ПОСТАНОВА
Іменем України
04 квітня 2023 року
Київ
справа №1340/4530/18
адміністративне провадження №К/990/25507/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Гімона М.М. (суддя-доповідач),
суддів: Усенко Є.А., Яковенка М.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1340/4530/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року (суддя Москаль Р.М.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року (головуючий суддя - Бруновська Н.В., судді: Улицький В.З., Хобор Р.Б.),
ВСТАНОВИВ:
У жовтні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінгспан-Україна" (далі - позивач, ТОВ "Кінгспан-Україна") звернулось до суду з позовом Головного управління ДФС у Львівській області, яке в ході розгляду справи було замінено на правонаступника - Головне управління ДПС у Львівській області, утворене як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (далі - відповідач, ГУ ДПС), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402, №0015561402, №0015571402.
Підставою звернення до суду стала незгода позивача з висновком контролюючого органу про заниження податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 205432 грн з огляду на розбіжність між сумами ПДВ, відображеними у вантажно-митних деклараціях, із сумами, указаними у податковій декларації з ПДВ за жовтень 2017 року. Позивач стверджував, що правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ у розмірі 1386941,17 грн на підставі належним чином оформлених попередніх вантажно-митних декларацій (далі - ВМД). Твердження відповідача про відсутність постійних ВМД позивач вважав таким, що не відповідає дійсності.
Крім того, позивач не погодився з висновком відповідача про заниження податкового зобов`язання з плати за землю на 474100 грн та неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік. Позивач наголосив, що відповідна декларація, згідно з якою було самостійно задекларовано до сплати 474100 грн земельного податку, була належним чином поштою направлена на адресу Бахмутської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Донецькій області. Письмове повідомлення про відмову в прийнятті вказаної декларації або ж запити з приводу неподання декларації з плати за землю за 2017 рік позивач не отримував.
Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 20 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року, позов задовольнив.
Верховний Суд постановою від 15 лютого 2021 року касаційну скаргу ГУ ДПС задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2019 року скасував, справу направив на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.
Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд вказав, що відповідно до приписів статті 261 Митного кодексу України (далі - МК України) позивач для спростування доводів контролюючого органу про вартість імпортованих товарів, зазначену в базі даних "Податковий блок", мав надати копії додаткових митних декларацій з уточненими відомостями. Поряд з цим, Суд звернув увагу на правила пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та зауважив, що посилання податкового органу на інформацію з бази даних "Податковий блок" щодо фактурної вартості імпортованих позивачем товарів не узгоджується із наведеною нормою.
Перевіряючи правильність висновків судів в частині вчасності подання ТОВ "Кінгспан-Україна" податкової декларації з плати за землю за 2017 рік та сплати ним відповідного податку, Верховний Суд вказав, що судами не була досліджена облікова справа платника податків та інші документи податкової звітності, що супроводжують факт реєстрації позивача за основним/неосновним місцем обліку. Крім того, суди не з`ясували, чи вчиняв позивач належні дії щодо своєчасної сплати земельного податку, враховуючи те, що лише бездіяльність платника податків при сплаті податкових зобов`язань може бути підставою для нарахування штрафів, передбачених статтею 126 ПК України. Також Суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять достатніх доказів для встановлення факту вчасного подання позивачем податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, враховуючи неузгодженість дати відправлення листа, відображеною на поштовому штемпелі, із датами, що містяться у роздруківці відстеження про пересилання поштового відправлення, а також датою заповнення відповідної декларації.
За наслідками нового розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 17 січня 2022 року адміністративний позов задовольнив повністю.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 01 червня 2022 року апеляційну скаргу задовольнив частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402 скасував та прийняв нову постанову про відмову в позові. В іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 17 січня 2022 року залишив без змін.
Вирішуючи спір між сторонами, суди встановили наступні обставини.
Посадові особи ГУ ДПС провели планову виїзну перевірку ТОВ "Кінгспан-Україна" з питань дотримання податкового, валютного законодавства, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2015 року по 30 червня 2018 року, за результатами якої склали акт №2250/13-01-14-02/34297096 від 11 вересня 2018 року.
Перевіркою встановлено порушення:
- пункту 187.8 статті 187, пунктів 198.2, 198.6 статті 198, пункту 201.12 статті 201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на 205432 грн, в тому числі за травень 2018 року - на 182824 грн, за червень 2018 року - на 22608 грн;
- пункту 286.2 статті 286 ПК України, внаслідок чого занижено податкове зобов`язання по платі за землю за 2017 рік на 474100 грн;
- пункту 120.1 статті 120 ПК України внаслідок неподання податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2017 рік.
Такі висновки контролюючого органу вмотивовані наступним:
- встановлено розбіжність в 205432 грн між сумами ПДВ відповідно до вантажно-митних декларацій та сумами ПДВ, відображених у податковій декларації з податку на додану вартість. Платник податків у жовтні 2017 року відобразив в рядку 11.1 декларації "Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи" вартість ввезених товарів в сумі 6934705 грн та ПДВ у розмірі 1386941 грн, однак відповідно до інформаційної бази даних "Податковий блок" та представлених первинних документів (вантажно-митних декларацій) фактурна вартість ввезених товарів становить 5907545 грн, а сума податку на додану вартість - 1181509 грн.
- відповідно до Державного акта на право власності на земельну ділянку ЯЕ №715597 від 11 червня 2008 року ТОВ "Кінгспан-Україна" володіє земельною ділянкою загальною площею 12500 га з цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування заводу по виробництву будівельних матеріалів. Земельна ділянка розташована за адресою: Донецька область, м. Артемівськ, вул. Лумумби, 86-а. Проте, платник податків не подав податкову декларацію з плати за землю за 2017 рік, внаслідок чого занизив податкове зобов`язання з плати за землю за цей період на 474100 грн.
На підставі висновків вказаного акта перевірки 20 вересня 2018 року ГУ ДПС прийняло податкові повідомлення-рішення:
- №0015511402, відповідно до якого ТОВ "Кінгспан-Україна" збільшено суму податкового зобов`язання з податку на додану вартість на 205432 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 51358 грн;
- №0015561402, відповідно до якого ТОВ "Кінгспан-Україна" збільшено суму податкового зобов`язання із земельного податку з юридичних осіб на 474100 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штрафи) в розмірі 118525 грн;
- №0015571402, відповідно до якого до ТОВ "Кінгспан-Україна" застосовано штрафну санкцію за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік в розмірі 170 грн.
Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції встановив, що товари за відповідними попередніми митним деклараціями були випущені у вільний обіг на митній території України, а додаткові декларації позивачем не подавались. У зв`язку з цим суд застосував до спірних правовідносин норму частини чотирнадцятої статті 259 МК України, відповідно до якої попередня митна декларація, за якою митним органом здійснено випуск товарів без пред`явлення їх митному органу відповідно до частини п`ятої цієї статті, становить митну декларацію, заповнену в звичайному порядку. Крім того, суд вказав, що фактурна вартість за замовчуванням є меншою за митну вартість, що додатково свідчить про помилковість висновків податкового органу.
Вирішуючи питання про обґрунтованість донарахування позивачу земельного податку і застосування штрафу за неподання податкової декларації з плати за землю за 2017 рік, суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ "Кінгспан-Україна" з 2008 року перебувало на обліку як платник земельного податку в Артемівській ДПІ Донецької області, яка була реорганізована в Бахмутську ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області. При цьому хоча платник податків і не зміг надати довідку на паперовому носії про реєстрацію в Бахмутській ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області як платник земельного податку за неосновним місцем обліку, суд врахував, що зазначений контролюючий орган без будь-яких зауважень прийняв декларації по земельному податку за 2015-2016 року та не надсилав жодних повідомлень про зняття з обліку чи неприйняття декларації. Враховуючи, що відповідачем визнано, що податкова декларація з плати за землю за 2017 рік надійшла до Бахмутської ОДПІ ГУ ДПС в Донецькій області, суд дійшов висновку, що ТОВ "Кінгспан-Україна" у 2017 році своєчасно задекларувало та сплатило земельний податок.
Частково скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що позивач не подавав додаткові декларації до попередніх митних декларацій. Крім того, суд першої інстанції не врахував, що ні до перевірки, ні в ході судового розгляду справи ТОВ "Кінгспан-Україна" не надало оригінали вантажно-митних декларацій та відповідні документи на перевезення товару. До перевірки надано лише тимчасові митні декларації, відповідно до яких неможливо підтвердити суму ввезених товарів на митну територію України. Водночас, апеляційний суд повністю підтримав висновки суду першої інстанції про своєчасне декларування та сплату позивачем земельного податку у 2017 році.
Не погодившись з постановою апеляційного суду, ТОВ "Кінгспан-Україна" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і направити справу на новий розгляд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Підставою касаційного оскарження вказано пункти 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Скаржник вважає відсутнім висновок Верховного Суду щодо застосування частини чотирнадцятої статті 259 МК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 261 МК України. На переконання скаржника, у нього не виникло обов`язку подавати будь-які додаткові митні декларації, оскільки на підставі попередніх митних декларацій товар був випущений у вільний обіг митним органом. За таких обставин попередні митні декларації вважаються митними деклараціями, заповненими у звичайному порядку.
Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник вважає, що апеляційний суд розглянув справу за відсутності позивача, який не був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання. Так, Восьмий апеляційний адміністративний суд направляв процесуальні документи, в тому числі, судові повістки, на попередню адресу місцезнаходження скаржника - 79035, м. Львів, вул. Зелена, 109, оф.31 (знаходився за цією адресою до 21 січня 2021 року). Водночас, вже під час розгляду справи судом першої інстанції у матеріалах справи були наявні відомості про зміну місцезнаходження ТОВ "Кінгспан-Україна": витяг з електронного сервісу "Опендатабот" (том 2 а.с.31), пояснення із зазначенням актуальної адреси (том 2 а.с.77), клопотання про долучення доказів із зазначенням актуальної адреси (том 2 а.с.92), супровідний лист Львівського окружного адміністративного суду про направлення копії судового рішення на нову адресу (том 2 а.с.115). Скаржник вважає, що матеріали справи містили достатньо відомостей про зміну адреси скаржником.
Верховний Суд ухвалою від 26 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Кінгспан-Україна" з метою перевірки доводів щодо неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просив залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін як законні та обґрунтовані. В частині висновків апеляційного суду про правомірність податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402 відзив вмотивовано доводами, аналогічними висновкам оскаржуваної постанови апеляційного суду в цій частині. Щодо доводів скаржника про неповідомлення його належним чином про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі через некоректне зазначення його адреси відповідачем в апеляційній скарзі, ГУ ДПС вказало, що позивач у порядку, передбаченому статтею 131 КАС України, не повідомив про зміну місцезнаходження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Відповідно до частини першої статті 341 КАС України (в редакції, чинній з 08 лютого 2020 року) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до визначених скаржником меж касаційного оскарження оскаржувані судові рішення підлягають касаційному перегляду в частині доводів про:
1) порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права внаслідок розгляду справи за відсутності позивача, не повідомленого належним чином про дату, час і місце розгляду справи;
2) неправильне застосування апеляційним судом частини чотирнадцятої статті 259 МК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 261 МК України, внаслідок чого було відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20 вересня 2018 року №0015511402.
Враховуючи викладене, касаційний перегляд судових рішень в частині задоволених позовних вимог за визначеною скаржником підставою касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України не здійснюється. Разом з тим, постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 червня 2022 року підлягає касаційному перегляду в повному обсязі при вирішенні питання про наявність підстав для скасування судових рішення і направлення справи на новий розгляд з підстави, передбаченої пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України у взаємозв`язку з пунктом 3 частини третьої статті 353 КАС України.
Перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права і дотримання ним норм процесуального права по першому питанню, колегія суддів виходить з такого.
Частина перша статті 8 КАС України встановлює, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.
Частиною першою статті 11 КАС України передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Кодекс адміністративного судочинства України встановлює для судів певну процедуру щодо надсилання процесуальних документів учасникам справи, а також їх виклику та заслуховування в судовому засіданні.
Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина перша статті 124 КАС України).
Відповідно до частини другої статті 124 КАС України повістки про виклик у суд надсилаються учасникам справи, свідкам, експертам, спеціалістам, перекладачам, а повістки-повідомлення - учасникам справи з приводу вчинення процесуальних дій, у яких участь цих осіб не є обов`язковою.
За загальним правилом, наведеним у пункті 2 частини третьої статті 124 КАС України (з урахуванням особливостей, передбачених підпунктом 15.1 пункту 15 розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України), судовий виклик або судове повідомлення учасників справи здійснюється за відсутності в особи офіційної електронної адреси шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу.
При цьому частина четверта статті 124 КАС України передбачає, що у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх поштової адреси судовий виклик або судове повідомлення надсилаються:
1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
У разі відсутності учасників справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
За правилами пункту 3 частини першої статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Згідно з частиною другою статті 307 КАС України про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням.
З аналізу наведених норм КАС України слідує, що передумовою для розгляду справи судом є належне сповіщення всіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи (у сукупності), якщо така справа відповідно до вимог КАС України повинна розглядатись з їх повідомленням. Належність означає інформування учасників справи у спосіб та за формою, передбаченою процесуальним законодавством. Повідомлення учасників справи здійснюється повістками про виклик або повістками-повідомленнями шляхом надсилання такої повістки за адресою, вказаною цією особою. У такому випадку у разі відсутності учасника справи за такою адресою вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручено їм належним чином.
При цьому норма частини першої статті 131 КАС України встановлює, що учасники судового процесу зобов`язані під час провадження у справі повідомляти суд про зміну місця проживання (перебування, знаходження), роботи, служби. У разі неповідомлення про зміну адреси повістка надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку в порядку, визначеному статтею 129 цього Кодексу, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.