Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 336/8516/15
провадження № 61-10932св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач),Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги представника ОСОБА_1 - Кузнецової Анни Сергіївни та ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року у складі судді Галущенко Ю. А. та постанову Запорізького апеляційного суду від
21 травня 2021 року у складі колегії суддів: Полякова О. З., Онищенка Е. А.,
Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство "Акцент-Банк" (далі - ПАТ "Акцент-Банк", Банк) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Вимоги мотивовані тим, що 3 жовтня 2011 року ОСОБА_1 підписала анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у банку та отримала кредитну картку "Універсальна". 02 вересня 2013 року ОСОБА_1 переоформила кредиту картку на карту "Gold", на яку встановлено кредитний ліміт в розмірі 12 500,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 27,6% на рік на суму заборгованості.
ОСОБА_1 не виконала умови договору і станом на 14 вересня 2015 року утворилась заборгованість.
Банк просив стягнути заборгованість в сумі 24 524,12 грн, з яких: 12 174,93 грн заборгованості за кредитом, 9 883,18 грн заборгованості за відсотками за користування кредитом, 822,00 грн пені та комісії, 1 644,01 грн штрафу, судовий збір у справі.
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зустрічним позовом до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання правочину недійсним, припинення договору.
Вимоги за позовом мотивовані тим, що при укладенні договору вона з умовами та правилами надання банківських послуг, які є частиною кредитного договору, ознайомлена не була та не підписувала їх. Крім того, ПАТ "Акцент-Банк" протиправно в односторонньому порядку збільшено відсоткову ставку за договором.
ОСОБА_1 просила визнати кредитний договір укладений між нею та ПАТ "Акцент-Банк" недійсним та визнати вказаний договір припиненим.
Короткий зміст рішень судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року позов ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Акцент-Банк" про визнання кредитного договору недійсним та припинення договору залишено без задоволення.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_1 хоч і отримала кредитну картку "Універсальна Gold", але позивачем не доведено належними доказами того, що ОСОБА_1 зверталась з відповідною заявою до ПАТ "Акцент-Банк" для отримання картки, була ознайомлена в установленому порядку з Умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку саме у тому вигляді, який був наданий суду і сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору та такий договір взагалі був укладений.
Відмовляючи у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Акцент-Банк" судом зроблено висновок про те, що ОСОБА_1 не вказала передбачених главою 50 ЦК України підстав для припинення договору. Крім того, ОСОБА_1 не доведено наявність підстав вважати її права порушеними та такими, що можуть бути захищені у запропонований нею спосіб.
Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ "Акцент-Банк" відхилено, а рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ПАТ "Акцент-Банк" не доведено належними та допустимими доказами факт укладення договору про надання банківських послуг щодо використання кредитної картки Gold
№ НОМЕР_1 на умовах, які визначені в Умовах та правилах надання банківських послуг та тарифів, доданих до позовної заяви, не доведено розмір заборгованості за цією карткою та наявність підстав для застосування тарифів з використання кредитки А-Банк "Універсальна Gold".
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 не оскаржувала, тому апеляційним судом в цій частині не перевірялося.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року касаційну скаргу ПАТ "Акцент-Банк" задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 14 вересня 2016 року в частині позовних вимог ПАТ "Акцент-Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Верховний Суд зазначив, що розрахунок заборгованості, наданий ПАТ "Акцент-Банк" судами належним чином не досліджений, висновки щодо відсутності заборгованості за кредитним договором за усіма її складовими не зроблені. Зокрема, судом ніяким чином не обґрунтовано відмову у стягненні заборгованості ОСОБА_1 перед банком за тілом кредиту, пенею, комісією та штрафом. Суди не звернули уваги, що відповідачем не спростовані надані позивачем розрахунки. Суди не перевірили доводів позивача про те, що різниця сум виникла через різницю періодів, за які проводився розрахунок заборгованості.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня
2020 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "Акцент-Банк" заборгованість за кредитним договором № б/н від 13 жовтня 2011 року в сумі 12 174,93 грн та судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 604,67 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У анкеті-заяві позичальника, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Тарифи А-Банк про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна Голд" та Умови та правила надання банківських послуг в Акцент-Банку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.abank.com.ua) неодноразово змінювалися самим ПАТ "Акцент-Банк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (13 жовтня 2011 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (25 листопада 2015 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Тарифи та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг Акцент-Банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення на користь банку визначеної ним заборгованості за користування кредитом. Вказані висновки також узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі
№ 342/180/17.
Водночас відповідачем не спростовані доводи позивача щодо розміру тіла кредиту. Так, суд перевіривши доводи відповідача щодо повного погашення нею заборгованості за кредитною карткою, встановив, що відповідач ОСОБА_1, після отримання кредитної картки, використовувала її, сплачуючи покупки та інші платежі.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 21 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2020 року залишено без змін.
Постанова апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за процентами, пенею, комісією та штрафами сторонами не оскаржується, а отже судом не переглядається.
У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року (справа № 355/558/18, провадження № 61-10222св19) зазначено, що виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.
Посилання ОСОБА_1 на те, що нею на карткові рахунки було внесено суму грошових коштів, більшу, ніж знято з кредитного рахунку, а ПАТ "Акцент-Банк" неправомірно списував з її карткового рахунку в рахунок відсотків, комісії та членських внесків кошти у сумі 8 596,84 грн, не приймаються колегією суддів. Так, у постанові від 02 жовтня 2019 року справа № 545/2248/17, провадження
№ 61-11459св19, Верховний Суд дійшов висновку про те, що за відсутності домовленості про сплату відсотків за користування коштами, повністю погашене відповідачем тіло кредиту є підставою для відмови у позові. Разом з тим, з матеріалів цієї справи встановлено, що ОСОБА_1 та ПАТ "АкцентБанк" досягли домовленості при укладенні кредитного договору 13 жовтня 2011 року про сплату відсотків, оскільки в матеріалах справи міститься копія довідки про умови кредитування з використанням кредитки А-Банк "Універсальна", яка підписана ОСОБА_1 . Крім того, відповідачем також визнавалось нарахування відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 27,6 %, що відображено у її письмових поясненнях. Судами під час цієї справи також було встановлено неправомірне в подальшому підвищення відсоткової ставки. За таких обставин, у справі, що є предметом перегляду, встановлено різні фактичні обставини, а отже колегія суддів не приймає посилання ОСОБА_1 про те, що грошові кошти, внесені нею на картковий рахунок вносились на погашення основної суми боргу (тіла кредиту).
Посилання ОСОБА_1 на те, що суди першої та апеляційної інстанції під час прийняття судових рішень від 13 квітня 2016 року та від 14 вересня 2016 року дійшли вірного висновку, що розмір заборгованості, зазначений у розрахунку банку суперечить відомостями у виписці по картці/рахунку також не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки вказані рішення скасовані постановою Верховного Суду від 14 лютого 2018 року.
Аргументи учасників справи
У липні 2021 року ОСОБА_1, від імені якої діє адвокат Кузнецова А. С., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що суди не взяли до уваги при дослідженні банківських виписок та доказів, наданих позивачем, що частина з них є неналежними, недостовірними в розумінні статей 77, 79 ЦПК України, оскільки інформація, що в міститься в довідках та виписках є суперечливою, різниться в документах, виданих банком. Банк навмисно вводить в оману суд та відповідача, зазначаючи в різних банківських виписках як різні номери банківських карток, які були у використанні відповідача, так і зазначаючи номери таких карток, які взагалі не були у використанні ОСОБА_1, не були їй видані банком.
У долученому Банком до позову розрахунку заборгованості за договором № б/н від 13 жовтня 2011 року не зазначено за якою з карток наданий вказаний розрахунок, або ж він наданий за двома, за трьома картками (а. с. 4-6). Розрахунок заборгованості банком надано лише за період з 02 вересня
2013 року по 14 вересня 2015 року із зазначенням сальдо на 02 вересня 2013 року - 8 054,83 грн, а наступного дня 03 вересня 2013 року - 11 902,83 грн, тоді як перша банківська картка була видана 13 жовтня 2011 року (а. с. 4). Розмір заборгованості, зазначений у розрахунку банку суперечить відомостями у виписці по картці/рахунку (а. с. 64-77). За поясненнями позивача розрахунок заборгованості наявний за кредитною карткою "Gold" НОМЕР_2, проте вказані твердження протирічать даним, що зазначені у вказаній виписці по картці/рахунку ОСОБА_1 (а. с. 64-77). Так, з згідно виписки по картковому рахунку станом на 10 вересня 2015 року заборгованість по картці "Gold" НОМЕР_2 становить 22 152,45 грн, а станом на 30 вересня 2015 року -
23 708,49 грн (а. с. 64). Станом на 14 вересня 2015 року розмір заборгованості у вказаній виписці по картці/рахунку не зазначений.
Відповідачем самостійно був зроблений аналіз банківської виписки за період з 01 січня 2011 року по 05 січня 2016 року, яку видав банк на запит ОСОБА_1 в 2016 році (додавалася відповідачем до апеляційної скарги). За підрахунками відповідача банком безпідставно відраховані відсотки, комісії, членські внески з грошових коштів, які вносилися ОСОБА_1 в рахунок погашення основної суми боргу. Так, сума відсотків, яка неправомірно була банком списана складає
7 031,18 грн, членських внесків - 500,00 грн, комісій - 1 065,66 грн. А всього
8 596,84 грн. Таким чином, банк безпідставно списав 8 596,84 грн в рахунок відсотків, комісій та членських внесків грошові кошти ОСОБА_1, які були спрямовані на погашення суми боргу.
Відсутність у банка правових підстав для нарахування та стягнення відсотків була встановлена судом першої інстанції. Так, відмовляючи позивачу в частині стягнення відсотків, суд обґрунтував своє рішення тим, що довідка про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна Голд" та інші письмові докази, на які посилався банк, "не містять відомостей про ознайомлення відповідача з ними", отже "такі докази не підтверджують право банку здійснювати такі нарахування (мається на увазі відсотків, пені, штрафу). Натомість судом апеляційної інстанції необґрунтовано встановлена обставина про наявність доказів в матеріалах справи, що свідчить про досягнення домовленостей між сторонами про умови кредитування. При цьому суд апеляційної інстанції посилався на довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна Голд", яка підписана
ОСОБА_1 (а. с. 133 т.1). Такий висновок суду апеляційної інстанції суперечить висновку суду першої інстанції, висловленому у рішенні від 27 жовтня 2020 року. Отже судами двох інстанцій фактично надана різна оцінка одному доказу - довідці про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна Голд". Суд апеляційної інстанції помилково встановив наявність підстав для нарахування та сплати відсотків на підставі довідки про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна Голд" та на підставі письмових пояснень відповідача (т. 1 а. с. 31) та зробив помилковий висновок про доведеність банком нарахування та списання грошових коштів в рахунок сплати за користування кредитом (відсотків). ОСОБА_1 не підписувала зазначену довідку про умови кредитування, оскільки копія аналогічної довідки, яка долучена позивачем до позовної заяви в якості додатку для примірнику відповідача, не містить такого підпису ОСОБА_1, що свідчить про недостовірність доказів.
Не надана взагалі оцінка судом апеляційної інстанції доводам відповідачки про погашення в повному обсязі кредиту, що підтверджено випискою банку. Так, на першій сторінки виписки за період 01 січня 2009 року - 05 січня 2016 року вказаний ліміт 12 000,00 грн та зафіксовані суми приходу - 25 703,90 грн та витрат - 24 731,65 грн. Такі обставини свідчать, що на 05 січня 2016 року
ОСОБА_3 витратила грошових коштів банку менше, ніж повернула їх банку. Різниця складає 972,25 грн, тобто ОСОБА_1 за час користування катками внесла більше грошових коштів банку, ніж він їх видав.
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржені судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 мотивовано тим, що суди у цій справі встановили, що 13 листопада 2011 року між ПАТ "Акцент-Банк" та ОСОБА_1 не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору про надання банківських послуг та/або кредитного договору, при цьому кредитний договір за своєю правовою природою згідно зі статтею 1054 ЦК України є консенсуальним договором, і аж ніяк не може бути "одночасно реальним договором". Крім того, нормами статті 1054 ЦК України встановлено, що кредитний договір є виключно оплатним. Тому, якщо сторонами не було досягнуто згоди про розмір процентів, який повинен сплачуватися за грошовими коштами, що надаються позичальнику, то ці правовідносини не є кредитними, а сплачені позичальником грошові кошти, в якості процентів позикодавцю, є такими, що підлягають поверненню позичальнику, як такі, що банк набув без достатньої правової підстави відповідно до норм глави 83 ЦК України.
Як встановлено судами, 13 жовтня 2011 року нею підписана лише Анкета-заява, причому, жодні Умови та правила банківських послуг, а також Тарифи банку, умови кредитування за конкретною кредитною карткою, розмір кредитного ліміту вона не підписувала. Кредитні картки оформлювались банком-позивачем на її ім`я без її заяви та без підпису про те, що вона ці картки отримала. Тому відповідно до норм статті 638 ЦК України договір про надання банківських послуг та/або кредитний договір між нею і ПАТ "Акцент-Банк" не був укладений, і на цій підставі судами двох інстанцій зроблений висновок про те, що проценти та штрафні санкції за неукладеним договором вона не повинна була сплачувати.
Суди двох інстанцій не звернули уваги на її пояснення, що працівники ПАТ "Акцент-Банк" підробили її підписи на заяві, яку вона не подавала, про нібито "Зміну персональних даних від 15 січня 2014 року", з метою отримати більший розмір кредитного ліміту на кредитну картку, оформлену на неї, адже картки на неї оформлялись однією датою, але видавались працівниками банку пізніше, без її підпису про те, коли вона реально їх отримувала. До судів вона подавала докази про те, що розслідується кримінальна справа за фактом шахрайських дій з її грошовими коштами, які містилися на кредитних картках, оформлених на її ім`я, які їй не видавались, а грошові кошти присвоювались кимось із працівників ПАТ "Акцент-Банк" (копія Витягу з ЄРДР про кримінальне провадження
№ 12020085080000862 від 04 січня 2021 року).
В мотивувальній частині постанови Запорізького апеляційного суду від
21 травня 2021 року вказано, що на аркуші справи 133 том 1 - міститься копія "довідка про умови кредитування з використанням кредитки А-Банк "Універсальна" (Тарифи), яка нібито підписана ОСОБА_1 . Але, це не відповідає дійсності, адже на аркуші справи 133, том 1 - міститься довідка (Тарифи), підпис під якою працівниками банку скопійований та вклеєний з Анкети-заяви, яку єдину вона дійсно підписувала 13 жовтня 2011 року. Ця обставина підтверджується тим, що до позовної заяви, поданої 16 липня 2015 року банк додавав ці Тарифи, які не були нею підписані.
У вересні 2021 року АТ "Акцент-Банк" подало до суду відзив на касаційнускаргу ОСОБА_1, у якій просило зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення.
Відзив АТ "Акцент-Банк" мотивовано тим, що в своїх відзивах та скаргах відповідач підтверджує той факт, що вона отримувала зазначені кредитні картки та користувалась ними. Отримавши інформацію про рух коштів за картками вона жодного разу не зазначала конкретно, що певні покупки чи певні витрати вона не робила, всі її посилання містять загальний характер "працівники Банку могли зняти кошти" тощо. Посилання відповідачки щодо різних виписок за різними картками жодним чином не спростовують наявні у справі докази, оскільки відповідачка використовувала фактично послугу кредитного ліміту на рахунку, пластикова картка є лише засобом доступу до рахунку, вони можуть перевипускатись з різних підстав (закінчився строк дії, втратили чи пошкодили картку, тощо), можуть видаватись паралельно декілька карток для відповідачки з доступом до рахунку. Зазначені обставини жодним чином не спростовують той факт, що кошти знімались з кредитного рахунку. Банківська виписка єдина для кредитного рахунку, і в ній відображені всі операції за одним спільним кредитним рахунком, хоча і структуровані в середині виписки за кредитними картками. Відповідачка не надала належних доказів того, що відносно неї вчинялись будь-які шахрайські дії. Факт звернення до правоохоронних органів жодним чином нічого не доводить, оскільки факт вчинення кримінального правопорушення не встановлено. Посилання відповідачки на підробку її підпису вона не обґрунтовувала, клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи не заявляла.
Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи