Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 130/3572/21
провадження № 61-4673св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року у складі колегії суддів: Денишенко Т. О., Медвецького С. К., Рибчинського В. П., у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" про визнання незаконним та скасування наказу з відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час відсторонення від роботи.
Позовну заяву мотивовано тим, що з 2008 року ОСОБА_1 працює в
АТ "Українська залізниця" стрільцем 4-го розряду.
09 грудня 2021 року йому було вручено наказ АТ "Українська залізниця"
від 08 грудня 2021 року № НОР.2.2/367 про відсторонення від роботи через відсутність щеплення від респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
ОСОБА_1 вважав зазначений наказ незаконним, таким, що суперечить Конституції України та наказу Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) від 04 жовтня 2021 року № 2153 "Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням", оскільки цим наказом не передбачена вакцинація від СОVID-19.
Також зазначив, що 28 серпня 2020 року Конституційним Судом України визнано незаконним запровадження карантину. Оскаржуваний наказ про відсторонення його від роботи обґрунтовано частиною другою статті
14 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", однак цей Закон не передбачає обов`язкове щеплення від СОVID-19.
Крім того, статтями 43, 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) не передбачено відсторонення від роботи через відмову від вакцинації від СОVID-19.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1, посилаючись на заборону дискримінації у сфері праці, на клінічно експериментальну вакцинацію від СОVID-19, право на недоторканність, просив суд скасувати наказ АТ "Українська залізниця" від 08 грудня 2021 року № НОР.2.2/367, поновити його посаді та стягнути з АТ "Українська залізниця" на його користь заробітну плату за період відсторонення від роботи. Допустити до негайного виконання рішення в частині поновлення на посаді, стягнення заробітної плати за один місяць.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 25 січня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ АТ "Українська залізниця"
від 08 грудня 2021 року № НОР.2.2/367 про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
Зобов`язано АТ "Українська залізниця" виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення
від роботи.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Рішення в частині скасування наказу та присудження виплати заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Суд першої інстанції виходив із того, що в оспорюваному наказі відсутнє посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення позивача від роботи, а тому наказ є безпідставним, свавільним та підлягає скасуванню. Крім того, вказана норма права передбачає таку можливість щодо осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. У той же час МОЗ України не затверджувало переліку інфекцій, ухилення щеплення від яких може бути підставою для відсторонення від роботи.
Процедура відсторонення від роботи, визначена пунктом 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення", не може бути змінена постановою Кабінету Міністрів України, оскільки така постанова є підзаконним нормативним актом, тобто має нижчу юридичну силу і не може змінювати правове регулювання, визначене законом, у зв`язку з чим вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки право позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене відповідачем шляхом видання незаконного наказу від 08 грудня 2021 року № НОР.2.2/367 про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, тому ефективним способом порушеного права буде зобовʼязання відповідача виплатити позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, розрахунок якої має бути здійснено у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, щодо визначення середнього заробітку з моменту відсторонення по день фактичного допуску до роботи.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року апеляційну скаргу АТ "Українська залізниця" задоволено.
Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області
від 25 січня 2022 року скасовано, прийнято нове рішення про відмову
у задоволенні позову
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що начальник виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони" Жмеринської дистанції колії регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Українська залізниця" Набоков В. А., на якого покладений обов`язок забезпечити безпеку усіх працівників, з урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" правомірно, в силу своїх трудових обов`язків прийняв рішення про тимчасове відсторонення від роботи ОСОБА_1 .
При цьому апеляційний суд вважав, що бездіяльність роботодавця щодо відсторонення працівників призведе до негативних наслідків для нього, оскільки статтею 44-3 "Порушення правил щодо карантину людей" Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) передбачено, що за порушення правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм, передбачених Законом України "Про захист населення від інфекційних хвороб", іншими актами законодавства, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань боротьби з інфекційними хворобами, такий керівник підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.
Оскільки змусити будь-кого вакцинуватися примусово неможливо, тому
у разі відсутності вакцинації законодавство дозволяє відсторонювати визначене коло працівників без виплати заробітної плати. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на висновки, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 08 квітня 2021 року
у справі "Вавржичка та інші проти Чеської Республіки" (заява № 47621/13) та від 15 березня 2012 року у справі "Соломахін проти України" (заява
№ 24429/03).
Вимоги позивача про поновлення на роботі стрільцем 4 розряду стрілецької команди станції "Жмеринка", а також про стягнення заробітної плати за час незаконного відсторонення від роботи задоволенню не підлягають, оскільки є неналежним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника. Відсторонення від роботи є своєрідним призупиненням трудових правовідносин і має на меті відвернення та/або попередження негативних наслідків. На період відсторонення від роботи робоче місце за працівником зберігається, у свою чергу поновленню на роботі підлягають лише звільнені з роботи працівники.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного суду від 11 травня 2022 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 01 червня 2022 року відкрито касаційне провадження і витребувано справу зі Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області.
У червні 2022 року матеріали справи № 130/3572/21 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 вересня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду від 28 вересня 2022 року зупинено касаційне провадження у справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу справи
від 20 січня 2023 року справу призначено судді-доповідачеві Петрову Є. В. та визначено суддів, які входять до складу колегії.
Ухвалою Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, зокрема статті 46 КЗпП України з урахуванням вимог статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" та пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення".
Касаційна скарга містить посилання на велику кількість подібних справ, які перебувають на розгляді у судах першої та апеляційної інстанцій, проте жодна із них не переглядалася Верховним Судом, а отже, у них не висловлено правової позиції щодо питання відсторонення від посади працівника у зв`язку відсутністю щеплення від респіраторної хвороби COVID-19.
Крім того, при апеляційному перегляді справи поза увагою апеляційного суду залишилися положення статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), статей 19, 43, пункту 1 статті 92 Конституції України. Апеляційний суд не дотримався принципу верховенства права та помилково зробив висновок про те, що мета запровадження обов`язкової вакцинації превалює над певними правами людини, не зважаючи при цьому на те, що запровадження політики обов`язкової вакцинації відбулося не у спосіб, визначений Конституцією України, тобто не на підставі Закону.
Суд апеляційної інстанції не врахував, що роботодавець не надав жодних доказів, які б свідчили про те, що позивач у встановленому законом порядку відмовився від обов`язкового профілактичного щеплення проти СОVID-19, як це передбачено частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Судом не надано оцінки і тому, що оспорюваний наказ прийнятий відповідачем на підставі одного лише факту відсутності у ОСОБА_1 вакцинації від СОVID-19 (станом на дату прийняття вказаного наказу), який сам по собі не створює жодних юридичних наслідків та не засвідчує юридичного факту відмови або ухилення від щеплення чи ненадання документа про наявність протипоказань щодо проведення такого щеплення.
ОСОБА_1 також зазначає, що тягар доведення наявності законної підстави позбавлення права на працю та законності оспорюваного наказу покладається на роботодавця, зокрема, про це йдеться у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 січня
2018 року у справі № 273/212/16-ц (провадження № 61-787св17),
від 02 серпня 2018 року у справі № 465/2454/16-ц (провадження
№ 61-902св18), від 06 лютого 2020 року у справі № 334/4230/16-ц (провадження № 61-37443св18).
Доводи інших учасників справи
У липні 2022 року АТ "Українська залізниця" подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому просить суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, посилаючись при цьому на те, що касаційна скарга не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що відповідно до копії трудової книжки серії
НОМЕР_1 ОСОБА_1 із 16 лютого 2008 року перебуває
у трудових правовідносинах із АТ "Українська залізниця", працюючи
в АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" на посаді стрільця 4-го розряду стрілецької команди станції Жмеринка (а. с. 9-12).
Згідно з довідкою про доходи з червня 2021 року до листопада 2021 року ОСОБА_1 нараховано 87 379,60 грн (а. с. 13).
01 грудня 2021 року ОСОБА_1 надав начальнику виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" Набокову В. А. заяву, в якій указав, що має право не розголошувати інформацію про стан свого здоров`я та просив не нехтувати його правом на працю (а. с. 8).
09 грудня 2021 року начальник Козятинського загону воєнізованої охорони Набоков В. А. надав відповідь на заяву ОСОБА_1, у якій зазначив, що у своїй діяльності керується наказами та розпорядженнями АТ "Укрзалізниця", регіональної філії "Південно-Західна залізниця"
АТ "Укрзалізниця" та іншими нормативними актами. Зауважив, що Міністерство економіки України разом із Міністерством юстиції України своїм листом від 03 листопада 2021 року № 4706-06/52950-03 визначили алгоритм дій роботодавця відносно осіб, які не дотримуються вимог щодо обов`язкової вакцинації, тому просив позивача звернутися з заявою за належністю (а. с. 7).
Відповідно до копії наказу начальника загону АТ "Українська залізниця" в особі виробничого підрозділу "Козятинський загін воєнізованої охорони регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця" Набокова В. А. від 08 грудня 2021 року № НОР. 2.2/367, виданого на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 та пункту 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236, позивача відсторонено від роботи з 09 грудня
2021 року на час відсутності щеплення від COVID-19, без збереження заробітної плати.
Підставою видання зазначеного наказу зазначено подання начальника підрозділу від 08 грудня 2021 року, акт про відмову пред`явлення документа про обов`язкове профілактичне щеплення від COVID-19 або медичного висновку про абсолютні протипоказання. З таким наказом позивач був ознайомлений 09 грудня 2021 року, про що свідчить його підпис (а. с. 8).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи
в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої
або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права
і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що
не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання
про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи відзиву, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені статтею 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувана постанова апеляційного суду не відповідає вказаним вимогам закону.