ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
справа № 569/2806/17
провадження № 51 - 255 км 23
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Рівненського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180010000699, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у смт Млинів Рівненської області, проживає на АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2018 року ОСОБА_7 визнано невинуватим у пред`явленому йому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК, та виправдано за недоведеністю наявності в діяннях складу цього злочину.
Вироком Рівненського апеляційного суду від 28 листопада 2022 року скасовано вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2018 року щодо ОСОБА_7 і ухвалено новий, яким ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за ч. 2 ст. 345 КК, та призначено покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки. На підставі ст.49, ч. 5 ст. 74 КК звільнено ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Як установив суд апеляційної інстанції, 31 січня 2017 року приблизно о 11:00 ОСОБА_7, перебуваючи в приміщенні службового кабінету №207 прокуратури Рівненської області, що знаходиться по вул. 16 Липня, 73 в м. Рівному, під час розмови з прокурором відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання державного обвинувачення прокуратури Рівненської області ОСОБА_8, усвідомлюючи, що перед ним знаходиться працівник правоохоронного органу - прокурор, який виконує свої службові обов`язки відповідно до Закону України "Про прокуратуру", умисно, безпричинно завдав удар-поштовх кулаком правої руки в область грудної клітки ОСОБА_8, внаслідок чого вона втратила рівновагу та впала на підлогу. В результаті цих дій ОСОБА_8 заподіяні легкі тілесні ушкодження.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у цьому суді. Зазначає, що апеляційний суд, скасовуючи виправдувальний вирок та ухвалюючи свій вирок щодо ОСОБА_7, порушив принцип безпосередньості та дослідив лише частину тих доказів, які були у сукупності досліджені і оцінені місцевим судом, що не є достатнім для постановлення законного та обґрунтованого судового рішення. Разом з цим, засуджуючи ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 345 КК, апеляційний суд не вказав, які докази підтверджують наявність умислу у ОСОБА_7 на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_8 . Стверджує, що апеляційний суд скасував вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 18 вересня 2018 року, тоді як ОСОБА_7 виправдано вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 17 вересня 2018 року. Посилається на порушення таємниці нарадчої кімнати, безперервності судового процесу та дотримання розумних строків розгляду провадження апеляційним судом.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу та просив її задовольнити.
Прокурор ОСОБА_5 просила відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Положеннями ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Приписами ст. 438 КПК встановлено, що підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
При цьому ст. 412 КПК передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
За вимогами ст. 370 КПК законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Для постановлення такого судового рішення апеляційний суд із дотриманням визначеної главою 31 КПК процедури повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості (це передбачає оцінку оскарженого судового рішення на відповідність нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам провадження та дослідженим у судовому засіданні доказам), а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме вимогам ст. 370 КПК, а також ст. 419 КПК або ст. 420 КПК.
При цьому така перевірка має бути зроблена із додержанням усіх вимог чинного законодавства, об`єктивно, неупереджено, а її результатом має бути законне та справедливе вирішення поданих апеляційних скарг для реалізації прав кожного на справедливий суд і перевірку законності й обґрунтованості оскаржених рішень суду першої інстанції.
Одночасно для виконання завдань, визначених у ст. 2 КПК, апеляційний суд повинен вжити всіх передбачених кримінальним процесуальним законом засобів, у тому числі в певних випадках, дослідити докази у провадженні у порядку, визначеному ч. 3 ст. 404 КПК.
Разом з тим якщо в апеляційному суді постає питання про встановлення певного факту в інший спосіб, ніж це було здійснено у суді першої інстанції, тоді повнота дослідження доказів щодо цього факту має бути забезпечена у повному обсязі, що означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним усіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису та відеозапису тощо. Засада безпосередньості дослідження доказів має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. Дотримання цього принципу дає змогу суду належним чином дослідити й перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у ч. 1 ст. 94 КПК, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.