ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 березня 2023 року
м. Київ
справа № 230/16503/13-к
провадження № 51-3803км18
Верховний Суд колегією суддів судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового
засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Єнакіївського міського суду Донецької області 18 лютого 2014 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 10 червня 2014 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013050270003050, за обвинуваченням
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ), раніше неодноразово судимого, останнього разу за вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2013 року за ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, статтями 70, 71 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 3 ст. 185 КК на строк 3 роки 6 місяців; за ч. 2 ст. 186 КК - на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців. На підставі ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання покарань, призначених за цим вироком та вироком Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2013 року, визначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років 3 місяці.
Згідно з вироком суду 6 вересня 2013 року приблизно о 10:00 ОСОБА_6, знаходячись разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вдома у свого знайомого ОСОБА_9 ( АДРЕСА_2 ) побачив велосипед, що належав ОСОБА_10, який вирішив вкрасти. Тоді ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, діючи повторно, таємно від ОСОБА_9, але відкрито для ОСОБА_8, котрий зробив йому зауваження та сказав не чіпати велосипед, заволодів вказаним велосипедом та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальної шкоди на суму 427,50 грн.
Крім того, 7 вересня 2013 року приблизно о 7:00 ОСОБА_6, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, зайшов через калитку до подвір`я будинку АДРЕСА_3, що належить ОСОБА_12, виставив скло у вікному отворі та проник до будинку, звідки викрав грошові кошти і майно потерпілого на загальну суму 933,65 грн. Після чого, ОСОБА_6 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись викраденим на власний розсуд,
Також, 10 вересня 2013 року приблизно об 11:00 ОСОБА_6 разом із ОСОБА_13 вживали спиртні напої у с. Верівка м. Єнакієве, та в цей час повз них пройшла ОСОБА_14, яка в руках тримала сумку. ОСОБА_6 пішов за ОСОБА_14 та наздогнавши її на перехресті вул. Танкистів і Стасова, діючи повторно, відкрито, вихватив з її рук вказану сумку та з місця вчинення злочину зник, чим спричинив потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 666,80 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційну скаргу засудженого, а вирок суду - без зміни.
Вказані судові рішення ОСОБА_6 оскаржив у касаційному порядку.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, який на той час діяв як суд касаційної інстанції, ухвалами від 16 і 24 вересня 2014 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою засудженого та витребував із Єнакіївського міського суду Донецької області матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким, відповідно, внесено зміни до КПК і визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд, при цьому припинено діяльність ВССУ.
Згідно з п. 4 параграфа 3 розділу 4 вказаного Закону касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 (без матеріалів кримінального провадження) було передано до Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду.
Розпорядженням Голови ВССУ №2710/38 від 2 вересня 2014 року "Про визначення територіальної підсудності справ", територіальну підсудність справ (в тому числі кримінальних проваджень), підсудних Єнакіївському міському суду Донецької області змінено, та визначено підсудність Артемівському міськрайонному суду Донецької області.
При цьому, згідно з інформацією зазначеною у листі Голови Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 9 квітня 2015 року, матеріали кримінального провадження відносно ОСОБА_6 на теперішній час до суду не надходили.
Відповідно до ч. 7 ст. 147 ЗУ "Про судоустрій і статус суддів", враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний Суд розпорядженням № 61 від 21 жовтня 2022 року територіальну підсудність судових справ Артемівського міськрайонного суду Донецької області змінив та визначив їх підсудність Дружківському міському суду Донецької області.
Як убачається з інформації, зазначеної у листі Голови Дружківського міського суду Донецької області, повідомити про місцезнаходження та надати матеріали кримінального провадження щодо ОСОБА_6 не має можливості, оскільки станом на 12 грудня 2022 року справи, що перебували в провадженні Артемівського міськрайонного суду Донецької області до Дружківського міського суду Донецької області не передавалися.
З моменту відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_6 до 12 січня 2023 року (дати постановлення ухвали про закінчення підготовки та призначення касаційного розгляду) ВССУ і Верховний Суд вживали заходів щодо отримання кримінального провадження стосовно ОСОБА_6, однак витребувана справа на адресу Верховного Суду не надійшла.
Як передбачено абзацем 2 ч. 3 ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції" у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.
Беручи до уваги значний час, що минув з моменту звернення ОСОБА_6 до суду касаційної інстанції, зміст питань, порушених у касаційній скарзі, і особливості процедури касаційного перегляду, а також те, що в матеріалах касаційного провадження наявні копії судових рішень, що оскаржуються, Верховний Суд дійшов висновку про можливість здійснення касаційного розгляду за документами і матеріалами, поданими ОСОБА_6, оскільки в цьому конкретному випадку таких документів і матеріалів буде достатньо для ухвалення відповідного судового рішення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить пом`якшити призначене покарання. На думку засудженого, суд призначив йому покарання більш суворе, ніж передбачено кримінальним законом. Також вказує на те, що апеляційний розгляд кримінального провадження відбувся без його участі та участі прокурора, а ухвала суду не підписана всіма суддями, що є підставою для скасування рішення апеляційного суду і призначення нового розгляду у цьому суді. Крім того, в касаційній скарзі засуджений просить здійснювати касаційний розгляд без його участі.
Заперечень на касаційну скаргу засудженого до Верховного Суду не надходило.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор вважала, що за відсутності матеріалів кримінального провадження неможливо перевірити законність судових рішень і зробити висновок про обґрунтованість доводів касаційної скарги засудженого.
Верховний Суд звертає увагу, що згідно листа виконуючого обов`язки начальника Департаменту з питань виконання кримінальних покарань, ОСОБА_6 в період з 6 лютого 2015 року по 19 квітня 2019 року відбував покарання, призначене вироком Єнакіївського міського суду Донецької області 18 лютого 2014 року в ДУ "Кам`янська виправна колонія (№ 101)", та був звільнений 19 квітня 2019 року у зв`язку з відбуттям строку покарання. Відповідно до інформації, наданої установами виконання покарань та слідчими ізоляторами Державної кримінально-виконавчої служби України, станом на 14 грудня 2022 року ОСОБА_6 покарання не відбуває та під вартою не тримається.
З моменту подання касаційної скарги засуджений жодного разу не звертався до суду касаційної інстанції, жодної зацікавленості в розгляді його касаційної скарги не проявляв, після відбуття призначеного за оскаржуваним вироком покарання не повідомляв Суд про своє місце перебування та не надав жодної контактної інформації. На думку Суду, така поведінка засудженого, який подав касаційну скаргу, указує на те, що він втратив інтерес до її розгляду. Інші учасники так само не проявляли жодної заінтересованості в розгляді справи та не повідомили Суду свою актуальну контактну інформацію чи адресу перебування.
Про день та час касаційного розгляду засуджений ОСОБА_6 та інші учасники судового провадження були повідомлені шляхом розміщення оголошення на сайті Верховного Суду.
Мотиви Суду
Згідно із ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Як убачається з касаційної скарги ОСОБА_6, винуватість останнього у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, та кваліфікація дій за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК, засудженим не оспорюється.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Згідно з ч. 3 ст. 349 КПК суд має право в разі, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з`ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Як вбачається з вироку місцевого суду, в судовому засіданні ОСОБА_6 свою винуватість у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю та підтвердив всі фактичні обставини, викладені в обвинувальному акті.