ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 640/26988/21
адміністративне провадження № К/990/35271/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Білоуса О.В.,
суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЛАЙТ" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
ТОВ "МЛАЙТ" (далі - Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2021 року №424440701, №424460701, №424450701.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 грудня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 липня 2022 року, позов задоволено.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ГУ ДПС у м. Києві подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати, а у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ "МЛАЙТ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 09.06.2018 року по 31.12.2020 року, валютного - за період з 09.06.2018 року по 31.12.2020 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 09.06.2018 року по 31.12.2020 року та іншого законодавства за відповідний період.
Результати перевірки оформлені Актом від 26.04.2021 року №34668ж5/26-15-07-01-04/42222203, у висновках якого зазначено про порушення Товариством:
- пункту 44.1, пункту 44.2 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункт 7, пункт 10, пункт 11, пункт 12, пункт 18 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248 на загальну суму 4 954 289 грн;
- пункту 198.5 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4 178 900 грн;
- пункту 201.10 статті 201 ПК України, не складено та не зареєстровано податкові накладні під час здійснення операцій, визначених підпунктом "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України на загальну суму 4 178 900 грн;
- підпункту 4 пункту 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", а саме несвоєчасно поданий звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску за листопад 2019 року.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 01.062021 року:
-№424440701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на суму 5 223 625,00 грн, (за податковими зобов`язаннями у розмірі 4 178 900 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 1 044 725 грн);
- №424460701, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств, який сплачують інші платники на суму 5 948 443,00 грн, (за податковими зобов`язаннями у розмірі 4 954 289 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 994 154 грн);
- №424450701, яким до позивача застосовано штраф на загальну суму 51 000,00 грн.
Товариство, вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, звернулося до суду із позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.
Задовольнивши позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позивачем підтверджено факт реальності господарських операцій з контрагентами у спірний період, а наявні в матеріалах справи документи містять достатні дані про їх зміст, характер та учасників, тобто підтверджують фактичність здійснення таких операцій.
Надаючи оцінку вказаним висновкам судів попередніх інстанцій, колегія суддів Верховного Суду виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно із статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-ХІV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закону №996-ХІV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.
Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Отже, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг), здійснюваних для провадження власності господарської діяльності платника податку, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та які відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, та мають підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат, і вказана обставина є визначальною для дослідження судом під час вирішення цієї справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, основним видом економічної діяльності ТОВ "МЛАЙТ" зазначено: 73.11 Рекламні агентства.
У перевіряємий період позивач мав господарські правовідносини з ФОП ОСОБА_1, ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "АДВ ТРАНС".
Так, 22 жовтня 2018 року між Товариством та ФОП ОСОБА_2 укладено Договір про надання послуг №22/10/1, згідно умов якого виконавець надає замовнику (позивачу) послуги з монтажу/демонтажу рекламних матеріалів, а замовник у свою чергу здійснює оплату за надані послуги.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що до перевірки позивачем по вказаним господарським правовідносинам надано наступні документи: договір №22/10/1 від 22.10.2018; акт наданих послуг №6 від 30.09.2020; акт наданих послуг №5 від 31.08.2020; акт наданих послуг №4 від 31.07.2020; акт наданих послуг №3 від 31.03.2020; акт наданих послуг №2 від 29.02.2020; акт наданих послуг №1 від 31.01.2020; акт наданих послуг №36 від 31.12.2019; акт наданих послуг №34 від 30.11.2019; акт наданих послуг №32 від 31.10.2019; акт наданих послуг №29 від 30.09.2019; акт наданих послуг №26 від 31.08.2019; акт наданих послуг №23 від 31.07.2019; акт наданих послуг №20 від 30.06.2019; акт наданих послуг №17 від 31.05.2019; акт наданих послуг №14 від 30.04.2019; акт наданих послуг №12 від 31.03.2019; акт наданих послуг №9 від 28.02.2019; акт наданих послуг №1 від 31.01.2019; акт наданих послуг №42 від 31.12.2018; акт наданих послуг №39 від 30.11.2018; акт наданих послуг №35 від 31.10.2018; копії річних адресних програм від 31.12.2018, від 31.12.2019 та від 31.12.2020.
У жовтні 2019 року між позивачем та ФОМ ОСОБА_1 укладено Договір №01/10/2019 про надання послуг, згідно умов якого виконавець за завданням замовника (позивача) бере на себе зобов`язання здійснювати монтаж або демонтаж розміщених на рекламних конструкціях рекламних матеріалів клієнтів замовника на території КП "Київський метрополітен", на наземних маршрутних транспортних засобах КП "Київпастранс", на території ДП "МА "Бориспіль" та на фасадах будівель і споруд міста Києва, а замовник у свою чергу здійснює оплату за надані послуги.
До перевірки позивачем по вказаним господарський правовідносинам було надано наступні документи: договір про надання послуг №01/10/2019 від 01.10.2019; акт наданих послуг №6/1 від 31.03.2020; акт наданих послуг №4/1 від 29.02.2020; акт наданих послуг №2/1 від 31.01.2020; акт наданих послуг №13/1 від 31.12.2019; акт наданих послуг №11/1 від 30.11.2019; акт наданих послуг №10/1 від 31.10.2019; копії річних адресних програм до договору №01/10/2019 від 01.10.2019.