зіставленні з доводами про неправильний розрахунок здійсненого нарахування середньої заробітної плати для виплати відпускних за цей період суд першої інстанції зазначив, що в останньому абзаці пункту 4 Порядку № 100 чітко зазначено, що "в інших випадках, коли нарахування проводяться виходячи із середньої заробітної плати, працівник не мав заробітку, не з вини працівника, розрахунки проводяться виходячи з установлених йому в трудовому договорі тарифної ставки, посадового (місячного) окладу". Наведені приписи Порядку № 100, на думку суду першої інстанції, спростовують твердження позивача про неправильне обчислення середньої заробітної плати та невключення до розрахунку надбавки за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу, доплати за ранг державного службовця у розмірі 30 % посадового окладу та середньомісячний розмір премії за рік. З цих мотивів у задоволенні окресленої частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача грошової допомоги за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 98874,25 грн суд першої інстанції зауважив, зокрема, що позивач мав право на отримання грошової допомоги на оздоровлення один раз на рік при наданні відпустки; грошова допомога (грошова допомога на оздоровлення) відноситься до інших заохочуваних та компенсаційних виплат заробітної плати. Позивач протягом зазначеного періоду не перебував у трудових відносинах з відповідачем і йому не надавалися відповідні відпустки, тому, за текстом рішення суду, нема підстав для надання йому допомоги на оздоровлення, оскільки подією, у зв`язку з якою призначається матеріальна допомога на оздоровлення, є щорічна основна відпустка.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати та грошової допомоги за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 156239,05 грн та 107446,59 грн відповідно суд першої інстанції виходив з того, що в період з 1 лютого 2008 року по 30 травня 2018 року - період вимушеного прогулу - позивач не отримував заробітної плати; на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 2а-4555/08/1570 відповідач виплатив позивачеві середній заробіток за цей період в сумі 159824,86 грн.
На думку суду першої інстанції, заявлені позовні вимоги в цій частині фактично є похідними від позовних вимог про стягнення заробітної плати за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 147297,57 грн та грошової допомоги за період відпустки з 1 лютого 2008 року по 30 липня 2018 року в сумі 98874,25 грн. Позаяк нема підстав для задоволення позовних вимог про стягнення цих виплат, то нема й підстав для стягнення з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 відповідної компенсації втрати частини доходу.
5. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 2 листопада 2022 року скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року і прийняв нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнив частково; (1) стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року в сумі 116988,25 грн; (2) стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року в сумі 48801,52 грн; (3) стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року в сумі 9888,43 грн; (4) стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року в сумі 4720,65 грн; (5) стягнув з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 3000,00 грн; у задоволенні решти позовних вимог - відмовив.
Крім того, суд апеляційної інстанції стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 судові витрати на суму 35735,22 грн.
Суд апеляційної інстанції передовсім звернув увагу на те, що відповідно до наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 23 липня 2019 року № 514-В "Про надання відпустки ОСОБА_1", позивачу надана відпустка [тривалістю 397 днів] за період [роботи], який починається з 1 лютого 2009 року.
З уваги на наказ Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 30 травня 2018 року № 222-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1", 1 лютого 2018 року є датою, з якої ОСОБА_1 поновлений на раніше займаній посаді (на виконання судового рішення від 20 лютого 2018 року у справі № 2а-4555/08/1570).
Тож на основі встановлених обставин справи суд апеляційної інстанції виснував, що з 1 лютого 2008 року по 1 лютого 2009 року позивач не перебував у відпустці. Відтак констатував, що спірним в цій справі є період з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року.
З`ясувавши період, за який позивач вимагає - чи може вимагати - стягнення заробітної плати та грошової допомоги суд апеляційної інстанції перейшов до розрахунків цих сум.
Почав цей суд з довідки Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 1 червня 2018 року № 4396/13/23, відповідно до якої середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за період з грудня 2007 року по січень 2008 року складає 61,78 грн.
Далі, спираючись на пункт 8 Порядку № 100, апеляційний суд зазначив, що середня заробітна плата за період з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року становить 146912,84 грн (61,78 грн х 2378 робочих днів у зазначеному періоді).
Відповідно до штатного розпису Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на 2018 рік та розрахунково-платіжної відомості № 35 за січень 2008 року до видаткового касового ордеру від 29 січня 2008 року, після підвищення оклад головного спеціаліста відділу організації протиепізоотичної роботи становив 4800,00 грн, а до підвищення - 709,00 грн. Отже, за текстом постанови апеляційного суду, коефіцієнт коригування - 6,77 (4800,00 грн / 709,00 грн).
На основі наведеного апеляційний суд зазначив, що розмір середньої заробітної плати за період з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року, з урахуванням коефіцієнта коригування, складає 994599,93 грн (146912,84 грн х 6,77). Середньомісячна заробітна плата за спірний період - за розрахунками апеляційного суду - становить 8724,56 грн (994599,93 грн / 114 місяців).
Зваживши на періоди, за які позивачеві надана відпустка згідно з наказом від 23 липня 2019 року № 514-В "Про надання відпустки ОСОБА_1" (на 397 календарних днів) суд апеляційної інстанції розрахував заробітну плату за кожен з цих періодів (детальний розрахунок - у постанові цього суду) та в підсумку зазначив, що загальна сума заробітної плати за відпустку, надану за період з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року, становить 116988,25 грн.
Щодо доводів відповідача про виплату позивачеві - на виконання додаткової постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2018 року у справі № 2а-4555/08/1570 - суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 159824,86 грн суд апеляційної інстанції зазначив, що вони не впливають на розрахунок заробітної плати за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року.
Суд апеляційної інстанції зауважив також, що розраховуючи зазначену суму заробітної плати [116988,25 грн] за період відпустки не установив здійснення на користь позивача інших виплат, які могли б вплинути на цей розрахунок.
Стосовно грошової допомоги за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року суд апеляційної інстанції спершу звернув увагу на нормативне регулювання виплати цієї допомоги. Зокрема зауважив, що у період з 1 лютого 2009 року до 1 травня 2016 року діяв Закону України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - Закон № 3723-XII), статтею 35 якого було гарантовано надання державним службовцям щорічної відпустки тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Проте 1 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу", статтею 57 якого передбачено, що державним службовцям надається щорічна основна оплачувана відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законом не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою грошової допомоги у розмірі середньомісячної заробітної плати.
Отже, зазначив суд апеляційної інстанції, у період з 1 лютого 2009 року до 1 травня 2016 року розрахунковою величиною грошової допомоги під час отримання щорічної відпустки був посадовий оклад, а з 1 травня 2016 року до 30 липня 2018 року - середньомісячна заробітна плата.
З цих міркувань суд апеляційної інстанції визначив, що грошова допомога, яку належить виплатити позивачеві за період відпустки з 1 лютого 2009 року до 1 травня 2016 року, складає 38400,00 грн (8 років х 4800,00 грн посадового окладу); грошова допомога, яку належить виплатити позивачеві за період відпустки з 1 травня 2016 року до 30 липня 2018 року, становить 17449,12 грн (2 роки х 8724,56 грн середньомісячної заробітної плати).
Зваживши також на те, що в липні 2019 року ОСОБА_1 отримав грошову допомогу в розмірі 7047,60 грн, загальна сума грошової допомоги за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року, згідно з висновком апеляційного суду, становить 48801,52 грн (38400 грн + 17449,12 грн) - 7047,60 грн).
Щодо компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасно виплаченою заробітною платою за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідно до наказу від 23 липня 2019 року № 514-В позивачу надана відпустка тривалістю 397 календарних днів, починаючи з 29 липня 2019 року по 9 вересня 2020 року.
За правилами статті 115 КЗпП України заробітна плата за весь час щорічної відпустки мала б бути виплачена не пізніше 25 липня 2019 року. Відтак з посиланням на положення статей 1, 2, 3 Закону № 2050-ІІІ, пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159), пункту 167.1 статті 167 Податкового кодексу України, пункту 16-1 підрозділу 10 "Інші перехідні положення" розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України суд апеляційної інстанції визначив, що компенсація втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасно виплаченою заробітною платою за відпустку за період з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року складає 9888,43 грн (94175,54 грн х 10,5 / 100).
Стосовно компенсації втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасною виплати грошової допомоги апеляційний суд зазначив, що це питання урегульоване так само, як і компенсація втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасно виплаченою заробітною платою. З погляду цього суду, загальна сума грошової допомоги за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року складає 55849,12 грн, тому ставка податку 18% - 10052,84 грн. (55849,12 грн х 18%), військовий збір 1,5% - 837,74 грн (55849,12 грн х 1,5%). Отже, за розрахунками суду апеляційної інстанції, грошова допомога за період відпустки з урахуванням виключення сум відрахувань на податки складає 44958,54 грн, відповідно компенсація втрати частини доходу у зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 1 лютого 2009 року по 30 липня 2018 року становить 4720,65 грн (44958,54 грн х 10,5 / 100).