Постанова
Іменем України
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 489/289/20
провадження № 61-11378св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Хопти С. Ф. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
представник позивачів - ОСОБА_3,
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та Гарантія", ОСОБА_4,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3, на заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2021 року у складі судді Рум`янцевої Н. О. та постанову Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2021 року у складі колегії суддів: Яворської Ж. М., Базовкіної Т. М., Царюк Л. М.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду
з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Довіра та гарантія" (далі - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія")
та ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Позовну заяву мотивовано тим, що 31 липня 2014 року між публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (далі - ПАТ "Кредобанк")
та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28Ф-2014, відповідно
до умов якого банк надав останньому кредит у сумі 173 000,00 грн, строком до 30 липня 2024 року. Також 31 липня 2014 року між ПАТ "Кредобанк"
та ОСОБА_1 укладено договір поруки № 28Ф-2014/S-1, відповідно
до умов якого остання зобов`язалася відповідати перед кредитором
за виконання зобов`язань за кредитним договором.
З метою забезпечення належного виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали з ПАТ "Кредобанк" іпотечний договір, за яким передали в іпотеку належну їм двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
Позивачі зазначали, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2016 року у справі № 2/489/283/2016 стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014 в сумі 194 279,55 грн.
21 квітня 2016 року Інгульським відділом державної виконавчої служби
у м. Миколаєві (далі - Інгульський ВДВС у м. Миколаєві) відкрито виконавче провадження з примусового виконання зазначеного рішення суду, яке 23 серпня 2017 року було завершено у зв`язку із відмовою стягувача залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення.
15 листопада 2017 року ПАТ "Кредобанк" повторно пред`явив
до Інгульського ВДВС у м. Миколаєві виконавчий лист про стягнення з них на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за вказаним кредитним договором.
23 червня 2018 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Довіра та гарантія" укладено договори відступлення прав вимоги, зокрема, за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014, укладеним між
ПАТ "Кредитобанк" та ОСОБА_2, й договором іпотеки від 31 липня 2014 року, укладеним між ОСОБА_1, ОСОБА_2
та АТ "Кредобанк".
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2019 року у справі № 489/7130/15-ц замінено сторону у виконавчому провадженні
з ПАТ "Кредобанк" на ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія".
22 травня 2019 року ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі відповідного застереження в іпотечному договорі набуло право власності на предмет іпотеки - двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
17 грудня 2019 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу спірної квартири.
Позивачі зазначали, що вони не отримували жодних повідомлень та доказів переходу від ПАТ "Кредобанк" до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" прав вимоги за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014. Крім того,
з 02 травня 2015 року ОСОБА_2 постійно проживає на території російської федерації. Разом із цим, ухвалою Ленінського районного суду
м. Миколаєва від 08 серпня 2016 року у справі № 6/489/229/2016 його обмежено у праві виїзду за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього за виконавчим листом від 29 лютого 2016 року
№ 489/7130/15-ц. З того часу та по день звернення із цим позовом,
ОСОБА_2 жодного разу не приїздив в Україну та мав посвідку
на постійне проживання в російській федерації. Тому він не знав і не міг знати про зміну кредитора у зобов`язаннях.
Також позивачі посилалися на порушення процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, на не отримання ними будь-яких вимог про дострокове виконання основного зобов`язання, а тому, на їх думку,
ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" не мало право звертати стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.
Разом із цим позивачі посилались на спірність суми заборгованості, оскільки, на їх думку, з вимогою про дострокове погашення заборгованості вбачається, що боржникам пропонувалось погасити заборгованість у сумі 343 149,92 грн, що майже у два рази перевищує заборгованість за рішенням суду, яка становить 194 279,55 грн.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 просили суд
на підставі статті 228 ЦК України визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був укладений 17 грудня 2019 року між
ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_4,та скасувати записи
в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про проведену державну реєстрацію права власності від 17 грудня 2019 року № 34692714, від 22 травня 2019 року № 31708531 та від 22 травня 2019 року № 31708500.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого
2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що 22 серпня 2018 року
ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" направило на адресу позивачів повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором, у яких повідомило про те, що воно є новим кредитором за договорами, які укладені між
АТ "Кредобанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_1, та просило погасити заборгованість у розмірі 343 149,92 грн, які були отримані ними 12 вересня 2018 року, що підтверджується їх підписами на зворотних повідомленнях.
А тому, на думку суду першої інстанції, посилання позивача ОСОБА_2 про непроживання на території України з вересня 2015 року належними доказами не підтверджується.
У зв`язку із цим, судом першої інстанції встановлено, що ТОВ "ФК "Довіра
та гарантія" дотрималося вимог статті 35 Закону України "Про іпотеку" щодо надіслання іпотекодавцям такої письмової вимоги.
Разом із цим, судом першої інстанції, на підставі досліджених доказів,
не встановлено відсутності підстав для державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 06 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 -
ОСОБА_3 залишено без задоволення. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 18 лютого 2021 року залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин, нормою права, яка підлягає застосуванню, законно та обґрунтовано дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, оскільки недодержання іпотекодержателем вимог Закону України "Про іпотеку" щодо повідомлення іпотекодержателя про намір укласти договір продажу предмета іпотеки та відчуження такого майна є підставою для відповідальності іпотекодержателя перед іпотекодавцем за відшкодування завданих збитків, а не підставою для визнання оспорюваного договору купівлі-продажу недійсним.
Що стосується посилань у позові та апеляційній скарзі на співмірність суми заборгованості, на думку суду апеляційної інстанції, такі не є підставою для визнання договору купівлі-продажу недійсним з огляду на те, що нерухоме майно було продано новим власником за ціною, визначеною оцінювачем на день укладення договору.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у липні 2021 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права
й порушення норм процесуального права, зокрема на те, що суди
в оскаржуваних судових рішеннях застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі
№ 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц
та від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), просить скасувати оскаржувані судові рішення
та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
На думку представника ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3, іпотекодержателем (ТОВ "ФК "Довіра та гарантія") порушено процедуру стягнення на предмет іпотеки, зокрема: не направлено відповідно до вимог статті 37 Закону України "Про іпотеку" та пункту 5.2 іпотечного договору письмової вимоги про усунення порушень, допущених позичальником при виконанні грошових зобов`язань.
Разом із цим, заявник посилається на спірність суми заборгованості
за кредитом. Вважає, що направляючи поручителю вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором на суму, яка вдвічі перевищує розмір заборгованості, визначений рішенням суду, кредитор змінив зобов`язання, не отримавши на це згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності, а тому у відповідності до частини першої статті 559 ЦК України порука ОСОБА_1 за кредитним договором та іпотечним договором (майнова порука) припинилася
з моменту направлення відповідної вимоги боржника. Розрахунок заборгованості за кредитним договором проведено з порушенням вимог статей 526, 625, 1048, 1050 та 1054 ЦК України.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи № 489/289/20
із Ленінського районного суду м. Миколаєва.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшов відзив представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на касаційну скаргу, у якому зазначено, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
31 липня 2014 року між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 28Ф-2014, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 173 000,00 грн строком до 30 липня 2024 року на поточні потреби під заставу двокімнатної квартири, яка розташована
за адресою: квартира
АДРЕСА_1 .
31 липня 2014 року між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_2, ОСОБА_1 укладено договір поруки № 28Ф-2014//S-1, відповідно до умов якого поручитель зобов`язалася відповідати перед кредитором за виконання боржником зобов`язань у повному обсязі (повернення кредиту, сплата відсотків та комісій за користування кредитом, пені, штрафів, неустойок)
за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014, укладеним між боржником та кредитором.
На забезпечення виконання зобов`язань між ПАТ "Кредобанк"
та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А., зареєстрований у реєстрі за № 1220/35, предметом якого є нерухоме майно: квартира
АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_2
та ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності, кожному
по 1/2 частці.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого
2016 року у справі № 2/489/283/2016 стягнуто з ОСОБА_2
та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014 у сумі 194 279,55 грн, яка складалася з: 172 617,44 грн - заборгованості
за кредитом; 18 173,42 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 3 488,69 грн - пені. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1
на користь ПАТ "Кредобанк" 2 914,19 грн судового збору у рівних частках,
а саме по 1 457,10 грн з кожного.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 15 липня 2020 року, вказане судове рішення змінено, стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014 в сумі 180 338,13 грн, яка складається із: 169 674,91 грн - заборгованості
за кредитом; 9 036,21 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом; 1 627,01 грн - пені. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь
ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" заборгованість за кредитним договором
в сумі 13 941,42 грн, яка складалася із: 2 942,53 грн - заборгованості
за кредитом; 9 137,21 грн - заборгованості за відсотками за користування кредитом та 1 861,68 грн - пені. Стягнуто на користь ТОФ ФК "Довіра
та Гарантія" з ОСОБА_2 1 457,10 грн, а з ОСОБА_1 у сумі
1 008,43 грн судового збору.
21 квітня 2016 року Інгульським ВДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області відкрито виконавче провадження № 50873870 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованість за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014 в сумі 194 279,55 грн
та судовий збір - 2 914,19 грн.
ОСОБА_1 зверталася до начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
з заявою, в якій повідомляла про те, що ОСОБА_2 знаходився за межами України з вересня 2015 року.
Згідно із копією документу російської федерації - вид на проживання іноземного громадянина 82 № 1497611 ОСОБА_2, виданого
27 листопада 2018 року, останній був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_2 з 18 січня по
13 липня 2016 року та з 21 грудня 2018 року по 17 грудня 2018 року по
17 грудня 2019 року.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 08 червня 2016 року у справі № 6/489/229/2016 обмежено у праві виїзду боржника ОСОБА_2 за межі України до виконання зобов`язань, покладених на нього
за виконавчим листом від 29 лютого 2016 року № 489/7130/15-ц, виданим Ленінським районним судом м. Миколаєва.
23 серпня 2017 року Інгульським ВДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області завершено виконавче провадження № 50873870 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у солідарному порядку на користь ПАТ "Кредобанк" заборгованості за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014 в сумі 194 279,55 грн
та судовий збір у розмірі 2 914,19 грн на підставі пункту 3 частини першої статті 37 Закону України "Про виконавче провадження".
15 листопада 2017 року ПАТ "Кредобанк" повторно пред`явив
до Інгульського ВДВС м. Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області вказаний виконавчий лист до виконання.
23 червня 2018 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір факторингу із відступленням прав грошової вимоги
за кредитними договорами та прав за забезпечувальними договорами
№ 23/06-03, відповідно до якого ПАТ "Кредобанк" передало новому кредитору ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" право грошової вимоги
за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28-Ф-2014, укладеним між ПАТ "Кредобанк" та ОСОБА_2 .
Відповідно до додатку № 1 до вказаного договору факторингу № 23/06-03 відчужується право вимоги за кредитним договором № 28-Ф-2014, укладеним з ОСОБА_2 на загальну суму 343 866,90 грн (заборгованість станом на 22 червня 2018 року (а. с. 63-67, т. 1).
23 червня 2018 року між ПАТ "Кредобанк" та ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" укладено договір відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договором застави від 23 червня 2018 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Юдіним М. А.
та зареєстрований у реєстрі за № 377. За умовами цього договору цедент одночасно відступив цесіонарієві, останній набув від цедента всі права заставодержателя за договорами застави.
Згідно із додатком № 1 до вказаного договору право грошової вимоги
до ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" набув права вимоги кредитного договору від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014, укладеного з ОСОБА_2 і
ОСОБА_1 та договором іпотеки від 31 липня 2014 року № 1219.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 21 лютого 2019 року у справі № 489/7130/15-ц замінено у виконавчому провадженні з виконання рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 09 лютого 2016 року у справі № 489/7130/15-ц за позовом ПАТ "Кредобанк" до ОСОБА_2
та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, первісного стягувача
ПАТ "Кредобанк" на правонаступника - ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія"
у зв`язку із переходом права вимоги.
22 серпня 2018 року за вихідним № 43551 ТОВ "ФК "Довіра та гарантія"
на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (квартира
АДРЕСА_1 ) направлено вимоги, відповідно до яких останніх повідомлено про відступлення прав вимоги
за кредитними договорами, запропоновано виконати основне зобов`язання
за кредитним договором від 31 липня 2014 року № 28Ф-2014 у розмірі 343 149,92 грн протягом 30 днів з дня отримання цієї вимоги. Також роз`яснено, що у випадку невиконання чи неналежного виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги у рахунок реалізації предмета іпотеки у будь-який спосіб, передбачений Законом України "Про іпотеку" - набути право власності на належну боржникам квартиру або продати це майно від імені іпотекодавця (а. с. 21, 23, т. 1).
Вказані вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 отримали 12 вересня
2018 року, що підтверджується підписами на зворотних повідомленнях
про вручення (а. с. 22, 24, т. 1).
Згідно з інформацією з витягу з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 24 травня 2019 року квартира
АДРЕСА_1, належить на праві власності ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" на підставі іпотечного договору від 31 липня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Ласурія С. А., договору відступлення прав заставодержателя (іпотекодержателя) за договорів застави від 23 червня 2018 року; договору факторингу від 23 червня 2018 року № 23/06-03; рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу від 30 серпня 2018 року; вимоги від 22 серпня 2018 року.
17 грудня 2019 року між ТОВ "ФК "Довіра та Гарантія" та ОСОБА_4 укладено договір купівлі-продажу квартири
АДРЕСА_1, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В., зареєстрований у реєстрі за № 451. Продаж вказаного нерухомого майна здійснено за 269 514,00 грн (а. с. 27, 28, т. 1).
Згідно із інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав
на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформованою 03 лютого 2020 року, квартира АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_4
на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17 грудня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Іващенко Н. В., зареєстрованого у реєстрі за № 451.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного