Постанова
Іменем України
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 161/7095/21
провадження № 61-14587св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),
заінтересована особа (боржник) - Державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2021 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у складі колегії суддів: Карпук А. К.,Бовчалюк З. А., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2021 року стягувач ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Львів) (далі - Відділ) Трофимюка П. В.
Скаргу обґрунтовано тим, що на виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 24 січня 2020 року Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/15851/19, про стягнення з Державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" (далі - ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2") на його користь заробітної плати та інших виплат, пов`язаних із трудовими правовідносинами, у розмірі 133 166,02 грн.
Постановою державного виконавця Відділу Трофимюка П. В. від 13 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 вказаний виконавчий лист повернено стягувачу без виконання на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон), оскільки боржник належить до сфери управління Державного агентства резерву, а згідно зі статтею 4 Закону України "Про державний матеріальний резерв" встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника.
За відсутності коштів, на які можливо звернути стягнення, державний виконавець не мав права повертати без виконання виконавчий лист, а мав передати виконавчий документ з іншими матеріалами виконавчого провадження керівнику для направлення до органів казначейства і після виплати йому коштів винести постанову про заміну стягувача.
Він звертався до начальника Відділу зі скаргою на постанову про повернення стягувачу виконавчого листа від 13 жовтня 2020 року та до начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Волинській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відповідно до статті 74 Закону, однак у задоволенні скарг йому було відмовлено.
У лютому 2021 року він подав скаргу до Луцького міськрайонного суду Волинської області, яку ухвалою суду від 22 лютого 2021 року повернено без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Просив: визнати поважними причини пропуску строку та поновити його на подання скарги на дії державного виконавця; визнати постанову державного виконавця від 13 жовтня 2020 року про повернення йому виконавчого документа неправомірною та скасувати; зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання рішень".
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Волинського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, провадження у справі закрито.
Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд цієї справи відноситься до юрисдикції Волинського окружного адміністративного суду.
Ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду мотивовано тим, що скарга ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки стягувач оскаржує дії державного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, зокрема, адміністративної.
Під час виконання судових рішень діє правило існування одного виконавчого провадження про примусове виконання щодо одного боржника, незалежно від кількості судових рішень та юрисдикції, у яких вказані рішення, що підлягають примусовому виконанню, були ухвалені, та кількості стягувачів.
Також існує лише одна підстава для виведення виконавчого документа зі зведеного виконавчого провадження - це наявність підстав для завершення виконавчого провадження. Таким правом наділений лише виконавець, який ухвалює відповідну постанову, що є його дискреційним повноваженням. У суду таких повноважень немає.
Відповідно до правових висновків, викладених Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, оскільки чинним законодавством не врегульовано порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу ДВС або приватного виконавця під час виконання зведеного виконавчого провадження, у якому об`єднано виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій, в такому випадку потрібно застосовувати частину першу статті 287 КАС України і вказані справи належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 травня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 19 липня 2021 року, просив скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц та від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17 про розгляд справ щодо зведених виконавчих проваджень з виконання судових рішень, ухвалених судами за правилами різних юрисдикцій (у тому числі судом адміністративної юрисдикції), за правилами адміністративного судочинства.
Виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа № 161/15851/19, виданого 24 січня 2020 року, виведене із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 13 жовтня 2020 року.
Суд апеляційної інстанції неправильно застосував Інструкцію з організації примусового виконання рішення, затверджену наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2015 року № 512/5, оскільки вона має не рекомендаційний характер, а обов`язковий.
Суди не застосували норми статті 74 Закону.
Аргументи інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходили.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 квітня 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до абзацу другого частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Підставою касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України заявник зазначає: суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України, статтю 74 Закону; суд апеляційної інстанції неправильно застосував правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 березня 2018 року у справі № 660/612/16-ц, провадження № 14-19цс18, від 12 вересня 2018 року у справі № 906/530/17, провадження № 12-213гс18.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційноїскарги, Верховний Суд дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24 січня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області видав виконавчий лист № 144 у справі № 161/15851/19 про стягнення з ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на користь ОСОБА_1 заробітної плати та інших виплат, пов`язаних з трудовими правовідносинами, у розмірі 133 166,02 грн.
Постановою головного державного виконавця Луцького районного відділу державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Луцького ВДВС) Будя С. Л. від 28 січня 2020 року відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 24 січня 2020 року № 144, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/15851/19 (ВП № НОМЕР_1) на підставі заяви ОСОБА_1 .
Виконавче провадження № НОМЕР_1 було приєднано до складу зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 за виконавчими документами про стягнення заборгованості із ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" на користь працівників цього підприємства заробітної плати та інших виплат, пов`язаних із трудовими правовідносинами на загальну суму 3 769 159,88 грн.
На підставі постанови заступника начальника Управління про передачу зведеного виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 за виконавчими документами про стягнення заборгованості із ДП "Луцький комбінат хлібопродуктів № 2" зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 24 березня 2020 року було передано з Луцького ВДВС.
Постановою державного виконавця Відділу Трофимюка П. В. від 24 березня 2020 року ВП № НОМЕР_1 у складі зведеного виконавчого провадження № НОМЕР_2 прийнято до виконання.
Постановою державного виконавця Відділу Трофимюка П. В. від 13 жовтня 2020 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 виконавчий лист від 24 січня 2020 року № 144, виданий Луцьким міськрайонним судом Волинської області у справі № 161/15851/19, повернено стягувачу без виконання на підставі пункту 9 частини першої статті 37 Закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частин першої та другої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно з пунктом 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.