Постанова
Іменем України
30 березня 2023 року
місто Київ
справа № 824/50/22
провадження № 61-8593ав22
Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
секретар судового засідання - Пасько І. В.,
учасники справи:
позивач - BRV Traide s. r. o. (Словацька Республіка),
відповідач - Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ",
розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні Верховного Суду (проспект Повітрофлотський, 28, м. Київ) апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" на ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, постановлену суддею Писаною Т. О., за заявою Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 29 грудня 2021 року у справі за позовом BRV Traide s. r. o. (Словацька Республіка) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 908 878, 03 євро, у тому числі: 897 372, 00 євро - заборгованість, 11 505, 03 євро - три відсотки річних, а також витрат зі сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу,
ВСТАНОВИВ:
І. ФАБУЛА СПРАВИ
Стислий виклад позиції заявника
Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", підприємство) 01 червня 2022 року звернулося до Київського апеляційного суду із заявою про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України (далі - МКАС при ТПП України, арбітраж) від 29 грудня 2021 року, яким МКАС при ТПП України частково задовольнив позов BRV Traide s. r. o. та стягнув з ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на користь BRV Traide s. r. o. 897 372, 00 євро заборгованості, 12 538, 62 євро - 3 % річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309, 57 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору; 10 000, 00 євро - на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а разом - 937 220, 19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на неоплачену суму заборгованості кожного дня, починаючи з 13 листопада 2021 року до моменту сплати суми заборгованості у повному обсязі за такою формулою: сума заборгованості х 3 % : на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Вимоги заяви ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" обґрунтовувало тим, що позовні вимоги за позовом, який розглядав МКАС при ТПП України, ґрунтуються на укладеному між сторонами контракті від 08 липня 2020 року
№ 53-129-01-20-02140, у розділі ІХ якого міститься арбітражне застереження, за змістом якого усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд МКАС при ТПП України.
На переконання заявника, МКАС при ТПП України здійснив розгляд справи без волевиявлення сторін на час такого розгляду та прийняття рішення, оскільки арбітражне застереження діяло лише до 31 серпня 2021 року (строк дії контракту), що відповідає пункту 10.1 розділу Х контракту, а отже, волевиявлення сторін було направлене на обмежений строк дії арбітражної угоди та на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка давала б МКАС при ТПП України бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору.
Також заявник зазначив, що спір, з огляду на його предмет, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу, оскільки укладання контракту відбувалося за результатами публічних закупівель.
Підприємство наголошувало, що рішення МКАС при ТПП України порушує публічний порядок України, адже його виконання загрожує безпеці та економіці України; дозволяє усупереч вимогам, встановленим законом, проведення грошової операції без фінансового моніторингу, позбавляючи банк компетенції суб`єкта первинного фінансового моніторингу проводити перевірку/запитувати документ; без господарського правопорушення покладає відповідальність на відповідача.
Стислий виклад позиції інших учасників справи
BRV Traide s. r. o. вважало, що підстав для скасування арбітражного рішення у цій справі немає, оскільки предметом вирішення МКАС при ТПП України був саме цивільно-правовий спір, який виник із договірних відносин, а не з правовідносин, пов`язаних безпосередньо з процедурою закупівлі. Зазначив, що виконання оскаржуваного арбітражного рішення не суперечитиме публічному порядку України. Також заперечував, що на час прийняття рішення МКАС при ТПП України арбітражне застереження втратило свою дію. Щодо інших доводів стягувач заперечував з тих підстав, що вони зводяться до надання оцінки самому рішенню МКАС при ТПП України.
Стягувач зазначив, що арбітражне застереження не припинило свою дію, оскільки не обмежується строком контракту в силу принципу автономності арбітражної угоди.
Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
Ухвалою від 02 серпня 2022 року Київський апеляційний суд відмовив у задоволенні заяви ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про скасування рішення МКАС при ТПП України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021 за позовом BRV Traide s. r. o. (Словацька Республіка) до ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про стягнення 908 878, 03 євро, у тому числі: 897 372, 00 євро - заборгованості, 11 505,03 євро - 3 % річних, витрат із сплати арбітражного збору та витрат на правову допомогу.
Суд стягнув з ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на користь BRV Traide s. r. o. (Словацька Республіка) 8 000, 00 євро витрат на правову допомогу.
Київський апеляційний суд як суд першої інстанції обґрунтовував ухвалене рішення тим, що спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду, а тому суд відхиляє доводи заявника про те, що передання на розгляд МКАС при ТПП України спору щодо виконання контракту про публічні закупівлі суперечить положенням частини другої статті 22 ГПК України. Спір, який переданий сторонами у цій справі на вирішення МКАС при ТПП України, є саме цивільно-правовим спором, оскільки стосується виконання укладеного цивільно-правового договору (стягнення боргу за поставлену за контрактом продукцію та відповідних штрафних санкцій), і не стосується його публічно-правових аспектів, а саме питань дотримання Закону України "Про публічні закупівлі" при проведенні публічних закупівель.
Заявник не надав до суду доказів, що арбітражне рішення впливає на суспільні, економічні та соціальні основи діяльності держави Україна або що рішення заподіє шкоду суверенітету чи безпеці держави Україна, а посилання заявника на те, що стягнення з ДП "НАЕК "Енергоатом", як підприємства, яке має стратегічне значення для економіки держави, грошових коштів вплине на платоспроможність останнього, а також може призвести до банкрутства підприємства, ґрунтуються лише на припущеннях заявника.
Перевіряючи доводи заяви щодо наявності підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України внаслідок закінчення дії арбітражного застереження на час його ухвалення, суд встановив, що на час звернення стягувача до арбітражу та прийняття заяви стягувача до провадження 07 липня 2021 року арбітражне застереження діяло. Суд зазначив, що хоч контракт і діяв до 31 серпня 2021 року, однак умовами цього контракту передбачено, що зобов`язання щодо виконання цього договору діють до повного виконання. Сторони контракту не погоджували іншого порядку врегулювання спору з приводу виконання зобов`язань за цим договором після 31 серпня 2021 року.
Також суд зазначив, що не можна визнати обґрунтованими та такими, що є підставою для скасування рішення МКАС при ТПП України, доводи заяви про те, що арбітражний суд не взяв до уваги обставини, які впливали та впливають на виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати вартості поставленої продукції за контрактом: критична ситуація в системі розрахунків за вироблену електроенергію і через це брак коштів, який стався не з його вини, та посилання на частину першу статті 614 ЦК України, оскільки такі доводи були предметом перевірки під час встановлення обставин у самому рішенні МКАС при ТПП України.
Суд дійшов висновку, що стягнення із ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на користь BRV Traide s. r. o. витрат на професійну правничу допомогу будуть мати розумний розмір у сумі 8 000, 00 євро. Суд встановив, що BRV Traide s. r. o. надав докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу.
ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій до Верховного Суду 01 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку, ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року, постановити нове рішення, яким задовольнити заяву ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" та скасувати рішення МКАС при ТПП України від 29 грудня 2021 року у справі № 154/2021.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Заявник обґрунтовує апеляційну скаргу порушенням Київським апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Заявник зазначає, що:
- оскаржуване рішення ухвалене МКАС при ТПП України на підставі недійсної арбітражної угоди.
Стверджує, що суд залишив поза увагою той факт, що сторони в контракті погодили строк його дії як єдиного цілого, зазначивши винятки, які застосовуються до окремих структурних елементів контракту. Для арбітражного застереження як структурного невід`ємного елемента контракту сторони не передбачили винятків, арбітражна угода діяла до 31 серпня 2021 року. Тож на момент арбітражного розгляду не існувало дійсної арбітражної угоди, яка б давала МКАС при ТПП України підстави бути компетентним судом та, відповідно, право прийняти рішення по суті спору;
- спір, з огляду на його предмет, не міг бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
На переконання заявника, розгляд спору МКАС при ТПП України суперечить положенням частини першої статті 22 ГПК України, оскільки спір стосується виконання договору про публічні закупівлі;
- арбітражне рішення порушує публічний порядок України.
Заявник наголошує, що суд помилково під час розгляду підстав для скасування рішення арбітражу досліджував питання підстав для відмови у визнанні та наданні дозволу на виконання цього рішення, що не було предметом дослідження та розгляду справи. Суд не надав належної правової оцінки доводам підприємства, що рішення суперечить публічному порядку України;
- розмір витрат на правничу допомогу стягувачу у Київському апеляційному суді не підтверджений документально, витрати не відповідають складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, часу, витраченому на надання цих послуг, є неспівмірними ні з ціною позову, ні з розміром коштів, стягнутих на користь стягувача за рішенням арбітражу, оскільки ця справа не стосується прийняття рішення по суті, а стосується лише встановлення підстав для його скасування з урахуванням поданої боржником заяви.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
BRV Traide s. r. o. (Словацька Республіка) у жовтні 2022 року із застосуванням засобів електронного зв`язку направило до Верховного Суду відзив, у якому просить апеляційну скаргу ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" залишити без задоволення, ухвалу Київського апеляційного суду від 02 серпня 2022 року залишити без змін, вирішити питання про стягнення з боржника витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000, 00 євро.
Стягувач зазначив, що арбітражна угода розглядається окремо від інших частин контракту в силу автономності і загалом має діяти протягом строку позовної давності. Спір є цивільно-правовим, оскільки стосується питань оплати за контрактом. Боржник сам включив у контракт арбітражне застереження, виконуваність якого тепер заперечує, що свідчить про зловживання правом. Боржник не пояснює, яким чином стягнення дебіторської заборгованості створюватиме загрозу основоположним принципам функціонування держави, конституційного ладу, нормам моралі тощо. Посилання на недоліки роботи банку зводяться до перегляду рішення по суті за фактами, що вже були оцінені арбітражним судом.
Щодо розподілу витрат на правничу допомогу у Київському апеляційному суді, то стягувач зазначив, що боржник не подавав заяви про зменшення таких витрат, а тому суд не мав підстав зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
Ухвалою від 16 вересня 2022 року Верховний Суд відкрив апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ", а ухвалою від 14 лютого 2023 року призначив справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
Частиною другою статті 24, частиною другою статті 351 ЦПК України передбачено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Верховний Суд перевірив правильність застосування Київським апеляційним судом як судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки.
Обставини, встановлені в рішенні суду першої інстанції
Суд першої інстанції встановив, що 08 липня 2020 року ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" та BRV Traide s. r. o. уклали контракт
№ 53-129-01-20-02140.
За умовами контракту BRV Traide s. r. o. зобов`язався поставити продукцію - вимірювальні трансформатори напруги 6 кВ виробництва RITZ Instrument Transformers GmbH, Німеччина, для ВП "Запорізька АЕС" ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на суму 897 372, 00 євро, а ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" зобов`язалося прийняти та оплатити продукцію.
У пункті 9.2 розділу ІХ контракту сторони погодили, що у випадку виникнення спорів або розбіжностей сторони зобов`язуються вирішувати їх шляхом переговорів та взаємних консультацій. Усі неврегульовані за договором спори передаються заінтересованою стороною на розгляд МКАС при ТПП України відповідно до регламенту цього суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору.
Умовами пункту 10.1 контракту передбачено, що контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 серпня 2021 року, а в частині оплати за поставлену продукцію - до повного розрахунку. Стосовно виконання гарантійних зобов`язань постачальника, передбачених контрактом, контракт діє до закінчення строку дії гарантії на продукцію.
Рішенням від 29 грудня 2021 року МКАС при ТПП України частково задовольнив позов BRV Traide s. r. o. та стягнув з ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" на користь BRV Traide s. r. o. 897 372, 00 євро - заборгованість, 12 538, 62 євро - 3 % річних, нарахованих за період з 27 травня 2021 року до 12 листопада 2021 року, 17 309, 57 євро - на відшкодування витрат із сплати арбітражного збору; 10 000, 00 євро - на відшкодування витрат на оплату послуг представників, а разом - 937 220, 19 євро, а також три проценти річних, що нараховуються на неоплачену суму заборгованості кожного дня, починаючи з 13 листопада 2021 року до моменту сплати суми заборгованості у повному обсязі за такою формулою: сума заборгованості х 3 %: на кількість днів у відповідному році (365/366) х на кількість днів прострочення.
Оцінка аргументів, викладених у апеляційній скарзі
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.
Щодо підстав оскарження рішення міжнародного арбітражного суду
Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 454 ЦПК України сторони мають право звернутися до суду із заявою про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу. Рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути оспорено в порядку, передбаченому цим розділом, якщо місце арбітражу знаходиться на території України. Заява про скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу подається до апеляційного загального суду за місцезнаходженням арбітражу.
Частиною першою статті 459 ЦПК України передбачено, що рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване судом лише у випадках, передбачених цією статтею, якщо інше не передбачено міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або Законом України "Про міжнародний комерційний арбітраж".
Відповідно до частини другої статті 459 ЦПК України, яка узгоджується із частиною другою статті 34 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасовано у разі, якщо:
1) сторона, що подала заяву про скасування, надасть докази того, що:
а) одна із сторін в арбітражній угоді була недієздатною; або ця угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України; або
б) її не було належним чином повідомлено про призначення арбітра чи про арбітражний розгляд або з інших поважних причин вона не могла подати свої пояснення; або
в) рішення винесено щодо не передбаченого арбітражною угодою спору або такого, що не підпадає під її умови, або містить постанови з питань, що виходять за межі арбітражної угоди, проте якщо постанови з питань, які охоплюються арбітражною угодою, можуть бути відокремлені від тих, що не охоплюються такою угодою, то може бути скасована тільки та частина арбітражного рішення, яка містить постанови з питань, що не охоплюються арбітражною угодою; або
г) склад міжнародного комерційного арбітражу або арбітражна процедура не відповідали угоді сторін, якщо тільки така угода не суперечить закону, від якого сторони не можуть відступати, або, за відсутності такої угоди, не відповідали закону; або
2) суд визначить, що:
а) відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, не може бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу; або
б) арбітражне рішення суперечить публічному порядку України.
Згідно із статтею 5 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" з питань, що регулюються цим Законом, ніяке судове втручання не повинно мати місця, крім як у випадках, коли воно передбачене в цьому Законі.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що перелік підстав для скасування рішення арбітражного суду є вичерпним, а тягар доведення наявності підстав для скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу покладається на сторону, яка звертається із заявою про скасування такого рішення.
Тож під час розгляду справ про скасування рішень міжнародного комерційного арбітражу повноваження національного суду є обмеженими, оскільки національний суд не має повноважень з перегляду рішень міжнародного комерційного арбітражу по суті вирішення спору, вдаватися в його повну перевірку чи переоцінку.
Щодо недійсності арбітражного застереження
Верховний Суд встановив, що однією з підстав скасування рішення МКАС при ТПП України заявник у поданій ним заяві та у подальшому у апеляційній скарзі визначив підпункт "а" пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України - угода є недійсною за законом, якому сторони цю угоду підпорядкували, а в разі відсутності такої вказівки - за законом України.
На переконання заявника, арбітражне застереження, яке викладене у пункті 9.2 розділу ІХ контракту, не було чинним на момент арбітражного розгляду та ухвалення оскаржуваного рішення МКАС при ТПП України. Такі доводи заявника ґрунтуються на визначеному сторонами строку дії контракту.
З такими міркуваннями заявника Верховний Суд не погоджується з огляду на таке.
Частиною першою статті 7 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" передбачено, що арбітражна угода - це угода сторін про передачу до арбітражу всіх або певних спорів, які виникли або можуть виникнути між ними у зв`язку з будь-якими конкретними правовідносинами, незалежно від того, чи мають вони договірний характер чи ні. Арбітражна угода може бути укладена у вигляді арбітражного застереження в контракті або у вигляді окремої угоди.
Арбітражна угода має позитивний і негативний ефекти: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який відноситься до обсягу арбітражного угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в національному суді (негативний ефект). Уклавши арбітражну угоду, сторони визначили інший обов`язковий для них порядок реалізації належних їм прав на використання судових засобів правового захисту, саме у певному (або певних) міжнародному комерційному арбітражеві. Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним на вирішення спору за умови відсутності укладеної між сторонами подібної арбітражної угоди.
Конвенція про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року, яка ратифікована Українською РСР відповідно до Указу Президії Верховної Ради Української РСР від 22 серпня 1958 року "Про ратифікацію Конвенції про визнання і виконання іноземних арбітражних рішень" (далі - Нью-Йоркська конвенція), врегулювала такий підхід до здійснення примусового виконання арбітражних рішень і арбітражних угод, який ґрунтується на презумпції дійсності та автономності арбітражних угод, формальної та матеріально-правової (частина перша статті ІІ Нью-Йоркської конвенції). Ця презумпція дійсності може бути спростована лише за обмеженим переліком підстав.
Розглядаючи заяву, надаючи оцінку її доводам та запереченням боржника, суд першої інстанції, зазначаючи, що на час звернення стягувача до арбітражу та прийняття заяви стягувача до провадження 07 липня 2021 року арбітражне застереження діяло, а також, що сторони контракту не погоджували іншого порядку врегулювання спору з приводу виконання зобов`язань за цим договором після 31 серпня 2021 року, не врахував принципу автономності арбітражної угоди (separabiliti). Цей принцип має на увазі, по-перше, що дійсність основного договору в принципі не впливає на дійсність включеної в нього арбітражної угоди, і, по-друге, основний договір і арбітражна угода можуть бути підпорядковані різним законам.
Така автономність арбітражної угоди дає можливість сторонам спірних правовідносин мати гарантії того, що спір буде розглянуто у будь-якому випадку саме арбітражем, оскільки наявність арбітражного застереження робить неможливим звернення до державних судових установ. На цих положеннях базується міжнародне право у регулюванні спірних правовідносин.
Укладаючи арбітражне застереження, сторони зазвичай передбачають передачу в арбітраж будь-яких спорів, включаючи спори щодо дійсності самого контракту (якщо такі спори прямо не виключені зі сфери дії арбітражного застереження). У подальшому, якби сторона могла відмовитися від арбітражу і заперечувати компетенцію арбітрів, посилаючись на недійсність контракту, то така можливість завжди використовувалася би недобросовісною стороною для зриву арбітражу.
Потрібно враховувати, що принцип автономності арбітражної угоди від основного договору полягає у тому, що арбітражна угода й основний договір розглядаються як дві окремі угоди, а тому недійсність основного договору, закінчення строку його дії, не може бути підставою для автоматичної недійсності арбітражної угоди, а так само закінчення строку її дії.
Відповідно до частини першої статті 8 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" суд, до якого подано позов у питанні, що є предметом арбітражної угоди, повинен, якщо будь-яка із сторін попросить про це не пізніше подання своєї першої заяви щодо суті спору, припинити провадження у справі і направити сторони до арбітражу, якщо не визнає, що ця арбітражна угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.
Нью-Йоркська конвенція передбачає, що кожна договірна держава визнає арбітражну угоду, за якою сторони зобов`язуються передавати до арбітражу всі або будь-які суперечки, які виникають або можуть виникнути між ними у зв`язку з якими-небудь конкретними договірними або іншими правовідносинами, об`єкт яких може бути предметом арбітражного розгляду. Зазначений обов`язок визнання арбітражної угоди вимагає від суду також тлумачити будь-які неточності в тексті арбітражної угоди та розглядати сумніви щодо її дійсності, чинності та виконуваності на користь її дійсності, чинності та виконуваності (принцип імунітету та автономії арбітражної угоди).
Тож доводи заявника щодо недійсності арбітражної угоди у зв`язку з закінченням строку дії контракту є помилковими, оскільки арбітражна угода є автономною від контракту.
Відповідно, посилання боржника на недійсність арбітражної угоди у зв`язку із закінченням строку дії контракту є безпідставним, враховуючи наведені принципи автономності арбітражної угоди та презумпції її дійсності, а також принципу належності відповідному міжнародному комерційному арбітражеві власних повноважень вирішувати питання, чи має він компетенцію на вирішення того або іншого спору між сторонами арбітражного застереження.
Також потрібно враховувати, що заявник помилково ототожнює поняття недійсності угоди і закінчення строку її дії.
Аналіз підпункту "а" пункту 1 частини другої статті 459 ЦПК України, на який посилався заявник як на підставу для скасування рішення МКАС при ТПП України, свідчить, що рішення підлягає скасуванню у разі, якщо угода є недійсною.
Недійсність як приватно-правова категорія покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності належить те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків. Тобто правовим наслідком недійсності за своєю суттю є нівелювання правового результату, породженого сторонами (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/ припинення прав взагалі).
Натомість закінчення дії угоди свідчить, що сплив строк дії такої угоди, проте угода залишається чинною для сторін та має певні правові наслідки.
Отже, закінчення строку дії укладеного між сторонами контракту не впливає на дійсність, чинність та виконуваність включеної до нього арбітражної угоди у вигляді арбітражного застереження.
ДП "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" не оспорювало дійсність арбітражної угоди, недійсною повноважний суд її не визнавав.
Тож Верховний Суд відхилив доводи заявника, що МКАС при ТПП України розглянув спір на підставі недійсної угоди.
Водночас, суд першої інстанції відхилив такі доводи з підстав, які є помилковими, а саме: що на час звернення стягувача до арбітражу та прийняття його заяви до провадження 07 липня 2021 року арбітражне застереження діяло, оскільки діяв контракт до 31 серпня 2021 року, умовами цього контракту передбачено, що зобов`язання щодо виконання цього договору діють до повного виконання; а сторони контракту не погоджували іншого порядку врегулювання спору з приводу виконання зобов`язань за цим договором після 31 серпня 2021 року. Підсумовуючи, Верховний Суд наголошує на тому, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відхилення таких доводів заявника, наведених у цій постанові. Суд першої інстанції помилково не врахував, що арбітражне застереження є автономним від контракту, у цьому знаходить прояв принцип автономності арбітражної угоди (separabiliti), а тому строк дії контракту, за загальним правилом, на нього не поширюється.
Щодо компетенції МКАС при ТПП України розглядати спір
Серед підстав для скасування рішення МКАС при ТПП України заявник також визначив те, що МКАС при ТПП України не мав юрисдикції вирішувати спір.
Згідно зі статтею 2 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" арбітраж - це будь-який арбітраж (третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи, чи здійснюється постійно діючою арбітражною установою, зокрема Міжнародним комерційним арбітражним судом або Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України.
Відповідно до частин другої, третьої статті 5 Регламенту МКАС при ТПП України заява про відсутність у Міжнародного комерційного арбітражного суду компетенції може бути зроблена не пізніше подання заперечень щодо позову. Призначення стороною арбітра або її участь у призначенні арбітра не позбавляє сторону права зробити таку заяву. Заява про те, що Міжнародний комерційний арбітражний суд перевищує межі своєї компетенції, повинна бути зроблена відразу ж як тільки питання, яке, на думку сторони, виходить за ці межі, буде поставлене у ході арбітражного розгляду. Склад арбітражного суду може у будь-якому з цих випадків прийняти до розгляду заяву, зроблену пізніше, якщо визнає затримку виправданою. Розглядаючи заяву про відсутність компетенції, у тому числі таку, яка ґрунтується на недійсності арбітражної угоди або неможливості її виконання, або втрати нею чинності, склад арбітражного суду аналізує і оцінює положення арбітражної угоди з урахуванням поданих сторонами доказів.
За змістом частини першої статті 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та принципу "competence-competence" арбітражний суд може сам ухвалити постанову про свою компетенцію, зокрема щодо будь-яких заперечень, наявності або дійсності арбітражної угоди. З цією метою арбітражне застереження, що є частиною договору, повинно тлумачитися як угода, що не залежить від інших умов договору. Винесення судом рішення про недійсність договору не тягне за собою в силу закону недійсність арбітражного застереження.
Отже, на практиці наведений принцип реалізується так, що сам арбітражний суд має тлумачити зміст арбітражної угоди з метою визначення наявності чи відсутності у нього (суду) компетенції на розгляд конкретної справи.
У пункті 9.2 розділу ІХ "Вирішення спорів" контракту, укладеного між сторонами, визначено, що усі неврегульовані за контрактом спори передаються заінтересованою стороною на розгляд до МКАС при ТПП України відповідно до Регламенту цього Суду, з дотриманням претензійного порядку врегулювання спору. Місцезнаходження арбітражного суду - м. Київ, Україна. Право, що підлягає застосуванню, - матеріальне право України.
Відповідно до пункту 9.4 розділу ІХ "Вирішення спорів" цього контракту рішення арбітражного суду є остаточним та обов`язковим для виконання сторонами контракту.
Тобто сторони у письмовій формі сформулювали арбітражне застереження, відповідно до умов якого будь-який спір, розбіжності або вимога щодо контракту підлягають розгляду у МКАС при ТПП України згідно з його Регламентом. Додатково сторони узгодили умови про місце проведення засідання складу арбітражного суду та мову арбітражного розгляду.
Верховний Суд врахував, що МКАС при ТПП України констатував, що під час арбітражного розгляду справи від сторін не надходило заяв про відсутність у МКАС компетенції на розгляд справи чи перевищення складом арбітражного суду меж своєї компетенції в порядку, передбаченому статтею 16 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статтею 5 Регламенту МКАС; щодо недотримання умов арбітражного застереження, яке міститься у контракті, а також положень регламенту МКАС та Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", у зв`язку з чим відповідно до статті 4 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж" та статті 44 Регламенту сторони вважаються такими, що відмовилися від свого права на заперечення (пункт 12 арбітражного рішення).
Оцінюючи такий довід боржника, Верховний Суд визнає його проявом суперечливої процесуальної поведінки, оскільки такі твердження, вочевидь, суперечать поведінці боржника під час розгляду цього спору арбітражним судом.
Підсумовуючи, Верховний Суд не встановив підстав для висновку, що розгляд спору відбувся неповноважних міжнародним комерційним арбітражем, доводи заяви та апеляційної скарги не підтвердили таких обставин.
Щодо арбітрабельності спору
Відповідно до змісту та правової природи правила підпункту "а" пункту 2 частини другої статті 459 ЦПК України суд, що здійснює розгляд клопотання скасування рішення міжнародного комерційного арбітражу, зобов`язаний ex officio з`ясувати питання арбітрабельності спору, тобто вирішити, чи може відповідно до закону спір, з огляду на його предмет, бути переданий на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Заявник також у клопотанні про скасування рішення МКАС при ТПП України посилався, зокрема, на те, що спір, який розглянув арбітраж, не міг бути предметом арбітражного розгляду за законами України, оскільки він виник під час виконання господарського договору, пов`язаного із задоволенням державних потреб.
У статті 2 Європейської конвенції про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 25 січня 1963 року, передбачено, що юридичні особи, які за застосованим до них національним законом розглядаються як юридичні особи публічного права, мають право укладати арбітражні угоди.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 22 ГПК України спір, який відноситься до юрисдикції господарського суду, може бути переданий сторонами на вирішення третейського суду або міжнародного комерційного арбітражу, крім спорів про визнання недійсними актів, спорів про державну реєстрацію або облік прав на нерухоме майно, прав інтелектуальної власності, прав на фінансові інструменти, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі з урахуванням частини другої цієї статті.
Закон України "Про міжнародний комерційний арбітраж" не містить прямої заборони щодо передачі на розгляд міжнародного комерційного арбітражу спорів, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб.
Згідно з абзацом другим частини другої статті 22 ГПК України цивільно-правові аспекти спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні договорів про публічні закупівлі, можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Глава 3 розділу ІХ ЦПК України регулює питання щодо визнання та надання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу, а главою 4 зазначеного розділу врегульовано порядок здійснення провадження у справах про надання дозволу на примусове виконання рішень третейських судів.
Отже, спір, що виник при виконанні господарських договорів, пов`язаних із задоволенням державних потреб, не може бути предметом розгляду третейського суду на території України, але може бути віднесений сторонами до компетенції міжнародного арбітражного суду.