Постанова
Іменем України
08 березня 2023 року
м. Київ
справа № 461/7406/18
провадження № 61-2009св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Матвіїв Єлизавета Ігорівна, на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 травня 2019 року у складі судді Радченка В. Є. та постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Мельничук О. Я., Крайник Н. П., Шеремети Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості зі сплати аліментів та пені за несвоєчасну сплату аліментів.
На обґрунтування позову посилалася на те, що рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 липня 2016 року зобов`язано ОСОБА_2 сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 14 500,00 грн щомісяця, але не менше прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2016 року до досягнення нею повноліття.
Відповідач нерегулярно здійснював оплати на іноземний рахунок позивачки в іноземній валюті (польські злоті), які позивачка визнає як оплату аліментів, а саме: 18 квітня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 15 494,60 грн, 19 червня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 14 262,40 грн, 27 червня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 14 083,20 грн, 30 липня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 14 497,40 грн, 03 вересня 2018 року - 1 890,00 PZL, що становить 14 494,22 грн.
Внаслідок неналежного виконання рішення суду виникла заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 98 600,00 грн за 2016 рік, 174 000,00 грн - за 2017 рік та 116 000,00 грн - за січень-серпень 2018 року.
З урахуванням наведеного позивачка просила стягнути з відповідача на свою користь заборгованість зі слати аліментів у розмірі 315 768,18 грн та 315 768,18 грн пені.
Короткий зміст рішень судів
Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 02 травня 2019 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, позов задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 пеню у зв`язку з виникненням заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 315 768,18 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_2 на час звернення до суду з позовом мав заборгованість зі сплати аліментів, що підтверджується відповідними доказами наявними в матеріалах справи. Оскільки обов`язок зі сплати аліментів не виконаний та протермінований, тому виникло право на стягнення пені за несвоєчасне виконання аліментних зобов`язань.
Судові рішення в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 315 768,18 грн мотивовані тим, що спору про стягнення заборгованості за аліментами між сторонами немає.
Постановою Верховного Суду від°10°лютого 2021°року постанову Львівського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не надав оцінки наявним у матеріалах справи довідкам щодо суми заборгованості зі сплати аліментів з викладенням висновку, яку довідку бере до уваги і з яких мотивів.
Також суди не здійснили перевірки такого розрахунку, не відобразили у судових рішеннях алгоритму розрахунку пені.
Суди застосували норми матеріального права без урахування правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
Суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів апеляційної скарги, в тому числі щодо застосування судом першої інстанції норми матеріального права - статті 196 Сімейного кодексу України (далі - СК України), з урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 квітня 2019 року у справі
№ 333/6020/16-ц.
Постановою Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 травня 2019 року - без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши, що вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, а передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції при апеляційному розгляді не встановлено.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2022 року ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Матвіїв Є. І., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 травня 2019 року та постанову Львівського апеляційного суду від 14 грудня 2021 року скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на таке.
Суди попередніх інстанцій не надали оцінки кожній наявній у матеріалах справи довідці з викладенням висновку, яку довідку беруть до уваги і з яких мотивів.
Розрахунок, наданий позивачкою разом з позовною заявою, не відповідає вимогам чинного законодавства та правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц.
У справі № 461/3787/16-ц та у цій справі міститься копія його заяви про те, що він буде сплачувати аліменти на рахунок № НОМЕР_1 .
Розрахунок державного виконавця зі сплати аліментів, у якому станом на 01 вересня 2018 року зазначено заборгованість у розмірі 388 600,00 грн, який судом апеляційної інстанції без наведення доводів та міркувань визнаний правильним, є завідомо неправдивим, оскільки містить інформацію, зокрема про заборгованість зі сплати аліментів за період з квітня до серпня 2018 року, водночас у матеріалах справи містяться докази сплати аліментів з цільовим призначенням платежу "аліменти" за відповідний період.
Отже, суд апеляційної інстанції не врахував документів, що підтверджують сплату ОСОБА_2 аліментів за період з квітня до серпня 2018 року та які свідчать про неправильний розрахунок державного виконавця за цей період.
Встановлення заборгованості з аліментів є необхідною складовою для застосування до боржника відповідальності за несплату аліментів у виді пені, проте позивачка не довела факту наявності заборгованості зі сплати аліментів.
Позивачка подала розрахунок пені, що не відповідає формулі, за якою має здійснюватися такий розрахунок, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Отже, суд апеляційної інстанції мав констатувати, що розрахунок пені, поданий позивачкою, є недоведеним, оскільки такий не відповідає вимогам законодавства та не враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03 квітня 2019 року у справі
№ 333/6020/16-ц, або обґрунтувати відступ від зазначеного правового висновку.
Судові рішення оскаржуються з підстав неврахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц, Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 661/905/19, Верховного Суду від 10 лютого 2021 року у справі № 461/7406/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 648/1102/19, від 27 квітня 2021 року у справі № 398/992/18, від 01 серпня 2019 року у справі № 642/6906/16-ц, недослідження зібраних у справі доказів та необґрунтованого відхилення клопотання про долучення доказів щодо добровільної сплати аліментів.
Рішення судів першої та апеляційної інстанцій оскаржуються в частині вирішення вимоги про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів, тому в частині вирішення вимоги про стягнення заборгованості за аліментами не є предметом перегляду в касаційному порядку (стаття 400 ЦПК України).
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 11°квітня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якого діє адвокат Матвіїв Є. І., на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Ухвалою Верховного Суду від 28°лютого 2023°року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Встановлені судами обставини
15 квітня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народився син ОСОБА_3
29 вересня 2015 року рішенням Галицького районного суду м. Львова шлюб між сторонами розірвано, про що зроблено відповідний актовий запис № 429.
Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 18 липня 2016 року у справі № 461/3787/16-ц стягнуто зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 14 500,00 грн щомісяця, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 червня 2016 року до досягнення дитиною повноліття.
21 серпня 2018 року Галицький районний суд м. Львова видав виконавчий лист № 461/3787/16-ц. Строк пред`явлення зазначеного виконавчого листа до виконання - "до досягнення дитиною повноліття".
07 вересня 2018 року державний виконавець Долинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Івано-Франківській області Борис Ю. Б. відкрив виконавче провадження ВП № 57169452 на підставі виконавчого листа № 461/3787/16-ц про стягнення зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 14 500,00 грн щомісячно, починаючи з 06 червня 2016 року.
Згідно з розрахунком державного виконавця Борис Ю. Б. сума коштів зі сплати аліментів, яка підлягала стягненню станом на 01 вересня 2018 року, становить 388 600,00 грн та включає сплату платежів за аліментами за період з квітня до серпня 2018 року.
Зобов`язання щодо сплати аліментів відповідач виконав частково, перераховуючи кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 : 18 квітня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 15 494,60 грн, призначення платежу - "аліменти"; 19 червня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 14 262,40 грн, призначення платежу - "аліменти травень"; 27 червня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 14 083,20 грн, призначення платежу - "аліменти червень"; 30 липня 2018 року - 2 000,00 PZL, що становить 14 497,40 грн, призначення платежу - "аліменти липень"; 03 вересня 2018 року - 1 890,00 PZL, що становить 14 494,22 грн, призначення платежу - "аліменти серпень", що підтверджується роздруківками підтвердження виконаних операцій від 18 квітня 2018 року, 19 червня 2018 року, 27 червня 2018 року, 30 липня 2018 року, 03 вересня 2018 року, що засвідчені судовим перекладачем з української та російської мов, номер ліцензії ТР 484/06, Краків, 2018-10-02, реєстр № 826/18.
05 вересня 2014 року позивачка та відповідач уклали договір забезпеченого кредиту на нерухоме майно "Мегаіпотека" № U0002667090919 (далі - договір). Відповідно до умов договору метою кредиту є "фінансування отримання прав/участь в отриманні прав, обумовлених у договорі щодо побудови девелопером житлової нерухомості, описаної в §2 аб. 5А договору, з місцем паркування, житловою кліткою" та "фінансування завершення будівництва житлової нерухомості, описаної у § 2 аб. 5А договору".
Згідно з параграфом 2 абзацу 12 зазначеного договору рахунок РОР (ROR) в банку "Alior Bank" - НОМЕР_1 . День сплати внеску - "20".
Відповідно до параграфу 6 абзацу 8 вказаного договору "сплата кредиту відбуватиметься в безготівковій формі, автоматично з рахунку особи, що користується кредитом в § 2 аб. 12 договору".
Платежі згідно з електронним переліком операцій за період з 01 вересня 2015 року до 22 січня 2018 року та відповідно до поданого відповідачем розрахунку заборгованості зі сплати аліментів здійснювались на рахунок в банку "Alior Bank" НОМЕР_1, призначений для сплати платежів згідно з договором.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення повністю не відповідають.
Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Відповідно до частин першої та другої статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
Стягнення неустойки є санкцією за ухилення від сплати аліментів.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18), на яку посилається заявник у касаційній скарзі, відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у раніше прийнятих постановах від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15 та від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16, і дійшла висновку, що пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на весь розмір несплачених у відповідному місяці аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості) та помножити на один відсоток.
Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів заборгованості х 1 %.
За цим правилом обраховується пеня за кожним простроченим місячним платежем.
Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обрахованої за кожним місячним (періодичним) платежем.
Якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення. Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.