ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 420/7409/19
адміністративне провадження № К/9901/22036/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №420/7409/19 за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року (головуючий суддя Радчук А.А.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 липня 2020 року (головуючий суддя Лук`янчук О.В., судді: Бітов А.І., Ступакова І.Г.),
УСТАНОВИВ:
ПАТ "Ізмаїльський завод таропакувальних виробів "Дунай-Пак" звернулось до адміністративного суду з позовом Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.11.2019 №0003551401 про нарахування Товариству грошового зобов`язання у розмірі 2ʼ 994ʼ 063,00грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020, позов задоволено повністю.
Головне управління Державної податкової служби в Одеській області звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10.03.2020, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28.07.2020 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Ухвалою Верховного Суду від 09.09.2020 відкрито касаційне провадження у справі №420/7409/19 за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби в Одеській області.
Ухвалою від 03.04.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 04.04.2023.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 340 КАС України.
Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.77.1 ст.77 Податкового кодексу України, п.2 ст.13 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VІ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, на підставі наказу Головного управління ДФС в Одеській області від 07.08.2019 №6281 проведена планова виїзна документальна перевірка ПрАТ "ІЗТПВ "Дунай-Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2017 по 30.06.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.07.2017 по 30.06.2019. Перевірка проводилась з 27.08.2019 р. по 09.09.2019 р.
За результатами перевірки складено акт від 16.09.2019 № 24/15-32-05-01/00383716, яким встановлено наступні порушення:
п. 286,1, п.286.2 ст.286, п. 270.1 ст. 270, п.271.1 ст.270, п. 269.1. ст.269 п. 287.1. ет. 287 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено земеньний податок на загальну суму 2395250 грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 2395250 грн.
ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) в частині недотримання термінів розрахунків за операціями, здійсненими на умовах відстрочення поставки у сумі 4200,00 дол. США за контрактом від 18.05.2018 №18/05/18, укладеним з ООО "КАПАКСОЛИТ-М" (Молдова);
ст. 1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" (із змінами та доповненнями) недотримання термінів надходження валютної виручки за договором від 19.07.2018 №19/07/18 у сумі 11600,00 євро укладеним з компанією "REDMOND SALES LP" (Scotland, United Kingdom);
ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" та ст. 1 Указу Президента України від 18.06.1994 №319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення на Україну валютних цінностей, які належать резиденту України, та незаконно знаходяться за ЇЇ межами" - не проведено декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 01.01.2019 року.
рахується прострочена дебіторська заборгованість у сумі 4200,00 дол, США за контрактом від 18.05.2018 №18/05/18, укладеним з ООО "КАПАКСОЛИТ-М" (Молдова) та 11600,00 євро за договором від 19.07.2018 №19/07/18, укладеним з компанією "REDMOND SALES LP" (Scotland, United Kingdom).
На підставі зазначеного Акту перевірки Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.11.2019 №0003551401, яким збільшено суму грошового зобов`язання земельного податку з юридичних осіб на суму 2ʼ 395ʼ 250,00грн. за податковими зобов`язаннями та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 598813,00грн.
Не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням та застосуванням штрафних санкцій, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що відповідно до поданої 20.02.2019 податкової декларації з плати за землю (земельного податку) за 2018 рік №9025706636, Товариством нараховано та сплачено до бюджету земельний податок за земельні ділянки, що знаходились в його користуванні, за ставкою 4,5% від нормативної грошової оцінки відповідних земельних ділянок. Ставка податку 4,5% визначена позивачем відповідно до діючого у 2018 році рішення Ізмаїльської міської Ради від 30.04.2015 №5084-VI "Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл" зі змінами та доповненнями, внесеними рішенням Ізмаїльської міської ради від 14.01.2016 №401- VII "Про перегляд ставок земельного податку в межах міста Ізмаїл", чинного на момент подання податкової декларації №9025706636 та протягом 2018 року. Як вважав позивач, встановлення ставки земельного податку органом місцевого самоврядування можливо тільки в році, що передує звітному, її коригування протягом року є неможливим, відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України податкові зобов`язання позивача зі сплати земельного податку були визначені на весь 2018 рік, згідно поданої декларації.
Відповідач проти позову заперечив, посилався на те, що згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 №3231-VII "Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 30.04.2015 №5084-VІ "Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл" для інших земельних ділянок, в тому числі "для земельних ділянок, що знаходяться у користуванні суб`єктів господарювання, визначених Законами України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" та "Про захист економічної конкуренції", встановлена ставка земельного податку у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земель міста.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що 2018 рік є плановий, а 2019 бюджетний. З огляду на положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визначення Товариству збільшення суми податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" за 2018 рік, оскільки обов`язок зі сплати земельного податку за ставкою 12% виникає у позивача з 2019 року. Поряд з цим, суди констатували, що копія акту перевірки не підписана платником податків, що перевірявся. Також контролюючим органом не надано доказів письмового повідомлення товариства у встановлені ПК України порядку про проведення перевірки. Крім того суду не надано доказів ознайомлення платника податків з направленням та наказу про проведення перевірки, а також доказів ознайомлення товариства з результатами проведеної перевірки. Суди врахували, що податкове законодавство не встановлює право податкового органу замість документальної виїзної перевірки проводити документальну невиїзну перевірку. При цьому, право на проведення документальних невиїзних перевірок виникає у контролюючого органу за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (стаття 79 ПК України).
Не погоджуючись з позицією судів попередніх інстанцій, вважаючи судові рішення такими, що винесені з порушенням норм матеріального і процесуального права, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. В обґрунтування касаційної скарги податковий орган відтворює акт перевірки. Крім того, вказує, що судами недотримано вимоги частини четвертої статті 9 КАС України, яка зобов`язує суд до активної ролі у судовому процесі. Як вважає відповідач, судами не надано оцінку документам податкового органу, поясненням, а також усім обставинам справи. На підставі викладеного, відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Позивач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У справі, що розглядається, відповідно до висновків акту перевірки податковим органом встановлено порушення, зокрема пункту 286,1 пункту 286.2 статті 286, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 270, пункту 269.1 статті 269 пункту 287.1 статті 287 ПК України, в результаті чого занижено земельний податок на загальну суму 2ʼ 395ʼ 250грн., у тому числі за 2018 рік у сумі 2ʼ 395ʼ 250грн.
Згідно рішення Ізмаїльської міської ради від 28.02.2018 №3231-VII "Про внесення змін до рішення Ізмаїльської міської ради від 30.04.2015 №5084-VІ "Про встановлення ставок податку за земельні ділянки в межах міста Ізмаїл", для інших земельних ділянок, в тому числі "для земельних ділянок, що знаходяться у користуванні суб`єктів господарювання, визначених Законами України "Про державну допомогу суб`єктам господарювання" та "Про захист економічної конкуренції", встановлена ставка земельного податку у розмірі 12% від нормативно грошової оцінки земель міста.
Посилаючись на положення підпункту 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 ПК України, суди дійшли висновку про відсутність підстав для визначення Товариству збільшення суми податкового зобов`язання за платежем "земельний податок з юридичних осіб" за 2018 рік, оскільки обов`язок зі сплати земельного податку за ставкою 12% виникає у позивача з 2019 року.
За підпунктами 14.1.72 і 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК земельним податком визнається обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачами можуть бути юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.
Статтею 270 цього Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.
За змістом пункту 286.1 статті 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Згідно з пунктом 287.1 статті 287 ПК України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.
Відповідно до підпункту 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПК України, сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підпунктом 12.1.2 пункту 12.1. статті 12 ПК України визначено, що Верховна Рада України встановлює на території України загальнодержавні податки та збори і визначає перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.
Як передбачено пунктом 12.3. статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (підпункт 12.3.1. пункту 12.3 статті 12 ПК України).
Відповідно до положень підпункту 12.3.3. пункту 12.3 статті 12 ПК України копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.
Згідно з підпунктом 12.3.4. пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.
Відповідно до підпункту 12.4.3 пункту 12.4 статті 12 ПК України до повноважень сільських, селищних, міських рад та рад об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, щодо податків та зборів належать: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду.
Пункт 12.5. статті 12 ПК України встановлює, що офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.