ОКРЕМА ДУМКА
суддів Великої Палати Верховного Суду Желєзного І. В., Власова Ю. Л., Ткачука О. С.
у справі № 9901/300/21 (провадження № 11-484заі21) за позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року (судді Олендер І. Я., Гончарова І. А., Юрченко В. П., Хохуляк В. В., Ханова Р. Ф.)
Рух справи
У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулася до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП), у якому просила: визнати протиправною бездіяльність ВРП щодо невиконання частин першої та четвертої статті 10-1 Закону України від 13 січня 2011 року № 2939-VI "Про доступ до публічної інформації" (далі - Закон № 2939-VI), яка полягає у неоприлюдненні рішень Вищої ради юстиції (далі - ВРЮ) у форматі відкритих даних на офіційному вебсайті та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних; зобов`язати ВРП оприлюднити рішення ВРЮ у форматі відкритих даних на офіційному вебсайті та Єдиному державному вебпорталі відкритих даних.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 08 листопада 2021 року позовну заяву у цій справі залишив без розгляду відповідно до вимог пункту 8 частини першої статті 240, частин третьої та четвертої статті 123 Кодексу адміністративного судочинство України (далі - КАС України). Висновок суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду обґрунтовано тим, що позивачка пропустила строк, визначений процесуальним законом для звернення до суду із цим адміністративним позовом. При цьому вказані нею підстави у заяві про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду є неповажними.
Не погодившись із цим судовим рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 листопада 2021 року без змін.
Велика Палата Верховного Суду погодилася з висновком суду першої інстанції, згідно з яким, оскільки з дати, коли почала діяти ВРП (12 січня 2017 року), до дати звернення позивачки до суду минуло більше чотирьох років, а з дати прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 409 від 17 квітня 2019 року (далі - Постанова № 409) (зобов`язано оприлюднювати рішення ВРП) минуло понад два роки, немає підстав вважати, що позивачка упродовж цих років не могла ознайомитися з офіційним вебсайтом відповідача раніше та не могла звернутися до суду за захистом порушеного, на її думку, права у строк, визначений процесуальним законом для звернення з адміністративним позовом. Наведені скаржницею обставини, якими вона обґрунтовує поважність причин пропуску строку звернення до суду, не дають підстав вважати їх об`єктивними та непереборними. ЇЇ процесуальна поведінка не демонструє повноти та достатньої зацікавленості щодо належного захисту порушених, на її думку, прав в судовому порядку. ОСОБА_1 не довела, що у цій справі можливість вчасного подання нею позову не мала суб`єктивного характеру, тобто не залежала від її волевиявлення. Натомість пропуск строку звернення до суду через пасивну поведінку позивачки щодо захисту порушених, на її думку, прав і небажання їх реалізувати в повній мірі не є поважною причиною пропуску строку. При цьому позивачка повинна була дізнатися про оскаржену нею бездіяльність відповідача задовго до того, як звернулася до суду. Незнання про порушення своїх прав через байдужість до них або небажання дізнатися про їхнє порушення не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Однак з таким висновком не погоджуюся та відповідно до частини третьої статті 34 КАС України викладаю окрему думку.
Підстави та мотиви для висловлення окремої думки
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті.
Право на судовий захист реалізується особою шляхом подання позовної заяви до суду, яку відповідно до частини першої статті 122 КАС України може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.