Постанова
Іменем України
15 березня 2023 року
м. Київ
справа № 603/550/21
провадження № 61-7961 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача - Пророка В. В.,
суддів: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач-ОСОБА_1,відповідач-Відділ освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року, прийняту колегією суддів у складі Костів О. З., Парандюк Т. С., Шевчук Г. М.,
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради (далі - Відділ освіти), у якому з урахуванням уточнень просила:
1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Відділу освіти від 30 серпня 2021 року № 63-К "Про звільнення з посади заступника директора навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ І-ІІІ ступенів ім. М. Каганця ОСОБА_1 та переведення її на посаду вчителя української мови та літератури" (далі - спірний наказ Відділу освіти);
1.2. скасувати запис у трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 07 вересня 2012 року "Про звільнення з роботи згідно пункту 3 статті 40 КЗпП України та переведення на посаду учителя української мови і літератури Опорного закладу "Коропецька ЗОШ І-ІІІ ст.";
1.3. поновити ОСОБА_1 на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу "Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця";
1.4. зобов`язати Відділ освіти виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07 вересня 2021 року по день ухвалення рішення судом у цій справі;
1.5. стягнути з Відділу освіти моральну шкоду на користь ОСОБА_1 у сумі 20 000,00 грн.
2. Позов мотивований тим, що 30 серпня 2021 року позивачка була звільнена з посади заступника директора Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України від 10 грудня 1971 року № 322-VIII (в редакції, чинній на момент виникнення відповідних правовідносин, далі - КЗпП України) та переведена на посаду учителя української мови та літератури. За час роботи на вказаній посаді до неї жодні стягнення не застосовувались, тому підстав для її звільнення не було. А саме це звільнення є незаконним, оскільки воно проведене неналежним суб`єктом.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
3. Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволений частково:
3.1. спірний наказ Відділу освіти визнаний незаконним та скасований;
3.2. ОСОБА_1 поновлена на роботі на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи Опорного закладу "Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця";
3.3. з Відділу освіти стягнуто на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року по 27 квітня 2022 року у сумі 99 832,88 грн без урахування податків і зборів;
3.4. з Відділу освіти стягнуто на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у сумі 5 000,00 грн;
3.5. здійснений розподіл судових витрат.
4. Рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, що становить 10 541,36 грн, та поновлення на роботі допущене до негайного виконання.
5. Суд першої інстанції мотивував своє судове рішення тим, що для звільнення працівника відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України необхідно, щоб до нього раніше були застосовані заходи дисциплінарного стягнення. Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 9901/743/18, у справах, в яких оспорюється незаконне притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення, саме роботодавець повинен довести, що застосування таких заходів дисциплінарного стягнення відбулося без порушення законодавства про працю.
6. Відповідачем не надано жодних доказів щодо застосування до позивачки на протязі усієї її трудової діяльності дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни.
7. Проаналізувавши підстави звільнення, зазначені у спірному наказі Відділу освіти, суд першої інстанції дійшов висновку про їх необґрунтованість з точки зору Закону. Зокрема, позиція позивачки, яка є депутатом місцевої ради, щодо реформування Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця (далі - Коропецька ЗОШ) в Опорний заклад "Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області" (далі - Опорний освітній заклад), яка не збігається із загальною точкою зору Коропецької селищної ради, є її правом, а її висловлення не може слугувати підставою для дисциплінарних стягнень та звільнення. Звернення позивачки до адміністративного суду щодо скасування запровадженої Коропецькою селищною радою реформи зазначеного освітнього закладу також є гарантованим Конституцією України правом й не може саме по собі слугувати підставою для дисциплінарних стягнень та звільнення. А акти про відмову надавати пояснення чи документи можуть слугувати підтвердженням обставин вчинення дисциплінарних проступків, за які працівник може бути притягнутий роботодавцем до дисциплінарної відповідальності, але самі по собі наказами про накладення дисциплінарного стягнення не є.
8. Згідно із частиною першою статті 43-1 КЗпП України звільнення позивачки з відповідної посади допускається без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника).
9. Відповідно до встановлених обставин справи зазначене звільнення мав здійснювати директор Опорного освітнього закладу, а не начальник відділу освіти, культури, молоді та спорту Коропецької селищної ради.
10. Приймаючи рішення про поновлення позивачки на посаді, суд першої інстанції керувався, зокрема, частиною другою статті 235 КЗпП України.
11. Також керуючись роз`ясненням, викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", суд першої інстанції виходив з того, що задовольняючи вимоги про оплату праці, він має навести у своєму рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обовʼязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовʼязкових платежів.
12. Врахувавши довідку відповідача від 20 грудня 2021 року № 1556 (далі - Довідка 1556), яку суд першої інстанції повторно витребував у відповідача своєю ухвалою від 06 грудня 2021 року, він встановив, що заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи становить 26 043,38 грн (лютий 2021 року - 13 021,69 грн, березень 2021 року - 13 021,69 грн). У розрахунковому періоді позивачем відпрацьовано 42 робочих дні, а тому середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 620,08 грн (26 043,38 грн / 42 робочі дні).
13. Період вимушеного прогулу встановлений судом з 08 вересня 2021 року до 27 квітня 2022 року включно становить 161 робочий день. Отже, заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 99 832,88 грн (620,08 грн х 161 робочий день).
14. Позовну вимогу про скасування запису у трудовій книжці про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора зазначеної школи суд оцінив як передчасну, оскільки у відповідача такий обов`язок (щодо внесення відповідних записів) виникне лише з моменту ухвалення відповідного судового рішення. Тому будь-яке право чи інтерес позивача в цьому випадку ще не порушені і не оспорені. Отже, у задоволенні цієї позовної вимоги слід відмовити.
15. Звільнення позивача негативно вплинуло на її репутацію, певною мірою порушило її нормальні життєві зв`язки та вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя. Тому суд визнав обґрунтованою позовну вимогу про стягнення моральної шкоди, однак дійшов висновку, що розмір такої шкоди у сумі 20 000,00 грн є недоведеним та необґрунтованим, а достатнім розміром відшкодування моральної шкоди у цьому випадку буде сума у 5 000,00 грн.
Короткий зміст судового рішення апеляційного суду
16. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року апеляційна скарга Відділу освіти задоволена. Рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року змінене - зменшена сума стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню з Відділу освіти на користь ОСОБА_1 з 99 832,88 грн до 50 505,91 грн, в решті рішення суду першої інстанції залишене без змін.
17. Апеляційний суд мотивував свою постанову тим, що після звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ вона продовжила працювати на посаді учителя української мови та літератури, отримувала за це заробітну плату. Отже, позивачка продовжила роботу на нижчеоплачуваній посаді. Тому при визначенні зазначеної суми відшкодування слід було враховувати різницю заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи за час вимушеного прогулу. Суд першої інстанції помилково це не врахував.
18. За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнення до 50 505,91 грн (99 832,88 грн (заробітна плата за час вимушеного прогулу для посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ) - 49 326,97 грн (заробітна плата за час вимушеного прогулу, отримана на нижчеоплачуваній посаді - на посаді учителя української мови та літератури)).
Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи
19. Відповідно до наказу відділу освіти Монастириської районної державної адміністрації Тернопільської області від 21 жовтня 2005 року № 122-К "Про перевід ОСОБА_1" позивачка працювала на посаді заступника директора з навчально-виховної роботи у Коропецькій загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця з 21 жовтня 2005 року.
20. Коропецька селищна рада рішенням від 04 червня 2021 року № 405 "Про створення опорного закладу" визначила Коропецьку загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області опорним закладом освіти у Коропецькій територіальній громаді. Пункт 2 цього рішення передбачає зміну назви закладу освіти з Коропецької загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Монастириського району Тернопільської області на Опорний заклад "Коропецька загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів імені Марка Каганця Коропецької селищної ради Тернопільської області".
21. Про зазначену зміну назви освітнього закладу відповідно до рішення Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року № 405 міститься відповідний запис у трудовій книжці ОСОБА_1 .
22. Статутом Опорного освітнього закладу, затвердженого рішенням Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року № 405, визначено, що директор Опорного освітнього закладу зобов`язаний призначати та звільняти з посади працівників цього закладу освіти, визначати їх функціональні обов`язки (підпункт 5.2 розділ 5).
23. Наказом Відділу освіти від 30 серпня 2021 року № 63-К ОСОБА_1 звільнена з посади заступника директора школи з навчально-виховної роботи Коропецької ЗОШ відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України та переведена на посаду учителя української мови та літератури Опорного освітнього закладу (далі - Наказ № 63-К). Згідно із пунктом 3 цього наказу датою звільнення ОСОБА_1 з відповідної посади та переведення її на нову посаду є перший день її виходу на роботу після тимчасової непрацездатності. Перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 28 серпня по 06 вересня 2021 року (під час видання Наказу № 63-К) підтверджується листом непрацездатності.
24. У Наказі № 63-К зазначені наступні підстави для звільнення: протидія впровадженню освітньої реформи в Коропецькій громаді; невиконання рішень сесії Коропецької селищної ради; подання позовної заяви в Тернопільський окружний адміністративний суд про скасування рішення Коропецької селищної ради від 14 травня 2021 року № 380 "Про створення опорного закладу освіти у Коропецькій територіальній громаді", рішення Коропецької селищної ради від 04 червня 2021 року № 405 "Про створення опорного закладу освіти"; акт про відмову написання пояснення щодо відсутності контролю за проведенням дератизації в Коропецькій ЗОШ під час відсутності на роботі директора школи; акт про ненадання ОСОБА_1 документації для організованого початку нового навчального року.
25. До ОСОБА_1 під час її перебування на посаді заступника директора Коропецької ЗОШ до моменту її звільнення жодного разу не застосовувалися заходи дисциплінарного стягнення, лише заохочення.
26. Профспілковий комітет Опорного освітнього закладу не надавав згоди на звільнення ОСОБА_1 з займаної посади на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України або з будь-якої іншої підстави, вважає відповідне звільнення незаконним.
27. ОСОБА_1 є депутатом Коропецької селищної ради. Як депутат має власну громадянську позицію, яка не збігається із офіційною позицією Коропецької селищної ради щодо реформування закладів освіти у Коропецькій територіальній громаді.
28. Тернопільським окружним адміністративним судом розглядається адміністративна справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Коропецької селищної ради про скасування її вищезазначених рішень від 14 травня 2021 року № 380 та від 04 червня 2021 року № 405.
29. Період вимушеного прогулу з 08 вересня 2021 року до 27 квітня 2022 року включно становить 161 робочий день.
30. Згідно із довідкою Відділу освіти від 20 грудня 2021 року № 1556 заробітна плата ОСОБА_1 за два останні повні місяці роботи становить 26 043,38 грн (лютий 2021 року - 13 021,69 грн, березень 2021 року - 13 021,69 грн). У розрахунковому періоді позивачкою відпрацьовані 42 робочих дні.
31. Згідно із довідкою Відділу освіти від 30 травня 2022 року № 636, яка долучена до апеляційної скарги, вбачається, що ОСОБА_1 нарахована заробітна плата за займаною посадою учителя в період з вересня 2021 року по квітень 2022 року у сумі 49 326,97 грн (далі - Довідка 636).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
32. У серпні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи касаційну скаргу на постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення Монастириського районного суду Тернопільської області від 27 квітня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
33. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 грудня 2022 рокупісля усунення недоліків касаційної скарги відкрите касаційне провадження у справі.
34. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року справа призначена до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії із пʼяти суддів.
35. 14 березня 2023 року справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі: Грушицького А. І., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В. (суддя-доповідач).
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
36. З урахуванням змісту касаційної скарги ОСОБА_1 оскаржує зазначене судове рішення на підставі пунктів 1 та 4 (пункт 4 частини третьої статті 411) частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України від 18 березня 2004 року № 1618-IV (в редакції, чинній на момент вчинення відповідних процесуальних дій, далі - ЦПК України).
37. ОСОБА_1 аргументуючи підстави, передбачені пунктом 4 частини третьої статті 411 (пункт 1 частини другої статті 389) ЦПК України посилається на те, що Довідка 636 є недопустимим доказом, на підставі якого суд встановив обставини, що мають суттєве значення.
38. Також позивачка вважає, що судом апеляційної інстанцій прийняте оскаржуване судове рішення без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17. Відповідно до цього висновку Довідка 636 не могла бути прийнята апеляційним судом як додатковий доказ у справі щодо складової заробітної плати позивачки без обґрунтування відповідачем підстав неможливості її подання до суду першої інстанції та їх оцінки апеляційним судом. Цей доказ існував на час розгляду справи, сформований після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
(2) Позиція інших учасників справи
39. У січні 2023 року Відділ освіти подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, у якому просив суд залишити касаційну скаргу без задоволення через її необґрунтованість, а постанову Тернопільського апеляційного суду від 15 липня 2022 року - без змін.
40. Суд першої інстанції, встановивши відповідні обставини справи, тим не менш не врахував, що позивачка була переведена на нижчеоплачувану посаду та отримувала заробітну плату, а тому відшкодуванню підлягала різниця між заробітними платами (різниця заробітку). Апеляційний суд виправив помилку суду першої інстанції відповідно до вимог законності судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
41. Кожен має право на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом (частина четверта статті 43 Конституції України).
42. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).
43. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, зокрема, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України (згідно із пунктом 4 частини п`ятої стаття 12 ЦПК України).