Постанова
Іменем України
03 квітня 2023 року
м. Київ
справа № 303/3617/19-ц
провадження № 61-9799св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш Вікторія Ласлівна,
позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_6,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційні скарги ОСОБА_1, подану ОСОБА_7, ОСОБА_5 на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року у складі судді Кость В. В.та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кондора Р. Ю., Бисаги Т. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів попередніх інстанцій
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа - приватний нотаріус Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л., про визначення часток.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що земельна ділянка площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267, належать на праві спільної сумісної власності ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
Її батьки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 померли. Після їхньої смерті вона прийняла спадщину, у тому числі і на частку в земельній ділянці, проте отримати свідоцтво про право власності не має можливості через відсутність виділу часток у праві спільної сумісної власності.
Враховуючи викладене, позивачка просила визначити, що частка померлих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 у праві спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267, становила 1/8 частини кожного.
У листопаді 2019 року ОСОБА_6 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1 про визнання права власності на частину земельної ділянки
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є співвласником будинку на АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці площею 0,0626 га, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267. Цей житловий будинок належить на праві приватної власності ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_5, які є власниками квартир та приміщення, розташованого у цьому будинку.
Вона є власником квартири АДРЕСА_1 . Квартира придбана нею на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 липня 2006 року між нею та ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . При відчуженні цієї квартири у договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки. Вважає, що до неї перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та необхідна для його обслуговування. Право ж попередніх власників на земельну ділянку ОСОБА_10 і ОСОБА_9 відповідно припинилося.
У цьому житловому будинку розташована також квартира № 2, яка належить на праві приватної власності ОСОБА_2 та нежиле приміщення № 4, яке належить на праві приватної власності ОСОБА_5 .
Згідно з проведеним КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" розрахунком часток у праві спільної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 розмір часток співвласників становив:
- квартира № 1, загальною площею 54,00 кв. м, ідеальна частка 66/200;
- квартира № 2, загальною площею 72,30 кв. м, ідеальна частка 89/200;
- квартира № 4, загальною площею 36,70 кв. м, ідеальна частка 45/200.
Враховуючи викладене, позивачка просила визнати за нею право приватної власності на 66/200 частини земельної ділянки загальною площею 0,0636 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Позов ОСОБА_6 задоволено. Визнано за ОСОБА_13 право приватної власності на 66/200 частини земельної ділянки загальною площею 0,0636 га на АДРЕСА_1, кадастровий номер 2110400000:01:001:0267.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_9 та ОСОБА_10 як співвласники будинку АДРЕСА_1, що розташований на земельній ділянці, яка належала їм на праві спільної сумісної власності, відчужили належну їм квартиру № 1 ОСОБА_6, а тому у силу принципу слідування землі за будівлею, положень статті 377 ЦК України, статей 120, 125 ЗК України, у редакції яка діяла на момент укладення договору купівлі-продажу квартири, до ОСОБА_6 перейшло також і право на частину земельної ділянки, на якій розташована квартира пропорційно до її частки у праві власності на житловий будинок.
На момент смерті ОСОБА_9 та ОСОБА_10 вони вже не були співвласниками земельної ділянки, оскільки до ОСОБА_6 перейшло право власності на належні їм частки земельної ділянки, тому позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що ОСОБА_6 стала власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 25 липня 2006 року між нею та ОСОБА_10 і ОСОБА_9 . При відчуженні цієї квартири в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки. Отже, право попередніх власників на квартиру та земельну ділянку, що необхідна для обслуговування цієї квартири, відповідно припинилося.
Оскільки при відчуженні квартири АДРЕСА_1 в договорі не було визначено питання щодо спірної земельної ділянки, до нового власника перейшло право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком та яка є необхідною для його обслуговування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У жовтні 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_7 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 та про відмову у задоволенні позову ОСОБА_6, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 07 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18, від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17, від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15, та у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 278/554/21.
У жовтні 2022 року ОСОБА_5 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 03 червня 2021 року та постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року, в якій просить скасувати зазначені судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. У касаційній скарзі зазначає, що судами застосовано норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16, від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 689/26/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18, та у постанові Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 278/554/21.
У січні 2023 року ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7, у якому зазначила, що рішення Мукачівської міської ради від 11 вересня 2003 року є нечинним, його змінено і викладено в новій редакції від 17 січня 2005 року, але суди не взяли це до уваги.
У справі № 303/5807/17 за її позовом щодо визначення частки на земельну ділянку, їй відмовлено у задоволенні позову, оскільки не надана документація з визначення часток інших співвласників та не враховано їхніх інтересів.
У січні 2023 року ОСОБА_6 подала до суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 у якому зазначила, що припинення права власності колишніх власників квартири, виключає можливість визначення часток померлих у праві власності на спірну земельну ділянку.
З моменту укладення між нею та ОСОБА_10 і ОСОБА_9 договору купівлі-продажу квартири до неї перейшло і право власності на частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування.
Проведена ОСОБА_5 реконструкція належної їй квартири № 4 із проведенням прибудови під об`єкт торгівлі не змінює розміру її частки у праві спільної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 .
У січні 2023 рокуОСОБА_6 подала до суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_5, у якому зазначила, що посилання ОСОБА_5 на рішення 38 сесії 4 скликання Мукачівської міської ради від 17 січня 2005 року є безпідставним, оскільки земельна ділянка передана в приватну власність на підставі рішення 43 сесії 4 скликання Мукачівської міської ради від 24 травня 2005 року.
На підставі рішення 43 сесії 4 скликання Мукачівської міської ради від 24 травня 2005 року земельна ділянка загальною площею 0,0636 га на АДРЕСА_1, була передана для будівництва та обслуговування жилого будинку на АДРЕСА_1 у спільну сумісну власність ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_2, ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_14, ОСОБА_5 . На підставі цього рішення видано державний акт на право спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Доводи скаржниці про те, що станом на 25 липня 2006 року в будинку є три житлові квартири не відповідають дійсності, та фактичним обставинам справи.
09 серпня 2005 року рішенням Виконавчого комітету Мукачівської міської ради № 182 "Про будівництво" затверджено акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію завершеної реконструкції квартири з проведенням прибудови під об`єкт торгівлі, що належить ОСОБА_5 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
На підставі протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 25 жовтня 2022 року, справу призначено судді-доповідачеві Черняк Ю. В.
Ухвалами Верховного Суду від 02 грудня 2022 року у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Ліловця Р. А., відкрито касаційні провадження у справі, витребувано матеріали цивільної справи, надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.
26 грудня 2022 року справа надійшла до суду касаційної інстанції.
У зв`язку з перебуванням судді Черняк Ю. В. у відпустці пов`язаній з вагітністю та пологами, Розпорядженням від 18 січня 2023 року № 69/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу передано судді-доповідачеві Мартєву С. Ю.
У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Мартєва С. Ю., Розпорядженням від 23 березня 2023 року № 385/0/226-23 про призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу передано судді-доповідачу Ступак О. В.
Позиція Верховного Суду
Статтею 400 ЦПК України встановлено межі розгляду справи судом касаційної інстанції. Так, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Обставини, встановлені судами
Згідно з державним актом на право власності на земельну ділянку від 27 жовтня 2005 року серії ЗК № 057227, виданим на підставі рішення 43 сесії 4 скликання Мукачівської міської ради від 24 травня 2005 року, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 24 травня 2019 року № НВ-2103491142019 співвласниками земельної ділянки є: ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5
25 липня 2006 року ОСОБА_10 і ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу відчужили ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 . При відчуженні цієї квартири у договорі не було визначено питання щодо земельної ділянки.
ОСОБА_9 ОСОБА_10 померли.
03 вересня 2014 року ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л. із заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_10 .
Постановою приватного нотаріуса Мукачівського міського нотаріального округу Герцускі-Торжаш В. Л. від 03 червня 2019 року № 253/02-31 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_10, у зв`язку з відсутністю виділу частки в праві спільної сумісної власності на земельну ділянку.
Згідно з даними інформаційної довідки Комунального підприємства "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" від 17 січня 2019 року № 64 домоволодіння в АДРЕСА_1 складається з двох квартир та одного нежилого приміщення. Квартира № 1 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_6 на підставі договору купівлі продажу квартири від 25 липня 2006 року; квартира № 2 зареєстрована на праві приватної власності за ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 30 жовтня 2001 року, договору від 04 жовтня 2010 року та договору дарування часток квартири від 03 листопада 2010 року; нежиле приміщення № 4 зареєстроване на праві приватної власності за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17 серпня 2005 року.
Проведеним КП "Мукачівське міське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки" розрахунком часток у праві спільної власності на житловий будинок на АДРЕСА_1, розмір часток співвласників становив:
- квартира
№ 1, загальною площею 54,00 кв. м, ідеальна частка 66/200; квартира № 2, загальною площею 72,30 кв. м, ідеальна частка 89/200;
- квартира № 4, загальною площею 36,70 кв. м, ідеальна частка 45/200.
Позов про визнання права власності на частину земельної ділянки ОСОБА_6 мотивувала набуттям нею права власності на квартиру у житловому будинку, що знаходиться на цій земельній ділянці. Вважала, що право власності на земельну ділянку до неї перейшло на підставі статей 120, 125 ЗК України та статті 377 ЦК України.
ОСОБА_1, звертаючись до суду із позовом про визначення частки земельної ділянки, що належала її батькам, вважала, що ОСОБА_6 набула право власності лише на квартиру, проте не на земельну ділянку, що необхідна для обслуговування квартири, оскільки така земельна ділянка не була предметом договору купівлі-продажу, укладеного її батьками зі ОСОБА_6 .