Постанова
Іменем України
22 березня 2022 року
м. Київ
справа № 2-4509/11
провадження № 61-3048св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Воробйової І. А., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач),
Лідовця Р. А.,
учасники справи:
заявник (боржник) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровський комбікормовий завод",
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Косарева Ірина Валеріївна,
заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (стягувач), ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, Товариство з обмеженою відповідальністю "Центрторг-Агро" (боржники),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року, постановлену у складі судді Парфьонова Д. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, прийняту у складі колегії суддів: Петешенкової М. Ю., Городничої В. С., Лаченкової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Красноармійський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Красноармійський комбікормовий завод"), яке в подальшому змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Покровський комбікормовий завод" (далі - ТОВ "Покровський комбікормовий завод"), звернулося до суду зі скаргою на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області) Косаревої І. В. щодо відкриття виконавчого провадження № 50316507 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4509/11 про солідарне стягнення з ТОВ "Покровський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк"), яке відповідно до зареєстрованої 14 червня 2018 року нової редакції Статуту змінило назву на Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), кредитної заборгованості у розмірі 5 505 613,96 грн.
Скаргу ТОВ "Покровський комбікормовий завод" мотивувало тим, що рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року у справі № 2-4509/11 солідарно стягнуто з ТОВ "Красноармійський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 505 613,96 грн. Це рішення суду набрало законної сили 19 лютого 2014 року. Видано виконавчий лист. Однак стягувач пред`явив виконавчий лист до виконання лише 25 лютого 2015 року, тому прийнята державним виконавцем постанова від 25 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження є незаконною і підлягає скасуванню. Заявник вважав, що стягувач - АТ Б "ПриватБанк" пропустив визначений статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції, чинній на час видачі виконавчого документа, річний строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.
ТОВ "Покровський комбікормовий завод" просило суд:
- визнати неправомірними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревої І. В. щодо відкриття виконавчого провадження 25 лютого 2016 року за виконавчим листом Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, виданого 12 серпня 2014 року про стягнення з ТОВ "Красноармійський комбікормовий завод" 5 505 613,96 грн;
- скасувати постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області про відкриття виконавчого провадження від 25 лютого 2016 року ВП № 50316507.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року скаргу ТОВ "Покровський комбікормовий завод" задоволено частково.
Визнано неправомірними дії головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревої І. В. щодо відкриття виконавчого провадження № 50316507 з примусового виконання виконавчого листа
№ 2-4509/11 про солідарне стягнення з ТОВ "Покровський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" кредитної заборгованості.
Визнано неправомірною постанову головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Косаревої І. В. від 25 лютого 2016 року про відкриття виконавчого провадження № 50316507.
У задоволенні інших вимог скарги відмовлено.
Задовольняючи частково скаргу, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості доводів ТОВ "Покровський комбікормовий завод" про пропуск стягувачем - АТ КБ "ПриватБанк" строку пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-4509/11 і відсутністю підстав для поновлення цього строку, що свідчить про неправомірність рішення державного виконавця про відкриття виконавчого провадження. При цьому суд вказав, що вимоги заявника про скасування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження задоволенню не підлягають, оскільки скасовувати постанову або інший процесуальний документ, винесені у виконавчому провадженні, наділені лише начальники відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.
Короткий зміст судових рішень судів апеляційної та касаційної інстанції
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року у відкритті провадження за апеляційною скаргою АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 26 вересня 2018 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено. Ухвалу апеляційного суду Дніпропетровської області від 07 грудня 2016 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-12808св18).
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року - без змін.
Постановою Верховного Суду від 27 січня 2021 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 лютого 2020 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (провадження № 61-8791св20).
Скасовуючи постанову суду апеляційної інстанції, Верховний Суд вказав, що, посилаючись на відмітку, яка міститься на виконавчому листі про відмову 13 жовтня 2014 року у відкритті виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції не перевірив, чи дотримано державним виконавцем положення статті 31 Закону України "Про виконавче провадження", у редакції Закону від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) щодо надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження, не перевірив, коли стягувач отримав відповідну постанову державного виконавця або був обізнаний про її наявність та дійшов передчасного висновку про пропуск банком строку пред`явлення виконавчого листа до виконання. При цьому відмітка на виконавчому листі не є доказом поновлення перебігу строку, оскільки такий починається саме з моменту отримання відповідної постанови. Верховний Суд зазначив, що вказані обставини мають суттєве значення для вирішення питання обчислення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки з моменту отримання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року поновлюється перебіг такого строку, а не з моменту її винесення.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Останньою постановою Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року апеляційну скаргу ПАТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2016 року - без змін.
Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять доказів дотримання державним виконавцем положення статті 31 Закону № 606-XIV щодо надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року та отримання стягувачем відповідної постанови державного виконавця або обізнаності про її наявність. З урахуванням наведеного, підстав вважати дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду за постановою від 25 лютого 2016 року правомірними, як і повторне звернення стягувача з виконавчим документом до виконання, у межах, визначених Законом у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, суд апеляційної інстанції не мав.
При цьому суд спростував доводи апеляційної скарги банку щодо правомірності прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження 25 лютого 2016 року, з урахуванням постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17 лютого 2016 року, що на думку банку, є повторним пред`явленням виконавчого листа до виконання у межах строку, з моменту відмови у його відкритті. Суд апеляційної інстанції вказав на помилковість таких висновків, оскільки вони стосуються пред`явлення виконавчих листів уперше та не спростовують висновків суду про наявність неправомірних дій державного виконавця.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2022 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 31 жовтня 2016 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 09 лютого 2022 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні вимог.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
13 квітня 2022 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження, витребувано справу із Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 16 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права та надали неправильну оцінку зібраним доказам, що призвело до ухвалення помилкового судового рішення.
Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 727/1256/16-ц (провадження № 14-229цс18) та у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 2-1479/10 (провадження № 61-1102св18), від 29 квітня 2020 року у справі № 569/8489/19-ц (провадження № 61-18241св19).
Заявник вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази, а саме матеріали виконавчого провадження, у якому 25 грудня 2016 року державний виконавець відкрила виконавче провадження.
Крім того, суд апеляційної інстанції не виконав вказівки Верховного Суду про передчасне скасування цього судового рішення, не перевірив та не встановив обставини, що мають значення для вирішення справи, зокрема: чи дотримано державним виконавцем положення статті 31 Закону № 606-ХІV щодо надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження; не перевірив та не встановив, коли стягувач отримав відповідну постанову державного виконавця; чи був обізнаний стягувач про наявність постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження.
Матеріали справи не містять доказів про отримання стягувачем постанови.
Вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов суперечливих висновків, зазначивши, що: "...Матеріали справи не містять доказів дотримання державним виконавцем положення статті 31 Закону N 606-ХІV щодо надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року, та отримання стягувачем відповідної постанови державного виконавця або обізнаності про її наявність. З урахуванням наведеного, підстав вважати дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду за постановою від 25 лютого 2016 року правомірними, як і повторне звернення стягувача з виконавчим документом до виконання, у межах, визначених Законом у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження, у суду немає... ".
При цьому у попередніх абзацах суд зазначає, що: "...Згідно із листом АТ КБ "ПриватБанк" від 02 лютого 2022 року, письмові докази відносно повідомлень органами державної виконавчої служби про наявність постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року щодо виконання рішення суду, не збереглися. Разом з цим, не збереглися і письмові докази отримання банком відповідної постанови державного виконавця".
Заявник стверджує, що неможливо зрозуміти логіку висновків апеляційного суду, чи то державний виконавець не виконав вимоги статті 31 Закону №606-ХІV щодо надіслання постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року, чи все ж таки виконав, але то лише у стягувача не збереглися такі документи.
Вказує, що постанова апеляційного суду ґрунтується на припущеннях, а висновки суду є суперечливими та неприйнятними.
Суди попередніх інстанцій допустили порушення норм процесуального права, оскільки не звернули увагу на те, що згідно з пунктом 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", у редакції Закону від 02 червня 2016 року виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. А згідно зі статтею 12 зазначеного вище Закону, виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Задовольняючи 21 жовтня 2016 року скаргу ТОВ "Покровський комбікормовий завод", Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області не звернув увагу на те, що виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом, тобто протягом трьох років.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 09 липня 2013 року (справа № 2-4509/11) стягнуто солідарно з ТОВ "Покровський комбікормовий завод", ТОВ "Центрторг-Агро", ОСОБА_1, ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 5 505 613,96 грн.
Рішення суду набрало законної сили 19 лютого 2014 року.
12 серпня 2014 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області видав виконавчий лист № 2-4509/11. У виконавчому листі зазначено, що строк його пред`явлення до виконання - до 20 лютого 2015 року.
З копії виконавчого листа встановлено, що на ньому міститься відмітка державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження 13 жовтня 2014 року на підставі пункту 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
Наступна відмітка датована 17 лютого 2016 року про відмову у відкритті виконавчого провадження на підставі пункту 4 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження".
25 лютого 2016 року АТ КБ "ПриватБанк" до ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області подав заяву про прийняття до виконання виконавчого листа № 2-4509/11, виданого Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області 12 серпня 2014 року та цього ж дня державним виконавцем було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження № 50316507. Ця постанова державного виконавця від 25 лютого 2016 року оскаржується у цій справі.
Із листа АТ КБ "ПриватБанк" від 02 лютого 2022 року № ЕП-976 встановлено, що письмові докази відносно повідомлень органами державної виконавчої служби про наявність постанови державного виконавця про відмову у відкритті виконавчого провадження від 13 жовтня 2014 року щодо виконання рішення суду, не збереглися. Разом з цим, не збереглися і письмові доказів отримання банком відповідної постанови державного виконавця.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.