Постанова
Іменем України
29 березня 2023 року
м. Київ
справа № 211/5177/18
провадження № 61-1210св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є.,
суддів: Зайцева А. Ю. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, Криворізька міська рада,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Криворізької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення про передачу у власність земельної ділянки
за касаційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Амельчишина Олега Валерійовича на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2022 року у складі судді Сарат Н. О. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В.О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати незаконним та скасувати рішення Криворізької міської ради від 30 квітня 2014 року № 2673 в частині затвердження ОСОБА_2 документації із землеустрою та передачі йому у власність земельної ділянки на АДРЕСА_1 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилалася на те, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року визнано за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 право власності за кожним по 1/2 частині домоволодіння АДРЕСА_1 .
Після отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно їй стало відомо, що відповідач приватизував спірну земельну ділянку в березні 2014 році, хоча рішення суду про поділ будинку АДРЕСА_1 набрало законної сили 15 січня 2013 року. Тобто ОСОБА_2, достовірно знаючи про те, що він не є одноосібним власником спірного домоволодіння, замовчав про існування рішення суду про розподіл будинку між ним та його колишньою дружиною, позивачем, що призвело до надання йому спірної земельної ділянки під спірним будинком та біля нього в одноособову власність.
Таким чином, відповідачі порушили її право на спірну земельну ділянку, зокрема ОСОБА_2 замовчав про існування рішень судів про поділ майна подружжя, а Криворізька міська рада, не знаючи про існування таких судових рішень, передала йому у одноосібну власність земельну ділянку, що позбавляє позивачку права зареєструвати право власності на цю земельну ділянку та розпорядитися нею. Незважаючи на існування рішень судів про розподіл майна подружжя, вона фактично позбавлена земельної ділянки, тому просила заявлені вимоги задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області рішенням від 20 липня 2022 року позов задовольнив. Визнав незаконним та скасував рішення Криворізької міської ради від 30 квітня 2014 року № 2673 "Про безоплатну передачу у власність, спільну часткову, спільну сумісну власність земельних ділянок, що перебувають у користуванні громадян, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва" в частині затвердження ОСОБА_2 документації із землеустрою та передачі ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, кадастровий номер 1211000000:03:004:01:0150, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними, оскільки рішення міської ради в частині затвердження ОСОБА_2 документації із землеустрою та передачі йому у власність земельної ділянки є протиправним, адже порушує права позивачки як власника нерухомого майна, яке розташоване на спірній земельній ділянці. Також суд відмовив стороні відповідача у застосуванні наслідків пропуску позовної давності з посиланням на те, що про існування рішення міської ради, тобто про порушення своїх прав позивачка дізналася 10 травня 2018 року під час розгляду справи № 211/7117/13-ц в апеляційному суді.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Дніпровський апеляційний суд постановою від 20 грудня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2, від імені та в інтересах якого діє адвокат Амельчишин О. В., залишив без задоволення. Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2022 року залишив без змін.
Судове рішення апеляційний суд мотивував тим, що висновки місцевого суду по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому суд зазначив, що згідно з вимогами цивільного та земельного законодавства в разі набуття кількома особами прав власності на один об`єкт нерухомості, землеустрій щодо земельної ділянки, на якій розташований такий об`єкт нерухомості, здійснюється лише за згодою усіх співвласників нерухомості. Водночас відповідачі здійснили землеустрій та державну реєстрацію спірної земельної ділянки без участі та згоди позивача - співвласника нерухомості, яка розташована на цій землі, а тому місцевий суд дійшов правильного висновку про задоволення позову.
Короткий зміст касаційної скарги та її узагальнені аргументи
У січні 2023 року представник ОСОБА_2 - адвокат Амельчишин О. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 20 грудня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Як на підставу касаційного оскарження посилався на те, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 575/476/16, від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 504/2864/13, від 05 грудня 2018 року у справах №№ 522/2202/15, 522/2201/15, 522/2110/15, від 07 серпня 2019 року у справі № 2004/1979/12, від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18, від 16 червня 2020 року у справі № 372/266/15 та постановах Верховного Суду від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19, від 22 травня 2018 року у справі № 369/6892/15, від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16, від 02 квітня 2019 року у справі № 902/326/16, від 24 вересня 2019 року у справі № 922/1151/18, від 15 травня 2020 року у справі № 922/1467/19, від 07 вересня 2020 року у справі № 904/1080/19.6.14, від 28 жовтня 2020 року у справі № 910/10963/19, від 19 листопада 2019 року у справі № 911/3677/17, від 15 січня 2020 року у справі № 200/19766/16, від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18, від 23 березня 2019 року у справі № 909/175/18, від 17 січня 2019 року у справі № 522/9557/18, від 29 грудня 2020 року у справі № 909/1165/19, від 11 квітня 2018 року у справі № 263/13312/15, від 13 червня 2018 року у справі № 450/2824/15, від 26 травня 2021 року у справі № 219/10470/17.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди неправильно застосували норми матеріального права щодо набуття позивачкою права власності на частину будинку, оскільки вона не набула такого права, адже не зареєструвала своє право власності на нерухоме майно у встановленому законом порядку. Разом з цим судове рішення про визнання за позивачкою права власності підлягає державній реєстрації, і лише після цього позивачка набула б право власності на частину спірного домоволодіння. Суди не застосували норми СК України щодо підстав набуття подружжям права власності на спільне майно, а саме, що спільним майном є тільки те майно, яке було набуте подружжям до моменту розірвання шлюбу. Тому сторона позивачки повинна була довести той факт, що для будівництва будинку була виділена земельна ділянка саме у тому розмірі, який вказаний у державному акті на земельну ділянку. В разі якщо для будівництва будинку була виділена земельна ділянка у меншому розмірі, то позивачка могла б претендувати на отримання у власність лише половини такої земельної ділянки. Також суди неправильно застосували норми матеріального права, які регулюють позовну давність.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із суду першої інстанції.
03 березня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 20 березня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи
Суди попередніх інстанцій встановили, що рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 жовтня 2012 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 січня 2013 року, у справі № 411/3227/12зустрічний позов ОСОБА_1 задоволено. Розділено майно, набуте ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за час шлюбу, визнано за ОСОБА_2 та за ОСОБА_1 право власності за кожним по 1/2 частині на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку А-1, гаража Б, сараїв В, Г, З, альтанки Д, душу Е, теплиці Ж, навісів И, К, водоколонки І, замощення ІІ, огорожі 1-3. Вселено ОСОБА_1 до спірного домоволодіння.
06 листопада 2013 року ОСОБА_2 звернувся до Приватного підприємства "Глобус-ММ" із заявою про виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2013 році Приватне підприємство "Глобус-ММ" виготовило технічну документацію із землеустрою.
Рішенням Криворізької міської ради від 30 квітня 2014 року із земель комунальної власності міста передано безоплатно у власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 1211000000:03:004:0150 за адресою: АДРЕСА_1 . На підставі зазначеного рішення реєстраційна служба Криворізького міського управління юстиції видала свідоцтво про право власності від 21 травня 2014 року серії НОМЕР_1, на підставі якого вказана земельна ділянка зареєстрована за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Разом з цим у листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ домоволодіння в натурі, усунення перешкод у користуванні власністю та вселення в домоволодіння, відшкодування моральної шкоди.
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 травня 2017 року, описку в якому виправлено ухвалою цього ж суду від 09 червня 2017 року, у справі № 211/7117/13-ц позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто ОСОБА_1 перешкоди у володінні та користуванні домоволодінням АДРЕСА_1 шляхом її вселення до домоволодіння АДРЕСА_1 .
Розподілено в натурі домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з варіантом 1 висновку судової будівельно-технічної експертизи від 16 грудня 2014 року № 544.
Виділено ОСОБА_2 у власність в натурі в будинку АДРЕСА_1 : приміщення І площею 5,0 кв. м; приміщення 1-1 площею 11,0 кв. м; приміщення 1-2 площею 12,0 кв. м; приміщення 1-3 площею 13,0 кв. м; приміщення 1-4 площею 4,9 кв. м; приміщення 1-5 площею 1,2 кв. м, які позначені на схемі зеленим кольором (квартира АДРЕСА_2 ), вартістю 198 896,00 грн; господарчі споруди: сарай "В" вартістю 27 281,00 грн, теплицю "Ж" вартістю 14 630,00 грн, сарай "З" вартістю 6 887,00 грн, навіс "К" вартістю 3 722,00 грн, частину огорожі № 1 довжиною 18,85 м, вартістю 8211,00 грн, всього загальною вартістю 265 303,00 грн.
Виділено ОСОБА_1 у власність в натурі в будинку АДРЕСА_1 : приміщення II площею 4,3 кв. м; приміщення 1-7 площею 6,7 кв. м; приміщення 1-6 площею 11,5 кв. м; приміщення 1-8 площею 20,2 кв. м, які позначені на схемі синім кольором (квартира АДРЕСА_3 ), вартістю 215 089,00 грн; господарчі споруди: гараж літ. "Б" вартістю 85 843,00 грн, сарай літ. "Г" вартістю 26 008,00 грн, навіс "И" вартістю 6 170,00 грн, альтанку "Д" вартістю 3 080,00 грн, замощення "II" вартістю 16 199 грн, водоколонку "І" вартістю 5 208 грн, частину огорожі "№ 1, № 3" вартістю 17 698 грн, всього загальною вартістю 380 971 грн.