ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 295/5493/22
провадження № 51-791км23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022060000000101 за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки с. Андрусіїв Гощанського району Рівненської області, зареєстрованої та проживаючої у
АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 111-1 КК України.
Історія справи
Вироком Богунського районного суду м. Житомира від 22 червня 2022 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 111-1 КК України до покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на 10 років.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 03 листопада 2022 року вирок районного суду залишено без змін.
Не погоджуючись з рішенням апеляційного суду, прокурор подав касаційну скаргу, в якій посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду, в порядку касаційного розгляду, має відповісти на такі доводи:
Щодо неправильного застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення засудженій покарання та наявність істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені свого рішення цим судом.
Вступ
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винною у тому, що вона
10 травня 2022 року приблизно з 10:00 по 12:00, перебуваючи на робочому місці у відкритій аудиторії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 8 м. Житомира, що є громадським місцем, під час засідання методичного об`єднання вчителів української мови, будучи громадянкою України, при відкритих дверях, що давало змогу іншим особам, які перебували в школі, чути розмову, в присутності своїх колег голосно, публічно виправдовувала перед присутніми та перехожими повз кабінет особами дії збройних сил РФ, переконуючи присутніх та сторонніх осіб, що на території України відбувається "спеціальна військова операція" збройних сил РФ, направлена на надання допомоги братському українському народу у відстоюванні своїх конституційних прав, а не війна. Крім того, ОСОБА_6 переконувала про необхідність відновлення дружніх стосунків України з РФ та вказувала на безперспективність опору населення України та її збройних сил військам РФ, цинічно переконувала у не здатності українських військ захистити український народ. Також ОСОБА_6 доводила своїм колегам, що українські засоби інформації дезінформують населення про наслідки окупації російськими військами частин території України, штучно створюючи "постановочні" відео сюжети, які не відповідають дійсності, зокрема, про наслідки незаконних дій збройних сил РФ у м. Бучі Київської області.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, не оспорюючи доведеність вини, правильність кваліфікації дій засудженої та строк призначеного їй покарання, порушує питання про скасування постановленої ухвали апеляційного суду щодо ОСОБА_6 з призначенням нового розгляду у суді апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає про те, що апеляційний суд необґрунтовано погодився із рішенням суду першої інстанції про правильність призначення засудженій покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані із виконанням функцій держави та місцевого самоврядування, що призвело до збереження за нею права обіймати посаду вчителя або займатися педагогічною діяльністю, оскільки її злочинні дії не були пов`язані з навчальною та виховною діяльністю учнів, зокрема осіб віком до 18 років.
До того ж сторона обвинувачення стверджує, що апеляційний суд повною мірою не врахував обставин вчиненого кримінального проступку, місця його скоєння, зокрема того, що ОСОБА_6, виконуючи обов`язки вчителя та перебуваючи на своєму робочому місці, своїми запереченнями та закликами порушила правила педагогічної етики, особистим прикладом показала зневажливе ставлення, спаплюження принципів патріотизму, толерантності, гуманізму, суверенітету і територіальної цілісності України.
При цьому, на думку прокурора, цей суд не зважив на те, що призначене судом першої інстанції покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави та місцевого самоврядування строком на
10 років не сприятиме недопущенню вчинення засудженою кримінальних правопорушень у сфері здобуття освіти, а тому не призначення їй покарання у виді позбавлення права займатись навчальною та/чи виховною діяльністю осіб віком до 18 років, обіймати посади, пов`язані з роботою з особами віком до
18 років строком на 10 років не відповідатиме меті покарання.
Також прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не дав аргументованих відповідей на доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, належним чином не перевірив їх та постановив ухвалу, яка не відповідає вимогам
ст. ст. 370, 419 КПК України.
Позиції інших учасників судового провадження
Від учасників судового провадження заперечення на касаційну скаргу
прокурора не подавалися.
У судовому засіданні прокурор виступив на підтримку поданої касаційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, наведені у касаційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що скарга прокурора не підлягає задоволенню з таких мотивів.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суду, та застосовані норми права
Згідно з вимогами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України суд касаційної інстанції перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню.
Про застосування апеляційним судом закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення засудженій покарання та істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при постановлені свого рішення цим судом.
Згідно з положеннями статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведено належні й достатні
Ухвала апеляційного суду є рішенням вищого суду щодо законності та обґрунтованості вироку, що перевіряється в апеляційному порядку, і повинна бути законною, обґрунтованою та вмотивованою. Крім того, ухвала апеляційного суду за своїм змістом має відповідати вимогам ст. 419 КПК України.