ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
справа № 127/2655/21
провадження № 51-118км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
представника потерпілої ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілої - адвоката ОСОБА_9 та прокурора, який приймав участь в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_10 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року і касаційну скаргу потерпілої ОСОБА_8 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2022 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року у кримінальному провадженні стосовно
ОСОБА_11,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, жителя АДРЕСА_1,
засудженого за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 135,
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 14 червня 2022 року
ОСОБА_11 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки та за ч. 1 ст. 135 КК до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК визначено ОСОБА_11 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, а саме у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Зараховано у строк покарання строк попереднього ув`язнення.
Стягнуто із ОСОБА_11 на користь ОСОБА_8 200 444 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та на користь держави 4740,05 грн у рахунок відшкодування витрат на проведення експертиз.
Вирішено питання щодо речових доказів.
За цим вироком установлено, що ОСОБА_11 10 листопада 2020 року, близько 21:15, керуючи автомобілем "BMW 320", рухаючись по вул. Київській, в районі буд. №114 у
м. Вінниця в момент об`єктивної появи у полі його зору пішохода ОСОБА_12, який поза межами пішохідного переходу перетинав проїзну частину дороги зліва направо по напрямку руху автомобіля, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на ОСОБА_12, який від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події.
Водій ОСОБА_13, за вищевикладених обставин, порушив вимоги пунктів 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, відповідно до яких:
- п. 12.3 - "У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди".
- п. 12.4 - "У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год".
Крім того, після вчинення дорожньо-транспортної пригоди водій ОСОБА_13, достовірно розуміючи, що пішохід ОСОБА_12 внаслідок наїзду отримав тілесні ушкодження та перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлений реальної можливості до самозбереження, усвідомлюючи, що в результаті його дій можуть настати тяжкі наслідки, не переконався чи потребує останній допомоги, не вжив заходів для надання йому першої медичної допомоги, не звернувся за допомогою до інших осіб та не відправив потерпілого до лікувального закладу, хоча повинен і мав об`єктивну можливість це зробити, з метою уникнути відповідальності, діючи умисно, самовільно залишив місце події.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 05 жовтня 2022 року, вирок місцевого суду за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 змінив в частині призначеного покарання.
Відповідно до ст. 75 КК ОСОБА_11 звільнено від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки та покладено обов`язки, передбачені пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Вимоги і доводи осіб, які подали касаційні скарги
Представник потерпілої - адвокат ОСОБА_9 у касаційній скарзі не погоджується з ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 жовтня 2022 року та просить її скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог зазначає, що звільнення апеляційним судом ОСОБА_11 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на підставі ст. 75 КК є безпідставним, адже засуджений був раніше судимий за вчинення умисних злочинів, тобто схильний до вчинення кримінальних правопорушень, не відшкодував потерпілій шкоду, завдану злочином та не вибачився перед потерпілою як протягом досудового розслідування, так і судового розгляду. Стверджує, що висновок суду про те, що ОСОБА_11 за власним бажанням з`явився із зізнанням до органів правопорядку є безпідставним, адже засуджений з`явився до органів правопорядку лише під тиском тих обставин, що його особа була встановлена. Вказує на те, що з`явлення із зізнанням було зроблено виключно з метою штучного створення пом`якшуючої обставини та розуміння можливості уникнення покарання. Також, суд не врахував, що ОСОБА_11 після скоєння злочину покинув місце дорожньо-транспортної пригоди та залишив свій автомобіль далеко від місця пригоди.
Представник публічного обвинувачення у касаційні скарзі, не оспорюючи фактичних обставин справи і кваліфікації дій ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК, просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м`якості й призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
На думку прокурора, обставини, які взяті до уваги судом апеляційної інстанції під час вирішення питання про можливість звільнення ОСОБА_11 від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК, є недостатніми для обґрунтування висновку про можливість виправлення ОСОБА_11 без відбування реального покарання.
Як указує прокурор, апеляційний суд, змінивши вирок місцевого суду в частині призначеного покарання, не в повній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених
ОСОБА_11 злочинів, особу засудженого, який був раніше засуджений вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 17 грудня 2019 року за частин 1, 2
ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК та звільнений від відбування покарання із встановленням іспитового строку один рік, який на момент вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень не завершився. Також, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги те, що засуджений, керуючи технічно справним транспортним засобом, безвідповідально відносився до дотримання безпеки руху, в результаті чого пішохід ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці події. Суд безпідставно врахував, як пом`якшуючу обставину щире каяття ОСОБА_11, що не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки засуджений під час досудового розслідування свою винуватість не визнавав та розслідуванню не сприяв, а визнав свою вину лише в суді, що дає підстави вважати його каяття не щирим. Крім того, судом залишено поза увагою думку потерпілої щодо призначення ОСОБА_11 максимального виду покарання, передбаченого санкціями ч. 1 ст. 135, ч. 2 ст. 286 КК, а також не відшкодування потерпілій заподіяної моральної шкоди.
Потерпіла у своїй касаційній скарзі не погоджується з вироком суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду і просить справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Стверджує, що рішення суду апеляційної інстанції не вмотивоване, а звільнення ОСОБА_11 від відбування основного покарання на підставі ст. 75 КК, не буде сприяти виправленню засудженого та запобіганню вчинення ним нових злочинів і спрямоване лише на уникнення відповідальності у вигляді реального позбавлення волі, що також негативно впливає на сприйняття суспільством поняття неухильного дотримання вимог закону.
Суд першої інстанції, незважаючи на категоричні заперечення представника потерпілої, безпідставно змінив порядок дослідження доказів, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК і тим самим не дотримався вимог ст. 91 цього Кодексу та не встановив усі обставини, що мають значення для кримінального провадження. Також, місцевий суд у вироку послався на висновки експертиз, зокрема, судово-медичної, автотехнічної та технічного стану транспортного засобу, які не були предметом дослідження в суді. Суд першої інстанції необґрунтовано скасував арешт автомобіля, яким керував ОСОБА_11, оскільки, це перешкодить стягненню коштів в рахунок задоволеного цивільного позову на користь потерпілої. Крім цього, акцентує увагу на тому, що суд першої інстанції безпідставно частково задовольнив її позовні вимоги при цьому вказав, що ОСОБА_11 частково відшкодував потерпілій шкоду, що не відповідає дійсності.
Також потерпіла, не погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що ОСОБА_11 є не судимою особою, відповідно до ст. 89 КК, оскільки він вчинив інкриміновані злочини під час іспитового строку за попереднім вироком. Наявність лише переказу коштів потерпілій, які вона не отримувала, на її переконання не може бути розцінено, як часткове відшкодування шкоди. Крім цього, ОСОБА_11 протягом слідства та суду не вибачився перед потерпілою за вчинене.
У своїх запереченнях на касаційні скарги захисник та засуджений не погоджуються з викладеними доводами і просять скарги відхилити, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без зміни.
Позиції учасників судового провадження у судовому засіданні
Представник потерпілої та потерпіла підтримали подані ними касаційні скарги та представника публічного обвинувачення і просили їх задовольнити.
Прокурор частково підтримав касаційні скарги представника публічного обвинувачення, потерпілої та її представника і просив справу направити на новий апеляційний розгляд, посилаючись на те, що звільнення апеляційним судом ОСОБА_11 від призначеного покарання на підставі ст. 75 КК є безпідставним.
Захисник засудженого не підтримав подані касаційні скарги і просив їх відхилити. На обґрунтування своєї позиції підтримав викладене в запереченнях на касаційні скарги.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, доводи потерпілої та її представника, прокурора, думку захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційних скаргах та запереченнях на них, колегія суддів вважає, що касаційні скарги потерпілої, її представника та прокурора підлягають частковому задоволенню на таких підставах.
Частиною 2 ст. 433 КПК передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Статтею 438 КПК визначено, що предметом перегляду справи в касаційному порядку можуть бути істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно ч. 1 ст. 412 КПК істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що заслуговують на увагу доводи касаційних скарг потерпілої, її представника та прокурора про те, що суд апеляційної інстанції належним чином не мотивували звільнення ОСОБА_11 від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК з урахуванням доводів викладених у скаргах.