ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 161/21432/20
провадження № 51-68км23
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника - адвоката ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого - адвоката ОСОБА_6 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019030010000087, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та зареєстрованого у
АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2,раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня
2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 286 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_7 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік та покладено обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.
2. Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
3. За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
4. Так, ОСОБА_7 07 січня 2019 року близько 20:15, керуючи технічно справним автомобілем "ZX AUTO LANDMARK" (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), рухаючись по вул. Гордіюк у м. Луцьку зі сторони пр. Соборності, проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху та виконанні маневру повороту ліворуч в напрямку вул. Кравчука не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, всупереч вимогам п. п. "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.4, п. 16.6 Правил дорожнього руху (далі - ПДР) передчасно виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги у русі автомобілю, "Chery Tiggo 5"(реєстраційний номерНОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку руху по вул. Гордіюк у напрямку пр. Соборності, в результаті чого відбулось зіткнення вказаних транспортних засобів. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) пасажир автомобіля "Chery Tiggo 5" ОСОБА_9, 2009 року народження, отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді остеоепіфізіолізу (перелому в дитячому та юнацькому віці) обох кісток правого передпліччя в нижній третині без зміщення.
5. Волинський апеляційний суд ухвалою від 12 жовтня 2022 року змінив вирок щодо ОСОБА_7, звільнивши засудженого від покарання за ч. 1 ст. 286 КК на підставі ч. 5 ст. 74 КК у зв`язку із закінченням строків давності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК. У решті суд апеляційної інстанції залишив вирок місцевого суду без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. Захисник засудженого - адвокат ОСОБА_6 у касаційній скарзі, посилаючись на істотне порушення кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (застосування закону, який не підлягав застосуванню), просить скасувати вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 та закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку із встановленням відсутності в його діянні складу кримінального правопорушення. Стверджує, що суд першої інстанції не дотримався завдань і загальних засад кримінального провадження, розглянув провадження без сформульованого прокурором обвинувачення, побудував свій вирок на припущеннях і тих обставинах, які викладено в обвинувальному акті, проте які не відповідають фактичним обставинам справи, та обґрунтував його недопустимими доказами. Вважає, що суд першої інстанції усупереч вимогам статей 91, 370, ч. 3 ст. 373, 374 КПК неналежно оцінив докази, витлумачивши їх на користь сторони обвинувачення, і не надав жодної оцінки доказам сторони захисту, чим порушив принципи презумпції невинуватості, законності та забезпечення доведеності вини поза розумним сумнівом. Наголошує, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що до ОСОБА_7 було застосовано неналежну правову процедуру, оскільки з 01 липня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, віднесено до проступків, тому після цього часу у даному кримінальному провадженні слід було застосовувати правову процедуру щодо кримінальних проступків, чого слідчий не зробив і не передав справу прокурору для визначення органу, який повинен проводити досудове розслідування у формі дізнання, а отже оголошення підозри та складення обвинувального акта було здійснено неуповноваженою особою. Захисник також зазначає, що суд першої інстанції безпідставно визнав допустимими доказами схему ДТП, в якій зазначено недостовірні дані щодо ширини дороги, а також висновок судово-медичної експертизи № 31 від 18 січня 2019 року, оскільки її протокольна частина підписана лише експертом і не містить підписів учасників експертизи, а, крім того, для її проведення експерт використав консультативний висновок спеціаліста, який йому безпосередньо надав потерпілий. Звертає увагу заявник на те, що суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу за його апеляційною скаргою, в якій вказувалося, що вирок ґрунтується на припущеннях і недопустимих доказах, усупереч вимогам статей 404, 419 КПКповторно не дослідив і не проаналізував доказів, досліджених місцевим судом не повністю та з порушеннями, не надав їм власної оцінки і не мотивував належним чином свого рішення щодо законності вироку.
Позиції інших учасників судового провадження
7. Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу, просив задовольнити її, скасувавши судові рішення та закривши кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК.
8. Прокурор ОСОБА_5 вважав касаційну скаргу захисника необґрунтованою, просив залишити її без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 23 грудня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 12 жовтня 2022 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
9. Іншим учасникам судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися.
Мотиви суду
10. Заслухавши доповідача та виступи учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що ця скарга не підлягає задоволенню.
11. Згідно звимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскаржуваному судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Суд касаційної інстанції вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого, виправданого чи особи, стосовно якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру.
12. Відповідно до частин 1, 2 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 КПК. Можливості скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій через невідповідність їх висновків фактичним обставинам кримінального провадження ст. 411 КПК чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
14. Стаття412 КПК визначає істотними такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
15. За правилами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
16. З урахуванням вищезазначених вимог закону, вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, Суд виходить з установлених фактичних обставин, викладених у цих судових рішеннях.
17. У касаційній скарзі захисник, крім іншого, посилається на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить дати доказам іншу оцінку, ніж та, яку дали суди попередніх інстанцій, тоді як перевірку цих обставин до повноважень касаційного суду законом не віднесено.
18. У кримінальному провадженні встановлено, що 07 січня 2019 року ОСОБА_7 у м. Луцьку, керуючи технічно справним автомобілем "ZX AUTO LANDMARK", усупереч вимогам п. п. "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.4, п. 16.6 ПДР проявив безпечність та неуважність, неправильно оцінив дорожню обстановку, при зміні напрямку руху та виконанні маневру повороту ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, передчасно виїхав на смугу зустрічного руху, не надавши переваги у русі автомобілю "Chery Tiggo 5" під керуванням ОСОБА_8, який рухався в зустрічному напрямку, унаслідок чого відбулося зіткнення вказаних транспортних засобів, а малолітній пасажир автомобіля "CheryTiggo 5" ОСОБА_9 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження.
19. Такий висновок, з яким правильно погодилася й апеляційна інстанція, суд обґрунтував належними, допустимими та достовірними доказами, які було розглянуто в судовому засіданні й оцінено в їх сукупності з точки зору достатності та взаємозв`язку згідно з вимогами ст. 94 КПК.
20. Так, визнаючи ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК, суд послався у вироку на показанняв судовому засіданні неповнолітнього потерпілого ОСОБА_9, свідків ОСОБА_8 і ОСОБА_10, які зводилися до того, що в день події, коли вони сім`єю їхали автомобілем по вул. Гордіюк у м. Луцьку у своїй смузі руху, автомобіль під керуванням ОСОБА_7, який їхав назустріч, почав здійснювати поворот вліво у напрямку
вул. Кравчука, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів, у результаті ДТП всі вони отримали різні за ступенем тяжкості травми: ОСОБА_11 - перелом руки, ОСОБА_12 - травму голови, а ОСОБА_10 - травму колін.
21. Суд обґрунтовано визнав зазначені показання потерпілого та свідків достовірними, оскільки вони знайшли підтвердження сукупністю інших доказів у справі: даними протоколу огляду місця ДТП і схемою до нього, даними висновку судово-медичної експертизи № 31 від 18 січня 2019 року про виявлення у потерпілого ОСОБА_9 перелому обох кісток правого передпліччя в нижній третині без зміщення, що відноситься до тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я; даними судової транспортно-трасологічної експертизи № 8037 від 20 лютого 2019 року про те, що місцем зіткнення автомобілів була права смуга проїзної частини дороги, в якій їхав автомобіль "Chery Tiggo 5"; даними судової інженерно-транспортної № 8713 від 19 листопада 2020 рокупро те, що невідповідність дій водія автомобіля "ZX AUTO LANDMARK" - обвинуваченого ОСОБА_7 вимогам п. 16.6 ПДР знаходиться в причинному зв`язку з виникненням ДТП, а водій автомобіля "Chery Tiggo 5" ОСОБА_8 при дотриманні вимог ПДР не мав технічної можливості уникнути ДТП.
22. Зазначені докази в їхній сукупності вказують на наявність у діях ОСОБА_7 ознак складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 286 КК.
23. Доводи, наведені в касаційній скарзі захисника, про те, що суд першої інстанції всупереч вимогам закону призначив до розгляду кримінальне провадження, в якому обвинувальний акт не містив формулювання обвинувачення, не знайшли свого підтвердження.
24. Як видно з матеріалів справи, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7, який було складено слідчим і затверджено прокурором 19 грудня 2020 року, містить відомості, передбачені пунктами 1-9 ч. 2 ст. 291 КПК, зокрема: виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення ч. 1 ст. 286 КК і формулювання обвинувачення, що саме грубе порушення ОСОБА_7 сукупних вимог п. п. "б", "д" п. 2.3, п. 10.1, п. 10.4, п. 16.6 ПДР є причиною та умовою виникнення події цієї ДТП, що спричинило малолітньому потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
25. Про офіційне доведення до відома ОСОБА_7 фактичних та юридичних підстав пред`явленого відповідно до обвинувального акта обвинувачення свідчить його розписка про отримання ним копії обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування (т. 1, а. с. 10).
26. Також із матеріалів справи вбачається, що після оголошення в судовому засіданні прокурором обвинувального акта ОСОБА_7 підтвердив зрозумілість пред`явленого обвинувачення. І саме від такого обвинувачення він за допомогою адвоката ОСОБА_6 захищався у суді.
27. Твердження сторони захисту про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 повинен був здійснювати підрозділ дізнання, оскільки з 01 липня 2020 року кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК, віднесено до проступків, тому після цього часу в зазначеному кримінальному провадженні слід було застосовувати правову процедуру щодо кримінальних проступків, є хибним.
28. За правилами ч. 1 п. 4 ст. 3 КПК дізнання є формою досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування кримінальних проступків.