ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2023 року
Київ
справа №120/15979/21-а
адміністративне провадження №К/990/28503/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу № 120/15979/21-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2022 року (головуючий суддя - Томчук А. В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року (головуючий суддя - Сушко О. О., судді: Мацький Є. М., Залімський І. Г.),
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" (далі - ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ", позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач), в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суму 557964 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096170701, яким застосовано штраф на суму 14814,37 грн;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн.
На обґрунтування своїх вимог позивач посилався на протиправність прийнятих за наслідками перевірки податкових повідомлень-рішень в межах, які є предметом оскарження.
Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 19 травня 2022 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 вересня 2022 року, позов задовольнив частково: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС від 23 жовтня 2021 року №0096160701 в частині збільшення грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 455956,50 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовив.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили такі обставини (в межах предмета спору у цій справі).
ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" (код ЄДРПОУ 34143431) як юридична особа зареєстровано 17 березня 2006 року, про що внесено відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним та не виключним видом економічної діяльності товариства є розведення свійської птиці (01.47).
У період з 29 липня 2021 року по 09 вересня 2021 року відповідно до статті 20, пунктів 77.1, 77.2 статті 77, пункту 82.1 статті 82 ПК України, плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2021 рік, на підставі наказу ГУ ДПС від 08 липня 2021 року №2117к проведена планова виїзна документальна перевірка ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2021 року, валютного законодавства за період з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2021 року, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 вересня 2016 року по 31 травня 2021 року, за результатами якої складено акт від 16 вересня 2021 року №8432/02-32-07-01/34143431 (далі - Акт перевірки).
Не погоджуючись з висновками Акта перевірки та встановленими під час її проведення порушеннями податкового законодавства України, позивач подав до ГУ ДПС заперечення на Акт, за результатами розгляду яких податковий орган згідно з листом від 22 жовтня 2021 року, розділ IV Акта планової документальної перевірки викладено в іншій редакції, вказано, що перевіркою встановлено порушення платником, зокрема:
- пункту 44.1 статті 44, пункту 189.1 статті 189, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 450942 грн;
- на порушення пункту 201.10 ст.201, пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України підприємство не зареєструвало податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних;
- пункту 63.3 статті 63 ПК України, пунктів 8.1, 8.4 розділу VIII Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588, а саме: ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" не подало до органів ДПС Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП по 50 об`єктах рухомого та нерухомого майна (набутому праву власності та користування (оренди)), які є об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, або через які провадиться діяльність.
На підставі зазначених висновків ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096160701 (оскаржується позивачем частково), №0096170701 (оскаржується позивачем повністю), №0096180701 (оскаржується позивачем повністю).
Висновки ГУ ДПС в межах, які оскаржуються позивачем, ґрунтуються на такому:
- господарські операції ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" з ТОВ "ГРІНД КОМПАНІ" (код ЄДРПОУ 41582639) є нереальними, відповідно, позивач порушив пункт 44.1 статті 44, пункти 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 364765,00 грн, яке визначено податковим повідомленням-рішенням №0096160701, що також мало наслідком застосування штрафних санкцій в сумі 91191 грн;
- позивач у порушення вимог пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України не нарахував податкові зобов`язання з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу, що призвело до заниження ПДВ в сумі 81606,00 грн, яке визначено податковим повідомленням-рішенням №0096160701, що також мало наслідком застосування штрафних санкцій в сумі 20401,50 грн;
- реалізація поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) за ціною нижче собівартості не є господарською діяльністю позивача, відповідно до підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України, а тому позивач зобов`язаний був сплатити ПДВ на суму перевищення бази оподаткування собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу. Визначення бази оподаткування має бути здійснено відповідно до пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України, а для реєстрації податкових накладних за цими операціями застосовуються строки, встановлені пунктом 201.10 статті 201 ПК України. На підставі цього висновку відповідно до пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України до позивача податковим повідомленням-рішенням №0096170701 застосовано штрафні санкції в сумі 14814,37 грн;
- позивач не подав до органів ДПС повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (50 об`єктів рухомого та нерухомого майна), у зв`язку з чим до позивача відповідно до пункту 117.1 статті 117 ПК України застосовано штрафні санкції в сумі 48960,00 грн (48 х 1020 грн).
Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що отримання позивачем товарів та послуг від ТОВ "ГРІНД КОМПАНІ", здійснення розрахунків, використання їх у власній господарській діяльності підтверджується наданими позивачем документами, які також були досліджені контролюючим органом під час проведеної перевірки. Контролюючий орган не навів переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Підставою для відмови у задоволенні іншої частини позовних вимог стали такі висновки суду:
1) збиток, отриманий як перевищення виробничої собівартості продукції над доходами від її реалізації, не є витратами, що пов`язані з господарською діяльністю, відповідно, ПДВ, нарахований при їх придбанні, не може бути пов`язаний із веденням господарської діяльності (здійснення збиткової діяльності не передбачає отримання доходу, що призводить до збільшення економічних вигід у вигляді надходженнення активів та зростання власного капіталу та відповідно не пов`язано із господарською діяльністю). З викладеного слідує, що у разі, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи, які в подальшому використовуються в операціях, що не є господарською діяльністю, такий платник податку відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК України зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу. У зв`язку з цим суд погодився з позицією контролюючого органу, що ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" протиправно не нарахувало податкове зобов`язання з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу всього у сумі 81606 грн. Також суд звернув увагу, що товариство самостійно донарахувало податкові зобов`язання з ПДВ на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу, про що свідчать зареєстровані в ЄРПН податкові накладні №9 від 29 лютого 2020 року, №31 від 31 березня 2020 року, №12 від 28 лютого 2021 року, №50 від 30 квітня 2020 року, що, на переконання суду, підтверджує правомірність позиції податкового органу. З цих підстав суд першої інстанції погодився і з правомірністю застосування до позивача штрафних санкцій на підставі пункту 120-1.2 статті 120-1 ПК України, оскільки позивач не зареєстрував податкові накладні на суму перевищення собівартості реалізованих поточних біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) над фактичною ціною їх продажу;
2) повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП подається до контролюючого органу протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування. Довідник об`єктів оподаткування розміщено на офіційному сайті ДПС України. Матеріали справи містять правовстановлюючі документи на користування 48 об`єктами рухомого та нерухомого майна (т. 3 а. с. 1-89) і позивач не заперечує факт не подання до контролюючого органу повідомлення за формою 20-ОПП протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктами. Тому суд дійшов висновку про правомірність застосування штрафних санкції на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України в сумі 48960,00 грн. При цьому суд відхилив доводи позивача про незастосовність статті 117 ПК України до випадків щодо неподання повідомлень за формою 20-ОПП, як такі, що не ґрунтуються на нормах податкового законодавства. На обґрунтування цього висновку суд послався на постанову Верховного Суду від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19.
Суд апеляційної інстанції у повному обсязі підтримав висновки суду першої інстанції.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційного суду, ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" подало касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права, просить скасувати судові рішення в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій не врахували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 грудня 2019 року у справі №П/811/1512/14, від 07 березня 2019 року у справі №818/3838/15, відповідно до яких прибутковість окремої операції не є обов`язковою ознакою господарської діяльності і навпаки - її збитковість не означає, що така операція не відноситься до господарської діяльності платника податків. Також, на переконання скаржника, суди не врахували висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 05 січня 2021 року у справі №200/1718/20-а, відповідно до якого врахування собівартості при визначенні бази оподаткування ПДВ продукції власного виробництва не відповідає положенням податкового законодавства, оскільки базою оподаткування ПДВ продукції власного виробництва є звичайна ціна, яка відповідає ринковій та визначається відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України, а доведення невідповідності ціни реалізації ринковим цінам покладається на податковий орган. Позивач зазначає про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у подібних правовідносинах і, на переконання скаржника, ці норми не підлягають застосуванню.
Також ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" вважає, що наявні підстави для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, щодо правомірності застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України за неподання повідомлень за формою 20-ОПП, оскільки такі повідомлення не відносяться до облікових даних платника податків. При цьому, позивач також зазначає, що Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20 виклав висновок про незастосовність статті 117 ПК України до порушення щодо подання повідомлення за формою 20-ОПП, який і підлягав врахуванню у цій справі. Також у касаційній скарзі викладено позицію про те, що об`єкти рухомого майна - транспортні засоби (таблиця на стор. 10-11 Акта перевірки) при поданні повідомлення за формою 20-ОПП підлягали укрупненню, а тому нарахування штрафу за кожну одиницю є некоректним та неправомірним.
Верховний Суд ухвалою від 24 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження на підставі пунктів 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України з метою перевірки вищенаведених доводів позивача.
ГУ ДПС подало відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій і безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а також доводи відзиву на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання ними норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
З огляду на зміст доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, під час касаційного перегляду потрібно вирішити такі питання (за черговістю їх вирішення):
1) правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині висновків про порушення позивачем обов`язку з подання повідомлення за формою 20-ОПП на кожний об`єкт рухомого і нерухомого майна і застосовність пункту 117.1 статті 117 ПК України для притягнення платника податків до відповідальності за таке порушення, із перевіркою доводів скаржника про наявність підстав для відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 травня 2021 року у справі №560/3008/19, та необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20;
2) правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині висновків про заниження позивачем податкових зобов`язань з ПДВ при здійсненні операцій з продажу біологічних активів за цінами нижче собівартості, із перевіркою доводів скаржника про не врахування висновків Верховного Суду, викладених з цього питання у відповідних постановах, а також про відсутність висновку Верховного Суду з питання застосування пункту 198.5 статті 198, пункту 189.1 статті 189, пунктів 201.1, 201.7, 201.10 статті 201, пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України у подібних правовідносинах.
Вирішуючи перше питання у цій справі, колегія суддів виходить з такого.
У постановах від 18 листопада 2022 року у справі № 824/1298/18-а, від 28 вересня 2022 у справі № 160/3561/20, від 04 травня 2022 року у справі № 160/12341/19, від 15 лютого 2022 року у справі № 160/2155/20, від 03 червня 2021 року у справі № 640/7244/19, від 20 травня 2021 року у справі № 560/3008/19, від 21 липня 2020 року у справі № 826/14197/17 Верховний Суд виходив з того, що встановлений факт не подання платником податків повідомлення за формою 20-ОПП є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 117.1 статті 117 ПК України.
З подібним підходом Верховний Суд розглядав справи № 640/23530/21 (постанова від 10 листопада 2022 року), № 640/18768/19 (постанова від 11 травня 2022 року), однак, за наслідками касаційного перегляду направив їх на новий розгляд, оскільки суди попередніх інстанцій не встановили об`єктів, щодо яких не було подано повідомлення за формою 20-ОПП.
Отже, практика Верховного Суду зі спірного у цій справі першого питання є сформованою і усталеною, а підстави для відступлення від неї, які наведені скаржником у касаційній скарзі, є необґрунтованими, виходячи з такого.
Загальні положення щодо обліку платників податків визначає стаття 63 ПК України. Відповідно до пункту 63.1 цієї статті облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з пунктом 63.3 статті 63 ПК України з метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об`єктів оподаткування або об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку). Об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу. Платник податків зобов`язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з порядком обліку платників податків. Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після створення відокремленого підрозділу, реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об`єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню.
Отже, одним із способів податкового контролю є контроль за місцем розташування як платника податків, так і об`єктів, які пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність.
Для здійснення такого податкового контролю застосовується Порядок обліку платників податків і зборів, затверджений наказом Міністерства фінансів України 09 грудня 2011 року №1588 із змінами та доповненнями (далі - Порядок №1588).
Згідно з пунктом 8.1 Порядку №1588 платник податків зобов`язаний повідомляти про об`єкти оподаткування та об`єкти, пов`язані з оподаткуванням до контролюючих органів за основним місцем обліку.
Положеннями пункту 8.2 Порядку №1588 визначено, що об`єктами оподаткування і об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (далі - об`єкти оподаткування), є майно та дії, у зв`язку з якими у платника податків виникають обов`язки щодо сплати податків та зборів. Такі об`єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідними розділами Податкового кодексу України.
Повідомлення за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку) повинні подавати всі платники податків - як юридичні, так і фізичні особи - підприємці в разі наявності, виникнення, зміни типу об`єкта оподаткування.
Основною метою запровадження форми №20-ОПП є отримання від платників податків інформації про всі наявні в них об`єкти майна, їх місцезнаходження, переміщення та стан, у якому вони фактично перебувають (використовуються, тимчасово не використовуються, не використовуються тощо).
Повідомлення про об`єкти оподаткування і об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність за формою №20-ОПП, подається до органу доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дати оформлення договору купівлі-продажу, оренди чи іншого документа на право володіння, користування або розпорядження об`єктом оподаткування.
Згідно з пунктом 8.4 Порядку №1588 повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою № 20-ОПП подається протягом 10 робочих днів після їх реєстрації, створення чи відкриття до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків. У повідомленні за формою № 20-ОПП надається інформація про всі об`єкти оподаткування, що є власними, орендованими або переданими в оренду.
Тобто, повідомлення за формою №20-ОПП є складовою облікових даних платника податків, оскільки стосується об`єктів оподаткування та/або об`єктів, пов`язаних з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, щодо яких здійснюється податковий контроль.
За встановленими судами попередніх інстанцій обставинами, ТОВ "ПТАХОФАБРИКА ПОДІЛЛЯ" протягом періоду з 01 вересня 2017 року по 31 травня 2021 року набуло та мало право користування об`єктами, пов`язаними з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, згідно з договорами оренди рухомого та нерухомого майна та мало право власності на транспортні засоби, які рахувалися на балансі підприємства у складі основних засобів на рахунку бухгалтерського обліку 105 "Транспортні засоби" станом на 01 вересня 2017 року та придбані протягом перевіреного періоду.
Судами встановлено і не заперечується позивачем, що на вказані об`єкти останній не подав до контролюючого органу повідомлення за формою № 20-ОПП.
Згідно з пунктом 117.1 статті 117 ПК України (в редакції, чинній на час застосування штрафних санкцій) неподання у строки та у випадках, передбачених цим Кодексом, заяв або документів для взяття на облік у відповідному контролюючому органі, реєстрації змін місцезнаходження чи внесення інших змін до своїх облікових даних, неподання виправлених документів для взяття на облік чи внесення змін, подання з помилками чи у неповному обсязі, неподання відомостей стосовно осіб, відповідальних за ведення бухгалтерського обліку та/або складення податкової звітності, відповідно до вимог встановлених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу на самозайнятих осіб у розмірі 340 гривень, на юридичних осіб, відокремлені підрозділи юридичної особи чи юридичну особу, відповідальну за нарахування та сплату податків до бюджету під час виконання договору про спільну діяльність, - 1020 гривень.
Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 23 жовтня 2021 року №0096180701, яким застосовано штрафні санкції на суму 48960 грн.
Посилання скаржника на те, що нарахування штрафу за кожну одиницю є некоректним та неправомірним суд касаційної інстанції вважає безпідставними, оскільки вони не знаходять свого нормативного підтвердження. Встановлені у пункті 8.4 Порядку №1588 правила, які до того ж набрали чинності лише 27 липня 2020 року, щодо можливості подання узагальнюючої інформації про однотипні об`єкти в одному повідомленні за формою 20-ОПП не означають, що штрафна санкція розраховується виходячи з кількості не поданих узагальнюючих повідомлень. Право узагальнювати інформацію належить саме платнику податків, а не контролюючому органу під час вирішення питання розміру штрафних санкцій. Оскільки платник податків зобов`язаний подавати повідомлення за формою №20-ОПП про кожний об`єкт оподаткування та/або об`єкт, пов`язаний з оподаткуванням або через який провадиться діяльність, то штрафна санкція розраховується за кожний об`єкт, щодо якого не було подано відповідне повідомлення.
Посилання скаржника на постанову від 21 квітня 2022 року у справі №580/814/20 є необґрунтованими, оскільки приведений скаржником витяг з цієї постанови міститься в описовій її частині у розділі "Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій", а не мотивувальній. Безпосереднім предметом касаційного перегляду були висновки судів попередніх інстанцій, пов`язані із дослідженням реальності господарських операцій, з якими Верховний Суд погодився.
Друге питання в межах спірних правовідносин полягає в тому, чи можна вважати збиткову операцію такою, що здійснена поза межами господарської діяльності платника податків, як наслідок, зумовлює виникнення у останнього обов`язку збільшити грошові зобов`язання з ПДВ, скласти і зареєструвати податкову накладну на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 ПК України. До того ж позивач доводить, що саме звичайні ціни, а не собівартість продукції застосовуються при визначенні мінімальної бази оподаткування ПДВ.
Вирішуючи це питання, колегія суддів виходить з такого.
Між сторонами не існує спору, що здійснені позивачем операції з продажу біологічних активів (курей-несучок, ремонтного молодняка) були збитковими.