Постанова Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 2-7851/11
провадження № 61-18135св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "КРОК",
особа, яка подала апеляційну скаргу - Дніпровська міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "САЛЮТ - С" та ОСОБА_1 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року у складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Лаченкової О. В., Свистунової О. В.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК" про визнання правочину дійсним та визнання права власності.
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "КРОК" (далі - ТОВ "КРОК") про визнання правочину дійсним та визнання права власності.
В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 11 лютого 2005 року він уклав з ТОВ "КРОК" у простій письмовій формі договір купівлі-продажу будівель та споруд автостоянки. Вказаний договір був повністю виконаний сторонами, що підтверджується актом прийому-передачі від 11 лютого 2005 року. Виходячи з правової природи майна, що було його предметом, цей договір підлягав нотаріальному посвідченню, яке обумовлено сторонами в його тексті, втім відповідач від цього ухилився, незважаючи на неодноразові звернення позивача.
З наведених підстав, які позивач уточнив в ході розгляду справи, просив суд:
- визнати дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд автостоянки від 11 лютого 2005 року, який укладений між позивачем та відповідачем ТОВ "КРОК";
- визнати за ОСОБА_1 право власності без додаткових актів введення до експлуатації на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди автостоянки на АДРЕСА_1, а саме: будівля вартової літ. А-1 загальною площею 4,4 кв. м, тераса літ. а-1, ганок літ. а, будівля вартової літ. Б-1 загальною площею 2,0 кв. м, шлагбаум № 1, мостіння І.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2011 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано дійсним договір купівлі-продажу будівель та споруд автостоянки від 11 лютого 2005 року, який укладений між ОСОБА_1 та ТОВ "КРОК".
Визнано за ОСОБА_1 право власності без додаткових актів введення до експлуатації на об`єкт нерухомого майна - будівлі та споруди автостоянки на АДРЕСА_1, а саме: будівля вартової літ. А-1 загальною площею 4,4 кв. м, тераса літ. а-1, ганок літ. а, будівля вартової літ. Б-1 загальною площею 2,0 кв. м, шлагбаум № 1, мостіння І.
В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ТОВ "КРОК" на користь ОСОБА_1 1 041,44 грн.
Заочне рішення суду першої інстанції мотивоване доведеністю та обґрунтованістю вимог позивача.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 24 листопада 2020 року апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено.
Заочне рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 28 листопада 2011 року скасовано.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ "КРОК" про визнання правочину дійсним та визнання права власності відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпровської міської ради судовий збір за звернення з апеляційною скаргою у розмірі 1 562,16 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що власником земельної ділянки, на якій розташоване спірне нерухоме майно, є Дніпровська міська рада, яку не було залучено до участі у справі, що є порушенням загального правила, встановленого частиною другою статті 35 ЦПК України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення).
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які правовстановлюючі документи на спірне майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (128К).
Короткий зміст вимог касаційних скарг
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ТОВ "САЛЮТ - С", посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а заочне рішення суду першої інстанції залишити в силі.
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2020 року до Верховного Суду, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати і справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Рух касаційних скарг в суді касаційної інстанції
09 грудня 2020 року справу розподілено колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі суддів Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.
Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ТОВ "САЛЮТ - С", витребувано її з Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська.
Ухвалою Верховного Суду від 16 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі за касаційною скаргою ОСОБА_1 .
На підставі ухвали Верховного Суду від 10 лютого 2021 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.
Ухвалою Верховного Суду від 07 квітня 2021 року зупинено касаційне провадження у справідо закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду цивільної справи № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21).
На підставі ухвали Верховного Суду від 15 березня 2023 року поновлено касаційне провадження у справі № 2-7851/11.
Згідно з протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 28 березня 2023 року визначено такий склад колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для розгляду справи: Грушицький А. І. (суддя-доповідач), Ігнатенко В. М., Карпенко С. О., Литвиненко І. В., Петров Є. В.
Доводи осіб, які подали касаційні скарги
В касаційній скарзі ТОВ "САЛЮТ - С" посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 рокуу справі № 2-1678/05, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц та інших.
Касаційна скарга ТОВ "САЛЮТ - С"мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не навів мотивів щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги. Також суд апеляційної інстанції не з`ясував питання про склад учасників судового процесу.
У вказаній касаційній скарзі зазначається, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції безпосередньо стосується прав та обов`язків ТОВ "САЛЮТ - С", як власника нерухомого майна будівель та споруд автостоянки.
В касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 2-1678/05, від 15 квітня 2020 року у справі № 638/11409/15-ц та інших.
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження не навів мотивів щодо поновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги та безпідставно поновив строк на апеляційне провадження, оскільки порушено присічний строк в один рік. Також, суд апеляційної інстанції не з`ясував питання про склад учасників судового процесу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги клопотання про відкладення судового засідання.
Доводи інших учасників справи
У січні 2021 року Дніпровська міська раданадіслала відзив на касаційні скарги у якому зазначає, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою, а тому касаційні скарги підлягають залишенню без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що рішенням Дніпровської міської ради від 08 жовтня 2003 року № 157/12 вилучено земельну ділянку площею 1,0140 га на АДРЕСА_1 у державного комунального підприємства культурно-дозвільного центру "Салют" та передано зазначену земельну ділянку, кадастровий номер 1210100000:03:080:0016, в оренду до 01 травня 2017 року ТОВ "КРОК" по фактичному розміщенню кінотеатру "Салют" за вказаною адресою (а. с. 102-104).
Пунктом 3.2 цього рішення передбачено, що ТОВ "КРОК" зобов`язується використовувати передану територію за цільовим призначенням (а. с. 103).
24 грудня 2003 року між Дніпропетровською міською радою та ТОВ "КРОК" було укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець передав відповідачу у строкове платне володіння і користування земельну ділянку площею 1,0140 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:03:080:0016. Підставою для передачі земельної ділянки в оренду є вищевказане рішення міської ради від 08 жовтня 2003 року № 157/12 (пункти 1.1, 1.2 договору).
Пунктом 1.3 договору оренди передбачено використання земельної ділянки за цим договором: фактичне розміщення кінотеатру "Салют".
Згідно пунктів 2.1, 2.2 договору земельна ділянка передана на строк до 01 травня 2017 року, після закінчення терміну оренди дія договору припиняється.
Пунктом 4.2 договору оренди земельної ділянки від 24 грудня 2003 року ТОВ "Крок" та Дніпропетровська міська рада погодили здійснення будівництва будівель і споруд за письмовою згодою орендодавця відповідно до проектів, затверджених та погоджених у встановленому порядку за умови отримання відповідних дозволів (а. с. 88-93).
Із пункту 3 акта приймання-передачі земельної ділянки, кадастровий номер 1210100000:03:080:0016, від 24 грудня 2003 року відомо, що на вказаній земельній ділянці розташована будівля та споруди кінотеатру "Салют", які перебувають у оренді ТОВ "Крок" на підставі договору оренди від 01 травня 2002 року № 3/1, укладеного з комітетом комунальної власності міської ради (а. с. 100).
11 лютого 2005 року між ОСОБА_1 та ТОВ "КРОК" був укладений договір купівлі-продажу у простій письмовій формі, предметом якого були будівлі та споруди автостоянки на АДРЕСА_1, зведені відповідачем на підставі рішення виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Дніпропетровську ради від 21 травня 2004 року № 278 та договору з управлінням транспорту Дніпропетровської міської ради від 18 січня 2004 року № 001-04А на земельній ділянці, що перебувала у користуванні відповідача згідно договору оренди від 24 грудня 2003 року. Зазначений договір передбачав перехід права власності на вказане майно до позивача за ціною 92 144,00 грн (а. с. 5).
11 лютого 2005 року спірне майно було передане позивачеві за актом, в якому сторони зазначили про здійснення повного розрахунку та відсутність взаємних претензій щодо виконання договору (а. с. 6).
Розпорядженням Дніпропетровського міського голови від 12 вересня 2011 року № 668-р нежитловим будівлям та спорудам автостоянки була присвоєна нова адреса, а саме: АДРЕСА_1 (а. с. 33).
Згідно проведеної технічної інвентаризації спірне нерухоме майно складається з будівлі вартової літ. А-1 загальною площею 4,4 кв. м, тераси літ. а-1, ганку літ. а, будівлі вартової літ. Б-1 загальною площею 2,0 кв. м, шлагбауму № 1, мостіння І, та в цілому визначене як самочинне (а. с. 42-48).
Згідно технічного висновку від 04 листопада 2011 року, складеного за результатами обстеження, проведеного у жовтні - листопаді 2011 року спеціалістами ТОВ "Інжинірінг-Правопроект", ліцензія АВ № 316949 від 20 червня 2007 року дійсна до 20 червня 2012 року, спірні будівлі та споруди віднесені до категорій К-1 та К-2, їх експлуатація за призначенням є можливою (а. с. 50-73).
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "САЛЮТ - С"підлягає закриттю, а касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Щодо касаційної скарги ТОВ "САЛЮТ - С"
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина.
Отже, конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи в касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції.