УХВАЛА
29 березня 2023 року
м. Київ
Справа № 910/17401/21
Провадження № 12-12гс23
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідачаТкача І. В.,
суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 910/17401/21
за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк сіті", Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк", Національного банку України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 (головуюча суддя Разіна Т. І., судді Тарасенко К. В., Іоннікова І. А.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 (суддя Лиськов М. О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лайк сіті"
до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк",
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнікс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестгруп", Товариство з обмеженою відповідальністю "Реал-стандарт", Товариство з обмеженою відповідальністю "Фаборіс", Товариство з обмеженою відповідальністю "Церіс", Національний банк України,
про зміну договору та визнання правочину недійсним,
УСТАНОВИЛА:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Лайк сіті" (далі - позивач, ТОВ "Лайк сіті") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі - відповідач, АТ "КБ "Приватбанк"), у якому просило внести зміни до кредитного договору № 4Л16089Г від 20.10.2016, укладеного між АТ "КБ "Приватбанк" та ТОВ "Лайк сіті" (далі - кредитний договір № 4Л16089Г), шляхом викладення пункту А.3 цього договору в новій редакції, із зазначенням терміну повернення кредиту 28.10.2028.
Позивач стверджує, що кредитний договір № 4Л16089Г укладений між сторонами у зв`язку та в ході реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ "КБ "Приватбанк", за умовами якої ТОВ "Лайк сіті" як новий позичальник мало погасити боргові зобов`язання первинних боржників, за якими позивач виступав поручителем.
Необхідність внесення змін до кредитного договору № 4Л16089Г у частині збільшення терміну повернення кредиту на чотири роки, а саме до 28.10.2028, обумовлена істотними змінами обставин, якими ТОВ "Лайк сіті" керувалось при укладенні договору, що відобразились у непереданні відповідачем документів та фактичній неможливості реалізувати право вимоги позивача як поручителя до первинних боржників після погашення їх заборгованості.
Позивач пояснює збільшення терміну повернення коштів за кредитним договором № 4Л16089Г застосуванням ним заходу забезпечення виконання зобов`язання у вигляді притримання виплати коштів тривалістю чотири роки.
Окрім цього, на обґрунтування порушення своїх прав та необхідності звернення з цим позовом позивач вказує, що АТ "КБ "Приватбанк" звернулось до Високого суду Англії та Уельсу з позовом № BL-2017-000665 про стягнення збитків. У межах цього провадження АТ "КБ "Приватбанк" посилається, серед іншого, на нікчемність первісних кредитних договорів і, як наслідок, нікчемність кредитного договору, укладеного з ТОВ "Лайк сіті".
Також ТОВ "Лайк сіті" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до АТ "КБ "Приватбанк" про визнання недійсним одностороннього правочину, оформленого письмовим повідомленням АТ "КБ "Приватбанк" за вих. № Е.65.0.0.0/3-106706 від 07.09.2017 про одностороннє розірвання з 25.09.2017 кредитного договору № 4Л16089Г (далі - повідомлення № Е.65.0.0.0/3-106706).
На обґрунтування цього позову позивач, зокрема, зазначає, що правочин про розірвання кредитного договору № 4Л16089Г, оформлений повідомленням № Е.65.0.0.0/3-106706, вчинено з порушенням порядку розірвання договору, встановленого статтею 188 Господарського кодексу України (далі - ГК України).
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2021 справи з розгляду наведених вище позовів об`єднано в одне провадження.
Господарський суд міста Києва рішенням від 22.12.2021 позовні вимоги задовольнив частково. Визнав недійсним односторонній правочин, оформлений повідомленням № Е.65.0.0.0/3-106706. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Рішення мотивовано так.
Первинні кредити, за якими позивач здійснив погашення заборгованості за рахунок коштів, отриманих за кредитним договором № 4Л16089Г, а також договори поруки, на підставі яких відбувалось вищевказане погашення, були укладені в межах здійснення процедури трансформації (реструктуризації) кредитного портфеля АТ "КБ "Приватбанк".
Такого висновку суд першої інстанції дійшов, у тому числі, за результатами дослідження копій наявних у матеріалах справи постанов Правління Національного банку України (далі - НБУ) № 561/БТ від 11.09.2014, № 162а від 12.09.2014, № 24-од від 13.02.2015, № 260 від 15.04.2015, № 8/БТ від 14.01.2016, № 103/БТ від 23.02.2016, № 323-рш/БТ від 05.10.2016, а також відповідного листування АТ "КБ "Приватбанк" та НБУ.
Суд виснував, що оскаржуване повідомлення № Е.65.0.0.0/3-106706 за своїм змістом та наслідками є одностороннім правочином про розірвання кредитного договору № 4Л16089Г, а відтак при його вчиненні мають бути дотримані встановлені законодавством вимоги, необхідні для чинності таких правочинів.
Оскільки відповідач визначив дату розірвання кредитного договору 25.09.2017 (тобто через 18 днів після отримання позивачем відповідного повідомлення), позивач фактично був позбавлений можливості надати відповідачу відповідь на його повідомлення про розірвання кредитного договору № 4Л16089Г відповідно до вимог статті 188 ГК України.
Окрім того, суд першої інстанції на обґрунтування наявності підстав для визнання недійсним одностороннього правочину про розірвання кредитного договору № 4Л16089Г врахував, що відповідач належними та допустимими доказами не довів обставин порушення позивачем умов договору.
Суд відмовив у задоволенні вимоги про внесення зміни до кредитного договору № 4Л16089Г з огляду на передчасність такої вимоги, оскільки між сторонами не було проведено переговорів щодо юридичної долі цього договору, а також у матеріалах справи відсутні докази відхилення відповідачем пропозиції позивача щодо продовження терміну повернення кредиту до 28.10.2028.
Північний апеляційний господарський суд постановою від 18.10.2022 вказане рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 залишив без змін.
Апеляційний суд зазначив, що сторони спору не надали заперечень щодо допустимості та належності документів як письмових доказів, наданих позивачем на підтвердження факту існування програми реструктуризації (трансформації) зобов`язань інших осіб перед банком та факту залучення до цієї програми позивача.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком Господарського суду міста Києва щодо порушення відповідачем вимог статті 188 ГК України в частині недотримання процедури повідомлення про одностороннє розірвання кредитного договору № 4Л16089Г, що у свою чергу свідчить про його недійсність на підставі частини першої статті 215 та частини першої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
Північний апеляційний господарський суд також погодився з висновками суду першої інстанції про передчасність позовної вимоги позивача щодо внесення змін до кредитного договору № 4Л16089Г.
Не погодившись із рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021та постановою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022, ТОВ "Лайк сіті", АТ "КБ "Приватбанк" та НБУ звернулись із касаційними скаргами до Верховного Суду. ТОВ "Лайк сіті" просить оскаржувані судові рішення скасувати у частині відмови в задоволенні позовних вимог останнього та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги ТОВ "Лайк сіті". АТ "КБ "Приватбанк" та НБУ просять оскаржувані судові рішення скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні вимог ТОВ "Лайк сіті" відмовити.
Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Ухвалами від 20.12.2022 та 21.12.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду відкрив касаційне провадження у справі № 910/17401/21 за касаційними скаргамиТОВ "Лайк сіті", АТ "КБ "Приватбанк" та НБУ на постанову Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду ухвалою від 02.03.2023 передав справу № 910/17401/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Обґрунтовуючи наявність виключної правової проблеми як підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
Наразі існують подібні спори про визнання недійсним одностороннього правочину АТ "КБ "Приватбанк" щодо розірвання в односторонньому порядку кредитних договорів, зокрема (але не виключно) укладених з: 1) ТОВ "Лайк сіті"; 2) Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнес пром інновація"; 3) Товариством з обмеженою відповідальністю "Бізнеспром інвест"; 4) Товариством з обмеженою відповідальністю "Боранд трейд"; 5) Товариством з обмеженою відповідальністю "Альянс партнер груп".
У постановах Верховного Суду від 01.04.2021 у справі № 910/5206/20, від 24.11.2022 у справі № 916/1591/17, від 08.11.2022 у справі № 904/8119/21, від 06.07.2022 у справі № 904/8118/21, від 09.02.2022 у справі № 922/1372/21 (на які посилається АТ "КБ "Приватбанк" у касаційній скарзі) міститься правовий висновок стосовно того, що одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї зі сторін.
У силу приписів статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
На думку колегії суддів, тлумачення частини третьої статті 188 ГК України стосовно того, чи є необхідність повідомлення сторони договору про його розірвання в односторонньому порядку з урахуванням передбаченого наведеною нормою двадцятиденного терміну, тобто фактично чи є необхідність направлення відповідного повідомлення за 20 днів до визначеної у ньому дати, з якої договір вважатиметься розірваним, за умови відсутності в такому договорі чітко визначеного строку, після спливу якого договір слід вважати розірваним, має важливе значення для формування єдиної правозастосовчої практики в контексті спірних правовідносин.
Окрім цього, нормами чинного законодавства не врегульовано критеріїв, яким мали б відповідати повідомлення про розірвання кредитних договорів у зв`язку з наявністю заборгованості позичальника. Так, з огляду на доводи сторін та висновки судів попередніх інстанцій у цій справі наразі постає питання необхідності обґрунтування банком суми заборгованості, у зв`язку з виникненням якої останній вирішив розірвати договір в односторонньому порядку, зокрема визначення у відповідному повідомленні не тільки всієї суми існуючої заборгованості станом на конкретну дату, а й необхідності відображення "розшифрування" такої заборгованості, а саме періодів нарахування та сум з урахуванням здійснених позичальником оплат у рахунок погашення кредиту, а також періодів і сум, на які банком нараховуються штрафні санкції.
З доводів касаційної скарги ТОВ "Лайк сіті" в частині необхідності надання правового висновку щодо застосування приписів статті 652 ЦК України в подібних правовідносинах, а саме чи є істотною зміною обставин у розумінні сказаної статті суперечлива поведінка сторони за зобов`язанням, яка полягає у твердженнях АТ "КБ "Приватбанк" про нікчемність спірного кредитного договору, зокрема у справі, яка перебуває на розгляді у Високому суді Англії та Уельсу, та в подальшому направленні позивачу банком спірного повідомлення про розірвання кредитного договору в односторонньому порядку, слідує, що позивач у цій справі доводить, що такими діями відповідач створив правову невизначеність у відносинах з позивачем за кредитним договором щодо стану взаємних прав та обов`язків за цим договором, чим порушив законний інтерес позивача у правовій визначеності щодо його обов`язків за кредитним договором.
Добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується ще на римській максимі - non concedit venire contra factum proprium ("ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці"). В основі доктрини venire contra factum proprium лежить принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наразі відсутній єдиний правовий підхід щодо тлумачення наведеної правової норми в контексті обраного позивачем способу захисту в цій частині (внесення змін до кредитного договору щодо продовження строку його дії), а також обставин, які намагається ствердити позивач стосовно своїх прав і обов`язків за кредитним договором, зокрема застосування позивачем заходу забезпечення зобов`язання у вигляді притримання.
Окрім цього, як слідує з позовної заяви та оскаржуваних судових рішень у цій справі, позивач, серед іншого, обґрунтовував свої позовні вимоги участю у реалізації програми реструктуризації (трансформації) кредитного портфеля АТ "КБ "Приватбанк" та отриманням кредиту за спірним кредитним договором у межах цієї програми саме з метою погашення існуючої заборгованості попередніх позичальників перед банком. Вказані доводи та дослідження наведених обставин, за висновком судів попередніх інстанцій, є важливими для розуміння обставин укладення та виконання кредитного договору, аналізу законності дій сторін, наявності підстав для його дострокового розірвання чи внесення до нього змін. Відтак з огляду на наведене суди дійшли висновку, що ці правочини підлягають дослідженню та судовій оцінці у своєму сукупному взаємозв`язку.
Натомість АТ "КБ "Приватбанк" та НБУ проти таких доводів позивача заперечували, зазначаючи про відсутність підстав для дослідження вказаних обставин, оскільки останні не входять до предмета доказування у цій справі.
Допустимість доказів за статтею 77 ГПК України полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.
Так, у контексті норм процесуального права, а також доводів АТ "КБ "Приватбанк" та НБУ стосовно дослідження судами попередніх інстанцій недопустимих доказів, а саме постанов НБУ та листування між посадовими особами НБУ та відповідачем у цій справі, які були надані позивачем та містять банківську таємницю, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що наразі відсутній єдиний правовий підхід у розумінні приписів глави 10 Закону України "Про банки і банківську діяльність" у взаємозв`язку з положеннями статей 74, 76-79 ГПК України щодо необхідності дослідження судами походження та підстав отримання стороною у справі документів, які мають гриф "Банківська таємниця", у разі обґрунтування нею своїх доводів такими документами, за умови відсутності відповідних заперечень іншої сторони у справі під час розгляду справи судом першої інстанції.