ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 березня 2023 року
м. Київ
справа № 400/2400/19
касаційне провадження № К/9901/241/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Миколаївській області
на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року (головуючий суддя - Мельник О.М.)
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року (головуючий суддя - Єщенко О.В.; судді - Димерлій О.О., Шляхтицький О.І.)
у справі № 400/2400/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО-БУД"
до Головного управління ДПС у Миколаївській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕРМО-БУД" (далі - ТОВ "ТЕРМО-БУД", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області (далі - ГУ ДПС у Миколаївській області, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 липня 2019 року № 00060581401 та № 00060571401.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами підтверджена належним чином оформленими первинними документами, тому висновки акта перевірки, на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, є безпідставними та необґрунтованими.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що господарські операції між позивачем та його контрагентами були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, що підтверджено оформленими первинними документами податкової та бухгалтерської звітності, які відповідають вимогам чинного законодавства України.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ДПС у Миколаївській області звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2020 року, постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2020 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Мотивуючи касаційну скаргу, відповідач наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з його контрагентами. Зазначає, що судами попередніх інстанцій не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Миколаївській області.
01 лютого 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права.
06 грудня 2021 року податковим органом заявлено клопотання про заміну відповідача - ГУ ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 43144729) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Миколаївській області (код ЄДРПОУ ВП 44104027), у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судовими інстанціями встановлено, що відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "ТЕРМО-БУД" за період діяльності з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, в тому числі з питання своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість за період з 01 травня 2016 року по 31 березня 2019 року, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 січня 2016 року по 31 березня 2019 року, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2011 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 08 липня 2019 року № 972/14-29-14-01/36056861.
Відповідно до висновків названого акта перевірки відповідачем встановлено порушення платником:
пункту 44.1, пункту 44.2, статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 222 782,00 грн;
абзацу "а" пункту 198.1, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.4 статті 200 ПК України, в результаті чого завищено суму від`ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 47 256,00 грн.
Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на нереальність господарських операцій платника з Товариством з обмеженою відповідальністю "Транс-Нік" (далі - ТОВ "Транс-Нік"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Стілторгтрейд" (далі - ТОВ "Стілторгтрейд") та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), оскільки платником до перевірки не надано посвідчення якості або інші документи, які б підтверджували якість та походження товару, зазначеного у первинних документах, подорожні листи, товарно-транспортні накладні з відмітками про пункт навантаження, розвантаження товару, відомості про автотранспортний засіб тощо.
На підставі висновків названого акта перевірки податковим органом прийнято податкові повідомлення рішення від 26 липня 2019 року:
№ 00060571401, яким платнику зменшено від`ємне значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, за березень 2019 року у сумі 47 256,00 грн;
№ 00060581401, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на 278 477,50 грн, з яких за податковим зобов`язанням - 222 782,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 55 695,00 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названих актів індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.