ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 161/2956/21
провадження № 51-5342км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
засуджених ОСОБА_6, ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9
( у режимі відеоконференції),
потерпілої ОСОБА_10 (у режимі відеоконференції),
розглянув у закритому судовому засіданні касаційні скарги захисника засудженого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_11 та потерпілої ОСОБА_10 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 29 вересня 2022 року щодо
ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15,пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_6,
ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 27 - ч. 3 ст. 15, пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 вересня 2021 року ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15,пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Строк відбуття покарання ОСОБА_7 вирішено рахувати з моменту фактичного його затримання - з 29 серпня 2020 року.
Цим же вироком ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 15,пунктів 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років. Строк відбуття покарання ОСОБА_6 вирішено рахувати з моменту фактичного його затримання - з 29 грудня 2020 року.
Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження, речових доказів, арешту майна та процесуальних витрат.
За вироком місцевого суду неповнолітній обвинувачений ОСОБА_7 за попередньою змовою із неповнолітнім обвинуваченим ОСОБА_6, умисно, з корисливих мотивів, спрямованих на незаконне заволодіння грошовими коштами, які зберігалися за місцем проживання потерпілої ОСОБА_10, на ґрунті особистих неприязних відносин з потерпілою ОСОБА_10, вирішили вчинити її умисне вбивство, зокрема: ОСОБА_6, не бажаючи особисто вчиняти активні дії, спрямовані на умисне позбавлення життя іншої людини - вбивство, організував вчинення даного кримінального правопорушення, а ОСОБА_7 мав виконати усі активні дії, направленні на позбавлення життя ОСОБА_10 .
Так, в середині липня 2020 року, точної дати, часу та місця органом досудового розслідування не встановлено, з метою реалізації свого протиправного наміру ОСОБА_6, виконуючи роль організатора кримінального правопорушення, скориставшись неприязними відносинами між потерпілою ОСОБА_10 та її неповнолітнім сином ОСОБА_7, володіючи організаторськими здібностями та здатністю впливати на думку ОСОБА_7, запропонував останньому вчинити умисне вбивство його матері з корисливих мотивів. Отримавши добровільну згоду ОСОБА_7 на вчинення злочину, вони спільно розробили план дій, за яким 27 серпня 2020 року ОСОБА_7 у нічну пору доби повинен був, із застосуванням заздалегідь підготовленого молотка, який зберігався за місцем його проживання у квартирі АДРЕСА_3, нанести удари у скроневу ділянку голови матері, з метою спричинення їй смерті. Після вчинення умисного вбивства ОСОБА_7 за допомогою мобільного телефону повинен був надіслати смс-повідомлення ОСОБА_6 про виконану роботу (а саме - вбивство матері), а останній мав чекати цього "сигналу" неподалік будинку. В подальшому, згідно з попередньо узгодженим планом, ОСОБА_6, одягнувши рукавиці на руки та поліетиленові пакети на взуття, з метою уникнення залишення своїх біологічних слідів, повинен був зайти до квартири потерпілої, де, з використанням заздалегідь придбаних ОСОБА_7 презервативів, вступити у статеві зносини з трупом ОСОБА_10, та фільмувати вказані дії на свій мобільний телефон. У подальшому, із корисливих мотивів, вказаний відеозапис ОСОБА_6 планував розмістити в мережі Інтернет, за що отримати грошові кошти та розділити із ОСОБА_7 . Після статевого акту, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мали помістити труп ОСОБА_10 у дорожню валізу, яка знаходилась у квартирі, та автомобілем таксі перевезти на територію дачного будинку за адресою: АДРЕСА_4, де закопати поблизу лісу. В подальшому повернутись до квартири, де повністю приховати сліди вчиненого вбивства, та незаконно заволодіти грошовими коштами, що належали потерпілій та знаходились у сейфі в сумі 2 360 Євро, 300 доларів США та 200 Злотих.
Однак, 27 серпня 2020 року реалізувати свій злочинний план неповнолітні ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не змогли, з причин що не залежали від їх волі, а саме: через непередбачувані обставини зі сторони потерпілої ОСОБА_10, у зв`язку з чим узгодили вчинення запланованого ними кримінального правопорушення на наступну добу - в ніч з 28 на 29 серпня 2020 року.
Так, 29 серпня 2020 року близько 01:00, неповнолітній ОСОБА_7, за попередньою змовою із ОСОБА_6, згідно з заздалегідь розробленим ними планом, з метою заподіяння смерті своїй матері - ОСОБА_10, на ґрунті особистих неприязних відносин та з корисливих спонукань, усвідомлюючи протиправність та суспільну небезпеку своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки у вигляді її смерті і бажаючи їх настання, тримаючи в руках раніше заготовлений молоток, прийшов у спальню кімнату потерпілої, що у квартирі АДРЕСА_3, підійшов до ліжка де вона спала, маючи намір нанести ним удари у скроневу ділянку голови останньої, однак не вчинив дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, з причин, що не залежали від його волі, оскільки потерпіла несподівано прокинулась. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір з метою виконання плану на позбавлення життя своєї матері неповнолітній ОСОБА_7, перебуваючи у своїй кімнаті, куди він забіг після того як потерпіла прокинулась та пішла за ним, спробував нанести один сконцентрований удар молотком в її голову, однак остання руками схопила його руку з молотком та почала чинити активний опір, вибивши вказаний предмет з його руки. В подальшому неповнолітній ОСОБА_7, продовжуючи свої активні дії, спрямовані на заподіяння смерті своїй матері, кулаками рук наніс близько 20-ти сконцентрованих ударів в голову та інші ділянки тіла, де знаходяться інші життєво важливі органи, однак не довів свої дії до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки на крики потерпілої прибігли сусіди та батько потерпілої та, відчинивши двері квартири, припинили дії ОСОБА_7 .
Неповнолітній обвинувачений ОСОБА_6 28 серпня 2020 року близько 23:00, діючи згідно з узгодженим злочинним планом з неповнолітнім ОСОБА_7, з метою вчинення спільних протиправних дій по вбивству потерпілої, зокрема: переміщення та перевезення трупа ОСОБА_10, прибув автомобілем таксі до готелю-ресторану "Patio di Fiori", що на вул. Кравчука в м. Луцьку, після чого, вийшовши із автомобіля, попрямував у парк, що поблизу будинку потерпілої та надіслав через мобільний додаток "Viber" смс-повідомлення ОСОБА_7 про його перебування на заздалегідь визначеному місці та очікування "сигналу" про вбивство ОСОБА_10, підтверджуючи свій намір умисного протиправного заподіяння смерті потерпілій за попередньою змовою із ОСОБА_7
29 серпня 2020 року близько 03:00 обвинувачений ОСОБА_6, очікуючи на спеціальний "сигнал" від ОСОБА_7 про скоєння вбивства ОСОБА_10, отримав на мобільний телефон через мобільний додаток "Viber" фото-повідомлення від потерпілої ОСОБА_10, а саме: фото останньої із наявними на ній тілесними ушкодженнями. Зрозумівши, що ОСОБА_7 не вдалося довести злочин до кінця з невідомих для нього на той час причин, з метою приховати свою причетність до організації вчинення даного кримінального правопорушення, залишив територію парку.
Внаслідок вищевказаних дій обвинувачених потерпілій ОСОБА_10 було спричинено легкі тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Таким чином, неповнолітній ОСОБА_7 своїми умисними діями скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 15 - пунктами 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК, тобто умисно вчинив дії, безпосередньо спрямовані на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_10 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Неповнолітній ОСОБА_6 своїми умисними діями, скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 15 - пунктами 6, 12 ч. 2 ст.115 КК, тобто, будучи організатором - особою, яка організувала вчинення кримінального правопорушення, умисно, вчинив дії, безпосередньо спрямовані на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині - ОСОБА_10 з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, однак з причин, що не залежали від його волі, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.
Волинський апеляційний суд ухвалою від 29 вересня 2022 року вирок місцевого суду залишив без змін, а апеляційні скарги захисника ОСОБА_8 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7, захисника ОСОБА_9 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 та потерпілої ОСОБА_10 - без задоволення.
Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
У поданих касаційних скаргах:
- захисник засудженого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_9, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції щодо його підзахисного.
Обґрунтовуючи свою позицію, захисник погоджується з судовими рішеннями та кваліфікацією дій ОСОБА_6 за ч. 3 ст.15 п.12 ч.2 ст.115 КК, однак заперечує кваліфікацію дій підзахисного за ч. 3 ст. 27 КК як організатора вчинення злочину. На думку захисника, суди попередніх інстанцій в цій частині дали неправильну правову оцінку фактичним обставинам кримінального провадження, зокрема, залишились поза увагою суду показання самого ОСОБА_6, який заперечував організацію вбивства ОСОБА_10, при цьому він зазначав, що погодився на пропозицію ОСОБА_7 у допомозі останньому в підготовці та вчиненні вбивства ОСОБА_10 лишевчастині транспортування та сховання її трупа. Додає, що за вказівкою ОСОБА_7, ОСОБА_6 залучив ОСОБА_12 для допомоги у транспортуванні трупа ОСОБА_10, при цьому спосіб, час, місце та знаряддя вбивства визначав саме ОСОБА_7 . Стверджує, що зі сторони ОСОБА_6 прослідковується лише підтримка ОСОБА_7 у поглядах щодо неналежної поведінки потерпілої, у зв`язку з чим його підзахисний погодився на вмовляння друга ( ОСОБА_7 ) допомогти у вчиненні злочину.
Крім іншого, захисник оспорює кваліфікацію дій за п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, оскільки будь-яких коштів ОСОБА_7 йому не обіцяв, а суму в 300 доларів США ОСОБА_7 мав взяти у матері до її вбивства, про гроші у сейфі знав, однак домовленості між ним і ОСОБА_7 про їх взяття не було.
Також висловлює незгоду з встановленими фактичними обставинами судом щодо запланованих статевих зносин ОСОБА_6 з трупом ОСОБА_10, фільмування цього з подальшим розміщенням в мережі Інтернет для отримання за це коштів. Аргументує, що факт придбання презервативів не свідчить про намір вступу в статеві зносини будь з ким. Додає, що суд залишив поза увагою, показання ОСОБА_7, який ствердив, що оговорив ОСОБА_6 .
Як уважає захисник, покарання, призначене ОСОБА_6, є занадто суворе, враховуючи, що суд першої інстанції не повністю врахувавпозиції законного представника обвинуваченого, потерпілої, які просли застосувати до його підзахисного положення ст.69 КК, а також судом не дотримано загальнихта спеціальнихвимогпризначення покарання.
Акцентує, що захист звертав увагу на вищезазначені порушення, однак апеляційний суд не звернув уваги та необґрунтовано, як уважає захисник, відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту про повторне дослідження доказів, що свідчить про порушення ч. 3 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). Таким чином, на думку адвоката ОСОБА_9, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 цього Кодексу;
- потерпіла ОСОБА_10, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в суді першої інстанції.
В обґрунтування касаційної скарги посилається на судово-психіатричну експертизу, відповідно до якої ОСОБА_7 не був здатний повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними і цей стан мав значний вплив у період інкримінованих йому дій на раціональність прийняття рішень, його здатність регулювати свою поведінку та контролювати свої дії. На підставі цього, вважає, що суди повинні були врахувати цю обставину під час призначення покарання ОСОБА_7 .
Вбачає порушення вимог статей 65, 66 КК при призначенні покарання ОСОБА_7, зокрема, судом не враховано ряду обставин, що пом?якшують покарання: даних про особу засудженого, який є особою зовсім молодого віку, щиро розкаявся та просив вибачення. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не відніс до обставин, що пом`якшують покарання - активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, оскільки, на думку потерпілої, засуджені щиро розкаялись у вчиненому, а тому ця обставина також має бути врахована, як пом`якшуюча.
Додає, що апеляційний суд не виконав покладену на нього функцію щодо перевірки законності та обґрунтованості вироку місцевого суду, не надав відповідей на доводи її скарги, в зв`язку з чим уважає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
На касаційні скарги заперечень не надходило.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_9, потерпіла ОСОБА_10, захисник ОСОБА_8, засуджені ОСОБА_6, ОСОБА_7 підтримали касаційні скарги сторони захисту й потерпілої та просили їх задовольнити, прокурор ОСОБА_5 заперечила проти задоволення касаційних скарг, просила оскаржувані судові рішення залишити без зміни.
Мотиви Суду
За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту, і під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.
Отже, касаційний суд не перевіряє вироки щодо неповноти та однобічності судового слідства, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи.
Зі змісту касаційної скарги вбачається, що захисник ОСОБА_9, не погоджуючись з кваліфікацією дій засудженого ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27 - ч. 3 ст. 15, пунктами 6, ч. 2 ст. 115 КК, оспорює правильність встановлення фактичних обставин кримінального правопорушення, вказує на неповноту судового розгляду.
Фактичні обставини кримінального провадження були предметом оцінки судів першої та апеляційної інстанцій і вони перегляду у касаційному порядку, відповідно до вимог ч. 1 ст. 438 КПК, не підлягають. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження є підставами для скасування чи зміни відповідних судових рішень в апеляційному порядку, згідно зі ст. 409 КПК.
Разом із тим під час перегляду оскаржуваних судових рішень судом касаційної інстанції не встановлено обставин, які би ставили під сумнів законність і обґрунтованість висновків суду про винуватість кожного із засуджених у вчиненні кримінального правопорушення, за яке їх засуджено.
Відповідно до вимог ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості кожного із засуджених у вчиненні інкримінованого злочину, суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано судом достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_7 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Так, в основу обвинувального вироку суд поклав лише ті докази, які обґрунтовано підтверджують винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, зокрема: показання самих засуджених, які частково визнали вину у скоєному злочині, не заперечували наміру вбивства потерпілої та взяття в неї коштів як з гаманця, так і з сейфу; показаннями потерпілої ОСОБА_10, яка підтвердила факт її побиття сином ( ОСОБА_7 ) молотком, наявність у неї грошових коштів, які засуджений неодноразово брав у неї без дозволу, виклик поліції та швидкої допомоги; свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які підтвердили, що прибігли на крик потерпілої, але відразу вхідні двері не могли відкрити, оскільки засуджений ОСОБА_7 не впускав їх, після відкриття побачили побиту потерпілу, яка в подальшому викликала поліцію та швидку; свідка ОСОБА_12, який зазначив, що саме ОСОБА_6 запропонував йому роботу - (вбивство жінки), яка мала бути приблизно осінню, за яку мав заплатити приблизно 300 доларів США, при цьому всі деталі та подробиці вбивства, його підготовку озвучував лише ОСОБА_6 .
Показання законних представників засуджених ( ОСОБА_16 та ОСОБА_17 ), які не були очевидцями події, судом враховано при призначенні ОСОБА_6 і ОСОБА_7 покарання.
Також суд дійшов висновку про належність, достовірність і допустимість доказів на підтвердження винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого їм злочину, які містяться в: протоколах слідчих експериментів за участі потерпілої (від 30 серпня 2020 року), за участі обвинуваченого ОСОБА_7 (від 29 серпня та 16 вересня 2020 року); протоколах огляду місця події від 29 серпня 2020 року; протоколах огляду речей з фототаблицями від 29 серпня 2020 року, від 09, 12 та 26 січня 2021 року; протоколах тимчасового доступу до речей і документів від 05 жовтня 2020 року; довідці від 29 серпня 2020 року № 7739, висновках експерта від 07 жовтня 2020 року № 792, додаткового висновку експерта від 15 грудня 2020 року № 961, від 02 грудня 2020 року № 81-МК (щодо тілесних ушкоджень, виявлених в потерпілої); висновках експертів від 06 листопада 2020 року №59, від 05 січня 2021 року № 1, від 06 січня 2021 року № 2 (щодо дослідження крові та змивів слідів РБК); постанові слідчого від 29 серпня 2020 року про визнання речовим доказом та приєднання до матеріалів провадження; протоколі пред`явлення осіб для впізнання за фотознімками від 14 вересня 2020 року та інших наведених у вироку доказах, яким суд дав належну оцінку, критичний аналіз окремих доказів, належним чином вмотивувавши своє рішення.
Сукупність зібраних у справі та належним чином досліджених у судовому засіданні доказів, доповнюють один одного та у своїй сукупності підтверджують винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (кожного окремо) у вчиненні інкримінованого правопорушення.
За встановлених фактичних обставин кримінального провадження дії ОСОБА_6 отримали належну правову оцінку за ч.3 ст. 27 - ч. 3 ст.15,пунктами 6,12 ч. 2 ст. 115 КК, а ОСОБА_7 за ч. 3 ст.15 - пунктами 6,12 ч. 2 ст.115 КК.
Суд дотримався вимог статей 10, 22 КПК, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов`язків і здійснення наданих їм прав. Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуті відповідно до вимог КПК.
Доводи захисника ОСОБА_9 про те, що судом неправильно кваліфіковано дії ОСОБА_6 за ч. 3 ст. 27, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК, як організатора вчинення умисного вбивства ОСОБА_10 з корисливих мотивів, на думку колегії суддів, є неспроможними та спростовуються дослідженими у судовому засіданні доказами.
Відповідно до системного аналізу кримінального закону організатором, у розумінні ч. 3 ст. 27 КК є особа, яка організувала вчинення кримінального правопорушення (кримінальних правопорушень) або керувала його (їх) підготовкою чи вчиненням. Організатором також є особа, яка утворила організовану групу чи злочинну організацію або керувала нею, або особа, яка забезпечувала фінансування чи організовувала приховування кримінально протиправної діяльності організованої групи або злочинної організації.