ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 904/4013/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,
секретар судового засідання - Астапова Ю. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 (колегія суддів: Дармін М. О., Орєшкіна Е. В., Іванов О. Г.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 та 23.08.2022 (суддя Фещенко Ю. В.) у справі
за позовом фізичної особи-підприємця Штефана Владислава Олександровича до Криворізької міської ради про тлумачення умов договору оренди земельної ділянки,
за участю представників:
позивача - Лісовий Д. О., Бутко О. О.,
відповідача - Люта О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Фізична особа-підприємець Штефан Владислав Олександрович (далі - ФОП Штефан В. О.) звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Криворізької міської ради, в якій просив:
- розтлумачити пункти 6, 12, 21 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 № 141, який зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2008 за № 040810800141;
- врахувати статтю 5 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), в разі необхідності вийти за межі позовних вимог та визначити у своєму рішенні інший спосіб захисту прав, який не буде суперечити закону та відповідатиме інтересам позивача.
2. 21.10.2020 від позивача надійшла уточнена позовна заява (вх. суду № 49672/20 від 21.10.2020), в якій він просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі та:
- розтлумачити, чи застосовується пункт 36 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 № 141 при настанні обставин, зазначених у пункті 12 договору, тобто при перегляді розміру та суми орендної плати та у випадку зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) базової вартості 1 м2 земель міста;
- визнати пункт 12 договору оренди земельної ділянки у частині "без внесення змін до цього договору" недійсним.
3. У підготовчому засіданні 23.12.2020 протокольною ухвалою було прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, якою є уточнена позовна заява від 21.10.2020, крім вимоги щодо визнання недійсним пункту 12 договору, оскільки в цій частині заяви одночасно змінюються предмет і підстави позову, що є порушенням частини 3 статті 46 ГПК України, отже, в цій частині заява не була прийнята судом до розгляду.
Суд першої інстанції зазначив, що первісні вимоги позивача стосувалися тлумачення умов договору. Заявою (уточненою позовною заявою) від 21.10.2020 позивач додав до своїх позовних вимог додаткову нову вимогу - про визнання пункту 12 договору недійсним. Таким чином, було змінено предмет позову. В той же час підстави для тлумачення умов договору та для визнання його недійсними є різними, як наслідок, в даному випадку в частині визнання пункту 12 договору недійсним були змінені й підстави позову.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 29.12.2007 між Криворізькою міською радою та ФОП Штефаном В. О. укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстрований у Криворізькому відділі Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 05.03.2008 за № 040810800141, відповідно до умов пункту 1 якого орендодавець на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 № 2026 надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення автостоянки, яка знаходиться на вул. Качалова у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.
5. Згідно з пунктами 10, 11 договору розмір нормативної грошової оцінки не є сталим і змінюється у зв`язку з проведенням її щорічної індексації та на підставі інших вимог чинного законодавства. Орендар самостійно зобов`язується щорічно відповідно до інформації Держкомзему про коефіцієнт індексації грошової оцінки земель, опублікованої в засобах масової інформації, здійснювати індексацію грошової оцінки земельної ділянки. Зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до договору. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням її цільового призначення та коефіцієнтів індексації, визначених законодавством за затвердженою Кабінетом Міністрів України формою, що заповнюється під час укладання або зміни умов договору чи продовження його дії.
6. У пункті 12 договору сторони погодили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору у разі:
- зміни умов господарювання, передбачених договором (включно зі зміною мети використання або цільового призначення земельної ділянки);
- зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м2 земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством;
- погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджується документами;
- в інших випадках, передбачених законодавством та цим договором.
7. Згідно з пунктом 36 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
8. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.04.2021 позов задоволено частково, розтлумачено пункт 36 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 таким чином: "при настанні обставин, зазначених у пункті 12 договору, зокрема, у разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м2 земель міста, пункт 36 договору не застосовується, а саме: розмір та сума орендної плати переглядається тобто змінюється (зменшується/збільшується) автоматично без внесення змін до договору, за наявності підстав зазначених у пункті 12 договору". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
9. Господарський суд виходив з того, що оскільки в пункті 12 договору сторони погодили, що розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору, то при настанні обставин, зазначених у пункті 12 договору, зокрема, у разі зміни (збільшення або зменшення за рішенням міської ради) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м2 земель міста, пункт 36 договору не застосовується, а саме: розмір та сума орендної плати переглядається, тобто змінюється (зменшується/збільшується) автоматично без внесення змін до договору, за наявності підстав, зазначених у пункті 12 договору.
10. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 15.09.2021 протокольну ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 23.12.2020 в частині неприйняття до розгляду пункту 4 прохальної частини уточненої позовної заяви від 21.10.2020 (визнання пункту 12 договору недійсним) - скасовано; справу в цій частині направлено до Господарського суду Дніпропетровської області для продовження розгляду.
11. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 23.08.2022 у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним пункту 12 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2007 № 141 відмовлено в повному обсязі.
12. Судове рішення обґрунтовано тим, що договір оренди земельної ділянки площею 0,2912 га, кадастровий номер: 1211000000:06:134:0057, було укладено на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 № 2026. З огляду на досягнення сторонами згоди з усіх умов договору та його підписання, з грудня 2007 року розпочато виконання взятих на себе орендодавцем та орендарем узгоджених зобов`язань за договором, зокрема, орендодавець передав в користування орендарю земельну ділянку, а орендар сплачував орендодавцю орендну плату. Відтак, умови договору, в тому числі й пункту 12, узгоджені позивачем на час його укладення, а саме: погодженням правочину та його підписанням Криворізька міська рада та ФОП Штефан В.О. підтвердили якість й однозначність намірів орендодавця і орендаря, чіткість змісту правочину, волевиявлення сторін, обсяг їх прав і обов`язків. Тобто сторони досягли однозначної й зрозумілої для кожної з них домовленості, сформульованої у пункті 12 договору, і позивач протягом дії спірного договору не скористався своїм правом на внесення змін до нього шляхом укладення додаткової угоди.
13. Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 05.12.2022 рішення суду першої інстанції від 08.04.2021 та від 23.08.2022 залишено без змін.
Короткий зміст касаційної скарги
14. ФОП Штефан В. О. у касаційній скарзі просить рішення та постанову попередніх інстанцій скасувати, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
15. Скарга з посиланням на пункти 1, 3, 4 частини другої статті 287 ГПК України мотивована неправильним застосуванням та порушенням норм права, зокрема, статей 6, 9, 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 14 Закону України "Про оренду землі", а також ухваленням судових рішень без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
16. Скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 Типового договору оренди землі, а також наголошує на необґрунтованому відхиленні клопотання про відкладення розгляду справи.
17. Водночас у касаційній скарзі позивач заявив клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, мотивуючи його необхідністю забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики в частині застосування умов Типового договору оренди землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 № 220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", письмової форми погодженого розрахунку розміру орендної плати, яка визначена постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2006 № 1724 "Деякі питання оренди земель" (далі - Постанова № 1724) та додатків № 1, № 2 до цієї постанови, а також зазначаючи про необхідність врегулювання конфлікту між положеннями статей 3, 6, 203, 626, 627 ЦК України (щодо свободи договору) та приписами статей 23, 30 Закону України "Про оренду землі" (щодо перегляду розміру орендної плати) та іншими нормами законодавства.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
18. Криворізька міська рада у відзиві просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, судові рішення попередніх судових інстанцій залишити без змін, наголошуючи на їх законності та обґрунтованості.
Позиція Верховного Суду
19. Господарський суд Дніпропетровської області від 08.04.2021, ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, виходив з такого. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
20. Згідно з пунктом 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
21. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).
22. Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
23. Згідно зі статтею 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У разі тлумачення умов договору можуть враховуватися також типові умови (типові договори), навіть якщо в договорі немає посилання на ці умови.
24. Статтею 213 ЦК України встановлено, що зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину. При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з`ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
25. Відповідно до частини першої статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу. У частинах третій та четвертій статті 213 ЦК України визначені загальні способи, що мають застосовуватися для тлумачення на трьох його рівнях:
Перший рівень тлумачення - за допомогою однакових для всього змісту правочину значень слів і понять, а також загальноприйнятих у відповідній сфері відносин значення термінів (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України).
Другим рівнем тлумачення (у разі, якщо за першого підходу не вдалося витлумачити зміст правочину) є порівняння різних частин правочину як між собою, так і зі змістом правочину в цілому, а також з намірами сторін, які вони виражали при вчиненні правочину, а також, з чого вони виходили при його виконанні (абзац перший частини третьої статті 213 ЦК України).
Третім рівнем тлумачення (при безрезультативності перших двох) є врахування: (а) мети правочину, (б) змісту попередніх переговорів, (в) усталеної практики відносин між сторонами (якщо сторони перебували раніш в правовідносинах між собою), (г) звичаїв ділового обороту; (ґ) подальшої поведінки сторін; (д) тексту типового договору; (е) інших обставин, що мають істотне значення (частина четверта статті 213 ЦК України).
26. Відповідно до пункту 36 спірного договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.
27. Суд зазначив, що вказаний пункт є загальним для спірного договору, однак умови договору містять спеціальні умови щодо порядку внесення змін стосовно окремих його питань за умови настання перелічених в договорі умов (пункти 7, 10, 12 договору). Отже, такі умови є спеціальними та у випадку настання обставин, наведених в таких пунктах договору, підлягають застосуванню саме такі окремі пункти договору.
28. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про наведене вище тлумачення пункту 36 договору.
29. Господарський суд Дніпропетровської області від 23.08.2022, ухвалюючи рішення про відмову в позові в частині вимоги про визнання недійсним пункту 12 договору оренди земельної ділянки, виходив з такого.
30. Свобода договору заснована на свободі волевиявлення, а останнє, у свою чергу, спирається на свободу волі, що реалізується за допомогою диспозитивності норм цивільного права. Під диспозитивністю прийнято розуміти засновану на нормах даної галузі права юридичну свободу суб`єкта цивільних правовідносин здійснювати свої суб`єктивні права за своїм розсудом.
31. Зміст принципу свободи договору розкривається в статті 627 ЦК України. Він є однією з фундаментальних засад цивільно-правового принципу диспозитивності, через який суб`єкти цивільного права набувають і здійснюють свої цивільні права вільно на свій розсуд (частина перша статті 12 ЦК України).
Важливим елементом свободи договору є воля та її зовнішній вираз - волевиявлення.
32. Враховуючи викладене, наявність укладеного між позивачем та відповідачем оскаржуваного договору свідчить про те, що обидві сторони бажали укласти договір, і що їхній зовнішній вираз волі (волевиявлення) відповідає внутрішній волі.
33. Статтею 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам (частина перша); особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (частина друга) тощо.
34. Частиною першою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
35. Отже, наведеними правовими положеннями визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, та загальні підстави недійсності правочину, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність (оспорюваний правочин) (частина третя статті 215 ЦК України).
36. Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
37. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні положення статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.
38. Крім того, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, у разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
39. Відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про оренду землі" орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі.
40. Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
41. Частинами першою-третьою статті 632 ЦК України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
42. Таким чином, згідно з наведеними нормами права, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є істотною умовою договору оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
43. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.
44. Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення міської ради від 28.11.2007 № 2026 між позивачем та відповідачем 29.12.2007 було укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,2912 га; кадастровий номер земельної ділянки: 1211000000:06:134:0057.
45. З огляду на досягнення сторонами згоди з усіх умов договору та його підписання, з грудня 2007 року орендодавцем та орендарем розпочато виконання взятих на себе узгоджених зобов`язань за договором, зокрема, орендодавець передав в користування орендарю земельну ділянку, а орендар сплачував орендодавцю орендну плату.
46. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, з огляду на що, укладаючи договір оренди земельної ділянки та закріплюючи за ФОП Штефаном В. О. обов`язок зі сплати орендної плати, сторони пунктом 12 договору погодили умову, яка визначає, що у разі зміни (збільшення або зменшення) розмірів річної орендної плати за землю, базової вартості 1 м2 земель міста, розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством, розмір та сума орендної плати переглядається без внесення змін до цього договору.
47. У відповідності до приписів статті 203 ЦК України під час підписання договору сторони виявляють власне волевиявлення та вільну внутрішню волю щодо розуміння та встановлення умов договору в тій редакції, в якій вони викладені, про що свідчать підписи сторін у договорі.
48. А відтак, умови договору, в тому числі й пункту 12, узгоджені позивачем на час його укладення, а саме: погодженням правочину та його підписанням Криворізька міська рада та ФОП Штефан В. О. підтвердили якість й однозначність намірів орендодавця і орендаря, чіткість змісту правочину, волевиявлення сторін, обсяг їх прав і обов`язків.
49. Так, за спільною згодою сторін правочину, у пункті 12 договору визначено порядок і спосіб перегляду розміру та суми орендної плати у конкретно визначених випадках без внесення змін у договір оренди земельної ділянки. Погоджуючись саме з такою редакцією пункту 12 договору, шляхом його власноручного підписання, позивач виявив свій намір виконувати орендні зобов`язання саме в такий порядок і спосіб.
Отже, сторони досягли однозначної й зрозумілої для кожної з них домовленості, сформульованої у пункті 12 договору.
Крім того, позивач протягом дії спірного договору не скористався своїм правом на внесення змін до нього шляхом укладення додаткової угоди.
50. Отже, оскільки установлені фактичні обставини цієї справи свідчать, що сторони договору оренди самостійно погодили оспорювану редакцію договору, і на укладення цього договору у відповідній редакції була воля позивача, господарський суд дійшов правомірного висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог у зв`язку з їх необґрунтованістю.
При цьому суд встановив, що умови пункту 12 договору не суперечать вимогам законодавства.
51. Апеляційний господарський суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій у наведених вище рішеннях.
52. Однією з підстав касаційного оскарження судових рішень відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.