ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 299/3175/17
провадження № 51-3210км22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
у режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_8,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_6 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070080000209, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2018 року ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК, і призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання щодо запобіжного заходу та речових доказів у кримінальному провадженні.
Завироком районного суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілої.
Так, 01 березня 2017 року приблизно о 17:00 ОСОБА_6, перебуваючи в коридорі будинку на АДРЕСА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, під час словесної суперечки та штовханини зі своєю дружиною ОСОБА_9, діючи умисно, з метою спричинення тілесних ушкоджень, завдав своїй тещі ОСОБА_10, яка намагалася втрутитися у їх сварку не менше семи ударів у ділянку голови, зокрема в ділянку чола, носа та щелепи, ліктьовим суглобом і кулаком правої руки, внаслідок чого потерпілій були спричинені тілесні ушкодження у виді:
- синців шкірних покровів чола справа, надбрівної ділянки зліва, орбітальних ділянок обох очей, підщелепної ділянки справа, на ділянці нижньої щелепи та губи, підключичної ділянки зліва; саден шкірних покровів чола зліва, крововиливу на внутрішній поверхні м`яких покровів голови лобно-скронево-тім`яної ділянки зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров`я;
- забійної рани м`яких тканин чола й перенісся та закритого перелому кісток носа, що належать до легких тілесних ушкоджень, які призвели до короткочасного розладу здоров`я;
- закритого перелому суглобового відростка нижньої щелепи, що кваліфікується як тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості.
Указані тілесні ушкодження виникли внаслідок дії тупого предмета за ударним механізмом спричинення, а саме від завдання щонайменше семи ударів (травмуючих дій тупих предметів).
У результаті отриманих ударів ОСОБА_10, не втримавши рівновагу, почала падати і під час падіння вдарилася об виступи металевої опалювальної печі, розташованої на підлозі в коридорі будинку і втратила свідомість.
Від отриманих тілесних ушкоджень потерпіла померла в лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Унаслідок протиправних дій ОСОБА_6, потерпілій ОСОБА_10 було заподіяно тілесні ушкодження у виді: закритої внутрішньочерепної травми з субдуральною гематомою, лобної та потиличної ділянок зліва, субарахноїдальний крововилив обох півкуль, стисненням та забоєм головного мозку, які є небезпечними для життя в момент їх спричинення, та кваліфікуються як тяжкі тілесні ушкодження і саме ці тілесні ушкодження перебувають у прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті і могли виникнути від удару об виступи тумби, плити після надання тілу додаткового прискорення шляхом поштовху тіла зі значною силою.
Закарпатський апеляційний суд ухвалою від 12 липня 2022 року вирок суду щодо ОСОБА_6 залишив без змін.
Вимоги, викладені в касаційних скаргах, та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_6 просить змінити вирок Виноградівського районного суду Закарпатської області від 02 листопада 2018 року та ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 12 липня 2022 року й перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 121 на ч. 1 ст. 119 КК, і призначити покарання в межах санкції ст. 119 КК та звільнити від покарання на підставі статей 49, 74 цього Кодексу.
Разом з тим, захисник ОСОБА_7 просить скасувати судові рішення, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримати.
Скаржники зазначають про неправильне застосування судами норм матеріального права, неврахування реальних обставин справи та помилкову кваліфікацію дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК.
Сторона захисту вважає, що суди вийшли за межі обвинувачення, оскільки, як указує засуджений, в обвинувальному акті не зазначено, що саме заподіяння ним тілесного ушкодження спричинило тяжкі тілесні ушкодження, є лише посилання на його протиправні дії. Захисник ОСОБА_7 у свою чергу зауважує про те, що суд першої інстанції не вказав, які саме дії ОСОБА_6 стали причиною падіння потерпілої, а суд апеляційної інстанції допустив нове припущення, у зв`язку з чим вийшов за межі апеляційної скарги та обставин, установлених місцевим судом. Крім того, адвокат вважає, що зміст обвинувачення свідчить про відсутність у діях підзахисного складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 121 КК.
Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджений та захисник також стверджують про відсутність у ОСОБА_6 мотиву заподіяти тяжке тілесне ушкодження, що, на їх думку, підтверджено показаннями свідків, а аргументи судів про спростування висновком експерта показань обвинуваченого та його дружини стосовно того, що обвинувачений не умисно завдав тілесні ушкодження є безпідставними, оскільки: висновок експерта не може підтверджувати заподіяння тілесних ушкоджень саме засудженим; експерт дав показання про часовий проміжок, а саме 1-4 години між завданням тілесного ушкодження, яке призвело до смерті, та іншими тілесними ушкодженнями.
Посилаючись на нормативне визначення ст. 121 КК, касатори зазначають, що розмежування кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК, здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами. Крім того, адвокат, посилаючись на рішення суду касаційної інстанції у справі № 754/17019/17, наголошує на тому, що порушуючи стандарт доведеності винуватості поза розумним сумнівом, суди ухвалили рішення про визнання ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК.
На переконання скаржників, суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, не врахували правових висновків Верховного Суду, викладених в ухвалі від 12 лютого 2019 року (справа № 1-100/11), постановах від 15 серпня 2019 року (справа № 750/3256/17) та від 04 липня 2018 року (справа № 688/788/15-к) щодо правильності кваліфікації діянь.
Також захисник уважає, що Закарпатський апеляційний суд не взяв до уваги доводів апеляційної скарги, вказав лише про їх необґрунтованість, продублювавши зміст вироку суду першої інстанції.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_7 та засуджений ОСОБА_6 , надавши відповідні пояснення, підтримали касаційні скарги.
Прокурор ОСОБА_5 та потерпілий ОСОБА_8 заперечили проти задоволення касаційних скарг.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційних скаргах, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 підлягає задоволенню повністю, а касаційна скарга захисника ОСОБА_7 - частково.
За приписами ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Із будь-яких інших підстав касаційний суд не вправі втручатися у рішення судів нижчих ланок, а виходить з обставин, установлених цими судами.
Аргументи сторони захисту щодо оспорювання встановлених за результатами судового розгляду фактів з викладенням власної версії подій стосуються по суті невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, що згідно зі ст. 438 КПК не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, виконуючи законодавчі приписи, суд першої інстанції допитав ОСОБА_6 та з`ясував його позицію щодо пред`явленого обвинувачення, відповідно до якої останній частково визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, зазначивши, що можливо випадково штовхнув потерпілу під час суперечки з дружиною.
Крім того, районний суд допитав свідків ОСОБА_11, ОСОБА_9, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, експерта ОСОБА_15, а також оцінив інші зібрані у провадженні докази, а саме: протокол огляду місця події від 02 березня 2017 року, протоколи проведення слідчих експериментів від 04, 26 липня 2017 року, дані, що містяться у рапорті від 01 березня 2017 року, а також висновки експертів за результатами проведених у справі судово-медичних експертиз від 23 травня 2017 року № 316, від 08 червня, 04 липня, 18 серпня та 25 вересня 2017 року № 53, зміст яких детально відображено у вироку та дійшов висновку про винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК й кваліфікував його діяння як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілої. А також у вироку суд виклав обставини формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, у спосіб, як вже було зазначено вище.
З формулюванням обвинувачення, визнаного місцевим судом доведеним та кваліфікацією діяння ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 121 КК, погодився суд апеляційної інстанції.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК, у разі визнання особи винуватою, у вироку зазначається формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.