Постанова
Іменем України
03 квітня2023 року
м. Київ
справа № 127/35357/21
провадження № 61-7601 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року у складі колегії суддів: Панасюка О. С., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст заяви
У грудні 2021 року ОСОБА_6 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що 28 жовтня 2021 року за результатом прилюдних торгів з реалізації квартири АДРЕСА_1, як предмета іпотеки, він набув право власності на квартиру, що належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 18 липня 2008 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. за реєстровим № 2132 та зареєстрованого КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації" 18 липня 2008 року в реєстровій книзі № 715 за реєстраційним № 1904.
Оскільки квартира була реалізована як предмет іпотеки за іпотечним договором від 18 липня 2008 року, яким було забезпечене належне виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 156-ф/08, наявність зареєстрованих в квартирі осіб перешкоджає йому належним чином реалізувати своє право власності на квартиру.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_6 просив суд визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та зняти їх з реєстраційного обліку місця проживання у цій квартирі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року у складі суддіФедчишена С. А. у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що колишні власники та особи, які проживають у житлі, що придбане за їх кошти та передано в іпотеку, навіть після звернення іпотекодержателем стягнення на таке майно, у силу положень стаття 109 ЖК України мають право на користування таким житлом до моменту виселення із наданням їм іншого постійного житла. Також суд зауважив, що позивач просив визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, проте спірні правовідносини, що виникли між сторонами в цій справі, врегульовані спеціальною нормою - статтею 40 Закону України "Про іпотеку", яка визначає порядок виселення мешканців з житлового приміщення, на яке звернуто стягнення, відтак належним способом захисту в цій справі може бути лише виселення мешканців, що проживають в спірній квартирі. Обраний позивачем спосіб захисту, зокрема визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, не відповідає змісту порушеного права позивача та характеру правопорушення.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 задоволено.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року скасовано й ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування чотирикімнатною квартирою, загальною площею 100,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 .
Знято ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з реєстраційного обліку за місцем проживання за адресою: АДРЕСА_2 .
Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що спірна квартира, яка була предметом іпотеки, придбана ОСОБА_2 за кредитні кошти, доказів, які б вказували на те, що ця квартира, принаймні частково, була придбана за рахунок інших, зокрема, власних коштів відповідачів, суду не надано, тому наявні правові підстави для визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Новим власником квартири є позивач і відповідно до статті 391 ЦК України у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Апеляційний суд вказав на помилковість висновків суду першої інстанції про те, що вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням, не відповідає змісту порушеного права позивача, зазначивши, що у разі її задоволення, фактичним наслідком є позбавлення відповідачів права на житло та, відповідно, їх виселення. Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням є фактично позбавленням її права на житло, тобто виселення її без надання іншого жилого приміщення. При цьому апеляційний суд посилався на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 753/11246/17, від 21 січня 2022 року у справі № 361/2881/19.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У серпні 2022 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 07 липня 2022 року й залишити в силі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 12 квітня 2022 року.
Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказувала, що суд застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2016 року у справі № 6-197цс16, постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 554/9440/16, від 23 вересня 2020 року у справі № 755/857/17 тощо (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 127/35357/21 із Вінницького міського суду Вінницької області.
У листопаді 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 мотивована тим, що жодних вимог від позивача про виселення із житлового приміщення відповідачі не отримували.
Вказувала, що відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Верховна Рада України постановила розділ VI "Прикінцеві положення" Закону України "Про іпотеку" доповнити пунктом 5-2, зі змісту якого убачається, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування щодо нерухомого майна (нерухомості), що належить фізичним особам та перебуває в іпотеці за споживчими кредитами, зупиняється дія статті 37 (у частині реалізації права іпотекодержателя на набуття права власності на предмет іпотеки), статті 38 (у частині реалізації права іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки), статті 40 (у частині виселення мешканців із житлових будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти), статей 41, 47 (у частині реалізації предмета іпотеки на електронних торгах) цього Закону.
Апеляційний суд залишив поза увагою вищезазначену норму, якою фактично забороняється виселення мешканців із будинків та приміщень, переданих в іпотеку, щодо яких є судове рішення про звернення стягнення на такі об`єкти.
Судом першої інстанції надана належна правова оцінка доказам і обставинам справи та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову, яке безпідставно скасовано судом апеляційної інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 28 жовтня 2021 року № 558065 державного підприємства "Сетам" (далі - ДП "Сетам") з реалізації предмета іпотеки - чотирикімнатної квартири з трьома балконами, загальною площею 100,8 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2, що знаходиться на четвертому поверсі в семиповерховому житловому багатоквартирному будинку, яка належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І. від 18 липня 2008 року за реєстровим № 2132 та зареєстрованого КП "Вінницьке обласне бюро технічної інвентаризації"18 липня 2008 року в реєстровій книзі № 715 за реєстраційним № 1904, переможцем торгів визнано ОСОБА_1 (а. с. 11).
13 листопада 2021 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Бєлою О. М. на підставі акту приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки, складеного приватним виконавцем виконавчого округу Собчуком В. В. 12 листопада 2021 року, ОСОБА_8 видане свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3 (а. с. 17-18).
За умовами кредитного договору від 18 липня 2008 року № 156-Ф/08 відкрите акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі -ВАТ АБ "Укргазбанк") надало ОСОБА_2 130 000 дол. США строком до 17 липня 2028 року на придбання житлової нерухомості, а саме: чотирикімнатної квартири АДРЕСА_4 (пункти 1.1., 1.5. кредитного договору). Умовою забезпечення кредиту є іпотека нерухомого майна, зазначеного у пункті 1.5. цього договору (пункт 2.1. кредитного договору) (а. с. 8-10).
Того ж дня у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 18 липня 2008 року № 156-Ф/08 між ВАТ АБ "Укргазбанк" та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Майструк В. І., предметом якого є чотирикімнатна квартира АДРЕСА_4 (а. с.5-7).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з положеннями статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Частиною першою статті 316 ЦК України визначено, що право власності - це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб
Згідно із частиною першою статті 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
За приписами частини першої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
За положеннями статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.