Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 755/4397/19-ц
провадження № 61-237св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),
суддів: Гулейкова І. Ю., Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач- Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач- ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовних заяви і рішень судів попередніх інстанцій
У березні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що відповідно до укладеного договору від 09 квітня 2012 року б/н ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 16 000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом із "Умовами та правилами надання банківських послуг", "Правилами користування платіжною карткою" та "Тарифами банку", які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком договір, що підтверджується його підписом у заяві. Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до пункту 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Банк свої зобов`язання виконав належним чином, натомість ОСОБА_1 не надавав банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, внаслідок чого за договором утворилася заборгованість у розмірі 120 592,26 грн.
Враховуючи викладене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором у розмірі 120 592,26 грн, яка складається із заборгованості за кредитом у розмірі 16 579,08 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом із 09 квітня 2012 року до 31 січня 2017 року в розмірі 104 013,18 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року у складі судді Арапіної Н. Є. позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за договором від 09 квітня 2012 року б/н станом на 31 січня 2019 року у розмірі 120 592,26 грн, яка складається із: заборгованості за кредитом у розмірі 16 579,08 грн та заборгованості за процентами за користування кредитом за період із 09 квітня 2012 року до 31 січня 2017 року в розмірі 104 013,18 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приват Банк" судовий збір у розмірі 1 921,00 грн.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що умови кредитного договору позичальником належним чином не виконані, у передбачені договором строки кредит не погашений, внаслідок чого з відповідача підлягає стягненню заборгованість за кредитом.
Постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення суду першої інстанції у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованості за процентами за користування кредитом у розмірі 104 013,18 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, суд апеляційної інстанції виходив із того, що належних доказів на підтвердження досягнення із відповідачем згоди щодо умов, розміру та порядку здійснення нарахувань відсотків за кредитом у встановленими законом формі та порядку позивачем надано не було, а тому відсутні підстави для нарахування таких відсотків.
07 листопада 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Льовкін М. О. подав заяву про розподіл судових витрат, в якій просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00грн, понесених у зв`язку з апеляційним розглядом справи.
Цього ж дня представник ОСОБА_1 - адвокат Льовкін М. О. подав до суду заяву про ухвалення додаткової постанови, в якій просив вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а саме: зменшити розмір судового збору, стягнутого з відповідача рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 червня 2019 року, з врахуванням позовних вимог, у стягненні яких відмовлено постановою Київського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Льовкіна М. О. про розподіл судових витрат, понесених у суді апеляційної інстанції задоволено частково.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, понесених ним у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, у розмірі 2 587,50 грн.
У прийнятті додаткового рішення за заявою представника ОСОБА_1 - адвоката Льовкіна М. О. про зменшення розміру судового збору, стягнутого з відповідача відмовлено.
Відмовляючи в ухваленні додаткового судового рішення про зменшення розміру судового збору, стягнутого з відповідача, суд апеляційної інстанції виходив із того, що заявник фактично просить змінити розмір судового збору, стягнутого з ОСОБА_1 рішенням суду першої інстанції, зменшивши цю суму з 1 921,00 грн до 264,14 грн шляхом ухвалення додаткової постанови Київським апеляційним судом на підставі пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України.
Водночас підставою постановлення апеляційним судом додаткової постанови згідно з пунктом 3 частиною першою статті 270 ЦПК України є невирішення питання про судові втрати саме апеляційним судом. Проте зі змісту постанови апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року це питання вирішено, незгода відповідача з постановою апеляційного суду в цій частині може бути підставою для її оскарження у касаційному порядку.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У січні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на додаткову постанову Київського апеляційного суду від 08 грудня 2022 року, в якій просить скасувати зазначене судове рішення в частині відмови у прийнятті додаткового рішення про зменшення розміру судового збору, присудженого судом першої інстанції та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає про те, що у зв`язку із частковим скасуванням рішення суду першої інстанції та прийняття у відповідній частині нового рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції відповідно до положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України зобов`язаний був змінити розподіл судових витрат, а саме: зменшити розмір стягнутого з відповідача судового збору рішенням суду першої інстанції з 1 921,00 грн до 264,14 грн.
Проте суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, яким зменшив розмір стягнутої з відповідача заборгованості, не вирішив питання про зменшення розміру присудженого судом першої інстанції судового збору.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400цього Кодексу.
Частиною третьою статті 411 ЦПК Українипередбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
За змістом статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду апеляційної інстанцій в частині відмови у прийнятті додаткового рішення про зменшення розміру судового збору, присудженого судом першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині.