Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 185/8356/17
провадження № 61-11632св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Вакули Інги Василівни на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позовну заяву і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин та визнання заповіту недійсним, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_3 . У встановлений законом строк він звернувся до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом, однак отримав відмову, мотивовану наявністю розбіжностей в написанні його прізвища та прізвища матері. Крім того, нотаріус повідомила йому про те, що за життя ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200, яким все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповідає ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 . Однак власноручний запис у заповіті виконано не його матір`ю, а іншою особою, а також у заповіті взагалі відсутній підпис заповідача, що є порушенням загальних вимог до форми заповіту. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: встановити факт родинних відносин між ним та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, що він є її рідним сином; визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 12 вересня 2016 року на користь ОСОБА_2, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_2 заперечив проти позову та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав доказів його звернення до Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3, відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину, тобто не довів порушення своїх спадкових прав та свого права на звернення до суду з позовом. Він є сином ОСОБА_3, а заповіт його матір склала у зв`язку з розбіжностями в їх прізвищах. На час складення заповіту ОСОБА_3 не була визнана судом недієздатною чи обмежено дієздатною, мала право на його складання. Крім того, заповіт ОСОБА_3 було складено в письмовій формі, особисто нею підписано шляхом написання свого прізвища, ім`я та по батькові, що заповіт прочитано нею вголос та підписаний особисто, і посвідчено посадовою особою органу місцевого самоврядування. Тому посилання позивача на те, що заповіт ОСОБА_3 було складено з порушенням загальних вимог до форми заповіту є безпідставним.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року у складі суддіБондаренко В. М. позов задоволено частково. Встановлено факт родинних відносин між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, є рідним сином ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення місцевого суду мотивоване тим, що для з`ясування обставин, які мають значення для справи, ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 04 червня 2018 року було призначено судову почеркознавчу експертизу, з витребуванням певних документів для її проведення, та доручено провести Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. Листом про неможливість надання висновку експерта від 04 червня 2019 року № 6395-18 судовий експерт Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Соломаха Ю. В. повідомила, що для надання висновку експерту потрібні додаткові вільні зразки почерку та підпису ОСОБА_3, які не були надані. За клопотанням представника позивача ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 серпня 2019 року було витребувано ряд документів, які могли б містити вільні зразки підпису або почерку ОСОБА_3 . Ухвалою Павлоградського мсіькрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року у справі вдруге була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз. За клопотанням судового експерта Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Соломахи Ю. В. від 13 березня 2020 року ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 12 червня 2020 року було зобов`язано Новомосковську районну державну нотаріальну контору Дніпропетровської області, Виконавчий комітет Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області надати експерту оригінали заповітів ОСОБА_3 для проведення судової почеркознавчої експертизи. 20 жовтня 2020 року до суду надійшли письмові пояснення судового експерта Соломахи Ю. В. про те, що вирішити питання: "Чи виконаний рукописний текст у графі "Підпис" на заповіті від імені ОСОБА_3, чи іншою особою, з наслідуванням її спражнього підпису", не є можливим у зв`язку з відсутністю в розпорядженні експерта достатньої кількості вільних зразків почерку ОСОБА_3, тому матеріали цивільної справи були повернуті без проведення експертизи. Ухвалою Павлоградського міскрайонного суду від 24 листопада 2020 року в задоволенні клопотання представника позивача про призначення додаткової посмертної судової почеркознавчої експертизи було відмовлено. При цьому з витребуваної судом у приватного нотаріуса Новомосковського районного нотаріального округу Ріхтер Н. В. для проведення судової почеркознавчої експертизи довіреності від 13 лютого 2009 року, складеної за життя ОСОБА_3, вбачається, що у графі "підпис" вона поставила власноручний підпис у формі написання прізвища, ім`я та по батькові. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_3 в підтвердження свого волевиявлення здійснювала записи в документах у формі написання слів, без зазначення скороченого підпису, що також підтверджується її записом у спірному заповіті. Факт неможливості подання вільних зразків підписів ОСОБА_3 в достатній кількості для проведення почеркознавчої експертизи не може розглядатися як підстава для задоволення позовних вимог, так як висновок експерта не є беззаперечним доказом і повинен оцінюватися судом в сукупності з іншими доказами. Крім того, відсутність скороченого підпису заповідача не свідчить про порушення форми заповіту, так як Порядком вчинення нотаріальних дій посадовими особами органів місцевого самоврядування, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 11 листопада 2011 року № 3306/5 (далі - Порядок № 3306/5), в редакції, чинній на час посвідчення заповіту, передбачено, що тексти нотаріально посвідчуваних заповітів повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. З тексту спірного заповіту вбачається, що посадовою особою було встановлено особу заповідача - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, заповідачу роз`яснено зміст статей 1241, 1254, 1307 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), заповіт містить дату і час його складання, власноручний підпис заповідача у формі написання прізвища, ім`я та по батькові " ОСОБА_3", що свідчить про те, що заповідач підписала його особисто, до підписання заповіт був нею прочитаний особисто вголос. Тому суд дійшов висновку про те, що зміст спірного заповіту відповідає вимогам законодавства і підстави для визнання його недійсним відсутні. При цьому позовні вимоги ОСОБА_1 про встановлення факту родинних відносин між ним та ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме, що він є її рідним сином,обґрунтовані, підтверджуються свідоцтвом про народження та паспортом громадянина України ОСОБА_1, свідоцтвом про смерть та довідкою про місце проживання ОСОБА_3, показаннями свідка ОСОБА_4, з яких вбачається, що розбіжності у прізвищах ОСОБА_1 та ОСОБА_3 пов`язані з перекладом на українську мову.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року в частині визнання заповіту недійсним скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні вказаних позовних вимог ОСОБА_1 у зв`язку з нікчемністю заповіту від 12 вересня 2016 року, посвідченого секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновком судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи в цій справі встановлено, що рукописний запис " ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто" в заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку "ПІДПИС:", а також рукописний запис "ОСОБА_1" в журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, в якому зроблений реєстраційний запис № 200, на лицьовій стороні аркуша 86, в графі 8, в рядку 200, - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Ознаки, які б свідчили про виконання цих рукописних записів під впливом штучних збиваючих факторів (з наслідуванням почерку ОСОБА_3 ), - відсутні. Наведене свідчить про те, що оскаржуваний заповіт від 12 вересня 2016 року відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України є нікчемним. З огляду на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 14 травня 2018 року у справі № 756/14304/15-ц, від 09 січня 2019 року у справі № 759/2328/16-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 16 червня 2021 року у справі № 620/564/19, від 01 вересня 2021 року у справі № 340/374/18, від 13 вересня 2021 року у справі № 146/898/20, від 28 жовтня 2021 року у справі № 498/606/17, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17, оскільки в цій справі ОСОБА_1 заявив вимогу про встановлення нікчемності заповіту без застосування наслідків його недійсності, то ця вимога не підлягає задоволенню у зв`язку з обранням неналежного способу захисту порушеного права, а не з підстав необґрунтованості та недоведеності. При цьому позивач не позбавлений права звернутися до суду з позовом про застосування наслідків недійсності правочину. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 січня 2021 року в іншій частині (вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Новомосковська районна державна нотаріальна контора Дніпропетровської області, Підгородненська міська рада Дніпровського району Дніпропетровської області, про встановлення факту родинних відносин) не оскаржувалося, а тому не переглядалося судом апеляційної інстанції.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.
19 листопада 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Вакула І. В. подала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просила скасувати оскаржуване судове рішення і справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389, пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), представник ОСОБА_2 - адвокат Вакула І. В. вказала, що апеляційний суд необґрунтовано відхилив єдине клопотання відповідача про призначення повторної посмертної судової почеркознавчої експертизи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, чим порушив право відповідача на судовий захист та надання доказів, що істотно порушує його права та призвело до ухвалення незаконного судового рішення. При цьому апеляційний суд безпідставно призначив посмертну судову почеркознавчу експертизу і встановив обставини, що мають суттєве значення для справи, на підставі висновку експерта від 31 серпня 2022 року № 9246, який є недопустимим доказом, так як експертизу проведено за відсутності достатньої кількості вільних та умовно вільних зразків підпису та почерку, необхідних для надання висновку. Крім того, при проведенні дослідження експерт з власної ініціативи розширив межі та об`єкт дослідження, окрім поставленого судом питання, зробив висновок про те, ким виконаний рукописний запис "ОСОБА_1" в журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, чим грубо порушив вимоги ухвали суду про призначення експертизи. В цій справі позивач не заявляв вимогу про застосування наслідків недійсного правочину, однак апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог, зазначивши в резолютивній частині постанови суду про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з нікчемністю заповіту від 12 вересня 2016 року.
22 грудня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. І. подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду Бурлакова С. Ю. (суддя-доповідач), Коротуна В. М., Червинської М. Є. від 28 листопада 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі, витребувано її матеріали з Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області та зупинено дію постанови Дніпровського апеляційного суду від 27 жовтня 2022 року.
13 січня 2023 року справа № 185/8356/17 надійшла до Верховного Суду.
Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду від 26 січня 2023 року у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Бурлакова С. Ю. до Вищої ради правосуддя призначений повторний автоматизований розподіл цієї справи.
За протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 січня 2023 року матеріали справи № 185/8356/17 передано судді-доповідачу Стрільчуку В. А., судді, які входять до складу колегії: Ігнатенко В. М., Карпенко С. О.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з пунктами 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Апеляційним судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Відповідно до копії спадкової справи, наданої Новомосковською районною державною нотаріальною конторою, 15 грудня 2016 року ОСОБА_2, а 17 березня 2017 року ОСОБА_1, які є рідними синами померлої ОСОБА_3, звернулися до зазначеної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.
Матеріали спадкової справи містять заповіт, складений 12 вересня 2016 року ОСОБА_3, посвідчений секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200, яким ОСОБА_3 все належне їй майно, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вищенаведений заповіт складений друкованим текстом, за винятком графи, де мав бути зазначений підпис, здійснено власноручний запис такого змісту: " ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто". У заповіті також вказано, що він був записаний та підписаний секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. зі слів ОСОБА_3 . До підписання заповіт був прочитаний вголос заповідачем ОСОБА_3, власноручно підписаний нею у присутності секретаря сільської ради об 11 годині 15 хвилин 12 вересня 2016 року.
Крім того, вищевказаний заповіт складено у 2-х примірниках, один з яких залишився у справах Виконавчого комітету Спаської сільської ради, а другий - виданий ОСОБА_3 .
За довідкою, виданою Виконавчим комітетом Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була зареєстрована та проживала по день смерті одна за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 1234 ЦК України передбачено, що право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України).
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно із статтею 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
В постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 725/2412/15-ц, від 05 грудня 2019 року у справі № 195/1200/18, від 30 березня 2022 року у справі № 202/3816/18, від 12 серпня 2022 року у справі № 126/483/20 викладено правовий висновок про те, що нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Таким чином, на заповіт, як і на будь-який інший правочин, поширюються загальні вимоги щодо їх дійсності, додержання яких є необхідною умовою його чинності.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц вказано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Статтею 1247 ЦК України передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
За статтею 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування.
На час складення спірного заповіту вимоги до його форми та порядку посвідчення були визначені главою 85 книги шостої ЦК України, Законом України "Про нотаріат" та Порядком № 3306/5.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 37 Закону України "Про нотаріат" у населених пунктах, де немає нотаріусів, уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють нотаріальні дії, зокрема посвідчують заповіти (крім секретних).
Пунктом 1.2 розділу I Порядку № 3306/5 передбачено, що нотаріальні дії вчиняють посадові особи, на яких за рішенням відповідного органу місцевого самоврядування покладено вчинення цих дій.
Відповідно до пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 3306/5 в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту,нотаріальні дії вчиняються в приміщенні органу місцевого самоврядування. В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитися в зазначене приміщення, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаним приміщенням. Якщо нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування, то в посвідчувальному написі на документі і в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій записується місце вчинення нотаріальної дії із зазначенням адреси, а також причини, з якої нотаріальна дія вчиняється поза приміщенням органу місцевого самоврядування.
Згідно з пунктом 2.3 розділу ІІ Порядку № 3306/5 при вчиненні нотаріальної дії посадові особи органів місцевого самоврядування встановлюють особу, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, у порядку, визначеному статтею 43 Закону України "Про нотаріат".
Відповідно до частини третьої статті 43 Закону України "Про нотаріат" в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту, встановлення особи здійснюється за паспортом громадянина України або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії (паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичний чи службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний паспорт іноземця або документ, що його замінює, посвідчення інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи). Посвідчення водія, особи моряка, інваліда чи учасника Великої Вітчизняної війни, посвідчення, видане за місцем роботи фізичної особи, не можуть бути використані громадянином України для встановлення його особи під час укладення правочинів.
Абзацом першим пункту 2.10 розділу ІІ Порядку № 3306/5 в редакції, чинній на час посвідчення спірного заповіту, визначено, що тексти нотаріально посвідчуваних заповітів, заяв, дублікатів нотаріальних документів, засвідчуваних копій (фотокопій) документів і витягів з них повинні бути написані зрозуміло і чітко, дати, що стосуються змісту заповітів, заяв, повинні бути позначені хоча б один раз словами. Прізвища, імена та по батькові фізичних осіб, їх місця проживання та реєстраційні номери облікових карток платників податків за даними Державного реєстру фізичних осіб - платників податків повинні бути написані повністю, а у випадках, передбачених законами, - із зазначенням дати їх народження.
Обґрунтовуючи позовні вимоги про визнання заповіту недійсним, ОСОБА_1 посилався на те, що власноручний запис у заповіті виконано не його матір`ю ОСОБА_3, а іншою особою, а також - у заповіті взагалі відсутній підпис заповідача, що є порушенням загальних вимог до форми заповіту.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Частиною четвертою статті 10 ЦПК України і статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторін. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам доказів не збирає.
Разом з тим відповідно до пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
В суді апеляційної інстанції було роз`яснено права та обов`язки сторін у процесі щодо доказування.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 17 червня 2021 року було задоволено клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано в державного нотаріуса Новомосковської районної державної нотаріальної контори Дніпропетровської області: оригінал спадкової справи № 409/2016, заведеної після смерті ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; оригінал спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Вищевказана ухвала суду апеляційної інстанції неодноразово направлялася для виконання, однак витребувані оригінали спадкових справ не були надані.
06 липня 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. І. звернувся до суду з клопотанням про призначення посмертної судової почеркознавчої експертизи, яке мотивоване тим, що ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2019 року у справі була призначена судова почеркознавча експертиза, проведення якої було доручено Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, однак експертиза не була проведена у зв`язку з недостатністю в розпорядженні експерта дослідницького матеріалу.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 02 вересня 2021 року в цій справі було призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса. На вирішення експертизи поставлено питання: чи виконаний рукописний текст у графі "Підпис" на заповіті від імені ОСОБА_3, який було посвідчено 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстровано в реєстрі за № 200, саме ОСОБА_3, чи іншою особою з наслідування її справжнього почерку?
01 жовтня 2021 року матеріали справи було повернуто до апеляційного суду з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
Для проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи суду апеляційної інстанції було надано: оригінал заповіту від імені ОСОБА_3, посвідчений 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрований в реєстрі за № 200; оригінал листа від імені ОСОБА_3 онучці; оригінал поштового конверта від імені ОСОБА_3 ; особову справу отримувача соціальних виплат ОСОБА_3, прошиту та пронумеровану на 64 аркушах, не пронумеровану на 11 аркушах; декларацію від імені ОСОБА_3 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії; заяву від імені ОСОБА_3 від 29 січня 2015 року № 85 про призначення житлової субсидії; довіреність від 13 лютого 2009 року, посвідчену приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н.В., реєстровий № 266; оригінал журналу реєстрації нотаріальних дій за 2015-2016 роки.
30 листопада 2021 року Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз імені заслуженого професора М. С. Бокаріуса було направлено на адресу Дніпровського апеляційного суду повідомлення № 24276 про неможливість надання висновку експерта у зв`язку з невиконанням клопотання експерта про надання додаткових матеріалів.
В подальшому за клопотанням представника ОСОБА_1 - адвоката Скирди В. І. ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року в цій справі було призначено посмертну судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз імені заслуженого професора М.С. Бокаріуса. На вирішення експертизи поставлено питання: чи виконаний рукописний текст у графі "Підпис" на заповіті від імені ОСОБА_3, який було посвідчено 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстровано в реєстрі за № 200, саме ОСОБА_3, чи іншою особою з наслідування її справжнього почерку?
29 червня 2022 року матеріали справи було повернуто до апеляційного суду з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи.
12 липня 2022 року представник ОСОБА_1 - адвокат Скирда В. І. подав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій зазначив, що в нього відсутні додаткові документи, які містять вільні та умовно вільні зразки підпису та почерку ОСОБА_3, а також - відомості щодо стану здоров`я ОСОБА_3 у серпні-вересні 2016 року.
Оскільки апеляційному суду не було надано інших зразків почерку чи підпису померлої ОСОБА_3, які можна було б використати як порівняльний матеріал під час проведення експертизи, враховуючи їх відсутність як у позивача, про що було зазначено під час розгляду справи, так і в інших установах, що підтверджено відповідями, наданими на ухвалу суду про витребування доказів, то апеляційний суд вважав за необхідне провести експертизу за документами, які наявні в матеріалах справи. У зв`язку з цим ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 14 липня 2022 року справу було направлено для продовження проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи, призначеної ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 19 травня 2022 року. Попереджено експерта про кримінальну відповідальність, передбачену статями 384, 385 Кримінального кодексу України. Доручено провести експертизу за наявним в матеріалах справи оригіналом заповіту від імені ОСОБА_3, посвідченим 12 вересня 2016 року секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С. та зареєстрованим в реєстрі за № 200, та документами, що надані окремо від матеріалів справи, а саме: особовою справою отримувача соціальних виплат ОСОБА_3, прошитою та пронумерованою на 64 аркушах, не пронумерованою на 11 аркушах, для дослідження аркушів 9, 11, зворот, 42, 52; декларацією від імені ОСОБА_3 про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії; заявою ОСОБА_3 про призначення житлової субсидії від 29 січня 2015 року № 85; довіреністю від 13 лютого 2009 року, посвідченою приватним нотаріусом Новомосковського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Ріхтер Н. В., реєстровий № 266; журналом реєстрації нотаріальних дій за 2015-2016 роки, де на аркуші 85, зворот-86 здійснено запис № 200 від 12 вересня 2006 року про реєстрацію нотаріальної дії - складення та посвідчення заповіту від імені ОСОБА_3 та міститься підпис "ОСОБА_1". Витрати за проведення експертизи покладено на ОСОБА_1 . Встановлено строк проведення експертизи - один місяць з дня отримання ухвали суду. Провадження у справі зупинено на час проведення експертизи.
12 вересня 2022 року матеріали справи було повернуто до апеляційного суду з висновком судового експерта від 31 серпня 2022 року № 9246 за результатами проведення посмертної судової почеркознавчої експертизи, згідно з яким рукописний запис " ОСОБА_3 Заповіт прочитаний мною вголос та підписаний особисто" у заповіті від 12 вересня 2016 року, посвідченому секретарем Виконавчого комітету Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області Жадан Н. С., зареєстрованому в реєстрі за № 200, в рядку "ПІДПИС:", а також рукописний запис "ОСОБА_1" у журналі реєстрації нотаріальних дій Спаської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області за 2015-2016 роки, в якому зроблений реєстраційний запис № 200, на лицьовій стороні аркуша 86, в графі 8, в рядку 200, - виконані не ОСОБА_3, а іншою особою. Ознаки, які б свідчили про виконання цих рукописних записів під впливом штучних збиваючих факторів (з наслідуванням почерку ОСОБА_3 ), - відсутні.