ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 березня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/2469/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В. Г. - головуючого, Берднік І. С., Зуєва В. А.,
за участю секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Ляхової Наталії Петрівни
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (головуючий Поліщук Л. В., судді Богатир К. В., Таран С. В.)
у справі № 916/2469/21
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради
до Фізичної особи-підприємця Ляхової Наталії Петрівни
про виселення,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
1. У серпні 2021 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради (надалі - Департамент, Позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ляхової Наталії Петрівни (далі - ФОП Ляхова Н.П., Відповідач), в якому просив виселити Відповідача з окремого індивідуально визначеного майна - твердого покриття, загальною площею 30,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25.
2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням Відповідачем умов Договору оренди окремого індивідуально визначеного майна № 13 від 30.04.2014 (далі - Договір оренди № 13 від 30.04.2014) щодо повернення орендованого майна за актом приймання-передавання, після припинення договору оренди у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено. Також, Позивач вказав на допущене Відповідачем порушення процедури пролонгації договору оренди, яка передбачена Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна" та Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженим Кабінетом Міністрів України від 03.06.2020 № 483. У зв`язку з тим, що Відповідачем не повернуто орендоване майно у порядку та строки, встановлені договором, тому Позивач звернувся до суду з позовом про виселення Відповідача, зазначивши, що такий спосіб захисту у даному випадку є ефективним, оскільки забезпечить поновлення порушеного права Позивача як особи, яка має речове право на майно право господарського відання, та відповідно право орендодавця на вільне розпорядження об`єктом оренди.
3. Рішенням Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 у задоволенні позову відмовлено.
4. Рішення суду мотивовано тим, що Позивачем не доведено наявності у нього відповідного правового титулу щодо майна, яке є предметом укладеного між сторонами Договору оренди № 13 від 30.04.2014, що свідчить про недоведеність факту порушення суб`єктивного матеріального права, на захист якого подано позов.
Короткий зміст оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанцій
5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено. Виселено ФОП Ляхову Н. П. з окремого індивідуально визначеного майна - твердого покриття, загальною площею 30,0 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради. Судові витрати покладено на Відповідача.
6. Постанову суду мотивовано тим, що Відповідачем не доведено наявність підстав для продовження строку дії Договору оренди №13 від 30.04.2014, на той самий термін і на тих самих умовах, відповідно до положень Закону України від 03.10.2019 № 157-IX "Про оренду державного та комунального майна", тому, після припинення цього договору у зв`язку із закінчення строку його дії, у Відповідача виник обов`язок повернути Позивачеві, як Орендодавцеві, орендоване майно за актом приймання-передавання майна. Встановлення фактів припинення договору та неповернення орендованого майна, у строки встановлені договором або законом, є підставою для задоволення позову про виселення Відповідача, оскільки така вимога забезпечує поновлення порушеного права Позивача, як Орендодавця, на вільне розпорядження об`єктом оренди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги Відповідача за первісним позовом
7. Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, ФОП Ляхова Н. П. подала до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022, а рішення Господарського суду Одеської області від 21.02.2022 залишити в силі.
8. Підставою касаційного оскарження скаржниця зазначає пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), посилаючись на те, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, оскільки відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування цих норми права у подібних правовідносинах, з урахуванням положень статей 86, 99, 101, 104, 106, 108, 110, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 124, 126, 132, 139, 148, 157, 165, 169 Житлового кодексу Української PCР, статей 19, 167 Сімейного кодексу України, статей 597, 725 Цивільного кодексу України, що призвело до помилкового ототожнення терміну "виселення" із терміном "припиненням дії, яка порушує право" та застосовано поняття "виселення" до правовідносин, що виникли із договору оренди земельної ділянки, на якій розміщене тверде покриття (асфальт), загальною площею 30,00 кв. м, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, а відтак, фактично унормували можливість виселення із майна, яке за своєю сутністю не є приміщенням і не може бути ототожнено з приміщенням.
9. Крім цього, скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, зокрема, положення статей 16, 317 Цивільного кодексу України, статті 20, частини першої статті 134 Господарського кодексу України, та порушено норми процесуального права, зокрема, положення статті 2, частин першої, третьої статті 74 ГПК України, оскільки у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо правильності обраного Позивачем способу захисту порушеного права у спірних правовідносинах.
Позиція інших учасників справи у відзиві на касаційну скаргу
10. Від Департаменту комунальної власності Одеської міської ради відзив на касаційну скаргу не надходив, що у відповідності до частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення у даній справі у касаційному порядку.
Фактичні обставини справи встановлені судами
11. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.04.2014 між Комунальною установою "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення" (Орендодавець) та ФОП Ляховою Н. П. (Орендар) укладено Договір оренди окремого індивідуально визначеного майна № 13 (далі - Договір оренди), відповідно до умов якого:
- Орендарю передано у строкове платне користування комунальне майно, площею 50,6 кв. м, розміщене за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, з метою розміщення літнього майданчика для роздрібної торгівлі готовими продуктами (пункт 1.1);
- Орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у Договорі, одночасно із підписанням сторонами Договору та акта приймання-передавання вказаного майна, який є невід`ємною частиною Договору (пункт 2.1);
- Орендар повертає Орендодавцеві майно у стані не гіршому, ніж воно було одержане, на підставі акту приймання-передавання, який підписується обома сторонами. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на Орендодавця (пункт 2.4);
- у разі припинення цього Договору Орендар повинен повернути Орендодавцеві орендоване майно в 15-денний термін з дня отримання повідомлення або з дати закінчення строку Договору за актом приймання-передавання майна, включаючи день здачі (пункт 2.5);
- у разі припинення Договору оренди Орендар зобов`язаний у 15-денний термін повернути Орендодавцеві об`єкт оренди, про що складається відповідний акт (пункт 5.6);
- у разі припинення (розірвання) Договору оренди Орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно (пункт 3.11);
- цей Договір діє з 01.05.2014 до 30.10.2014 включно (пункт 10.1);
- зміни до умов цього Договору або його розірвання за взаємною згодою сторін оформлюються шляхом підписання додаткової угоди (пункт 10.2);
- чинність Договору припиняється внаслідок, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (пункт 10.6);
- майно вважається поверненим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання (пункт 10.9).
12. Відповідно до акту приймання-передавання орендованого майна від 01.05.2014 Орендарю передано окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття за адресою: м. Одеса, Новощіпний ряд, 25, площею згідно умов Договору оренди № 13 від 30.04.2014, технічний стан задовільний.
13. Додатковим договором № 1 від 10.02.2015 до Договору оренди строк дії останнього продовжено до 01.12.2017. Крім того, у пунктах 1.2, 1.3 вказаного Додаткового договору сторонами узгоджено, що площа орендованого майна складає 30,0 кв. м і орендна плата розраховувалась виходячи саме з цієї площі.
14. Додатковим договором № 2 від 01.12.2017 до Договору оренди термін його дії продовжено до 01.11.2020.
15. Додатковим договором № 3 від 03.12.2018 до Договору оренди замінено Орендодавця з Комунальної установи "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення" на Департамент комунальної власності Одеської міської ради.
16. Департамент, листом за вих. № 01-13/921 від 12.03.2020, скерованим на адресу ФОП Ляхової Н. П., повідомив останню, що на виконання протокольного доручення від 20.01.2020 № 02.2-15мг/07 та рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради від 21.06.2012 № 257 планується проведення реконструкції об`єктів та інженерних мереж Комунальної установи "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення", розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 25", у зв`язку з чим запропонував у термін до 20.03.2020 прибути до Департаменту для підписання додаткового договору про розірвання Договору оренди № 13 індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, загальною площею 30,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, з подальшою передачею його Орендодавцю за актом приймання-передачі. Проте, докази направлення вказаного листа на адресу ФОП Ляхової Н. П. суду не надано.
17. 10.11.2020 ФОП Ляхова Н.П. звернулась до Департаменту із заявою про продовження Договору оренди № 13 від 30.04.2014 твердого покриття, загальною площею 30,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, строком на 5 років. Факт отримання Департаментом цього листа підтверджено матеріалами справи.
18. Судами також встановлено, що після закінчення строку дії договору оренди (01.11.2020) між Департаментом та ФОП Ляховою Н. П. підписувалися акти наданих послуг на підставі Договору оренди № 13, а саме: 30.11.2020, 31.01.2021, 28.02.2021, 31.03.2021, 30.04.2021, а також ФОП Ляхова Н. В. продовжувала сплачувати на користь Орендодавця орендну плату за користування орендованим майном, що підтверджується платіжними документами.
19. 17.03.2021 рішенням Одеської міської ради №137-VIII затверджено у новій редакції Положення про Департамент комунальної власності Одеської міської ради, відповідно до якого Департамент є виконавчим органом Одеської міської ради (пункт 1.1), який забезпечує реалізацію місцевої політики у сфері управління, ефективного використання та збереження майна комунальної власності територіальної громади м. Одеси (пункт 2.1.); є уповноваженим органом, який виступає орендодавцем щодо єдиних майнових комплексів, нерухомого майна і споруд, майна, що не увійшло до статутного капіталу, перебуває у комунальній власності територіальної громади м. Одеси, за виключенням майна, орендодавцем якого уповноважено виступати інший виконавчий орган Одеської міської ради (пункт 2.2.). Згідно із підпунктом "в" пункту 2.4. на Департамент покладено здійснення повноважень орендодавця майна комунальної власності територіальної громади міста Одеси.
20. Департаментом 23.04.2021 проведено обстеження індивідуально визначеного майна у вигляді твердого покриття, загальною площею 30,0 кв. м, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25 (Комунальної установи "Одеський зоологічний парк загальнодержавного значення"), під час якого встановлено, що тверде покриття передано під розміщення літнього майданчика для торгівлі продовольчими товарами; під час обстеження не функціонує.
21. Враховуючи те, що після закінчення строку договору Відповідач у добровільному порядку не повернув орендоване тверде покриття Департаменту за актом прийому-передачі, останній звернувся до господарського суду з цим позовом.
22. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив з того, що за приписами частини першої статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права, тоді як матеріали справи не містять доказів того, що майно, яке є предметом договору, належить на праві власності територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради, а також доказів того, що це майно було закріплене на праві господарського відання чи оперативного управління за визначеним у договорі Орендодавцем.
23. Крім того, суд вказав, що серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 Цивільного кодексу України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпоряджання майном (стаття 391 Цивільного кодексу України). Позивачем як негаторного, так і віндикаційного позову може бути лише власник майна або особа, яка володіє майном на підставі інших прав на майно. Відсутність права на позов у матеріальному розумінні тягне за собою ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин. Врахувавши, що за матеріалами справи неможливо встановити правовий статус орендованого на підставі договору майна й у справі відсутні докази того, що, як станом на дату укладення договору, так і на даний час, за визначеним у договорі Орендодавцем було закріплене на праві господарського відання чи оперативного управління окреме індивідуально визначене майно, що є предметом договору, у задоволенні позову слід відмовити.
24. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог та приймаючи нове рішення про задоволення позову, вказав на те, що спірні правовідносини сторін виникли на підставі Договору оренди № 13 від 30.04.2014 (з урахуванням Додаткових договорів до нього), в якому сторонами було узгоджено всі істотні умови, і зокрема, об`єкт оренди окреме індивідуально визначене майно - тверде покриття, загальною площею 30,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, на земельній ділянці, на якій розміщені будівлі та споруди "Одеського зоологічного парку загальнодержавного значення", які належать територіальній громаді міста Одеси в особі Одеської міської ради на праві комунальної власності. При цьому визначене договором індивідуальне майно передане під розміщення літнього майданчика для торгівлі.
25. В силу положень статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.
26. Оскільки предметом оренди є комунальне майно, тому з урахуванням положень Закону України від 03.10.2019 № 157-ІХ "Про оренду державного та комунального майна", який набрав чинності 27.12.2019 і введений в дію з 01.02.2020, судом апеляційної інстанції встановлено, що Відповідачем не було дотримано встановленого цим законом порядку продовження строку дії договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у зв`язку з чим після закінчення строку дії Договору оренди № 13 від 30.04.2014 (01.11.2020), у Відповідача як Орендаря виник обов`язок повернути орендоване майно у порядку та строки, передбачені таким договором. Встановлення факту невиконання Відповідачем своїх обов`язків є підставою для захисту порушено права, у обраний Позивачем спосіб.
27. При цьому судом апеляційної інстанції відхилено посилання Відповідача щодо пролонгації договору оренди, яка реалізувалась внаслідок мовчазної згоди сторін такого договору та підтверджувалась у подальшому їхніми діями, з огляду на те, що у спірних правовідносинах у співвідношенні із загальними нормами (стаття 764 Цивільного кодексу України та частина четверта статті 284 Господарського кодексу України) пріоритетними є спеціальні норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 157-IX від 03.10.2019, і зокрема, статті 18 цього Закону, який, до того ж, є законом, прийнятим у часі пізніше, ніж Цивільний кодекс України та Господарський кодекс України.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій
28. В силу приписів частин першої - третьої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
29. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що у подібних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України), а саме, статей 86, 99, 101, 104, 106, 108, 110, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 124, 126, 132, 139, 148, 157, 165, 169 Житлового кодексу Української PCР, статей 19, 167 Сімейного кодексу України, статей 16, 317, 597, 725 Цивільного кодексу України, статті 20, частини першої статті 134 Господарського кодексу України, що призвело, на його думку, до ухвалення судом апеляційної інстанції незаконного судового рішення.
30. Відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
31. Положення пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України спрямовані на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
32. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
33. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, у цьому випадку не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з огляду на таке.
34. У справі, яка розглядається, Позивач звернувся до суду з позовом про виселення Відповідача з окремого індивідуально визначеного майна - твердого покриття, загальною площею 30,0 кв. м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Новощіпний ряд, 25, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що Орендарем не виконано свого обов`язку з повернення орендованого майна у порядку та строки, встановлені договором, після закінчення строку дії Договору оренди № 13 від 30.04.2014.
35. Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
36. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 Цивільного кодексу України).
37. Відповідно до статей 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
38. Як вбачається зі змісту статті 1, частини 2 статті 9, статті 759, частини 3 статті 760 Цивільного кодексу України і частини 2 статті 4, частини 6 статті 283 Господарського кодексу України, Цивільним кодексом України встановлені загальні положення про найм (оренду), а особливості регулювання майнових правовідносини, які виникають між суб`єктами господарювання і пов`язані з укладенням, виконанням та припиненням договорів оренди, передбачені Господарським кодексом України. Отже, якщо останній не містить таких особливостей, то застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
39. Судом апеляційної інстанції встановлено, що орендоване майно віднесено до комунальної власності, а тому на спірні правовідносини також поширюється дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна". При цьому обставин щодо недійсності Договору оренди № 13 від 30.04.2014, зокрема, з підстав належності об`єкта оренди іншому власнику чи іншим особам, судами не встановлено.