ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 120/4244/19-а
адміністративне провадження № К/9901/29505/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №120/4244/19-а за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Поділляагрозахист" до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року (головуючий суддя Слободонюк М.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2020 року (головуючий суддя Гонтарук В.М., судді: Курко О.П., Біла Л.М.),
УСТАНОВИВ:
ТОВ "Поділляагрозахист" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0002780507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1ʼ023ʼ 869,00грн.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020, адміністративний позов задоволено.
Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.05.2020, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 23.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі №120/4244/19-а за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області.
До суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу податкового органу.
Ухвалою суду від 03.04.2023 розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 04.04.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 КАС України.
Верховний Суд, на підставі встановлених фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до наказу ГУ ДПС у Вінницькій області №1158 від 02.10.2019 та на підставі направлень №№ 370, 371 від 02.10.2019 посадовими особами відповідача проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Поділляагрозахист" з питань своєчасності, достовірності та повноти нарахування податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Югагромаркет" за серпень 2018 року, ТОВ "Агроюкрейн" за березень 2019 року, ТОВ "Укр Альфа Інвест" за лютий, квітень 2019 року.
За результатами перевірки складено акт №627/0507/37898486 від 31.10.2019, згідно з висновками якого, встановлено порушення позивачем вимог пункту 198.1 статті 198, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого платником занижено податок на додану вартість на суму 628579грн., в т.ч. за серпень 2018 року на суму 339566грн. та за квітень 2019 року на суму 343013грн.
Не погодившись з відповідними висновками акту перевірки, позивач 20.11.2019 подав на них свої заперечення, які розглянуті Головним управлінням ДПС у Вінницькій області та листом від 29.11.2019 залишені без задоволення.
Згідно висновку викладеного в акті перевірки контролюючого органу, позивачем задекларовані господарські операції з придбання товарів/послуг у ТОВ "Югагромаркет", ТОВ "Агроюкрейн" та ТОВ "Укр Альфа Інвест", які не мали реального характеру, у зв`язку з чим в порушення пункту 198.1 статті 198 ПК України позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за період серпень 2018 року по взаєморозрахунках з ТОВ "Югагромаркет" податок на додану вартість в сумі 339566,30грн., за період лютий 2019 року по взаємовідносинах з ТОВ "Укр Альфа Інвест" - податок на додану вартість в сумі 182924грн. та за період березень 2019 року по взаєморозрахунках із ТОВ "Агроюкрейн" - податок на додану вартість в сумі 160088,67грн.
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.12.2019 №0002780507, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у сумі 1ʼ 023ʼ 869,00грн., з яких 682579грн. за податковим зобов`язанням та 341290грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з позовом про його скасування.
В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що висновок контролюючого органу щодо відсутності факту реального здійснення господарських операцій із контрагентами ТОВ "Югагромаркет", ТОВ "Агроюкрейн" та ТОВ "Укр Альфа Інвест" не відповідає дійсності, адже такі операції підтверджені усіма необхідними первинними документами, а податкові накладні які складені за результатами таких операцій не мають дефектів, прийняті на реєстрацію та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. Також позивач вказав, що недотримання його контрагентами податкової дисципліни, про що контролюючий орган зазначає в акті перевірки, може мати правові наслідки саме для цих контрагентів, з огляду на індивідуальний характер юридичної відповідальності. Крім того, позивач вважає безпідставним посилання контролюючого органу на наявність кримінальних проваджень щодо ТОВ "Агроюкрейн" та ТОВ "Укр Альфа Інвест", оскільки жодних обвинувальних вироків які б стверджували про неправомірність дій таких осіб наразі не має, а сам факт проведення досудового розслідування не є беззаперечним доказом того, що відповідні юридичні особи не проводили господарських операцій з позивачем. Позивач вважає, що висновки контролюючого органу в спірних правовідносинах базуються лише на припущеннях щодо порушення податкового законодавства контрагентами ТОВ "Поділляагрозахист".
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилались на те, що в акті перевірки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Як вбачається, договори укладені між позивачем та контрагентами націлені на здійснення підприємницької діяльності та пов`язані з рухом активів підприємств. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку, з огляду на те, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач викладає обставини, встановлені актом перевірки. Згідно з позицією відповідача, викладеною у касаційній скарзі, висновки щодо відсутності у позивача права на формування даних податкового обліку за господарськими операціями обґрунтовуються встановленими під час перевірки обставинами. Як вважає відповідач, наданими позивачем документами не підтверджується реальність господарських операцій з контрагентами. Відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм права до спірних правовідносин, де Суд вказував за яких обставин господарську операцію можна визнавати такою, яка здійснена для отримання необґрунтованої податкової вигоди. На підставі викладеного, податковий орган просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві, посилаючись на висновки Верховного Суду в подібних спорах, Товариство зазначає про законність рішень судів першої та апеляційної інстанцій, вважає, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправомірності судових рішень, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга податкового органу не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.
Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.
Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можна дійти висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.
Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Як вбачається зі змісту акту перевірки та доводів відповідача, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій з придбання товарів/послуг у ТОВ "Югагромаркет", ТОВ "Агроюкрейн" та ТОВ "Укр Альфа Інвест".
Відповідач вказує, що по фінансово-господарських операціях позивача із ТОВ "Югагромаркет" надані позивачем товарно-транспортні накладні містять відомості про перевезення товару перевізником ФОП ОСОБА_1, яка, як з`ясовано в процесі перевірки, не має жодного відношення то транспортних засобів та водіїв, які зазначені в таких ТТН. Також до перевірки не надано договорів складського зберігання придбаного товару (зерна), складських документів на зберігання зерна. Крім того, аналіз податкової інформації щодо ТОВ "Югагромаркет" вказує на те, що в такого підприємства відсутнє реальне (законне) походження придбаного товару, а відтак неможливий його рух за ланцюгом усіх платників, які брали участь у здійсненні взаємопов`язаних нереальних операцій.
Щодо господарських операцій позивача із ТОВ "Укр Альфа Інвест" пов`язаних із наданням послуг перевезення, то в процесі перевірки контролюючий орган дійшов висновку про недостовірність відомостей, зазначених у наданих позивачем документах. Зокрема, зазначені у ТТН власники транспортних засобів, які начебто здійснювали перевезення, не відобразили у своєму податковому обліку фінансово-господарські відносини щодо надання транспортних засобів в оренду та/або надання транспортних послуг ТОВ "Укр Альфа Інвест".
Крім того, в ході опрацювання, частина власників транспортних засобів у своїх пояснень спростували свою причетність до здійснення перевезень для ТОВ "Укр Альфа Інвест" та ТОВ "Поділляагрозахист".
Щодо фінансово-господарських операцій позивача із ТОВ "Агроюкрейн", то контролюючим органом зроблено висновок про відсутність документального підтвердження обставин придбання товару (кукурудзи), позаяк позивачем до перевірки не надано усіх документів, які були передбачені укладеним між сторонами договором поставки, зокрема документи щодо якості товару, документи сільгоспвиробника, статистична звітність, документи що підтверджують наявність власних/орендованих складів, товарно-транспортних накладних тощо.
Розглядаючи справу суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ "Поділляагрозахист" (покупець) та ТОВ "Югагромаркет" (постачальник) 24.07.2018 укладено два договори поставки № ПШ-03 та № ПШ-04, за умовами яких постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар, кількість якого, строк та умови поставки, а також ціна визначаються у Специфікаціях (пункти 1.1, 3.1, 3.2, 4.1-4.3 Договорів) (т. 1 а.с. 104-107, 109-112).
Згідно Специфікації №1 до Договору поставки № ПШ-03 від 24.07.2018, сторони погодили можливість поставки позивачу товару - пшениці фуражної, 6 класу (врожай 2018 року) в кількості 3000 т на загальну вартість 16ʼ 200ʼ 000грн. зі строком поставки до 22.11.2018 (т. 1 а.с. 108).
Згідно Специфікацій №1 та №2 до Договору поставки №ПШ-04 від 24.07.2018, позивачем придбавався товар пшениця 3-го класу (2018р.) в кількості 150 т вартістю 855000грн. та в кількості 50 т вартістю 305000грн. відповідно зі строками поставки в обох випадках до 23.08.2018 (т. 1 а.с. 113, 114).
У відповідності до пунктів 3, 4 Специфікацій оплата товару проводиться покупцем протягом 180 календарних днів з дня підписання сторонами видаткової накладної. А умови поставки товару визначено: СРТ (згідно Інкотермс-2010) м. Одеса (термінал Олімпекс).
На виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки Товару, транспортування пшениці відбувалось ТОВ "Югаргомаркет" самостійно, на умовах вказаних у Специфікаціях, а саме - СРТ (франко-перевізник, Інкотермс-2010) м. Одеса, термінал Олімпекс. Даний факт підтверджується товарно-транспортними накладними, в яких замовником та вантажовідправником вказується ТОВ "Югагромаркет", вантажоодержувач - ТОВ "Олімпекс Купе Інтернейшнл", переадресування вантажу - Експедитор ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", а автомобільним перевізником визначено ФОП ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 115-127)
Реалізація Товару, його конкретний обсяг і кількість підтверджується виписаними ТОВ "Югагромаркет" та прийнятими ТОВ "Поділляагрозахист" видатковими накладними (т. 1 а.с. 128-135).
Також, ТОВ "Югагромаркет" було надано ТОВ "Поділляагрозахист" рахунки на оплату (т. 1 а.с. 136-143). Оплата за вказаний товар була здійснена позивачем згідно платіжних доручень (т. 1 а.с. 144-147).
На підставі матеріалів справи суди встановили, що придбану пшеницю ТОВ "Поділляагрозахист" за участю декларанта - ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт" експортувало за межі митної території України, що підтверджується вантажно-митними деклараціями (т. 1 а.с. 148-150). Роботи із митним оформленням даного товару та обслуговування експортних операцій були здійснені декларантом - ТОВ "ЗПК "Інзерноекспорт", із яким ТОВ "Поділляагрозахист" уклало відповідний договір з декларування вантажів від 25.07.2018.
За наслідками здійснення таких операцій ТОВ "Юагромаркет" складено та передано ТОВ "Поділляагрозахист" податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки (т. 1 а.с. 75), а їх копії містяться в матеріалах справи, які були без зауважень прийняті на реєстрацію податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с 216-231).
Також, у цій справі судами попередніх інстанцій встановлено, що між ТОВ "Поділляагрозахист" (покупець) та ТОВ "Агроюкрейн" (постачальник) 22.02.2019 укладено договір поставки № КР-06, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця товар - сільськогосподарську продукцію українського походження, найменування, асортимент, кількість та вартість якої визначається у Специфікаціях, що є невід`ємними частинами цього договору (т. 1 а.с. 153 -156).
Згідно Специфікацій №1 від 22.02.2019 та №2 від 12.03.2019 до Договору поставки №КР-06 від 22.02.2019, сторони погодили реалізацію товару - кукурудзи врожаю 2018 року кількістю 200 т вартістю 900000грн. та кількістю 125 т вартістю 512500грн. відповідно. Строк поставки товару визначено: в Специфікації №1 - з 25.02.2019 по 10.04.2019, а в Специфікації №2 - з 13.02.2019 по 30.03.2019 (т. 1 а.с. 157, 158).
У відповідності до пункту 3 даних Специфікацій умови поставки товару: СРТ (франко-перевізник) с. Іванове Одеська область (франко-склад покупця).
Вказаний товар був реалізований згідно видатковими накладними (т. 1 а.с. 159, 160).
ТОВ "Агроюкрейн" було надано ТОВ "Поділляагрозахист" для оплати рахунки-фактури, ТОВ "Поділляагрозахист" провело оплату за отриманий товар згідно платіжних доручень (т. 1 а.с. 163-166).
З метою подальшого продажу даного товару на експорт ТОВ "Поділляагрозахист" уклало з ТОВ "Глобал Профітранс" договір транспортного експедирування № 12/02/2019-Е від 12.02.2019, відповідно до умов якого та Акту виконаних робіт від 05.04.2019 ТОВ "Глобал Профітранс" надавало ТОВ "Поділляагрозахист" послуги по зберіганню контейнерів в морському порту м. Одеси до моменту його відвантаження (продажу) для покупця-нерезидента "WLAD & KO Service". Факт експортування придбаного товару підтверджується вантажно-митною декларацією №500170/2019/006922 від 15.03.2019 (т. 1 а.с. 176).
За наслідками здійснення таких операцій, ТОВ "Агроюкрейн" складено та передано ТОВ "Поділляагрозахист" податкові накладні, перелік яких наведено в додатку 7 до акта перевірки, а їх копії містяться в матеріалах справи, які були без зауважень прийняті на реєстрацію податковим органом та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (т. 2 а.с 208-215).
Надаючи оцінку правомірності формування позивачем своїх даних податкового обліку, а також перевіряючи достовірність первинних документів на підтвердження обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій між ТОВ "Поділляагрозахист" та ТОВ "Югагромаркет", ТОВ "Агроюкрейн", які предметно між собою є подібними, суди правомірно враховували положення частини другої статті 77 КАС України, згідно якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Водночас, суди відзначили, що у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов`язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Адже наведене випливає зі змісту частини 1 статті 77 КАС України, в силу якої кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій та у касаційній скарзі відповідач першочергово звертає увагу на обставини транспортування придбаного позивачем у ТОВ "Югагромаркет" та ТОВ "Агроюкрейн" зерна, вказуючи при цьому на те, що такий перевізник як ФОП ОСОБА_1, яка зазначена у товарно-транспортних накладних наданих ТОВ "Югагромаркет", згідно проведених відповідачем контрольно-перевірочних заходів фактично не могла здійснювати відповідні перевезення, оскільки серед своїх працівників не має тих водіїв, прізвища яких зазначені в ТТН; власники автомобілів також не декларують фінансово-господарських відносин із ФОП ОСОБА_2 та в своїх поясненнях спростовують участь у відповідних перевезеннях. Крім того, відповідач враховує відсутність будь-яких документів на перевезення вантажу по фінансово-господарських операціях із ТОВ "Агроюкрейн", у зв`язку з чим робить висновок про неможливість їх фактичного здійснення.
У даному випадку судом встановлено, що оскільки отриманий позивачем товар призначений для експорту, то у відповідних Специфікаціях до договорів поставки і зазначалась адреса місцезнаходження терміналів, де відбувалась передача товару від постачальника до покупця. Позивач не є суб`єктом внутрішнього перевезення, не замовляє транспортні засоби, а тому супровідні транспортні документи для нього не є обов`язковими.
Таким чином відсутність документів на перевезення товару не свідчить про порушення позивачем податкового законодавства, адже позивач не будучи учасником транспортних відносин та з урахуванням особливостей, передбачених договором, мав прийняти товар у місці доставки, у зв`язку з чим наявність у нього таких документів не була обов`язковою.
Як вбачається, ТОВ "Поділляагрозахист" облікувало господарські операції з ТОВ "Югагромаркет", ТОВ "Агроюкрейн" саме стосовно постачання товару, а тому відомості щодо договірних відносин постачальників із іншими особами - перевізниками (що стосується ТОВ "Югагромаркет" - ФОП ОСОБА_1) по наданню послуг із перевезення товару, уваги позивача не заслуговували, так як це в жодному разі не впливало на його податковий та бухгалтерських облік. Крім того, відсутність завантажувально-розвантажувальних операцій під час передачі товару покупцю також пояснюється знаходженням товару на момент його передачі покупцю на зерновому складі (терміналі), що передбачено умовами договорів поставки та Специфікаціями до них.
Відносно тих обставин, що власники транспортних засобів, які зазначені в ТТН, не декларували фінансово-господарських відносин з ФОП ОСОБА_1, а їх письмові пояснення щодо заперечення участі в цих подіях, які були отримані після прийняття оскаржуваного рішення та надані відповідачем уже безпосередньо в ході розгляду справи. При цьому, у наданих ТОВ "Югагромаркет" ТТН окрім підписів водіїв містяться відмітки портового зернового складу про прийняття вантажу з проставленням відомостей про транспортні засоби, які доставляли це вантаж. Дані обставини контролюючим органом ніяким чином спростовані не були.
Разом з тим, суди наголосили, що відповідні операції пов`язані з транспортуванням вантажу, до яких позивач прямого відношення не має, в жодному разі не можуть бути тією обставиною, яка може впливати на формування податкового кредиту та нівелювати право позивача на включення до нього суми податку на додану вартість у ціні придбаного товару на підставі договорів поставки.