ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2023 року
м. Київ
справа № 640/8090/19
касаційне провадження № К/9901/24927/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року (головуючий суддя - Келеберда В.І.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року (головуючий суддя - Файдюк В.В.; судді - Мєзєнцев Є.І., Чаку Є.В.)
у справі № 640/8090/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телеканал Мега"
до Головного управління ДФС у м. Києві
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У травні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Телеканал Мега" (далі - ТОВ "Телеканал Мега", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19 лютого 2019 року № 0066140301, № 0067140301, № 0068140301 та рішення від 19 лютого 2019 року № 0002884208.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що висновки акта перевірки, на підставі якого прийнято спірні податкові повідомлення-рішення та рішення, не відповідають фактичним обставинам господарської діяльності позивача та спростовуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач помилково кваліфікував наявну у платника заборгованість у розмірі 228 276 043,69 грн, як безповоротну фінансову допомогу, що призвело до безпідставного зменшення позивачу суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток та збільшення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток. Зазначили, що застосування до платника відповідальності за порушення строків реєстрації зведеної податкової накладної на підставі статті 201 Податкового кодексу України суперечить приписам податкового законодавства. Надаючи оцінки правомірності рішення відповідача, яким застосовано штрафні санкції та нараховано пеню за несвоєчасну сплату єдиного соціального внеску за лютий 2018 року у сумі 30 283,11 грн, суди зауважили, що позивач своєчасно виконав свої зобов`язання зі сплати єдиного внеску шляхом вчинення дій від його імені повіреним на підставі договору доручення, тому підстави для застосування штрафних санкцій та нарахування пені відсутні.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 вересня 2019 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає, що судами не надано оцінки доводам контролюючого органу про ненадання до перевірки ухвал Господарського суду м. Києва від 11 березня 2019 року та від 29 липня 2019 року про затвердження Мирової угоди у справі № 910/11932/18. Наголошує, що судові інстанції не перевірили факт наявності порушення платником вимог податкового законодавства щодо строків реєстрації податкових накладних та дійшли помилкового висновку про своєчасну сплату позивачем єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.
Ухвалою від 23 грудня 2020 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві.
Разом з касаційною скаргою податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у м. Києві його правонаступником - Головним управлінням ДПС у м. Києві, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
27 січня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Телеканал Мега" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2015 року по 15 січня 2019 року, валютного - за період з 01 січня 2015 року по 15 січня 2019 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - за період з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року, за результатами якої складено акт від 22 січня 2019 року № 19/1-26-15-14-03-01-20043821.
Перевіркою встановлено порушення, зокрема:
підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 5 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року № 20, (далі - П(С)БО 11), пункту 5, пункту 7 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, (далі - П(С)БО 15), що призвело до завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 187 017 686,00 грн;
підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, пункту 5 П(С)БО 11, пункту 5, пункту 7 П(С)БО 15, що призвело до заниження податку на прибуток підприємств на загальну суму 7 484 426,00 грн;
пункту 120-1.1 статті 120-1, пункту 201.10 статті 201 ПК України у зв`язку з порушенням термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за період з 31 грудня 2017 року по 31 серпня 2018 року;
пункту 1 частини другої статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" щодо несвоєчасної сплати єдиного соціального внеску за лютий 2018 року.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення та рішення від 19 лютого 2019 року:
№ 0066140301, яким платнику зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на 187 017 686,00 грн;
№ 0067140301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на 9 283 130,00 грн, з яких 7 426 504,00 грн за основним платежем та 1 856 626,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;
№ 0068140301, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 10 %, що становить 7 951,78 грн за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, визначених статтею 201 ПК України;
№ 0002884208, яким нараховано штраф за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 6 359,45 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
За приписами пункту 5 П(С)БО 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.
Пунктом 7 П(С)БО 15 визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.
До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.
До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).
До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.
Судовим розглядом встановлено, що між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції", що діє в інтересах та за рахунок Пайового венчурного інвестиційного фонду "Третій венчурний фонд-промислові інвестиції" недиверсифікованого виду закритого типу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" (далі - ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції") укладено договір про порядок погашення боргу від 22 грудня 2016 року.
Відповідно до умов договору про порядок погашення боргу від 22 грудня 2016 року позивач зобов`язався сплатити TOB "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" борг у сумі 228 276 043,69 грн не пізніше 30 червня 2018 року.
Фактично товариством сплачено на користь ТОВ "Компанія з управління активами "Промислові інвестиції" 15 000,00 грн. Заборгованість станом на 30 червня 2018 року склала 228 261 043,69 грн.
Відповідач вважає, що кошти у розмірі 228 276 043,69 грн є безповоротною фінансовою допомогою. Таких висновків податковий орган дійшов, взявши до уваги ухвалу Господарського суду м. Києва від 03 жовтня 2018 року у справі № 910/11932/18, якою відкрито провадження про визнання позивача банкрутом, що свідчить про неможливість повернення боргу, а також дані зведеного акта інвентаризації майна ТОВ "Телеканал Мега" від 30 листопада 2018 року, з якого вбачається, що у платника недостатньо коштів для погашення заборгованості.
Підпунктом 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога - це:
сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів;