ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 496/3558/19
провадження № 51 -2996 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
в режимі відеоконференції
засудженого ОСОБА_6,
захисника ОСОБА_7,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, яка брала участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на вирок Біляївського районного суду Одеської області від 6 квітня 2021 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 19 травня 2019 року у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160250000299, за обвинуваченням
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у с. Калинівка Джанкойського району АР Крим, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Біляївського районного суду Одеської області від 6 квітня 2021 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 1 ст. 129КК до покарання у виді обмеженняволі на строк 1 рік; за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК - до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_6 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 19 травня 2019 року по день набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що він 18 травня 2019 року приблизно о 21 год, перебуваючи за місцем свого проживання, що на АДРЕСА_1, під час сварки зі своєю співмешканкою ОСОБА_9, на ґрунті ревнощів, почав погрожувати останній вбивством, тримаючи в руках сокиру та замахуючись нею на ОСОБА_9 таким чином, що вона, побоюючись за власне життя, сприйнявши погрози реально, з метою сховатись від ОСОБА_6 вибігла за території вказаного домоволодіння.
Цього ж дня приблизно о 22 год, ОСОБА_6, діючи умисно, з метою вбивства ОСОБА_9, переслідуючи останню, наздогнав ОСОБА_9 навпроти будинку АДРЕСА_1, ОСОБА_6 умисно наніс останній множинні удари шилом, яке мав при собі у різні частини тіла, у результаті чого потерпіла отримала множинні колоті поранення голови, шиї, грудної клітки та кінцівок, чим спричинив ОСОБА_9 легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19 травня 2019 року вирок Біляївського районного суду Одеської області від 6 квітня 2021 року щодо ОСОБА_6 залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_8, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить судові рішення в частині притягнення ОСОБА_6 за ч. 1 ст. 129 КК скасувати і звільнити його від покарання за вказане кримінальне правопорушення на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу. Вказує, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою те, що станом на день розгляду кримінального провадження в Одеському апеляційному суді минуло понад 3 роки з дня вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 129 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу прокурора ОСОБА_8, також зазначила, що з урахуванням думки самого ОСОБА_6, останнього необхідно звільнити від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 129 КК.
Засуджений ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_7 не заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора та просили звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення місцевого та апеляційного судів у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
За приписами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 1 ст. 129, ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК в касаційній скарзі не оскаржується.
Разом із тим, доводи касаційної скарги прокурора ОСОБА_8 щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції закону України про кримінальну відповідальність, а саме: незастосування відносно ОСОБА_6 положень ст. 49 КК судом апеляційної інстанції є обґрунтованими.
Так, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
За вимогами п. 2 ч. 1 ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачено покарання у виді обмеження волі, чи у разі вчинення нетяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років.