П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 березня 2023 року
м. Київ
справа № 753/10034/21
провадження № 51-3317км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого судді ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 30 серпня 2022 року щодо
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Нойштрелітца Федеративної Республіки Німеччини, громадянина України, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року за ч. 2 ст. 309 КК,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК,
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженки м. Таганрога Ростовської області рф, громадянки України, жительки АДРЕСА_1,
засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, і
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 30 травня 2022 року ОСОБА_6 визнано винуватим та засуджено за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 14 липня 2020 року та остаточно призначено ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці.
Цим же вироком ОСОБА_7 визнано винуватою та засуджено:
- за ч. 2 ст. 15 - ч. 2 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;
- за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки та відповідно до положень ст. 75 КК її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки і покладено на останню обов`язки, передбачені п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК.
Вирішено питання щодо речових доказів і заходів забезпечення кримінального провадження.
Київський апеляційний суд ухвалою від 30 серпня 2022 року залишив вирок місцевого суду без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_6 за попередньою змовою із ОСОБА_7 24 квітня 2021 року приблизно о 12:12 намагалися здійснити крадіжку товару із гіпермаркету "Метро" в м. Києві на просп. Петра Григоренка, 43 на загальну суму 8290,72 грн, однак були зупинені працівниками охорони разом із викраденим майном.
Крім того, ОСОБА_7 20 липня 2021 року приблизно о 18:50 намагалася здійснити крадіжку товару з магазину "Новус" в м. Києві на вул. Софії Русової, 1- А на загальну суму 193,88 грн,однак була помічена працівником магазину і, усвідомлюючи, що її дії вже носять відкритий характер, продовжила вчинення злочину шляхом втечі з магазину з викраденим майном.
Вимоги касаційних скарг та узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційних скаргах, які є аналогічними за змістом, засуджені, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, порушують питання про скасування вироку місцевого суду й ухвали апеляційного суду та призначення нового розгляду в суді першої інстанції.
На обґрунтування вимог касаційних скарг засуджені вказують про такі допущені судом першої інстанції порушення вимог КПК:
- в матеріалах кримінального провадження відсутній звукозапис судового засідання місцевого суду від 09 серпня 2021 року, в ході якого судом вирішувалося питання про розгляд кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК;
- суд не переконався у добровільності позиції засуджених про розгляд кримінального провадження щодо них в порядку ч. 3 ст. 349 КПК, не роз`яснив їм положення цієї норми КПК, не з`ясував чи розуміють вони зміст викладених в обвинувальному акті фактичних обставин та чи погоджуються з ними, а також не роз`яснив їм наслідки розгляду справи на підставі ч. 3 ст. 349 КПК та особливості апеляційного оскарження вироку суду;
- незважаючи на позицію прокурора та засуджених в судовому засіданні від 07 лютого 2022 року про здійснення повного судового розгляду, місцевий суд з власної ініціативи прийняв рішення про розгляд справи в порядку ч. 3 ст. 349 КПК;
- допит засуджених у суді першої інстанції проведено з порушенням вимог ст. 351 КПК;
- враховані судом заяви ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про добровільність їхньої згоди на розгляд кримінального провадження у спрощеному порядку є недопустимими та неналежними доказами роз`яснення засудженим змісту положень ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки в цих заявах відсутня інформація щодо номера кримінального провадження, унікального номера судової справи, правової кваліфікації кримінальних правопорушень;
- судовий розгляд кримінального провадження відбувся без участі представника ТОВ "МЕТРО КЕШ ЕНД КЕРІ УКРАЇНА", без з`ясування позиції потерпілої сторони щодо можливості розгляду кримінального провадження на підставі ч. 3 ст. 349 КПК, а заява представника вказаного товариства є неналежним підтвердженням позиції про розгляд справи без участі потерпілої сторони з тих же підстав, що і заяви засуджених.
Вказують про те, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор заперечував проти задоволення касаційних скарг засуджених, вважав рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з`явилися, заяв (клопотань) не подали. До початку касаційного розгляду справи на електронну адресу Верховного Суду від засуджених надійшли заяви про здійснення судового розгляду без їхньої участі.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, учасників судового провадження, перевірила матеріали кримінального провадження, наведені у касаційних скаргах доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для їх задоволення.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.