Постанова
Іменем України
31 березня 2023 року
м. Київ
справа № 541/973/21
провадження № 61-1487св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Шевченківська районна у місті Полтаві рада як орган опіки та піклування,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року у складі судді Городівського О. А. та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Обідіної О. І.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Шевченківська районна у місті Полтаві рада як орган опіки та піклування, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у травні 2021 року звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив:
- зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкоди у спілкуванні з дитиною - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- встановити йому порядок для участі у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме особисті побачення кожної суботи та неділі з 10-00 год до 18-00 год.
Зазначений позов, ОСОБА_1 мотивував тим, що сімейне життя з відповідачем не склалося.
Починаючи з 2020 року відносини між ними припинилися.
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2021 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано.
Відповідач разом з сином проживають окремо в місті Полтава.
Питання щодо визначення місця проживання сина знаходиться на розгляді органу опіки та піклування; з часу припинення шлюбних відносин ОСОБА_2 перешкоджає йому брати участь у вихованні сина, відвідувати його, спілкуватись з ним та приймати участь у його розвитку задля його нормального фізичного та психічного стану.
Рішенням органу опіки та піклування в особі Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 27 жовтня 2020 року про визначення порядку участі у вихованні та спілкуванні батька з дітьми визначено порядок участі позивача з сином ОСОБА_3, а саме: за попередньою домовленістю з матір`ю дитини кожної суботи або неділі місяця з 10-00 год до 18-00 год, з можливістю спільного відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, прогулянок по місту, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я.
Кожне звернення до відповідача про надання можливості провести час із сином зводиться до наявності формальних перешкод для відмови, чим не виконується рішення органу опіки та піклування.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Миргородський міськрайонний суд Полтавської області рішенням від 26 січня 2022 року позов задовольнив.
Визначив наступний спосіб спілкування ОСОБА_1 та участі у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- кожної суботи з 10-00 год до 18-00 год без присутності ОСОБА_2 з можливістю спільного відвідування місця проживання батька, закладів громадського харчування, розважальних закладів для дітей та спільного відпочинку враховуючи при цьому стан здоров`я дитини, режим харчування, відпочинку;
- необмеженого спілкування з сином особисто засобами телефонного, поштового, електронного зв`язку.
Зобов`язав ОСОБА_2 не чинити перешкод у спілкуванні ОСОБА_1 з неповнолітнім сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідач перешкоджала в спілкуванні позивача з сином. Надані суду копії переписок сторін у месенджерах підтверджують відсутність бажання ОСОБА_2 надавати можливість спілкуватись батьку з сином. Крім того, судом встановлено вчинення ОСОБА_2 перешкод в участі та спілкуванні позивача з дитиною, наявність фактів порушення порядку встановленого рішенням органу опіки та піклування.
Вирішуючи спір місцевий суд також врахував визнання відповідачем частини позовних вимог щодо визначення способу участі ОСОБА_1 у спілкуванні з сином, висновок органу опіки та піклування із цього питання, яким повністю відтворено спосіб спілкування позивача з дитиною, у зв`язку з чим дійшов висновку більш чітко визначити дні спілкування батька з сином з метою уникнення маніпуляції та створення перешкод для виконання рішення.
Полтавський апеляційний суд постановою від 14 грудня 2022 року апеляційну скаргу адвоката Книша С. І. в інтересах ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції встановивши, що між сторонами склались відносини, які позбавляють позивача можливості регулярно спілкуватися з дитиною, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з сином, який проживає разом з матір`ю, дійшов обґрунтованого висновку про доцільність спілкування батька з сином.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Представник ОСОБА_2 - адвокат Приліпко І. Л. подала у січні 2023 року до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Приліпко І. Л. як на підставу оскарження судових рішень посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що суд встановив обставини, що мають суттєве значення на підставі недопустимих доказів та не дослідив зібрані у справі докази, не врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 19 січня 2022 року у справі № 202/2965/21.
Надані позивачем роздруківки переписок в месенджерах не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки є недопустимими та неналежними доказами. Крім того на порушення частини дев`ятої статті 83 ЦПК України заявником не направлено зазначені докази відповідачу.
Роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом і суд не може взяти до уваги як належний доказ листування та наявність перешкод у спілкуванні з дитиною.
Суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 27 грудня 2022 року у справі № 461/5717/20, від 09 червня 2022 року у справі № 569/18837/19, від 23 листопада 2022 року у справі № 461/138/18, від 23 червня 2020 року у справі № 754/9026/16-ц, від 24 квітня 2019 року у справі № 300/908/17, від 06 червня 2019 року у справі № 495/2106/17, від 29 липня 2021 року у справі № 758/5545/18.
Суди проігнорували та не дослідили лист Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 29 квітня 2021 року № б02.1-16/464.
Позивач на порушення норм процесуального права не надав належних та допустимих доказів щодо наявності у нього перешкод у спілкуванні з дитиною.
Змінивши графік участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини запропонований органом опіки та піклування суди не дотрималися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, що узгоджується із правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19.
Відзив на касаційну скаргу іншими учасниками справи не подано
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 27 лютого 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Миргородського міськрайонного суду Полтавської області. Відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 14 грудня 2022 року до закінчення касаційного перегляду справи.
Справа № 541/973/21 надійшла до Верховного Суду 13 березня 2023 року.
Від ОСОБА_2 у березні 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання про зупинення виконання або зупинення дії судового рішення.
Верховний Суд ухвалою від 24 березня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зупинення виконання рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 26 січня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 08 жовтня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі.
У сторін ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 13 січня 2021 року шлюб, зареєстрований 08 жовтня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у відділі реєстрації актів цивільного стану по місту Миргороду Миргородського міськрайонного управління юстиції Полтавської області, актовий запис № 393, розірвано.
З 2020 року сторони проживають окремо.
Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 27 жовтня 2020 року визначено наступний порядок участі батька ОСОБА_1 у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 :
- за попередньою домовленістю з матір`ю дитини спілкування батька з сином кожної суботи або неділі місяця з 10-00 год до 18-00 год, з правом відвідування місця проживання батька, дитячих розважальних закладів, прогулянок по місту, враховуючи епідеміологічну ситуацію в зв`язку з респіраторною хворобою COVID-19, не порушуючи режиму дня дитини, турбуючись про стан її здоров`я.
Рішенням Виконавчого комітету Шевченківської районної у місті Полтаві ради від 08 червня 2021 року № 161 визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, з матір`ю ОСОБА_2 .
Апеляційним судом також встановлено, що ОСОБА_1 звертався до органів поліції із зверненнями про перешкоди з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з сином, а саме 23 січня 2021 року (субота), 11 квітня 2021 року (неділя), 24 жовтня 2020 року (неділя).
Полтавським відділом поліції ГУ НП в Полтавській області листами від 04 листопада 2020 року та від 08 лютого 2021 року роз`яснено ОСОБА_1 право на звернення до суду для вирішення зазначеного питання в порядку цивільного судочинства.
Виконавчий комітет Шевченківської районної у місті Полтаві ради 29 квітня 2021 року на звернення ОСОБА_1 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за частиною п`ятою статті 184 КУпАП надав відповідь про те, що відсутні достатні докази невиконання ОСОБА_2 рішення органу опіки та піклування.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
За частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із статтею 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
У статті 7 Конвенції про права дитини передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.