Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 366/2863/20
провадження № 61-436св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи
позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1,
відповідач за зустрічним позовом (позивач за зустрічним позовом) - комунальне некомерційне підприємство Іванківської районної ради "Іванківська центральна районна лікарня",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_2, на рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року в складі судді: Слободян Н. П., та постанову Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Соколової В. В., Андрієнко А. М., Поліщук Н. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовів
У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради "Іванківська центральна районна лікарня" (далі також КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ")про зміну формулювання підстав звільнення, відшкодування майнової та компенсацію моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що з 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 працювала у відповідача на посаді лікаря-інтерна на підставі строкового трудового договору (договору про навчання в інтернатурі).
Стажування в лікарні складало 24 місяці (з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2020 року). З 01 липня 2020 року по 30 липня 2020 року вона перебувала у щорічній відпустці. Як до відпустки (30 червня 2020 року), так і по її завершенні (31 липня 2020 року) ОСОБА_1 повідомляла відповідача про своє небажання у подальшому продовжувати трудові відносини.
З 31 липня 2020 року ОСОБА_1 безпідставно звільнена з роботи за прогул, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. В той же час стверджувала, що вона була на роботі, робочий день тривав з 08:00 до 16:12. О 10:30 звернулась до відділу кадрів з питанням звільнення. Головного лікаря не було на місці, о 15:30 вона поїхала до м. Києва для проходження планового медичного огляду, куди була заздалегідь записана. 03 і 04 серпня 2020 року вона також зверталась до відділу кадрів щодо звільнення і отримання трудової книжки. Головний лікар була відсутня.
06 серпня 2020 року ОСОБА_1 направила поштою заяву з вимогою повного розрахунку та видачі трудової книжки, копію заяви передала голові профспілкового комітету. 13 серпня 2020 року, після чергового звернення до відділу кадрів їй дали для ознайомлення наказ про звільнення "за прогул". ОСОБА_1 відмовилась від підпису щодо ознайомлення з наказом, трудову книжку їй не видали, вона отримала її лише 22 жовтня 2020 року. Зазначеними неправомірними діями відповідача ОСОБА_1 заподіяно моральної шкоди.
ОСОБА_1, з урахуванням змінених позовних вимог, просила:
змінити формулювання причин звільнення з пункту 4 статті 40 КЗпП України на пункт 2 статті 36 КЗпП України;
стягнути з відповідача 50 000 грн моральної шкоди, 224,70 грн матеріальних витрат;
вирішити питання про розподіл судових витрат;
позовну вимогу про стягнення 8 477,35 грн середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати залишити без розгляду.
У березні 2021 року КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" звернулося з зустрічним позовом до ОСОБА_1 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі.
Зустрічний позов мотивований тим, що ОСОБА_1 з 01 серпня 2018 року прийнята КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" на посаду лікарня-інтерна за спеціальністю "анестезіологія та інтенсивна терапія".
На виконання наказу Департаменту охорони здоров`я КОДА № 304-Н від 27 липня 2018 року, 01 серпня 2018 року між КЗ ІРР "Іванківська ЦРЛ" та ОСОБА_1 укладено договір про навчання в інтернатурі (заочний цикл) № 3, згідно з яким ЦРЛ здійснювало стажування в інтернатурі за навчальним планом і програмою строком 24 місяці, забезпечувало необхідні умови для здобуття знань та практичних навичок, а інтерн була зобов`язана якісно та добросовісно виконувати навчальні плани та програми, виконувати вимоги законодавства з організації надання освітніх послуг, та, після закінчення інтернатури, відпрацювати у Іванківській ЦРЛ на посаді лікаря не менше 3 років
Відповідно до договору від 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 мала стажуватися з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2020 року. Крім того, КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" зобов`язувалася працевлаштувати ОСОБА_1 за спеціальністю після закінчення інтернатури. В порушення пунктів 3.2 та 3.5 договору ОСОБА_1 відмовилася відпрацювати в Іванківській ЦРЛ 3 роки після закінчення інтернатури.
Згідно з пунктом 4.3. договору від 01 серпня 2018 року в разі невідпрацювання 3 років ОСОБА_1 зобов`язана повернути кошти, виплачені їй КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" за період стажування в інтернатурі. У цьому випадку мають місце цивільно-правові відносини щодо виконання/невиконання умов укладеного договору.
Однак ОСОБА_1, після закінчення навчання в інтернатурі, не приступила до роботи на посаді лікаря, чим порушила умови договору.
КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" просило:
стягнути з ОСОБА_1 витрати за період її стажування в інтернатурі на суму 126 571,74 грн;
вирішити питання про розподіл судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Рішенням Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року первісний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Змінено формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з пункту 4 статті 40 КЗпП України: "звільнена за прогул без поважних причин" на пункт 2 статті 36 КЗпП України: "звільнена у зв`язку із закінченням дії строкового трудового договору".
Стягнуто з КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" на користь ОСОБА_1 3 000 грн компенсації моральної шкоди та 147,20 грн майнових витрат у зв`язку із розглядом справи.
Інші вимоги ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Стягнуто з КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 891,25 грн.
Зустрічний позов КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" витрати за період стажування в інтернатурі у сумі 126 571 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" витрати на правову допомогу в сумі 8 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" судовий збір на суму 2270 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
початок роботи як лікаря-інтерна визначається у відповідності до пункту 3.2 Наказу №291, згідно з яким початок навчання в інтернатурі встановлено з 1 серпня. Тривалість навчання в інтернатурі для випускників медичних факультетів за обраною позивачкою по первісному позову спеціальністю 2 роки. Навчання ОСОБА_1 в інтернатурі та робота у відповідача як лікаря-інтерна встановлювалась з 01 серпня 2018 року до 31 липня 2020 року. Ці факти сторонами не оспорюються. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 23 КЗпП України, за своєю правової природою, трудовий договір з лікарем-інтерном є строковим, оскільки укладається на період проходження інтернатури;
КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" не дотримано порядку застосування такого дисциплінарного стягнення, як звільнення робітника за прогул. Під час звільнення ОСОБА_1 згідно пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" не дотримано порядку, встановленого Наказом № 291, який визначає порядок відрахування з інтернатури лікарів-інтернів. Таким чином, суд зробив висновок про незаконність звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, оскільки порушено порядок такого звільнення, а тому позовні вимоги щодо визнання незаконним та скасування наказу про звільнення обґрунтовані та підлягають задоволенню;
при вирішенні питання про спосіб захисту порушених прав суд взяв уваги, що ОСОБА_1 не мала наміру укладати подальший трудовий договір з відповідачем, мала намір після закінчення терміну проходження інтернатури 31 липня 2020 року звільнитися у зв`язку із закінченням передбаченого законодавством строку навчання в інтернатурі, і, відповідно, строку трудового договору, і саме таку підставу для припинення трудових відносин слід застосувати. У разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу, про переведення на іншу роботу, про нагородження та заохочення та інші мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження;
слід визнати підставу звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-інтерна КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" за прогул по пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України, неправильною та змінити підставу звільнення з роботи - вважати її звільненою з посади лікаря-інтерна КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" за частиною другою статті 36 КЗпП України у зв`язку із закінченням дії строкового договору з 31 липня 2020 року. Днем звільнення є останній робочий день, що визначено в пункті 2.27 Інструкції про порядок ведення трудових книжок. Відповідний запис до трудової книжки ОСОБА_1 має бути внесений відповідачем;
унаслідок неправильного формулювання причини звільнення порушені права позивача. Через неправомірні дії відповідача та порушення трудових прав позивачки, про які зазначено в позові, остання весь час намагалася вирішити питання з відповідачем щодо звільнення, хвилювалася та нервувала з цього приводу. Це завдало позивачу відчутну моральну шкоду, яка виразилась у душевному переживанні, відчутті особистої незначущості, неможливості відстояти свої права, необхідності їх захисту в суді. Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, тобто незаконного звільнення, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати. Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12.
при визначенні розміру компенсації моральної шкоди, суд врахував конкретні обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, та, з урахуванням задоволення судом вимоги щодо зміни формулювання причин звільнення, вважав справедливим визначити суму компенсації моральної шкоди у розмірі 3 000 грн. Тому зроблено висновок про часткове задоволення вимог про стягнення компенсації моральної шкоди у розмірі 3 000 грн.
ОСОБА_1 обрала для себе проходження інтернатури на безоплатній основі та, після зарахування в інтернатуру на підставі наказу Департаменту охорони здоров`я КОДА та наказу КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ", уклала договір № 3 від 01 серпня 2018 року про навчання в інтернатурі, яким були визначені права та обов`язки сторін під час проходження стажування в інтернатурі. Зокрема, згідно договору виконавець (база, якою є КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ") здійснює стажування в інтернатурі ОСОБА_1 за спеціальністю "Анестезіологія та інтенсивна терапія" за навчальним планом і програмою, затвердженими для цієї спеціальності МОЗ України, а замовник (інтерн, яким є ОСОБА_1 ), крім іншого, взяла на себе зобов`язання після закінчення інтернатури обов`язково відпрацювати в КЗ ІРР "Іванківська ЦРЛ" на посаді лікаря не менше ніж 3 роки (пункт 3.5. Договору). Цим же договором передбачена відповідальність сторін, зокрема, "у разі не відпрацювання трьох років ОСОБА_1 зобов`язана повернути кошти, виплачені їй КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" за період стажування в інтернатурі. Зазначений договір відповідає вимогам цивільного законодавства щодо свободи договору (статті 3, 6, 627 ЦК України). Крім того, цей договір не визнавався судом недійсним, як в цілому, так і будь-яка його частина, відповідна вимога стороною позивача за первісним позовом ( відповідача за зустрічним) заявлена не була, а отже він є обов`язковим для виконання його сторонами та має виконуватися належним чином;
КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" умови договору №3 від 01 серпня 2018 року виконані у повному обсязі, зокрема, відповідач ОСОБА_1 на безоплатній основі пройшла стажування в інтернатурі; грошові витрати, пов`язані з проходженням інтернатури, поніс позивач за зустрічним позовом, як заклад охорони здоров`я, який взяв на себе зобов`язання здійснити стажування відповідача ОСОБА_1, остання отримала відповідну кваліфікацію та спеціальність саме завдяки позивачу та за його кошти. У свою чергу, відповідач умови договору не виконала та після проходження інтернатури взяті на себе зобов`язання відпрацювати за відповідною спеціальністю у Іванківській ЦРЛ не менше 3 років не виконала, категорично відмовившись укладати відповідну угоду. Це в свою чергу дає позивачу підстави вимагати відшкодування відповідачем витрат, понесених закладом охорони здоров`я у зв`язку з проходженням ОСОБА_1 інтернатури;
сторони у договорі брали на себе відповідні обов`язки. Саме обов`язок подальшого відпрацювання трьох років у закладі був однією з умов укладання договору про навчання в інтернатурі взагалі: беручи на себе обов`язок ( і виконуючи його) в частині проведення виплат лікарю-інтерну не лише під час безпосереднього виконання обов`язків лікаря в Іванківській ЦРЛ, а й у період перебування на очному розділі інтернатури на базі Національної академії післядипломної освіти імені Л.П. Шупика, у період перебування у відпустці, медичний заклад правомірно розраховував, що цими бюджетними коштами гарантовано готує лікаря-фахівця, який буде працювати у ньому, надаючи медичні послуги пацієнтам цього закладу. І навпаки, відмова особи після закінчення інтернатури від виконання взятих на себе зобов`язань фактично призвела до бюджетних втрат цього закладу, оскільки цей заклад, витративши кошти на підготовку спеціаліста, фактично не отримав відповідного фахівця. За умови, якби ОСОБА_1 не брала на себе зобов`язання щодо відпрацювання відповідного терміну, видається сумнівною сама можливість укладення договору про проходження інтернатури, оскільки в економічному сенсі, за таких умов, для закладу вкрай невигідною. Тому до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ЦК України, які регулюють договірні правовідносини і передбачають відповідальність за їх невиконання, а не положення КЗпП України;
одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зазначений правовий висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у постановах Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 23 січня 2018 року (справа № 607/9099/15-ц), від 19 вересня 2018 року (справа № 607/3690/17), від 31 жовтня 2018 року (справа № 607/3681/17-ц) від 15 травня 2019 року (справа № 598/760/17), від 30 січня 2019 року (справа № 607/3682/17), від 26 червня 2019 року (справа № 607/7122/17-ц) та у пунктах 101-108 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року (справа № 607/3693/17);
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 (провадження № 14-151цс20) зазначила, що "якщо між сторонами укладеної угоди про підготовку фахівця з вищою освітою передбачений обов`язок цього фахівця після закінчення відповідного навчання відпрацювати три роки, наприклад, в закладі охорони здоров`я, куди цей фахівець (випускник) буде направлений за розподілом, а також його обов`язок компенсувати (відшкодувати) замовнику його навчання вартість витрат цього замовника на це навчання у разі неприбуття цього випускника за направленням або його відмови без поважних причин приступити до роботи за призначенням (наприклад, відпрацювати три роки в закладі охорони здоров`я, куди випускник направлений за розподілом), то зазначене зобов`язання з відшкодування витрат на навчання є цивільно-правовим договірним зобов`язанням. Велика Палата Верховного Суду вважає розумним та справедливим відповідне договірне зобов`язання щодо відпрацювання фахівцем після закінчення відповідного навчання трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Покладення на фахівців, які отримали вищу освіту безкоштовно за державним замовленням, обов`язку щодо оплатного відпрацювання (на умовах не гірших, ніж ті які надаються іншим працівниками державного сектора економіки) за направленням держави протягом визначеного періоду часу (трьох років) не суперечить самій суті конституційного права на безкоштовну вищу освіту і в сучасник умовах економічного розвитку країни відповідає інтересам суспільства щодо отримання від держави якісних послуг у відповідних секторах;
тому вимоги КНП ІРР "Івванківська ЦРЛ" до ОСОБА_1 про стягнення витрат за період стажування в інтернатурі у розмірі 126 571,74 грн підлягають задоволенню. Суд не взяв до уваги твердження представника відповідача за зустрічним позовом, адвоката Кучки Л. В., щодо того, що ОСОБА_1 на отримала "на руки" такої суми, що вона була меншою, оскільки були відраховані податки, частина коштів - це 22% ЄСВ адже чинним законодавством і укладеним договором передбачено відшкодування "витрат", тобто всіх коштів, які були витрачені на стажування інтерна, в т. ч. податків, оскільки здійснені за рахунок цієї установи. У довідці КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" зазначено, що такі витрати становлять 126 571,74 грн. Розбіжність загальної суми витрат та нарахувань зазначених у розрахункових листах, наданих суду, є наслідком відсутності у них сплаченого ЄСВ 22%.
Додатковим рішенням Іванківського районного суду Київської області в складі судді Слободян Н. П., від 19 липня 2022 року клопотання представника позивача ОСОБА_1, адвоката Кучми Л. В., про ухвалення додаткового рішення задоволено частково.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства Іванківської районної ради "Іванківська центральна районна лікарня" на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з отримання професійної правової допомоги у розмірі 22 459,50 грн.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 21 листопада 2022 року апеляційні скарги ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Іванківського районного суду Київської області від 29 червня 2022 року та додаткове рішення Іванківського районного суду Київської області від 19 липня 2022 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
апеляційна скарга, що є предметом цього апеляційного розгляду подана позивачем ОСОБА_1, містить доводи щодо незгоди з рішенням суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди за первісним позовом та в частині стягнення витрат за період стажування в інтернатурі за зустрічним позовом, а також щодо незгоди з додатковим рішенням суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. А отже предметом апеляційного розгляду є рішення суду першої інстанції в частині зазначених позовних вимог, в іншій частині рішення суду першої інстанції, зокрема, щодо зміни формулювання підстав звільнення та відшкодування матеріальної шкоди, апеляційним судом не переглядається, так як під час розгляду справи не було встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права;
з матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_1 уклала з відповідачем договір про навчання в інтернатурі № 3 від 01 серпня 2018 року, яким були визначені права та обов`язки сторін під час проходження стажування в інтернатурі. Судом першої інстанції правильно встановлено, що КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" умови договору № 3 від 01 серпня 2018 року виконані у повному обсязі, зокрема, відповідач на безоплатній основі пройшла стажування в інтернатурі, грошові витрати, пов`язані з проходженням інтернатури, у вигляді виплаченої заробітної плати, оплату відпускних тощо лікарю-інтерну під час навчання поніс позивач за зустрічним позовом, як заклад охорони здоров`я, який взяв на себе зобов`язання здійснити стажування відповідача. У свою чергу відповідач умови договору щодо відпрацювання після закінчення інтернатури за відповідною спеціальністю у Іванківській ЦРЛ не менше, ніж три роки, не виконала;
відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору про навчання в інтернатурі за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України, а в разі не відпрацювання трьох років ОСОБА_1 зобов`язана повернути кошти, виплачені їй КЗ ІРР "Іванківська ЦРЛ", за період стажування в інтернатурі. Позивач за зустрічним позовом просив стягнути з ОСОБА_1 на користь КНП ІРР "Іванківська центральна районна лікарня" витрати за період стажування в інтернатурі у сумі 126571,74 грн у зв`язку з невиконанням умов договору про навчання в інтернатурі. Відповідач посилалася на те, що заробітна плата та податки сплачені роботодавцем до державного бюджету не можуть бути віднесені до вартості навчання, а чинним трудовим законодавством не передбачена можливість стягнення з працівника нарахованої та виплаченої йому заробітної плати за час виконання трудових обов`язків. При цьому, суд першої інстанції при ухваленні рішення зробив правильний висновок, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме положення ЦК України, які регулюють договірні правовідносини і передбачають відповідальність за їх невиконання, а не положення КЗпП України. З урахуванням вказаного вірним є висновок суду першої інстанції про те, що отримавши сертифікат лікаря спеціаліста, яким ОСОБА_1 присвоєно звання лікаря - спеціаліста за спеціальністю "Анестезіологія та інтенсивна терапія", остання повинна була з`явитися на роботу до КНП ІРР "Іванківська ЦРЛ" для подальшого відпрацювання відповідно до умов підписаної нею угоди. Разом з тим, судом встановлено, що ОСОБА_1 на роботу не вийшла, причини невиходу на роботу роботодавцю не повідомила, у зв`язку з чим була звільнена з роботи на підставі пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, однак судом першої інстанції було змінено підставу звільнення ОСОБА_1 з роботи за пунктом 2 статті 36 КЗпП України, у зв`язку із закінченням дії строкового договору з 31 липня 2020 року;
посилання в апеляційній скарзі на помилкове посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17, відхилені колегією суддів. Предметом позову у справі № 607/3693/17 є стягнення коштів за навчання в інтернатурі, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року зроблено загальні висновки щодо договірних зобов`язань відпрацювання фахівцем після закінчення інтернатури трьох років за направленням замовника такого навчання, який оплатив навчання фахівця. Таким чином, висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 26 січня 2021 року у справі № 607/3693/17 підлягають застосуванню у справі, яка розглядається, так як правовідносини є подібними.
ОСОБА_1 не дотрималася вимог законодавства України та договору від 01 серпня 2018 року в частині зобов`язання відпрацювати після закінчення інтернатури три роки відповідно на посаді лікаря та порушила добровільно взяті на себе цивільно-правові зобов`язання, а тому, встановивши, що позивачем були понесені витрати за період стажування в інтернатурі з 01 серпня 2018 року по 31 липня 2020 року в розмірі 126571,00 грн, суд обґрунтовано стягнув ці кошти з відповідача на користь позивача за первісним позовом. Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 29 вересня 2021 року у справі № 707/2173/19. Тому колегія суддів відхилила посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на постанови апеляційних судів в інших справах.
підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із статтею 237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порушення трудових прав, а саме визнання формулювання причин звільнення позивача неправильними, призвело до моральних страждань позивача ОСОБА_1, оскільки внаслідок таких протиправних дій вона вимушена була через суд відновлювати своє порушене право. Тому, згідно засад розумності, та справедливості, колегія суддів вважала, що визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди в сумі 3000,00 грн, є достатньою і справедливою компенсацією завданої моральної шкоди;
при стягненні з відповідача на користь позивача витрати, пов`язані з отримання професійної правничої допомоги у розмірі 22459,50 грн суд першої інстанції виходив із складності справи та тривалого часу її розгляду, часу, який витратив адвокат для захисту інтересів позивача, з урахуванням пропорційного розміру задоволених позовних вимог. Колегія суддів з урахуванням критеріїв розумності та справедливості, а також складності справи, кількості та якості реально наданих та документально підтверджених послуг вважала, що сума у розмірі 22459,50 грн, є співмірною з обсягом наданої правової допомоги і результатом розгляду справи. А тому апеляційний суд погоджується з визначеною судом першої інстанції сумою витрат позивача, які підлягають компенсація за рахунок відповідача.