Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 642/4768/20
провадження № 61-10486св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ступак О. В., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент територіального контролю Харківської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, подану адвокатом Альошиним Василем Валерійовичем, на постанову Харківського апеляційного суду від 24 травня 2021 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Департамент територіального контролю Харківської міської ради (далі - Департамент),про знесення самовільно побудованої прибудови до будинку.
Їй належить 52/100 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 (далі - спірний будинок), а 48/100 частин - відповідачу.
ОСОБА_2 без її згоди та дозволів державних органів звів самовільну прибудову до спірного будинку, яка не відповідає будівельним нормам та перебуває у небезпечному стані.
На її звернення до Департаменту 18 жовтня 2019 року Інспекція державного архітектурно-будівельного контрою Департаменту (далі - Інспекція ДАБК) видала відповідачу припис на усунення порушень у строк до 02 листопада 2019 року.
Вона оплатила роботи для виконання знесення прибудови, однак ОСОБА_2 перешкоджав будівельній техніці.
На її повторне звернення до Департаменту їй надали лист-відповідь з роз`ясненням про можливість звернення до суду з позовом для захисту своїх прав.
Протиправними діями відповідача їй завдано моральної шкоди, яка призвела до сильних душевних хвилювань та страждань, яку вона оцінює в 30 000,00 грн.
Просила суд зобов`язати відповідача за власний рахунок знести прибудову до спірного будинку; привести будинок у первинний стан відповідно до технічного паспорту протягом 30 днів з дати набрання рішенням законної сили; стягнути з ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року позов задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_2 знести за власний рахунок збудовану ним прибудову до спірного будинку та привести будинок у первинний стан відповідно до технічного паспорту. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольнивши позов у частині знесення самочинного будівництва, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність самочинних прибудов та надбудов, здійснених відповідачем, порушує права позивачки як співвласника будинку та земельної ділянки, на якій він знаходиться. Відповідач ухиляється від виконання припису Інспекції ДАБК про усунення порушень у сфері містобудівної діяльності та не надав необхідних для здійснення такого будівництва документів.
У частині відомови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди у розмірі 30 000,00 грн суд першої інстанції виходив з того, що позивачка не надала належних та допустимих доказів, які були б достатніми для встановлення, що діями відповідача їй було завдано моральну шкоду.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 24 травня 2021 року рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2020 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови в позовіпро відшкодування моральної шкоди в апеляційному порядку не переглядалось.
Відмовивши в позові про знесення самовільно побудованої прибудови до будинку, суд апеляційної інстанції виходив з того, що тойфакт, що позивачка як співвласник домоволодіння не надавала згоду на зведення спірних прибудов,не є достатнім для висновку про наявність підстав для знесення об`єктів самочинного будівництва, оскільки не встановлено фактичного порушення прав позивачки.
Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 не довела, що цією прибудовою порушено її права, що це заважає користуватися її власністю або розпоряджатися нею.
Знесення самочинного будівництва є крайнім заходом, можливе лише за умови вжиття всіх передбачених законодавством України заходів щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У червні 2021 року ОСОБА_1 через адвоката Альошина В. В. засобами поштового зв`язку направила до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного суду від 24 травня 2021 року, просила її скасувати, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про те, що самочинне будівництво прибудови до спірного будинку не порушує її права, оскільки вона як співвласник будинку й земельної ділянки під ним позбавлена можливості відчужити свою частку чи поділити майно, в складі якого є самочинне будівництво, не може користуватися земельною ділянкою, на якій зведено прибудову.
Вона як співвласник земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на самочинну прибудову за відповідачем, тому самочинне будівництво підлягає обов`язковому знесенню.
Відповідач не виконує припис Інспекції ДАБК щодо усунення порушень у сфері містобудівної діяльності, усі передбачені законодавством України заходи щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності вжито.
Суд апеляційної інстанції не застосував правовий висновок Верховного Суду України від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, Верховного Суду від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 17 травня 2021 року у справі № 296/1033/18, від 29 січня 2020 року у справі № 822/2149/18.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу відповідач зазначає, що прибудова не порушує прав інших співвласників, якщо не створює перешкод у користуванні майном, яке вони здійснюють згідно з домовленістю між собою.
27 січня 2018 року ОСОБА_1 надала йому письмову згоду на проведення реконструкції його частини будинку.
Ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, оскільки це не відповідає загально-правовому принципу добросовісності. Поведінка позивача є недобросовісною, оскільки вона діє всупереч своїй попередній заяві.
Самочинне будівництво не порушує прав позивачки.
Не встановлено наявність істотних порушень норм і правил, питання щодо можливості проведення перебудови не розглядалося.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У жовтні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 згідно з договоромдарування від 20 серпня 2001року належить 52/100 частини спірного будинку.
ОСОБА_2 на підставі договору дарування від 27вересня 2002 року належить 48/100 частин спірного будинку.
Технічнийпаспорт на спірний будинокмістить штамп встановленого зразка щодо самовільного будівництва без дозвільних документів прибудови літ. "Б1-2", мезонін літ. "Б мез.", приміщення № № 1-10, 1-11, 1-12, 1-13, приміщення № 1-8 переобладнано з ганку.
На підставі звернення ОСОБА_1 Інспекції ДАБК провелапозапланову перевірку спірного будинку, під час якої встановила, що будинок самочинно реконструйований шляхом будівництва надбудови та прибудовибез документа, що надає право на виконання будівельних робіт, внаслідок чого збільшені його висота та площа.
Інспекція ДАБК видалаОСОБА_2 припис від 05 вересня 2019 року №747-Пр-У-Т про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у строк до 05 листопада 2019року.
Згідно з доповідною запискоюголовного спеціаліста сектору інспекційної роботи Інспекції ДАБК Осика І.В. разом із Ватулею Б. В . здійснили вихід до домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, для проведення позапланових заходів відповідно до направлень Інспекції ДАБК від 12 листопада 2019 року №1117-Н і від 29 листопада 2019 року № 1194-Н. Під час поточного виходу щодо перевірки виконання вимог припису від 05 вересня 2019 року №747-Пр-У-Т встановлено, що з моменту його надання ОСОБА_2 стан вказаного домоволодіння не змінився, будівельні роботи під час перевірки не проводились.
РішеннямВиконавчого комітету Ленінської районної у м. Харкові ради від 11 березня 2009 року №62 ОСОБА_2 надано дозвіл щодо зведення прибудови розміром 5.3 х 3.7 та мансардирозміром 14.5 х 5.7 з терасою і балконом до кв. АДРЕСА_1 . Вказано, що загальна площа будинку зміниться на 196,0 кв. м (житлова 98,0 кв.м), зокремазагальна площа кв. №2 зміниться на 126,6 кв.м (житлова - 70,3 кв.м). Зазначено, що всі роботи з будівництваповинні виконуватись після затвердження в установленому порядку робочого проєкту у відповідності з будівельними і санітарними нормами, правилами охорони праці і пожежної безпеки.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Згідно зі статтею 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
Відповідно до частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.