ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 461/2092/19
провадження № 51-2915км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019140050000239 від 18 січня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Орховичі Самбірського району Львівської області, жителя АДРЕСА_1, такого, що в силу ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 та 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20 травня 2022 року кримінальне провадження № 12019140050000239 від 18 січня 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 30 червня 2022 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ставить питання про скасування оскаржуваного судового рішення та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Вимоги обґрунтовує тим, що рішення є незаконним і необґрунтованим, оскільки апеляційний суд не звернув уваги на те, що стороні захисту було відкрито матеріали провадження в порядку ст. 290 КПК за 4 дні до закінчення строку досудового розслідування (14 березня 2019 року) та супровідним листом, датованим 14 березня 2019 року, скеровано до Галицького районного суду м. Львова відповідно до положень ст. 219 КПК.
Прокурор вказує, що відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, кінцевим моментом досудового розслідування є його закінчення, яке пов`язане із фактичним направленням обвинувального акта до суду, а не отримання його судом, як про це неправильно зазначив апеляційний суд. Отже, стороною обвинувачення норм процесуального закону не порушено.
У запереченні на касаційну скаргу прокурора ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор підтримала касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 438 КПК предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення (ч. 1 ст. 412 КПК).
Як убачається з матеріалів провадження, суд першої інстанції закрив кримінальне провадження № 12019140050000239 за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1 і 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК, на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК. Своє рішення мотивував тим, що на момент фактичного надходження обвинувального акту до суду (25 березня 2019 року) пройшли строки досудового розслідування.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою, прокурор подав апеляційну скаргу, в якій порушував питання про її скасування у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону. Вказував на помилковий висновок місцевого суду, оскільки обвинувальний акт фактично направлено до суду 14 березня 2019 року в строки, передбачені ст. 219 КПК.
Зокрема, в апеляційній скарзі прокурор вказував на те, що суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні щодо ОСОБА_6 фактично надійшов на адресу Галицького районного суду м. Львова 25 березня 2019 року вх. № 9539 із супровідним листом від 14 березня 2019 року. При цьому посилався на правову позицію, викладену в постанові Верховного суду від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19, у якій зазначено, що кінцевим моментом досудового розслідування є його закінчення, яке пов`язане із фактичним направленням обвинувального акта до суду, а не отримання його судом.