Постанова
Іменем України
22 березня 2023 року
м. Київ
справа № 757/42001/21
провадження № 61-13232св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2022 року у складі судді
Бусик О. Л. та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року
у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І., та касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_2, на постанову Київського апеляційного суду
від 19 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Фінілон" (далі - ТОВ "ФК "Фінілон"), про розірвання договорів банківських вкладів та стягнення коштів.
Позов обґрунтований тим, що між позивачкою та відповідачем укладено шість договорів банківських вкладів (депозити), з виплатою суми вкладу та суми процентів у кінці терміну дії договору. До 18 березня 2014 року банк належним чином виконував взяті на себе зобов`язання, проте згодом банком було заблоковано карткові рахунки та доступ до депозитних вкладів, які оформлені
у відділеннях АР Крим та м. Севастополі.
На багаточисленні звернення позивачки до банку з вимогою повернути грошові вклади, останнім ця вимога не виконана. Наведені обставини стали підставою для звернення до суду із позовом про відновлення банківського обслуговування договорів банківських вкладів: № SAMDN10000715918281,
№ SAMDN01000715920395, № SAMDN80000730041880, № SAMDN25000725254189, № SAMDN80000736322373, № SAMDN25000734957159, шляхом розблокування особистих рахунків; переведення обслуговування зазначених депозитних рахунків до м. Одеси; стягнення з відповідача на користь позивачки суми процентів річних за фактичну кількість днів користування вкладами (з 18 березня 2014 року) протягом дії зазначених договорів.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року зазначений позов задоволено. Відновлено банківське обслуговування договорів банківських вкладів № SAMDN10000715918281, № SAMDN01000715920395,
№ SAMDN80000730041880, № SAMDN25000725254189, № SAMDN80000736322373, № SAMDN25000734957159, шляхом розблокування особистих рахунків та переведення обслуговування зазначених депозитних рахунків до м. Одеси. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму річних процентів за фактичну кількість днів користування вкладами (з 18 березня 2014 року) протягом дії зазначених договорів нараховану суму річних відсотків за договорами банківських вкладів: договору № SAMDN10000715918281 - 157,82 євро; за карт/рахунком НОМЕР_2 - 10 144,27 доларів США; за карт/рахунком
НОМЕР_3 - 38 391,92 грн; за рахунком "Бонус плюс" карт/рахунком
НОМЕР_3 - 4 258,95 грн.
Рішення набрало законної сили 23 лютого 2017 року.
У той же час договори банківських вкладів не були розірвані та продовжували бути чинними до 07 травня 2021 року, тому банк має зобов`язання перед позивачкою щодо сплати процентів за цими вкладами у період із 2016 року до 2021 року.
20 березня 2018 року на вимогу позивачки банк надав довідку про нові номери її рахунків за депозитними договорами та фактичну суму залишків на них на момент порушення, що є доказом того, що кошти позивачки знаходяться на рахунках банку.
29 квітня 2021 року позивачка звернулася до банку із заявою про розблокування банківських рахунків, розірвання договорів банківського вкладу та сплату їй заборгованості. Заяву банк отримав 05 травня 2021 року, а 07 травня 2021 року банк повинен був виконати вимогу позивачки у беззаперечному порядку.
Незважаючи на те, що національні суди всіх інстанцій неодноразово встановлювали наявність договірних відносин між сторонами, банк проігнорував вимоги позивачки, надавши загальну відповідь.
Станом на день звернення позивачки до суду банк має перед позивачкою заборгованість, яка складається із суми несплачених відсотків за договором банківського вкладу № SAMDN10000715918281 за період із 18 березня 2014 року до 21 липня 2021 року та суми річних процентів за договорами банківських вкладів № SAMDN01000715920395, № SAMDN80000730041880, № SAMDN25000725254189, № SAMDN80000736322373, № SAMDN25000734957159 за період із 18 жовтня
2016 року до 21 липня 2021 року, інфляційних втрат за зобов`язаннями у гривні, 3 % пені від вартості послуги за кожен день прострочення згідно з Законом України "Про захист прав споживачів".
Посилаючись на ці обставини, ОСОБА_1 просиларозірвати договори банківських вкладів, стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на свою користь заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN10000715918281
в сумі 2 003,86 євро, за договором банківського вкладу № SAMDN1000715920395
в сумі 1 406,95 грн, заборгованість за договором банківського вкладу
№ SAMDN80000730041880 в сумі 20 179,12 доларів США, заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN25000725254189 у сумі 24 928,56 доларів США, заборгованість за договором банківського вкладу № SAMDN80000736322373 у сумі 20 397,64 доларів США, заборгованість за договором банківського вкладу
№ SAMDN25000734957159 у сумі 518 035,60 грн.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 кошти:
- за договором банківського вкладу від 20 квітня 2011 року
№ SAMDN10000715918281 1 166,27 євро, проценти за період із 18 жовтня
2016 року до 20 квітня 2021 року в сумі 368,15 євро;
- за договором від 20 квітня 2011 року № SAMDN01000715920395 вклад у сумі 278,68 грн, проценти - 87,88 грн та 45,78 грн інфляційних втрат;
- за договором від 26 жовтня 2012 року № SAMDN80000730041880 вклад у сумі 15 086,31 доларів США, 5 089,56 доларів США - проценти;
- за договором від 24 квітня 2012 року № SAMDN25000725254189 вклад у сумі 17 328,65 доларів США, 7 599,91 доларів США - проценти;
- за договором від 09 липня 2013 року № SAMDN80000736322373 вклад у сумі 15 000,00 доларів США, 5 397,64 доларів США - проценти;
- за договором від 30 квітня 2013 року № SAMDN 25000734957159 вклад у сумі 86 264,61 грн та 14 169,85 грн інфляційних втрат.
У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення мотивоване тим, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання укладених сторонами договорів банківських вкладів не підлягають задоволенню, оскільки вони вважаються розірваними з 07 травня 2021 року на підставі поданої позивачкою заяви, отриманої банком 05 травня 2021 року. Вимоги позивачки про стягнення суми вкладів та відсотків, які не були стягнуті судовим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають задоволенню. Оскільки між позивачкою та банком припинені правовідносини за договорами банківських вкладів, то частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини, і такі вимоги не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню вимоги позивачки про стягнення
з відповідача інфляційних втрат із 01 квітня 2014 року, оскільки право позивачки на отримання інфляційних втрат відповідно до положень статті 625 ЦК України виникає лише з дати розірвання договорів, адже прострочення виконання зобов`язань за договорами банківського вкладу почалося з дати розірвання договорів, тобто з 07 травня 2021 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_2, та апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2022 року скасовано
в частині стягнення коштів:
- за договором банківського вкладу від 20 квітня 2011 року
№ SAMDN01000715920395 у сумі 278,68 грн, проценти у сумі 87,88 грн та 45,78 грн інфляційних втрат;
- за договором від 26 жовтня 2012 року № SAMDN80000730041880 у сумі
15 086,31 доларів США, 5 089,56 доларів США - проценти;
- за договором від 24 квітня 2012 року № SAMDN25000725254189 у сумі
17 328,65 доларів США, 7 599,91 доларів США - проценти;
та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2022 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині стягнення коштів за договором банківського вкладу від 20 квітня 2011 року № SAMDN01000715920395 (вклад "Приват-вклад"), за договором від 26 жовтня 2012 року № SAMDN80000730041880 (вклад "Стандарт
6 міс.), за договором від 24 квітня 2012 року № SAMDN25000725254189(вклад "Стандарт 12 міс.), оскільки відсутні докази наявності таких вкладів та порушених банком зобов`язань за ними, на момент звернення з позовом.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У грудні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Печерського районного суду м. Києва від 25 травня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 19 грудня 2022 року, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди в оскаржуваних судових рішеннях не врахували висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 квітня 2018 року
у справі № 523/9076/16, від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, Верховного Суду від 30 січня 2020 року у справі № 761/30025/16, від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18, від 23 грудня 2021 року у справі № 910/13/21. Крім того, у касаційній скарзі як на підставу для оскарження судових рішень міститься посилання на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу), а саме зазначено, що суди не дослідили зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України).
У січні 2023 року ОСОБА_1 через представницю ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду
від 19 грудня 2022 року, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
від 09 листопада 2021 року у справі № 320/5115/17, Верховного Суду
від 11 листопада 2021 року у справі № 183/3248/16, від 17 листопада 2021 року
у справі № 757/19/19, від 23 листопада 2021 року у справі № 334/2750/20,
від 01 грудня 2021 року у справі № 757/13186/19, від 01 грудня 2021 року у справі № 757/18534/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 644/2177/19, від 09 грудня 2021 року у справі № 201/7316/16, від 28 листопада 2022 року у справі
№ 202/5076/19.
У січні 2023 року ОСОБА_1 через представницю ОСОБА_2 подала заяву про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у справі
у розмірі 5 000,00 грн.
У лютому 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представницею ОСОБА_2, у якому заявник просить касаційну скаргу залишити без задоволення в оскаржуваній позивачкою частині, посилаючись на те, що рішення ухвалені з дотриманням вимог Закону та
з урахуванням висновків щодо застосування відповідних норм права, які викладені в наведених відповідачем постановах Верховного Суду. Також просить заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу залишити без задоволення.
У березні 2023 року ОСОБА_1 через представницю ОСОБА_2 подала до суду відзив на касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк", в якому заявник просить відмовити у задоволенні касаційної скарги банку, посилаючись на те, що наведені банком приклади судових справ не є подібними до справи, яка розглядається. Крім того, зазначає, що в касаційній скарзі відповідач наголошує на тому, що сума витрат на відшкодування правової допомоги є необґрунтованою, проте не обґрунтовує свої доводи у цій частині, не наводить суму, яка на його думку має підлягати відшкодуванню. Розмір витрат, заявлений представником позивача, підтверджується рахунками на оплату правової допомоги, та не є завищеним порівняно із середньою вартістю таких послуг. Отже, вимога відповідача про відмову у стягненні витрат на правову допомогу є такою, що не підлягає задоволенню.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставою для відкриття касаційних проваджень, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку,що касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" не підлягає задоволенню, а касаційна скарга ОСОБА_1, подана представницею ОСОБА_2, підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Встановлені судами обставини
ОСОБА_1 є вкладником ПАТ " КБ "ПриватБанк".
20 квітня 2011 року сторони уклали договір № SAMDN10000715918281 (вклад "Копілка дітям"), відповідно до умов якого банк прийняв від позивачки, як вкладника, грошову суму (вклад) у розмірі 1 000,00 євро та відкрив особовий рахунок № НОМЕР_6 . Банк зобов`язався виплатити проценти на банківський вклад у розмірі 7 % річних та відкрив електронну ощадкнижку № НОМЕР_7 . Строк дії договору - 12 місяців. 20 квітня 2012 року та 20 квітня 2013 року договір відповідно до пункту 7 автоматично пролонговано.
20 квітня 2011 року сторони уклали договір № SAMDN01000715920395 (вклад "Приват-вклад"), відповідно до умов якого банк прийняв від позивачки, як вкладника, грошову суму (вклад) у розмірі 12 426,00 грн та відкрив
о/р НОМЕР_8 . Банк зобов`язався щомісячно виплачувати проценти на банківський вклад у розмірі 7 % річних та відкрив електронну ощадкнижку
№ НОМЕР_9 . 20 квітня 2012 року та 20 квітня 2013 року договір відповідно до пункту 9 автоматично пролонговано.
26 жовтня 2012 року сторони уклали договір № SAMDN80000730041880 (вклад "Стандарт 6 міс."), відповідно до умов якого банк прийняв від позивачки, як вкладника, грошову суму у розмірі 15 000,00 доларів США та відкрив
о/р НОМЕР_10 з виплатою 9 % річних на карту/рахунок № НОМЕР_11 . 26 жовтня 2013 року відповідно до пункту 6 договір автоматично пролонговано.
24 квітня 2012 року сторони уклали договір № SAMDN25000725254189 (вклад "Стандарт 12 міс."), відповідно до умов якого банк прийняв від позивачки, як вкладника, грошову суму (вклад) у розмірі 15 000,00 доларів США та відкрив
о/р НОМЕР_12 зі сплатою 8,5 % річних на карту/рахунок
№ НОМЕР_11 . 24 квітня 2013 року відповідно до пункту 6 договір автоматично пролонговано.
09 липня 2013 року сторони уклали договір № SAMDN80000736322373 (вклад "Стандарт 3 міс."), відповідно до умов якого банк прийняв від позивачки, як вкладника, грошову суму у розмірі 15 000,00 доларів США та відкрив
о/р НОМЕР_13 зі сплатою 6,5 % річних на карту/рахунок
№ НОМЕР_11 . Умовами договору передбачено автоматичне продовження його дії за неявки вкладника.
30 квітня 2013 року сторони уклали договір № SAMDN5000734957159 (вклад "Депозит плюс на 12 міс."), відповідно до умов якого банк прийняв від позивачки, як вкладника, грошову суму у розмірі 85 006,98 грн, для чого відкрив
о/р НОМЕР_14 . Банк зобов`язався виплатити проценти на банківський вклад у розмірі 18 % річних на карту/рахунок № НОМЕР_15 . Умовами договору передбачена автоматична пролонгація.
18 березня 2014 року АТ КБ "ПриватБанк" кошти на рахунках позивачки заблоковано у зв`язку з агресією рф на території України.
У середині 2015 року позивачка звернулася до Приморського районного суду
м. Одеси із позовом до ПАТ КБ "ПриватБанк", в якому просила відновити банківське обслуговування договорів банківських вкладів
№ SAMDN10000715918281, № SAMDN01000715920395, № SAMDN80000730041880, № SAMDN25000725254189, № SAMDN80000736322373, № SAMDN 25000734957159 шляхом розблокування особистих рахунків; перевести обслуговування зазначених депозитних рахунків до м. Одеси; стягнути з відповідача на користь позивача суму процентів річних за фактичну кількість днів користування вкладами (з 18 березня 2014 року) протягом дії зазначених договорів; нараховану суму відсотків річних за договорами банківських вкладів № SAMDN01000715920395 (вклад "Приват-вклад") та № SAMDN25000734957159 (вклад "Депозит плюс на 12 міс.") зарахувати на карт/рахунок НОМЕР_3 ; нараховану суму відсотків річних за договорами банківських вкладів № SAMDN80000730041880 (вклад "Стандарт 6 міс"), № SAMDN25000725254189 (вклад "Стандарт 12 міс."),
№ SAMDN80000736322373 (вклад "Стандарт 3 міс.") зарахувати на карт/ рахунок НОМЕР_2 ; нараховану суму відсотків річних за договором банківського вкладу № SAMDN10000715918281 (вклад "Копилка дітям") зарахувати на основний рахунок цього вкладу (за умовами зазначеного договору).
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Одеської області від 23 лютого 2017 року та постановою Верховного Суду від 10 липня 2019 року, позов задоволено. Відновлено банківське обслуговування договорів банківських вкладів № SAMDN10000715918281, № SAMDN01000715920395, № SAMDN80000730041880, № SAMDN25000725254189, № SAMDN80000736322373, № SAMDN 25000734957159 шляхом розблокування особистих рахунків та переведення обслуговування зазначених депозитних рахунків до м. Одеси. Стягнуто з ПАТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 річні проценти за фактичну кількість днів користування вкладами (з 18 березня 2014 року і до ухвалення судового рішення) протягом дії зазначених договорів нараховану суму відсотків річних за договорами банківських вкладів: договору № SAMDN10000715918281 - 157,82 євро; за карт/рахунком НОМЕР_2 - 10 144,27 доларів США; за карт/рахунком НОМЕР_3 - 38 391,92 грн; за рахунком "Бонус плюс" карт/рахунок НОМЕР_3 - 4 258,95 грн.
20 березня 2018 року банк надав довідку № TGEJ5J2LOEANTTUS, яка містила нові номери рахунків за депозитами та фактичну суму залишків на них на момент порушення.
29 квітня 2021 року позивач звернулася до АТ КБ "ПриватБанк" із заявою про розблокування банківських рахунків та розірвання договорів банківських вкладів, повернення їй коштів за вкладами та процентів, сплати пені відповідно до
частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів", нарахування та виплати відповідно до статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат
(а. с. 57-60).
Заяву ОСОБА_1 про повернення банківських вкладів та повернення коштів відповідач отримав 05 травня 2021 року.
Отже, строком вимоги позивача в цьому випадку є дата отримання відповідачем заяви про розірвання договорів банківських вкладів плюс 2 банківські дні, що передбачено укладеними сторонами договорами банківських вкладів, а саме
07 травня 2021 року. Саме з цієї дати договори вважаються розірваними.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив із того, що вимоги ОСОБА_1 про розірвання укладених сторонами договорів банківських вкладів не підлягають задоволенню, оскільки вони вважаються розірваними з 07 травня 2021 року на підставі поданої позивачкою заяви, отриманої банком 05 травня
2021 року. Вимоги позивачки про стягнення суми вкладів та відсотків, які не були стягнуті судовим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ КБ "ПриватБанк" підлягають задоволенню. Оскільки між позивачкою та банком припинені правовідносини за договорами банківських вкладів, то частина п`ята статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" не розповсюджується на спірні правовідносини, і такі вимоги не підлягають задоволенню. Також не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат із 01 квітня 2014 року, оскільки право позивачки на отримання інфляційних втрат відповідно до положень статті 625 ЦК України виникає лише з дати розірвання договорів, адже прострочення виконання зобов`язань за договорами банківського вкладу почалось з дати розірвання договорів, тобто з 07 травня 2021 року.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми вкладів
з відсотками за договорами банківських вкладів № SAMDN10000715918281,
№ SAMDN80000736322373, № SAMDN25000734957159, проте рішення суду першої інстанції в частині стягнення коштів за договором банківського вкладу
від 20 квітня 2011 року № SAMDN01000715920395, за договором від 26 жовтня 2012 року № SAMDN80000730041880, за договором від 24 квітня 2012 року
№ SAMDN25000725254189 підлягає скасуванню, оскільки відсутні докази наявності таких вкладів та порушених банком зобов`язань за ними, на момент звернення з позовом.
Верховний Суд не погоджується із такими висновками апеляційного суду з огляду на таке.
Правове обґрунтування
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" вклад (депозит) - це кошти в готівковій або безготівковій формі, у валюті України або
в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку, які підлягають виплаті вкладнику відповідно до законів України та умов договору.
Відповідно до частини першої статті 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та
в порядку, встановлених договором.
Згідно зі статтею 1059 ЦК України договір банківського вкладу укладається
у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.
Під час вирішення питання щодо дотримання письмової форми договору необхідно врахувати також пункт 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03 грудня 2003 року № 516 (далі - Положення).
Відповідно до пункту 1.4 Положення, пунктів 1.8, 1.10 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України
від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту.
Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу укладаються
в письмовій формі (паперовій або електронній). Електронна форма договору має містити електронний підпис/електронний цифровий підпис клієнта (представника клієнта) та уповноваженої особи банку відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України. Договір банківського рахунка та договір банківського вкладу можуть укладатися шляхом приєднання клієнта до публічної пропозиції укладення договору (оферта), який розміщений
у загальнодоступному для клієнта місці в банку та на його офіційному сайті
в мережі Інтернет. Банк зобов`язаний надати клієнту у спосіб, визначений банком та клієнтом, у тому числі за допомогою засобів інформаційних, телекомунікаційних, інформаційно - телекомунікаційних систем примірник договору, що дає змогу встановити дату його укладення (пункт 1.9 Інструкції № 492).
Письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10 Інструкції № 492).
Пунктом 10.1 Інструкції № 492 передбачено порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і який видається згідно з внутрішніми положеннями банку.
Згідно з пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 червня 2011 року № 174 (далі - Інструкція) банк (філія, відділення) зобов`язаний видати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибуткового касового ордера) або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі. Квитанція або інший документ, що підтверджує внесення готівки у відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції
в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп "вечірня" чи "післяопераційний час"), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом системи автоматизації банку (далі - САБ).
Аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час її виконання), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.
Відповідно до глави 1 розділу IV Інструкції до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією,
в тому числі належать: квитанція, чек банкомата, що формуються платіжними пристроями (пункт 1.1). Касові документи, що формуються із застосуванням платіжних пристроїв, мають містити такі обов`язкові реквізити: ідентифікатор банку (філії, відділення) або інші реквізити, за допомогою яких є можливість його ідентифікувати; номер платіжного пристрою; дату та час здійснення операції; суму та валюту операції; вид операції; реквізити електронного платіжного засобу, які передбачені правилами безпеки платіжної системи, якщо операція здійснювалася з її використанням; код авторизації або інший код, що ідентифікує операцію
в платіжній системі; суму комісійної винагороди.
Аналіз зазначених норм матеріального права дає підстави для висновку, що укладення договору банківського вкладу під час відкриття банком депозитного рахунка клієнту є обов`язковим, а надання володільцем такого рахунка виписки
(у паперовій чи електронній формі) про рух (наявність) коштів на його картрахунках за операціями є доказом укладення такого договору. Отже, за змістом наведених норм письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу
з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. При цьому квитанція (другий примірник прибуткового касового документа) або інший документ є підтвердженням внесення готівки у відповідній платіжній системі.
Пунктом 1.2 статті 1 розділу IV Інструкції визначені зразки касових документів, на підставі яких здійснюються приймання і видача готівки з операційної каси. Бланки касових документів виготовляються з урахуванням їх зразків друкарським способом або з використанням комп`ютерної техніки з відображенням обов`язкових реквізитів, передбачених цією Інструкцією, крім грошових чеків, які виготовляються лише друкарським способом.
Відповідно до пункту 1.3 статті 1 розділу IV Інструкції касові документи мають містити такі обов`язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Додержання письмової форми договору є обов`язковою умовою взаємовідносин між банком і вкладником.
Банк виплачує вкладникові проценти на суму вкладу в розмірі, встановленому договором банківського вкладу. Проценти на банківський вклад нараховуються від дня, наступного за днем надходження вкладу у банк, до дня, який передує його поверненню вкладникові або списанню з рахунка вкладника з інших підстав (стаття 1061 ЦК України).
Отже, строковий договір банківського вкладу покладає на банк обов`язок прийняти від вкладника суму коштів, нарахувати на неї проценти та повернути ці кошти з процентами зі спливом встановленого договором строку. Закінчення строку дії договору банківського вкладу не звільняє банк від обов`язку повернути (видати) кошти вкладникові.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів,
з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.
Стаття 1 Закону України "Про захист прав споживачів" визначає: споживачем
є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних
з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22); продукція - це будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 19); послугою є діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб (пункт 17); виконавець - це суб`єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги (пункт 3).
Відповідно до частини п`ятої статті 10 Закону України "Про захист прав споживачів" у разі, коли виконавець не може виконати (прострочує виконання) роботу (надання послуги) згідно з договором, за кожний день (кожну годину, якщо тривалість виконання визначено у годинах) прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи (послуги), якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи (послуги) не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.