Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 335/3275/20
провадження № 61-7433св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя
за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2021 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.; за касаційною скаргою адвоката Ями Дмитра Миколайовича як представника ОСОБА_1 на додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року у складі судді Рибалко Н. І. та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року у складі колегії суддів: Онищенка Е. А., Кухаря С. В., Бєлки В. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позову
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути з відповідача на його користь 1/2 частину коштів, що зберігаються в Публічному акціонерному товаристві Комерційному банку "ПРИВАТБАНК" (далі - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", банк) на депозитному рахунку, відкритому на ім`я ОСОБА_2, у розмірі 125 000,00 грн; 1/2 частину вартості автомобіля марки "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_1, у сумі 119 776,00 грн; визнати спільною сумісною власністю подружжя грошові кошти в сумі 124 000,00 дол. США, отримані ОСОБА_1 за договором позики від 13 березня 2006 року; стягнути з ОСОБА_2 на його користь 62 000,00 дол. США, що становить 1/2 частину коштів, які підлягають сплаті ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості за договором позики.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначав, що сторони з 14 травня 2005 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року розірвано. За час шлюбу вони набули грошові кошти і майно, які є спільною сумісною власністю, а саме у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" відкрито депозитний рахунок на ім`я ОСОБА_2, залишок на якому має становити 250 000,00 грн; у грудні 2008 року за спільні кошти подружжя придбано автомобіль марки "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_1, вартістю 175 066,00 грн, який зареєстровано на ім`я відповідачки, яка користується ним в особистих цілях. Крім того, 13 березня 2006 року він за згодою відповідачки позичив у ОСОБА_4 124 000,00 дол. США.
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 27 квітня 2020 року позов ОСОБА_1 залишено без руху.
Ухвалою суду від 20 травня 2020 року задоволено клопотання ОСОБА_1 про відстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі? відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати у порядку загального позовного провадження.
30 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про збільшення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_2 на його користь, крім іншого, 1/2 частину вартості земельної ділянки площею 1,3500 га, в сумі 400 072,50 грн.
22 липня 2020 року від відповідачки надійшов відзив, у якому вона не погодилась з позовом, просила у задоволенні вимог відмовити з тих підстав, що жодних депозитних рахунків у ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" вона не має; сплачувати 1/2 вартості автомобіля не бажає; жодного договору займу позивач за час спільного проживання з нею не укладав; земельна ділянка приватизована нею у 2008 році, тому не є сумісною власністю подружжя.
30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, у якій відмовився від частини позовних вимог, а саме в частині стягнення на його користь 1/2 частини вартості земельної ділянки в сумі 400 072,50 грн.
30 липня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про витребування доказів і відповіддю на відзив, в якій просив задовольнити його позовні вимоги.
18 серпня 2020 року ОСОБА_2 звернулася із зустрічною позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання договору позики грошових коштів від 13 березня 2006 року недійсним.
Ухвалою суду від 31 серпня 2020 року зустрічний позов ОСОБА_2 повернено.
Ухвалою суду від 15 вересня 2020 року клопотання сторін про витребування доказів задоволено.
15 вересня 2020 ОСОБА_2 звернулася із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору позики від 13 березня 2006 року недійсним.
Ухвалою суду від 18 вересня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без руху.
Ухвалою суду від 28 жовтня 2020 року позовну заяву ОСОБА_2 визнано неподаною та повернено.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 16 грудня 2020 року ухвалу суду від 28 жовтня 2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
Ухвалою суду від 28 грудня 2020 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним залишено без руху.
Ухвалою суду від 19 січня 2021 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним.
Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року цивільні справи № 335/3275/20 і № 335/7821/20 об`єднано в одне провадження.
Ухвалою суду від 03 червня 2021 року заяву адвоката Ями Д. М. як представника ОСОБА_1 про залишення частини позовних вимог без розгляду задоволено, позовні вимоги в частині визнання грошових коштів у розмірі 124 000,00 дол. США отриманих за договором позики від 13 березня 2006 року спільним майном та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 62 000,00 дол. США залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року заяву ОСОБА_2 про залишення позовних вимог без розгляду задоволено, позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про визнання договору недійсним залишено без розгляду.
Ухвалою суду від 11 серпня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя рішенням від 16 листопада 2021 року позов задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вартість 1/2 частини автомобіля марки "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_1 у сумі 119 776,00 грн. В решті позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 10 510 грн. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 586,46 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивоване частковим доведенням заявлених вимог. Спірний автомобіль придбаний сторонами у шлюбі, томі є спільним сумісним майном подружжя, вартість якого станом на квітень 2020 року становить 8 800,00 дол. США, що еквівалентно 239 552,00 грн, тому він підлягає поділу шляхом стягнення з відповідача 1/2 частини його вартості.
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя додатковим рішенням від 03 грудня 2021 року заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Ями Д. М. та ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі задовольнив частково. Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1 060,20 грн. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 30 403,24 грн.
Додаткове рішення суду першої інстанції мотивоване наявністю правових підстав для розподілу між сторонами судових витрат, понесених ними у зв`язку з наданням правової допомоги, ураховуючи пропорційність до задоволених позовних вимог.
Короткий зміст рішення апеляційного суду
Запорізький апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишив без задоволення, а рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивованатим, що спірний автомобіль придбано у шлюбі, зареєстровано на ім`я відповідачки, яким вона і користується після припинення сімейних відносин, тому його залишення у спільній власності є недоречним, що є підставою для стягнення половини його вартості на користь позивача.
Запорізький апеляційний суд постановою від 06 липня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Ями Д. М. залишив без задоволення, а додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована обґрунтованістю висновків суду першої інстанції.
Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзиву, їх узагальнені аргументи
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 04 серпня 2022 року, ОСОБА_3 просить скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року в частині частково задоволених вимог позивача та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 та постанові Верховного Суду від 12 серпня 2021 року у справі № 438/1673/13.
Як на обґрунтування вимог касаційної скарги заявник посилається на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в оскаржуваній частині.
ОСОБА_3 не згодна виплачувати позивачу компенсацію вартості 1/2 частини спірного автомобіля, в неї немає бажання отримувати у власність весь автомобіль, вона не вносила відповідну суму на депозит суду, адже не має такої можливості і бажання.
У разі коли один з подружжя не вчинив передбачених частиною п`ятою статті 71 СК України дій щодо попереднього внесення відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між сторонами відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.
Також позивач не заявляв вимог про визнання автомобіля спільною сумісною власністю подружжя та здійснення його поділу шляхом визнання за нею права особистої власності на цей автомобіль, у зв`язку з чим стягнення з неї на його користь компенсації вартості такої частки автомобіля є неправомірним. Крім цього, стягнувши половину вартості автомобіля, суд залишив його у спільній сумісній власності колишнього подружжя, через що таке стягнення є безпідставним.
Враховуючи викладене, правильним відповідач уважає залишити спірний автомобіль у спільній частковій власності сторін, визнавши їх ідеальні частки власності в цьому майні.
Згідно з доводами касаційної скарги предметом касаційного перегляду є судові рішення в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 .
У касаційній скарзі, поданій до Верховного Суду 29 серпня 2022 року, адвокат Яма Д. М. як представник ОСОБА_1 просить скасувати додаткове рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 03 грудня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року, постановити нове додаткове рішення, яким стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції 9 296,70 грн, в суді апеляційної інстанції - 13 000,00 грн, а всього 22 296,70 грн.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.
Додаткове рішення і постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, оскільки не відповідають вимогам процесуального закону, адже застосований судами спосіб розподілу витрат на правову допомогу є несправедливим.
Суд першої інстанції розглядав по суті лише дві позовні вимоги ОСОБА_1 : про стягнення 1/2 частини коштів, що зберігаються на депозитному рахунку в ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", у розмірі 125 000,00 грн; про стягнення 1/2 частини вартості спірного автомобіля в розмірі 119 776,00 грн. Всі інші позовні вимоги були залишені без розгляду.
Ураховуючи наведене, загальна сума позовних вимог, які розглядалися судом по суті, становить: 125 000,00 + 119 776,00 = 244 776,00 грн. Отже, частка вартості позовних вимог, що були задоволені, становить 119 776 х 100 : 244 776 = 48,93 %.
Отже, стягненню на користь ОСОБА_1 за статтею 137 ЦПК України підлягає сума витрат на правову допомогу, яка дорівнює 19 000 х 48,93 % = 9 296,70 грн.
Однак, суди до складу позовних вимог включили і ті з них, які суд по суті не розглядав, оскільки вони за клопотанням позивача були залишені без розгляду.
Для задоволення вимог про стягнення компенсації здійснених судових витрат відповідач має довести, а суд має встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи під час розгляду справи по суті є необґрунтованими, чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.
Додаткове рішення та постанова апеляційного суду за наслідками її перегляду в частині розміру стягнених з позивача на користь відповідачки витрат на правничу допомогу не оскаржуються, тому не є предметом касаційного перегляду (стаття 400 ЦПК України).
09 січня 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив ОСОБА_3 на касаційну скаргу адвоката Ями Д. М. як представника ОСОБА_1 , мотивований тим, що під час розгляду справи сторони заявляли про подання заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу після ухвалення судового рішення. Рішенням суду першої інстанції позов ОСОБА_1 задоволено частково, стягнуто з неї половину вартості автомобіля 119 776,00 грн.
Під час вирішення питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції правильно встановив, що відповідач понесла судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу адвоката Тульчевської Н. В. у розмірі 32 200,00 грн, що підтверджується договором про надання правової допомоги від 05 лютого 2018 року та додатковою угодою до нього від 18 лютого 2020 року, квитанціями до прибуткового касового ордера типової форми № КО-1 та актом (розрахунком) надання правової допомоги від 19 листопада 2021 року.
Позивач подав до неї завідомо безпідставні позовні вимоги, які були залишені без розгляду, однак вона повинна була з метою процесуального захисту своїх прав подати зустрічний позов про визнання цих боргових зобов`язань недійсними, а також вчиняти інші дії, що вплинуло на збільшення судових витрат з надання правової допомоги.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 31 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргоюОСОБА_3 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 листопада 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 06 липня 2022 року та витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
19 вересня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою адвоката Ями Д. М. як представника ОСОБА_1 .
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року справу призначено до
розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
14 травня 2005 року між ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року.
Під час шлюбу подружжя придбало автомобіль "Toyota Corolla", державний номерний знак НОМЕР_1, який зареєстровано за ОСОБА_2 .
Станом на квітень 2020 року вартість такого автомобіля становить 8 800,00 дол. США, що еквівалентно 239 552,00 грн.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.