ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
06 квітня 2023 року
м. Київ
справа №642/3822/17
адміністративне провадження № К/9901/3373/18
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,
провівши у касаційному порядку попередній розгляд справи № 642/3822/17
за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерства оборони України про визнання дій та рішення неправомірними, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Мельнікова Л.В., Шевцова Н.В.),
ВСТАНОВИВ:
В липні 2017 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі також відповідач-1) та Міністерства оборони України (далі також - відповідач-2), в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати п.11 протоколу №72 від 07.07.2017 Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних виплат;
- визнати протиправною відмову Міністерства оборони України в призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів Міністерству оборони України про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з дотриманням вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014;
- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, та наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 року;
- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідно до ст. 267 КАС України подати у 15-денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення;
- зобов`язати Міністерство оборони України відповідно до ст. 267 КАС України подати у 45 денний строк після набрання чинності рішення звіт про виконання судового рішення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 07 липня 2004 року йому встановлено III групу інвалідності (первинно) внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби; з 11 серпня 2014 роки він як інвалід ІІ групи, інвалідність якого настала внаслідок виконання обов`язків військової служби, набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975, якою затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975), у зв`язку з чим звернувся до відповідача-2 з відповідною заявою та надав, як він вважає, повний перелік документів згідно п. 11 Порядку 975. Однак, рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07 липня 2017 року №72 (п.11 протоколу) йому відмовлено у призначенні допомоги з посиланням на те, що зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін; на день первинного встановлення інвалідності законодавство не передбачало виплату одноразової грошової допомоги. Окрім того, зазначено, що заявником не подано документу, що свідчить про обставини поранення. Таку відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його прав як особи з інвалідністю.
Постановою Ленінського районного суду м. Харкова від 16 серпня 2017 року позов задоволено у повному обсязі.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності, дії та рішення протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено.
Судами встановлено, що позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил СРСР в період з 05 травня 1978 року по 15 травня 1980 року, в тому числі, у складі діючої армії в в/ч НОМЕР_1 під час бойових дій (виконання інтернаціонального обов`язку) в Демократичній Республіці Афганістан.
З 07 липня 2004 року позивачу встановлено III групу інвалідності (первинно) внаслідок травми, отриманої при виконанні обов`язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії МСЕ №028978.
Згідно довідки МСЕК від 11 серпня 2014 року позивачу була встановлена ІІ група інваліда війни з 01 серпня 2014 року, внаслідок поранення, контузії та захворювання пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії.
28 липня 2016 року позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою щодо отримання одноразової грошової допомоги, у зв`язку з встановленням йому ІІ групи інвалідності.
Листом від 17 липня 2017 року №1871 відповідач-1 повідомив позивача про рішення засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 07 липня 2017 року №72, згідно якого комісія дійшла висновку про відмову в призначені одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності відбулася понад дворічний термін.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з наявності правових підстав щодо призначення та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги згідно Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку №975.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що між встановленням третьої та другої групи інвалідності минуло понад два роки, а відтак позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги, внаслідок чого підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
З рішенням суду апеляційної інстанції не погодився позивач та подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги зазначив, що судом апеляційної інстанцій неправильно застосовано до спірних правовідносин положення статті 16 Закону №2011-XII та Порядку № 975 у зв`язку із цим вказаний суд дійшов помилкових висновків про відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку зі встановлення ІІ групи інвалідності.
Відповідачі правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційну скаргу не скористалися.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів виходить із такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно зі статтею 41 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі також - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на час звернення позивача за отриманням допомоги) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Відповідно до частини першої статті 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 16 Закону № 2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Частиною дев`ятою статті 16 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На день встановлення ІІ групи інвалідності позивачу (01.08.2014) діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.
Аналогічна правова позиція за подібних правовідносин викладена у постанові Верховного Суду від 17.08.2021 у справі № 484/295/17.
Таким чином, механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві визначає Порядок №975, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 2 Постанови, якою затверджено Порядок №975 встановлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: